Постанова

від 21.03.2024 по справі 280/2937/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року

м. Київ

справа № 280/2937/22

адміністративне провадження № К/990/42762/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича, третя особа - ОСОБА_1 про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року, прийняте у складі судді Сацького Р.В., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Чепурнова Д.В. (головуючий), Сафронової С.В., Коршуна А.О.,

І. Суть спору:

1. Акціонерне товариство "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

1.1. визнати неправомірними дії Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. з винесення постанови від 03.02.2022 року у виконавчому провадженні №62766199 про повернення виконавчого документа стягувачу та скасувати постанову від 03.02.2022 року у виконавчому провадженні №62766199 про повернення виконавчого документа стягувачу;

1.2. зобов`язати Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. винести постанову про відновлення виконавчого провадження №62766199 з примусового виконання Виконавчого напису №6320 вчиненого 12.08.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.П. на копії іпотечного договору від 03.07.2023 року, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горбашко М.В. та зареєстрованого в реєстрі за №810, укладеного між Акціонерним товариством «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно, та вчинити дії з передачі даного майна на реалізацію.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, про протиправність повернення приватним виконавцем виконавчого листа стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, скаржник вказує на те, що жодним законом, на момент винесення постанови приватного виконавця, не було встановлено заборони щодо звернення стягнення на нерухоме майно, зазначене в виконавчому документі.

3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справ

4. Постановою про відкриття виконавчого провадження від 07.08.2020 приватним виконавцем Сколибога О.С. відкрито виконавче провадження № 62766199 з примусового виконання виконавчого напису № 6320, виданого 12.08.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. про звернення стягнення на:

- житловий будинок лiт. Н, загальною площею 967,6 кв. м, жилою площею 303,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 на правi власностi;

- земельну дiлянку (кадастровий номер 2310100000:04:041:0062), площею 0,0748 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на правi власностi. Цільове призначення зазначеної земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

5. В ході проведення виконавчих дій Приватним виконавцем, для своєчасного та належного виконання відкритого виконавчого провадження, проведені ряд дій, які, виконати у повному обсязі із закриттям виконавчого провадження не виявилось можливим, так, як Розпорядженням Голови районної адміністрації Запорізької міської ради від 23.09.2020 №392 відмовлено Приватному виконавцю Сколибог О.С. в наданні дозволу на реалізацію житлового будинку в АДРЕСА_1 , право користування яким має малолітня особа, у зв`язку з порушенням житлових прав дитини.

6. Крім цього, дане розпорядження було предметом судового розгляду в адміністративній справі №280/817/21 за позовом Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування в особі Комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_3 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

7. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2021 у справі №280/817/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021, у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» - відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2021 касаційну скаргу Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі №280/817/21 повернуто скаржнику.

8. 03.02.2022 Приватним виконавцем Сколибогом О.С. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII. Крім цього, в постанові про повернення виконавчого документа стягувану, Приватний виконавець в п. 2 вказав, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 03.02.2025.

9. Вважаючи вказану постанову приватного виконавця протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зважаючи на те, що Законом України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» прямо заборонено вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти без попереднього дозволу органів опіки та піклування. З огляду на наявність відмови комісії з питань захисту прав дитини Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району у наданні дозволу на відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 , право користування яким має малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним виконавцем Сколибогом О.С. обґрунтовано прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

12. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

13. Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

14. Скаржник вказав про не врахування висновків судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків викладених у постановах Верховного Суду у справах №№303/3043/19, 754/15589/14-ц.

14.1. Скаржник зазначає, що судами обох інстанцій прийнято рішення, які дозволяють боржнику уникати звернення стягнення та виконання зобов`язань шляхом реєстрації в квартирі, що є предметом іпотеки будь-якої неповнолітньої особи, яка не є дитиною власника-іпотекодавця та проігноровано численні висновки Верховного суду з цього питання.

14.2. При цьому, скаржник звертає увагу, що жодним законом, на момент винесення вищезазначеної Постанови приватного виконавця, не було встановлено заборони щодо звернення стягнення на нерухоме майно зазначене в виконавчому документі і Запорізький окружний адміністративний суд не зазначив таких норм закону які б це забороняли. Жодна норма закону не забороняла звернення стягнення на іпотечне майно, в якому зареєстрований неповнолітній, заборон щодо вчинення примусового виконання виконавчих написів на час винесення незаконної постанови теж не було, а відмова органів опіки та піклування в згоді на продаж квартирі з зареєстрованою неповнолітньою особою не є «забороною встановленою законом».

