Ухвала

від 23.11.2023 по справі 757/44486/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 23 листопада 2023 року, апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах ОСОБА_7 , кожного окремо, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2023 року, відносно

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Ізраїлі, громадянин Ізраїлю, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України,

за участю: прокурора захисника підозрюваного перекладача ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_12 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 грудня 2023 року, без визначення розміру застави.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного у їх сукупності та прийшов до висновку, що інші, більш м`які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подали апеляційні скарги, кожен окремо, в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2023 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Вважають ухвалу слідчого судді незаконною та необгрунтованою з огляду на наступне.

Зокрема, зазначають про необґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_7 .

Захисник ОСОБА_6 стверджує, що стороною обвинувачення порушено процедуру притягнення особи до кримінальної відповідальності та її права, зокрема порушено процедуру затримання ОСОБА_7 та вручення йому повідомлення про підозру.

Зауважує, що ОСОБА_7 не було затримано ні безпосередньо під час вчинення інкримінованого злочину, ні після такого. Під час затримання він перебував у кафе і не вчиняв жодних дій, які б могли дати підстави для підозри у вчиненні ним незаконних дій.

Зазначає, що права ОСОБА_7 були порушені також і при врученні повідомлення про підозру, з урахування того, що останній є громадянином Ізраїлю і має труднощі з українською мовою, копії процесуальних документів його рідною мовою не надані.

Захисник ОСОБА_5 вказує, що матеріали кримінального провадження не містять підтвердження, що ОСОБА_7 у встановленому законом порядку викликався до слідчого чи прокурора для вручення підозри.

На переконання захисників, стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання заявлених у клопотанні ризиків.

Захисник ОСОБА_5 зауважує, що матеріали клопотання не містять відомостей, яким саме чином ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема не обґрунтовано, якими саме діями може це вчиняти, чим це підтверджується, чи мали місце подібні випадки в минулому тощо.

Захисники звертають увагу на дані, що характеризують особу підозрюваного, який має родину, сталі соціальні зв`язки, не схильний до втечі, у нього є місце постійного проживання в Україні та постійне місце роботи.

Вважають за можливим застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Захисник ОСОБА_5 стверджує, що застава є обов`язковим альтернативним запобіжним заходом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити з підстав, викладених у них, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 18 вересня 2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12023000000001743, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України.

04 жовтня 2023 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру в організації закінченого замаху на умисне вбивство, умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого на замовлення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України.

05 жовтня 2023 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_12 , за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2023 року клопотання слідчого задоволено.

Таке рішення слідчого судді колегія судді вважає законним, обґрунтованим і вмотивованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з ст. 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності усі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.

Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з`ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та розгляду кримінального провадження по суті.

Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також дані про його особу, в їх сукупності.

Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з`ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити вказане правопорушення.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Відповідно до змісту ст.ст. 177, 183 КПК України, крім наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, тримання під вартою має бути обумовлено доведеністю обставин, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Достатні дані при цьому повинні бути не уявними або ж припустимими, а конкретними, визначеними, необхідними, підтвердженими відповідними доказами, які б в сукупності свідчили про наявність підстав, що були достатніми для застосування запобіжного заходу.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого, всебічно з`ясував усі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому заслухав пояснення як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, та навів в ухвалі мотиви необхідності задоволення клопотання слідчого.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вищевикладеного, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів, приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.

Матеріали судового провадження містять достатні докази про існування іншого ризику неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, зокрема, можливості ОСОБА_7 вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, який поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишається існувати та вірогідність його настання є досить високою.

Наведене нівелює доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Посилання в апеляційних скаргах на дані, що характеризують особу ОСОБА_7 , не спростовують висновки суду про те, що останній може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, і не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.

За таких обставин, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені слідчим і прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами провадження.

З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що інші менш суворі запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Даних, на які посилаються в апеляційних скаргах захисники, і які б беззаперечно унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою, матеріали судового провадження не містять.

Крім того, частина 3 статті 183 КПК України зобов`язує слідчого суддю під час застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначати розмір застави. У випадках, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України слідчому судді надається право, застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, не визначати розмір застави. Таким чином питання застосування або не застосування альтернативного запобіжного заходу у випадках, визначених ч. 4 ст. 183 КПК України є правом суду а не обов`язком.

Зважаючи на вищевикладене, обставини провадження у їх сукупності, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у даному випадку, обґрунтовано не визначив підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України.

Інші доводи, викладені в апеляційних скаргах захисників не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності підстав для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив усі обставини, з`ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України, а зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких захисники просять скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не виявлено і не вбачаються такі зі змісту апеляційної скарги.

Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , та даних про його особу в їх сукупності, застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2023 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_12 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 грудня 2023 року, без визначення застави, залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , кожного окремо, - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 757/44486/23-к Справа №11-сс/824/6554/2023 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_16 Доповідач: ОСОБА_1