Постанова

від 30.11.2023 по справі 761/16005/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 року м. Київ

Унікальний номер справи № 761/16005/22

Апеляційне провадження № 22-ц/824/14967/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Якимець О.І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКПАУ» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2022 року позивач ТОВ «МАКПАУ» звернувся до суду із позовною заявою, із врахуванням уточненої позовної заяви від 08.11.2022 (вх.№43865/22), на обґрунтування якої зазначив, що 04 серпня 2022 року о 14 годині 30 хвилин відповідач на своїй персональній сторінці в соціальній мережі Facebook за посланням ІНФОРМАЦІЯ_3» опублікував наступний публічний допис: «ІНФОРМАЦІЯ_4».

Зазначав, що відповідач як фізична особа має обов`язок перевірити достовірність інформації, перед тим як поширити її (ч. 2 ст. 302 ЦКУ). Також зазначав, що фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело (ч. 2 ст. 302 ЦКУ). Жодного дослівного відтворення у зазначеній поширеній публікації немає, адже немає навіть слідів первинного джерела. У даному випадку, відповідач хоч і згадує якісь джерела, але жодне з них не вказане так, аби слугувати вимозі, яка звільняє особу від обов`язку перевіряти достовірність, тим більше неможливо перевірити дослівне відтворення. Щодо відповідача, то він є власником сторінки в соціальній мережі Facebook. Позивач, як будь-який звичайний відвідувач сайту, ознайомився з вмістом веб-сторінок облікового запису відповідача і побачив, що декілька років поспіль там регулярно з`являються численні автентичні фотографії відповідача і тексти від його імені. Тобто, цього є достатньо, аби пересічний читач, що споживає інформацію в мережі Інтернет, обґрунтовано припустив, що контент веб-сторінки розміщує саме відповідач. Оскільки інформація поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, відтак ця особа є належним відповідачем. На підтвердження фіксації поширення відповідачем спірного висловлювання позивач подає звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 11.08.2022 року № 146/2022-ЗВ. Згідно з висновком семантико-текстуальної експертизи від 03.11.2022 року вищезазначене спірне висловлювання, поширене відповідачем 04.08.2022 на своїй сторінці в мережі Facebook, є фактичним твердженням, крім цього таке висловлювання містить негативний зміст про діяльність позивача з точки зору пересічного читача. На думку позивача, неупереджений читач, після ознайомлення із поширеною відповідачем недостовірною інформацією вважатиме, що позивач вдається до незаконних дій (платить особам за послуги із підробки документів), є недобросовісним, формує негативну оцінку його господарської діяльності та негативно впливає на діяльність підприємства. Зокрема, після того як позивач звернувся із позовом про захист ділової репутації, в соцмережі Facebook почала поширюватись певна проплачена реклама, докази поширення якої додаються до позовної заяви, а позивач намагається захиститись від поширення недостовірної інформації, звернувшись до суду про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Позивач у цій справі захищає своє право на недоторканість ділової репутації юридичної особи (ст. 299 ЦКУ), яке порушене через поширення завідомо недостовірної інформації відповідачем. З урахуванням вищенаведеного, позивач просив суд:

- визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ТОВ «МАКПАУ» (ЄДРПОУ 36797385), інформацію, поширену відповідачем на своїй соціальній сторінці в мережі Facebook за ІНФОРМАЦІЯ_5 у публікації від 04 серпня 2022 року о 14 годині 30 хвилин, а саме інформацію наступного змісту:

«ІНФОРМАЦІЯ_6.»;

- зобов`язати відповідача протягом десяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, спростувати поширену недостовірну інформацію про позивача, шляхом розміщення на своїй персональній сторінці в соціальній мережі Fасеbооk за активним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 публічно копії вступної та резолютивної частини рішення суду за результатами розгляду цього позову, не допускаючи власних коментарів, із забезпеченням до спростування вільного доступу необмеженого кола осіб без вимоги внесення паролів та/або кодів, під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_7 ». Спростування опублікувати без права видалення допису;

- заборонити відповідачу поширювати будь-якій особі в будь-який спосіб, у тому числі в мережі Інтернет та у письмових заявах, наступні висловлювання: «ІНФОРМАЦІЯ_6.». Вирішити розподіл судових витрат (т. 1 а.с. 2-22 т. 2 а.с. 41-51, 120-121,124-125).

Відповідачем не подано відзив, який би містив заперечення на позов.

Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року позов ТОВ «МАКПАУ» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації - задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ТОВ «МАКПАУ» інформацію, поширену фізичною особою ОСОБА_1 на своїй персональній сторінці в соціальній мережі Fасеbооk за ІНФОРМАЦІЯ_5 у публікації від 04 серпня 2022 року о 14 годині 30 хвилин, а саме інформацію наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_8 сторінці в соціальній мережі Fасеbооk за активним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 публічно копії вступної та резолютивної частини рішення суду за результатами розгляду цього позову, не допускаючи власних коментарів, із забезпеченням до спростування вільного доступу необмеженого кола осіб без вимоги внесення паролів та/або кодів, під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9». Спростування опублікувати без права видалення допису. В решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МАКПАУ» судові витрати у розмірі 39 298 гривень 24 копійки (т. 2 а.с. 174-183).

Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26 червня 2023 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «МАКПАУ» - 8 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу(т. 2 а.с. 220-225).

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11 серпня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Сімутіна Р.В. про перегляд заочного рішення від 27 квітня 2023 року у справі № 761/16006/22 за позовом ТОВ «МАКПАУ» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації - залишено без задоволення (т. 2 а.с. 233-239 т. 3 а.с. 12-14).

Не погодившись із заочним рішенням суду, 04 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сімутін Р.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що ОСОБА_1 не було відомо про розгляд районним судом вказаної справи та ухвалення рішення. Так, відповідно до консультативного висновку від 22 червня 2022 року відповідачу був встановлений діагноз про наявність захворювання очей, характер якого не дозволяє здійснювати фізичні навантаження та перебувати у середовищі, у якому внаслідок вибухів відбуваються вібрації. Внаслідок наявної в країні надзвичайної ситуації воєнного характеру, через загрозу обстрілів, у жовтні 2022 року ОСОБА_1 залишив місце проживання за місцем реєстрації та переїхав на дачу у Київську область. Відмовивши в перегляді заочного рішення суд першої інстанції не врахував вказаних обставин. Крім того, ОСОБА_1 не визнає позовні вимоги, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що на персональній веб-сторінці ОСОБА_1 в соціальній мережі Fасеbооk за ІНФОРМАЦІЯ_5 була розміщена оспорювана позивачем публікація стосовно ТОВ «МАКПАУ». Так, поданий позивачем звіт не містить відомостей про провайдера соціальної мережі Fасеbооk в Україні та будь-якої ідентифікуючої інформації про походження зафіксованої у роздруківці публікації стосовно ТОВ «МАКПАУ» та того, що роздруківка дійсно зроблена з належної ОСОБА_1 веб-сторінки у соціальній мережі Fасеbооk. Такі роздруківки визнаються доказом у разі. якщо вони виготовлені, видані і засвідчені власником відповідного Інтернет-ресурсу або провайдером (т. 3 а.с. 17-27).

13 жовтня 2023 року представник позивача - адвокат Томаров І.Є подав відзив на апеляційну скаргу та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення районного суду залишити без змін, судові витрати в т.ч. на правову допомогу в апеляційній інстанції покласти на скаржника (т. 3 а.с. 50-57).

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Сімутін Р.В. підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити. Представники позивача - адвокат Томаров І.Є., адвокат Толмач М.І. заперечували проти скарги і просили її відхилити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 04 серпня 2022 року о 14 годині 30 хвилин відповідач ОСОБА_1 на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 поширив публікацію, у якій щодо позивача зазначено: «ІНФОРМАЦІЯ_6.» (т.1 а.с. 47).

Як доказ на підтвердження факту поширення такої інформації на сторінці відповідача, а також що сторінка користувача під іменем « ОСОБА_2 » у соціальній мережі «Facebook» належить саме відповідачу, позивачем надано суду звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 11.08.2022 року № 146/2022-ЗВ з доданими до нього роздруківками файлів фіксації, які публікуються на зазначеній сторінці (т.1 а.с. 41-89).

За банківською довідкою від 11 серпня 2022 року № 70-1-1/1585, АТ «ОТП Банк» підтвердив відсутність перерахування грошових коштів з поточного рахунку ТОВ «МАКПАУ» на користь контрагента AvaloGrup за період з 24.07.2022 року - 11.08.2022 року (т. 1 а.с. 209).