14.3. Також позивач зауважує, що нормами чинного законодавства передбачено можливість надання дозволу органами опіки та піклування для вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, виключно батькам або особам, які їх замінюють. Тобто, чинне законодавство не передбачає, ані можливості, ані порядку (переліку документів, строків звернення тощо) отримання дозволу іншими суб`єктами, зокрема, державними чи приватними виконавцями. Тобто, скаржник вважає, що звернутись за отриманням дозволу органів опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, можуть виключно батьки, опікуни або піклувальники таких дітей, а приватні виконавці не входять до кола осіб, які можуть звертись за таким дозволом та яким може бути наданий цей дозвіл. Таким чином, за відсутності в законодавстві встановленого порядку надання дозволу органів опіки та піклування за зверненнями приватних виконавців вимога про необхідність отримання такого дозволу, яка міститься в п.28 Інструкції з організації примусового виконання рішень, є такою, що суперечить ст.19 Конституції України.

14.4. При цьому, скаржник звертає увагу, що виключно на батьків або осіб, які їх замінюють (опікун, піклувальник) докладено обор`язок утримання дитини, в тому числі, забезпечувати реалізацію майнових та житлових прав дитини. В даному випадку жодне майно, яке б належало малолітній дитині ОСОБА_4 чи її батькам, у виконавчому провадженні приватним виконавцем не арештовувалось. Боржником у виконавчому провадженні є ОСОБА_1 , який не є батьком, опікуном чи піклувальником малолітньої дитини ОСОБА_4 , у ОСОБА_1 відсутні будь-які обов`язки щодо забезпечення прав зазначеної дитини. Тобто, реалізація майна ОСОБА_1 не порушує та не може порушувати будь-яких прав малолітньої дитини ОСОБА_4 .

14.5. Крім того, скаржник зазначає, що реалізація нерухомості, яка є предметом іпотеки, на підставі Виконавчого напису у виконавчому провадженні є примусовим виконанням, а тому отримання дозволу на відчуження майна є непотрібним. При цьому, ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Законом України «Про іпотеку» не передбачено отримання дозволу для примусової реалізації предмета іпотеки навіть при наявності прав користування дитиною.

15. Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

18. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

19. Згідно з пунктом 3 частини першої ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

20. У відповідності до частини 1статті 10 Закону № 1404-VIII встановлено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

21. Відповідно до ч. 1 та п. 1, ч. 2, ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

22. Пунктом 9 ст. 37 Закону №1404-VIII зазначено, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

23. Пунктом 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі -Інструкція № 512/5) встановлено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувану з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону 1404-VIII.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

27. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням, Верховний Суд виходить із таких міркувань.

28. Спірні правовідносини виникли з приводу повернення виконавчого документу стягувачу згідно із пунктом 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням комісії з питань захисту прав дитини Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, оформлене протоколом №17/12 від 17.09.2020, відмовлено приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Сколибогу О.С. у наданні дозволу на відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 , право користування яким має малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30. Вказане рішення було оскаржено позивачем до суду.

31. Так, 29.01.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування в особі Комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович та ОСОБА_1 , в якій позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати: рішення комісії з питань захисту прав дитини Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, оформлене протоколом №17/12 від 17.09.2020, в частині відмови приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Сколибогу О.С. у наданні дозволу на відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 , право користування яким має малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; розпорядження Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району від 23.09.2020 №392р про відмову приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_3 у наданні дозволу на відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 , право користування яким має малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Зобов`язати комісію з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району винести рішення, яким надати дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Сколибогу О.С. на відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 , право користування яким має малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

32. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі №280/817/21, яке було залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

33. Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

34. Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року касаційну скаргу Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №280/817/21 за позовом Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування в особі Комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович, ОСОБА_1 , законний представник ОСОБА_4 , про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.

35. В подальшому, приватний виконавець в оскаржуваній постанові від 03.02.2022 року ВП №62766199 про повернення виконавчого документа стягувачу, як на обставину для застосування приписів пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», послався на вказану ухвалу Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі №280/817/21, якою відмовлено стягувачу у задоволенні позовних вимог у зв`язку з чим, за наявністю зареєстрованих неповнолітніх осіб, виявляється неможливим звернення стягнення на нерухоме майно боржника.

36. Спірне питання у цій справі, яке передує встановленню правомірності/протиправності оскаржуваної постанови приватного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу полягає у наявності/відсутності обов`язку приватного виконавця під час вчинення виконавчих дій звертатися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право власності на яке або право користування яким мають діти за попереднім дозволом органу опіки та піклування.

37. Так, положеннями частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII, пункту 28 розділу VIII Інструкції та абзацу сьомого пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 визначено порядок передачі на реалізацію майна боржника, право власності на яке або право користування яким мають діти за попереднім дозволом органу опіки та піклування.

38. Питання необхідності отримання держаним (приватним) виконавцем дозволу органу опіки і піклування на примусову реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду як виключної правової проблеми загальне вирішення якої має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

39. Так, у справі № 755/12052/19 досліджуючи вказане питання Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що державний (приватний) виконавець повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.

40. Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду вимога про отримання дозволу виконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону про охорону дитини, статтею 12 Закону про основи соцзахисту, від можливого порушення.

41. Велика Палата Верховного Суду зауважила у цій справі, що повноваження виконавця не мають того характеру та обсягів, які має суд, зокрема, в межах цивільного процесу. Обов`язки і права виконавців, закріплені у статті 18 Закону про виконавче провадження не відповідають широті повноважень та обов`язків суду, передбачених ЦПК України для вирішення судових спорів. До прикладу Велика Палата навела статтю 19 СК України, яка передбачає право суду не погодитись з висновками органу опіки та піклування. Тоді як законодавство України, зокрема Закон про виконавче провадження, такими повноваженнями виконавця не наділяє. Також, наприклад, виконавець позбавлений можливості встановлювати чи є у власності неповнолітніх дітей, місце проживання яких зареєстроване у квартирі, яка підлягає реалізації в рамках виконавчого провадження, інше житлове приміщення, чи мають вони право користування іншим житловим приміщенням. Для вирішення подібних питань виконавець і має звертатись до органів опіки та піклування для отримання відповідного дозволу, який має враховувати найкращий захист прав неповнолітніх дітей.

42. Тому, на думку Великої Палати Верховного Суду, виконавець не може самотужки забезпечити той самий рівень захисту відповідних прав неповнолітніх дітей, який може забезпечити суд.

43. Ураховуючи вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду у справі №755/12052/19 дійшла висновку, що отримання виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій виконавця та/або органу опіки та піклування.

44. Зазначене, як зауважила Велика Палата Верховного Суду, стосується також і дій приватних виконавців.

45. Колегія суддів уважає за необхідне врахувати вказані висновки, викладені у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 755/12052/19 при касаційному перегляді цієї справи та вважає, що вони є застосовними до спірних правовідносин.

46. Отже, враховуючи вимоги Закону № 1404-VIII, Закону № 2623-IV, а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

47. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 320/1771/19 та від 31 травня 2022 року у справі № 380/6558/20.

48. Інші доводи скаржника зводяться до його незгоди з рішення комісії з питань захисту прав дитини Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, оформлене протоколом №17/12 від 17.09.2020, в частині відмови приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Сколибогу О.С. у наданні дозволу на відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 , право користування яким має малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

49. Разом з тим, законність вказаного рішення була предметом розгляду справи №280/817/21, за результатами розгляду якої рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року, яке було залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

50. Таким чином, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі №280/817/21 є чинним, а тому вказані доводи касаційної скарги є безпідставними.

51. З огляду на викладене у приватного виконавця були наявні підстави для прийняття постанови від 03.02.2022 року у виконавчому провадженні №62766199 про повернення виконавчого документа стягувачу згідно із пунктом 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

52. Щодо посилань касатора на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справах №№303/3043/19, 754/15589/14-ц, колегія суддів зазначає наступне.

53. Правовідносини, які виникли у зазначених справах, не є подібними до спірних правовідносин, оскільки різняться встановленими фактичними обставинами. Крім того, відмінним є застосоване матеріально-правове регулювання.

54. При цьому, слід зазначити, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

55. При вирішенні питання подібності правовідносин у судових справах, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).

56. Однак, проаналізувавши обставини та висновки Верховного Суду у зазначених справах у справах №№303/3043/19, 754/15589/14-ц, слід зазначити, що такі не є релевантними для застосування у даній справі.

57. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

58. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII СУДОВІ ВИТРАТИ

59. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" залишити без задоволення.

2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі №280/2937/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

В.Е. Мацедонська