Постанова

від 01.12.2023 по справі 814/40/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 814/40/16

адміністративне провадження № К/9901/19858/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року (Суддя: Гордієнко Т.О.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 року (Судді: Романішин В.Л., Запорожан Д.В., Шляхтицький О.І.),

у справі № 814/40/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «СТРОЙСКИФ»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «СТРОЙСКИФ» (далі - позивач, ТОВ Будівельна компанія «СТРОЙСКИФ») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 05.11.2014 року № 0020452208 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 748 066,5 грн, у тому числі: за основним платежем на суму 498 711 грн та штрафними санкціями в розмірі 249 355,50 грн, та № 0020462208 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 592 218,75 грн, у тому числі за основним платежем на 473 775 грн та штрафними санкціями на 118 443,75 грн (т. 1. а.с. 4-10).

Справа розглядалась судами неодноразово. Так, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 року адміністративний позов задоволено (т. 3 а.с 67-74, т. 4 а.с. 102-107).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2015 року скасовано вищенаведені рішення судів попередніх інстанцій та справу направлення на новий розгляд до суду першої інстанції для з`ясування реальності господарських операцій позивача із ТОВ «Енерготех-Ком» і дійсності податкових наслідків такої операції (т. 4 а.с. 130-134).

За результатами нового розгляду справи постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 року адміністративний позов задоволено (т. 4 а.с. 247-252, 282-289).

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилався на не дослідження судами попередніх інстанцій можливості здійснення контрагентом позивача ТОВ «Енерготех-Ком» господарських операцій із позивачем, враховуючи, що остання звітність подана ТОВ «Енерготех-Ком» з податку на додану вартість за березень 2014 року не містила ознак господарської діяльності; інформація про наявність власних або орендованих транспортних засобів, виробничого обладнання, виробничих та складських приміщень відсутня; дозволи та ліцензії до перевірки не надавалися. Додатково скаржником зазначено, що до перевірки не надані документів відносно контрагента позивача ТОВ «Енерготех-Ком», які містять: конкретний перелік послуг по виконанню монтажно-будівельних робіт, належність транспортних засобів/дорожньо-будівельної техніки, наявність персоналу і їх розміщення, спеціальної освіти працівників, а також досвіду роботи та умови розрахунків з ними, інформації про право допуску перебування на об`єкті будівництва, та інших документів, підтверджуючих надання контрагентом послуг позивачу. Додатково контролюючий орган також посилався на акт ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 15.05.2014р. №498/26-54-22-03-07/38313556 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «Енерготех-Ком» з питань підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.03.2013 р. по 31.03.2014 р. Враховуючи викладене, скаржник просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову (т. 5 а.с. 4-5).

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05 листопада 2014 року №0020452208 та №0020462208, прийняті ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на підставі висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Будівельна компанія «СТРОЙСКИФ» від 20 жовтня 2014 року №823/14-03-22-08/32755844 з податку на прибуток за 2013 рік та з податку на додану вартість в частині здійснення взаємовідносин з платником податків контрагентом-постачальником ТОВ «Енерготех-Ком» за період березень-листопад 2013 року та контрагентами-покупцями, яким зафіксовано порушення позивачем: п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 498 711 грн.; п.44.1 ст.44, п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.6 ст.138, п.149.1 ст.149, внаслідок заниження податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 473 775 грн (т. 1 а.с 30-63).

Висновки акту перевірки базуються на недоведеності позивачем реальності господарських операцій і, як наслідок, неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат у березні-листопаді 2013 року сум за господарськими операціями із ТОВ «Енерготех-Ком», оскільки за висновком контролюючого органу господарські операції з поставки названим постачальником підрядних робіт позивачеві не здійснювалися, подані платником первинні документи на підтвердження виконання цих операцій містять недостовірні відомості та представлені платником з метою одержання необґрунтованої податкової вигоди, дії платника спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов`язань між суб`єктами, постачальники залучені до взаємовідносин з позивачем виключно з метою декларування у податковому обліку витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ). На обґрунтування цього висновку Інспекція посилається на обставини, установлені у ході проведення контрольно-перевірочних заходів відносно цього контрагента, зокрема акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Енерготех-Ком», відсутність у ТОВ «Енерготех-Ком» матеріальних та трудових ресурсів об`єктивно необхідних для виконання договірних зобов`язань перед позивачем (т. 1 а.с. 30-63).