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Водночас відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Статтею 91 ЦК України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно із частиною 2 статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних із особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Згідно до положень ст. 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Захист особистих немайнових прав юридичної особи у зв`язку із завідомо неправдивим повідомленням або неумисним повідомленням недостовірної інформації щодо її уповноваженої (посадової чи службової) особи про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" у порядку, передбаченому цим Законом, здійснюється у такому самому обсязі, що і особистих немайнових прав фізичних осіб.

Відповідно до статей 94, 277 вказаного Кодексу юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Отже, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації потрібно розуміти опублікування її у пресі, передання з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є така інформація фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин) оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Під час розгляду справ про захист ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною завданням суду є забезпечення балансу прав та свобод учасників інформаційних правовідносин щодо недопущення поширення інформації, яка не відповідає дійсності, - з одного боку (приватний інтерес), а з іншого - недопущення ситуації, коли такі позови використовуються з метою обмеження загальних засад свободи слова, права громадськості бути обізнаною (публічний інтерес). Розглядаючи зазначені спори, суд зобов`язаний виважено підійти до необхідності обмеження свободи вираження поглядів та ретельно обґрунтувати ухвалене рішення щодо наявності в інформації, яка визнається недостовірною, ознак реального завдання шкоди репутації, порушення прав інших осіб, з метою забезпечення професійного захисту журналістики та недопущення надмірного втручання в право громадськості на отримання інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 ,- адвокат Сімутін Р.В. зазначив про належність відповідачу сторінки користувача під іменем « ОСОБА_2 » у соціальній мережі «Facebook», проте заперечував розміщення відповідачем оспорюваної позивачем інформації, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 3 а.с. 95).

Як вбачається з наданих позивачем до районного суду звіту фіксації користувача від 11.08.2022 року № 146/2022-ЗВ та звіту за результатами проведеної фіксації ї дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 21.02.2023 № 39/2023-ЗВ виконаними ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес»», на зазначеній сторінці ОСОБА_1 у соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 публікував дописи від свого імені, викладаються особисті фотографії, також у цьому аккаунті зазначається про прямі етери за участю відповідача з посиланнями на такі етери, а тому суд приймає до уваги обставини, що вищезазначена оспорювана публікація була розміщена саме відповідачем, адже протилежного із сторони відповідача суду не надано (т. 1 а.с. 41-89 т. 2 а.с. 158-171).

На підставі вищевказаних доказів. суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов пред`явлений до належного відповідача.

Відповідно до висновку експерта №77/22 від 03.11.2022 за результатами проведення семантико-текстуального дослідження висловлювання - висловлювання негативного характеру щодо компанії MacPaw (ТОВ «МАКПАУ»), наявні у тексті публікації ОСОБА_3 , розміщеної в його обліковому записі в соцмережі Facebook, викладені у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень (т. 2 а.с. 60-75).

Під час розгляду даної справи відповідачем до суду не надано належних та допустимих доказів на противагу наданим позивачем доказам.

Зокрема, у публікації, яка поширена відповідачем на своїй персональній сторінці в соціальній мережі Fасеbооk, йдеться про приклад певної незаконної діяльності позивача щодо своїх працівників у певний період часу, тобто про фактичні обставини, достовірність яких може бути перевірена. Відтак, при вирішенні справи по суті суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що інформація, поширена відповідачем і оспорювана позивачем, виражена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень.

З цих підстав, суд апеляційної інстанції відхилив посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду в інших, зазначених представником відповідача справах, з посиланням на те, що надані позивачем звіти є неналежними і недопустимими доказами.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи вказане, колегія суддів погодилася з висновком суду про порушення немайнового права позивача на поширення недостовірних відомостей та покладення обов`язку на відповідача щодо спростування вказаної недостовірної інформації.

Суд апеляційної інстанції перевірив та, з огляду на положення ст.ст. 128, 131 ЦПК України, відхилив доводи апелянта про неналежне його сповіщення, оскільки в матеріалах справи наявні неодноразові повідомлення суду на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 . При цьому, повідомлення про розгляд справи районним судом 24 січня 2023 року і 27 квітня 2023 року, коли районний суд ухвалив оскаржуване рішення, повернулись із відмітками працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою (т. 2 а.с. 129а, 141, 155-156).

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, тому судом відхилені.

Рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «МАКПАУ» сторони по справі не оскаржували, тому з огляду на положення ст.. 367 ЦПК України, в цій частині не було предметом перевірки апеляційним судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати мають бути віднесені на його рахунок.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 30 листопада 2023 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова