Ухвала

від 30.11.2023 по справі 420/10708/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 листопада 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/10708/22Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Осіпова Ю.В.,

суддів: Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у справі за позовом Приватного підприємства «Компанія Софторг» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року позов ПП «Компанія Софторг» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 08.02.2022р. №UА500130/2022/000029/2. Визнано протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці від 08.02.2022р. № UА500130/2022/00051. Стягнуто з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача 4962,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, відповідач 14.03.2023р. подав апеляційну скаргу.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023р. дану апеляційну скаргу було залишено без руху з підстав не сплати апелянтом судового збору. Апелянту надано 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

Враховуючи те, що вимоги ухвали судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023р. залишились не виконаними, недоліки апеляційної скарги у встановлений строк не усунуті - ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2023р. апеляційну скаргу Одеської митниці - повернуто апелянту.

10.11.2023р. відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду 1-ї інстанції від 15.02.2023р., у якій, зокрема, заявлено клопотання про поновлення строку оскарження судового рішення. В обґрунтування доводів клопотання вказано, що неможливість сплати судового збору пов`язана із ненадходженням коштів, зокрема, на сплату судового збору. Окрім того, відповідач зазначає, що на підтвердження реального наміру здійснити апеляційне оскарження рішення суду 1-ї інстанції до апеляційної скарги надано докази сплати судового збору у повному обсязі.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2023р. у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження - відмовлено та, як наслідок, залишено його апеляційну скаргу без руху з підстав пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення. Одночасно, апелянту надано 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних вище недоліків поданої ним апеляційної скарги.

28.11.2023р. до апеляційного суду надійшло клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування доводів клопотання відповідач зазначив про те, що на підтвердження реального наміру здійснити апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції він без необґрунтованих затримок скористався своїм правом на повторне звернення до суду апеляційної інстанції. Разом із тим, посилаючись на запровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022р., апелянт просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження в розглядуваній справі поважними та поновити його.

Дослідивши вищезазначені доводи відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, ч.1 ст.295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч.2 ст.299 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів апеляційної скарги, оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду ухвалено та отримано апелянтом - 15.02.2023р. А відтак, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у даному випадку, спливає - 17.03.2023р. Натомість, апеляційна скарга вдруге подана відповідачем до суду апеляційної інстанції лише - 10.11.2023р., тобто зі значним пропуском визначеного ст.295 КАС України строку на апеляційне оскарження.

Аналіз положень ст.5,13 і 293 КАС України дозволяє дійти висновку про те, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим судовим рішенням після розгляду справи у суді першої інстанції, можуть скористатися правом його оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.

Відповідно до ч.5 ст.44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Однак, КАС України передбачає і можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Встановлення процесуальних строків КАС України передбачено з метою дисциплінування учасників справи та своєчасного виконання ними передбачених цим же Кодексом процесуальних обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці процесуальні строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено виключно у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Такі обставини мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.

Наведене дає підстави для висновку про те, що обставини пропуску строку звернення до суду є оціночними, комплексними і такими, що потребують дослідження в кожному окремому випадку. Питання наявності або ж відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою поважними вирішується судом апеляційної інстанції на підставі фактичних обставин справи, із урахуванням наведених обґрунтувань та наданих доказів.

Водночас, доведення поважності причин пропуску строку звернення до суду покладається лише на особу, яка звертається із апеляційною скаргою, та клопотанням щодо поновлення такого строку.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019р. у справі №826/17879/17.

При вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження, необхідно надавати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення визначеного у ст.295 КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги або відмови у відкритті апеляційного провадження (вперше) до дати повторного звернення з апеляційною скаргою тощо.

Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та, зокрема, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Судова колегія звертає увагу відповідача, що повернення раніше поданої апеляційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду апеляційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, адже у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Також, варто зазначити про те, що звернення до суду з апеляційної скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення, то реалізація цього права має відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Щодо посилання апелянта на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022р., слід наголосити на тому, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Разом із тим, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у всіх абсолютно випадках.

Між пропуском процесуального строку та введенням воєнного стану має бути безпосередній, прямий причинний зв`язок.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх ухвалах від 23.06.2022р. у справі №380/7251/21, у справі №520/8674/2020 та у справі №440/2822/20.

Так, Одеська митниця у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не обґрунтовує пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, враховуючи той факт, що апеляційна скарга, яка подана вперше - 14.03.2023р. та, у подальшому, залишена без руху - 15.03.2023р. (отримана апелянтом - 15.03.2023р.) і повернута - 03.04.2023р. (отримана - 03.04.2023р.), в той час як повторне звернення відповідача з апеляційною скаргою відбулося - 10.11.2023р.

Отримання ж відповідачем зазначених вище ухвал П`ятого апеляційного адміністративного суду підтверджується довідками суду про доставлення електронних листів, які, у свою чергу, є належними доказами отримання стороною копій судових рішень, із урахуванням приписів п.2 ч.6 ст.251 КАС України.

Отже, у даному випадку, відповідачем допущено необ`єктивне та необґрунтоване зволікання з поданням апеляційної скарги, оскільки повторне звернення до суду апеляційної інстанції відбулося через 7 місяців після повернення первинної апеляційної скарги, що, у свою чергу, значно перевищує строк, встановлений ст.295 КАС України.

Варто зауважити про те, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 18.03.2020р. у справі №420/3173/19, ухвалах від 30.12.2020р. у справі №560/3049/20, від 28.04.2022р. у справі №240/12834/21, у справі №560/8944/20, у справі №300/3392/21, у справі №240/10120/21, у справі №380/6677/21, ухвалі від 04.05.2022р. у справі №120/4055/21-а, ухвалі від 12.05.2022р. у справі №620/7674/21, ухвалі від 09.06.2022р. у справі №380/12274/21 та ухвалі від 20.06.2022р. у справі № 380/7161/21.

Судова колегія зауважує, що за законодавством України введення воєнного стану не змінено порядок сплати судового збору.

Враховуючи наведені вище обставини, на думку суду, в апелянта, який діє як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, було достатньо часу для сплати суми судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі та надання платіжного документа про таку сплату, а тому наведені у клопотанні обставини не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018р. у справі №804/2979/17 та від 07.06.2018р. у справі №822/276/17.

З урахуванням вищевказаного, можливість вчасного подання апеляційної скарги вдруге (у тому числі після її повернення) залежала виключно від волевиявлення апелянта (мала суб`єктивний характер), а тому підстави для поновлення пропущеного строку, у даному випадку, відсутні.

При цьому, апелянтом у заяві про усунення недоліків таких причин (інших ніж ті, що ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2023р. було визнано неповажними) не наведено та відповідних доказів не надано.

Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання відносно поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип «res judicata», особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008р.).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011р. у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Серед іншого, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, а також мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

У п.46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», т.б. принципу «остаточності рішення», згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Частиною 2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права із урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У той же час, приписи п.4 ч.1 ст.299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Отже, беручи до уваги значний пропуск відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Одеській митниці про поновлення строку апеляційного оскарження - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеській митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Осіпов Ю.В. Судді Косцова І.П. Скрипченко В.О.