Постанова

від 28.11.2023 по справі 280/2937/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 280/2937/22Суддя І інстанції Сацький Р.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК»

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича, третя особа: ОСОБА_1 про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

- визнати неправомірними дії Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. з винесення постанови від 03.02.2022 року у виконавчому провадженні №62766199 про повернення виконавчого документа стягувачу та скасувати постанову від 03.02.2022 року у виконавчому провадженні №62766199 про повернення виконавчого документа стягувачу;

- зобов`язати Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. винести постанову про відновлення виконавчого провадження №62766199 з примусового виконання Виконавчого напису №6320 вчиненого 12.08.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.П. на копії іпотечного договору від 03.07.2023 року, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горбашко М.В. та зареєстрованого в реєстрі за №810, укладеного між Акціонерним товариством «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно, та вчинити дії з передачі даного майна на реалізацію.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Акціонерне товариство «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована протиправністю повернення приватним виконавцем виконавчого листа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, скаржник вказує на те, що жодним законом, на момент винесення постанови приватного виконавця, не було встановлено заборони щодо звернення стягнення на нерухоме майно, зазначене в виконавчому документі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Постановою про відкриття виконавчого провадження від 07.08.2020 Приватним виконавцем Сколибога О.С. відкрито виконавче провадження № 62766199 з примусового виконання виконавчого напису № 6320, виданого 12.08.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. про звернення стягнення на:

- житловий будинок лiт. Н, загальною площею 967,6 кв. м, жилою площею 30З,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 на правi власностi;

- земельну дiлянку (кадастровий номер 2310100000:04:041:0062), площею 0,0748 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на правi власностi. Цільове призначення зазначеної земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В ході проведення виконавчих дій Приватним виконавцем, для своєчасного та належного виконання відкритого виконавчого провадження, проведені ряд дій, які, виконати у повному обсязі із закриттям виконавчого провадження не виявилось можливим, так, як Розпорядженням Голови районної адміністрації Запорізької міської ради від 23.09.2020 №392 відмовлено Приватному виконавцю Сколибог О.С. в наданні дозволу на реалізацію житлового будинку в АДРЕСА_1 , право користування яким має малолітня особа, у зв`язку з порушенням житлових прав дитини.

Крім цього, дане розпорядження було предметом судового розгляду в адміністративній справі № 280/817/21 за позовом Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування в особі Комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2021 у справі № 280/817/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021, у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» - відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2021 касаційну скаргу Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі №280/817/21 повернуто скаржнику.

03.02.2022 Приватним виконавцем Сколибогом О.С. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII. Крім цього, в постанові про повернення виконавчого документа стягувану, Приватний виконавець в п. 2 вказав, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 03.02.2025.

Позивач, не погодившись із постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов`язковими для виконання. Аналогічні положення закріплені в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" і в процесуальному законодавстві України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до положень частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з нормами статті 10 цього Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

При цьому, за приписами частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно частини 3 вказаної статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (пункт 7).

Відповідно до приписів частин 1, 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

В свою чергу, відповідно до приписів пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Так, як на обставину для застосування вказаних вище приписів Закону України «Про виконавче провадження», зокрема пункту 9 частини 1 статті 37, приватний виконавець послався на ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.12.2021 по справі №280/817/21, якою відмовлено стягувачу у задоволенні позовних вимог у зв`язку з чим, за наявністю зареєстрованих неповнолітніх осіб, виявляється неможливим звернення стягнення на нерухоме майно боржника.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.06.2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.09.2016 року за № 1301/29431, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовій формі), зокрема, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органу опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України №1404-VIII, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року №2832/5) (далі Інструкція №512/5).

Згідно пункту 28 розділу VIII Інструкції у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

З аналізу вказаного пункту Інструкції №512/5 випливає те, що останній не передбачає обмежень (виключень) щодо суб`єктного складу осіб, які зобов`язані отримувати попередній дозвіл органів опіки та піклування при передачі на реалізацію нерухомого майна.

Відповідно до положень пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається районною, районною у місті Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у мсті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей.

Крім того, відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

В свою чергу, судом встановлено, що рішенням комісії з питань захисту прав дитини Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, оформлене протоколом №17/12 від 17.09.2020, відмовлено приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Сколибогу О.С. у наданні дозволу на відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 , право користування яким має малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, зважаючи на те, що Законом України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» прямо заборонено вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти без попереднього дозволу органів опіки та піклування, а також з огляду на наявність відмови комісії з питань захисту прав дитини Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району у наданні дозволу на відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 , право користування яким має малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним виконавцем Сколибогом О.С. обґрунтовано прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на вірність наданої судом правової оцінки спірним правовідносинам.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 28 листопада 2023 року.

Головуючий - суддяД.В. Чепурнов

суддяС.В. Сафронова

суддяА.О. Коршун