Підставою для направлення справи на новий розгляд слугували висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 23 грудня 2015 року про не надання судами оцінки реальності господарських операцій позивача із ТОВ «Енерготех-Ком» і дійсності податкових наслідків такої операції. Зокрема, для встановлення податкових наслідків господарських операцій позивача із ТОВ «Енерготех-Ком» судам попередніх інстанцій необхідно було: перевірити факти перебування на будівельних об`єктах штатних співробітників ТОВ «Енерготех-Ком» (або залучених за цивільно-правовими договорами), з`ясувати причини залучення позивачем ТОВ «Енерготех-Ком» до виконання будівельно-монтажних робіт, конкретних виконавців робіт і їх зв`язок з ТОВ «Енерготех-Ком», з`ясувати умови допуску таких осіб до будівельних об`єктів. Також, враховуючи вимоги п. 138.4 ст. 138 ПК України судам необхідно було встановити наявність у позивача розумної ділової мети у вигляді обґрунтованих очікувань одержати прибуток за операціями з ТОВ «Енерготех-Ком» з урахуванням додатково понесених витрат, пов`язаних із наданням власних ресурсів. Також, за висновком Вищого адміністративного Суду, суди не надали належної правової оцінки обставинам, встановленим в акті про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Енерготех-Ком» з тих мотивів, що зазначений акт не охоплює період виконання спірних операцій; суди не встановили наявності у ТОВ «Енерготех-Ком» ознак реального суб`єкта господарювання на момент існування правовідносин з позивачем, як-от наявності у цього контрагента витрат, супутніх звичайній господарській діяльності на придбання товарів, робіт, послуг, виплату заробітної плати, оплату послуг зв`язку, комунальних платежів та інші, здійснення ним господарських операцій з іншими суб`єктами господарювання у розглядуваному періоді, тощо (т. 4 а.с. 130-134).

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи, надані позивачем в підтвердження виконання укладених договорів з контрагентом ТОВ «Енерготех-Ком» (в тому числі додатково наданих позивачем на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2015 року), а також, допитавши в якості свідків (водія ТОВ Будівельна компанія «СТРОЙСКИФ», працівників (монтажників) ТОВ «Енерготех-Ком»), дійшли висновку про документальне підтвердження позивачем реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ «Енерготех-Ком» за перевіряємий період, а також суди встановили наявність економічної мети господарських операцій, що полягала в отриманні прибутків, додатково посилаючись на те, що недійсність договорів в судовому порядку не визнавалась. Також, суди попередніх інстанцій посилались на не надання відповідачем під час розгляду справи вироку відносно контрагента позивача, яким встановлена реєстрація ТОВ «Енерготех-Ком» в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, укладання фіктивних господарських угод, в тому числі з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, підроблялись первинні документи або що послуги вказаним контрагентом позивачу фактично не надавались, роботи не здійснювались. За висновками судів попередніх інстанцій, акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача по суті є неможливістю з`ясування реальності та повноти відображення господарських операцій в обліку платника податків, а відтак, такий акт виключає можливість встановлення в ньому висновків щодо змісту господарської діяльності платника податків (т. 4 а.с. 247-252, 282-289).

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: -придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; -придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов`язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту є факт реального здійснення операцій з придбання робіт/послуг, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Враховуючи висновки Вищого адміністративного суду України, під час нового розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що основним видом діяльності позивача (у перевіряємий період) у відповідності до довідки Серії АА № 833378 з ЄДРПОУ було Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій (КВЕД 25.11), на здійснення якого ТОВ Будівельна компанія «СТРОЙСКИФ» отримало ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії АВ № 588563 від 21.12.2011 року зі строком дії з 21.12.2011 року по 21.12.2016 року (т. 1 а.с. 73-74,75). Судами встановлено, що при здійсненні вказаного виду діяльності ТОВ Будівельна компанія «СТРОЙСКИФ» було укладено ряд договорів на виконання будівельно-монтажних робіт, а саме:

- договір на виконання комплексу робіт №12/06-12 від 12.06.2012р. з ПАТ «Шарівське» (замовник), за умовами якого позивач (субпідрядник) зобов`язувався виконати власними та залученими ресурсами комплекс будівельно-монтажних робіт з виготовлення та монтажу металевих конструкцій, монтажу силосів, зерносушарок, попередньої очисної машини (барабану), остаточної очисної машини ТАЗ-206 технологічного обладнання при будівництві елеватора ПАТ «Шарівське» в с.Шарівка, Олександрівського району Кіровоградської області (т. 3 а.с. 44-50);

- договори на виконання підрядних робіт №05/04-13 від 05.04.2013 р. та №04/03-13 від 04.03.2013 р. з ПАТ «Кіровоградграніт» (генпідрядник), за умовами яких позивач (субпідрядник) зобов`язувався виконати комплекс будівельно-монтажних робіт по монтажу технологічного обладнання, у зв`язку зі зміною технологічної схеми розвантаження обладнання, схеми підключення дахових вентиляторів, по робочій вежі на ХПП «Новоукраїнське» в м. Новоукраїнка Кіровоградської області та комплекс електромонтажних робіт: силові мережі, мережі автоматики, сигналізації та освітлення з підключенням до електроприводів і обладнанню на зазначеному об`єкті (т. 3 а.с. 51-53, 54);

- договори будівельного підряду №30/04-13 від 30.04.2013р., №29/05-13 від 29.05.2013р., №05/07-13 від 05.07.2013р. та №02/07-13 від 02.07.2013р., укладені між позивачем ТОВ БК «СТРОЙСКИФ» (підрядник) з ТОВ «Ріля України» (замовник), за умовами яких позивач ТОВ БК «СТРОЙСКИФ» (підрядник) зобов`язувався виконати роботи по монтажу обладнання технологічного комплексу для зберігання зерна та інших аналогічних культур торгової марки «RIELA» в с.Красносілля, Олександрівського району, Кіровоградської області на території ФГ «Сокіл», в с.Глодоси, Новоукраїнського району, Кіровоградської області на території ТОВ ім.Фрунзе, в с.Єрчики, Попільнянського району, Житомирської області на території ПАФ «Єрчики», в с.Журавка, Городищенського району, Черкаської області на території ПП «Агрофірма Колос» (т. 3 а.с. 55, 56, 57, 58);

- договір будівельного підряду №12/07-13 від 12.07.2013 р. укладений між позивачем ТОВ БК «СТРОЙСКИФ» (підрядник) з ТОВ «Журавське» (замовник) по монтажу зерносушарки BUHLER STKX6-15/2 зерносушильного складського комплексу в с.Журавка, Городищенського району, Черкаської області (т. 3 а.с. 59);

- договір підряду №22/08-13 від 22.08.2013 р., укладений між позивачем ТОВ БК «СТРОЙСКИФ» (підрядник) з ТОВ «Ресурс Агро» (замовник) на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт і пусконалагоджувальних робіт з реконструкції зерносушильного відділення на території КХП в смт. Мала Дівиця, Прилуцького району, Чернігівської області (т. 4 а.с. 60-62).

Суди попередніх інстанцій встановили, що з метою виконання взятих на себе зобов`язань за вищенаведеними договорами, ТОВ Будівельна компанія «СТРОЙСКИФ» (замовник) залучило підрядника - ТОВ «Енерготех-Ком» (забезпечивши їх необхідними для виконання робіт електроінструментами, а за домовленостями сторін, пересування працівників до місця виконання робіт про що повідомлено позивачем в додаткових поясненнях на адміністративний позов), господарські відносини між якими здійснювалися на підставі укладених договорів будівельного підряду, зокрема:

- №22/02-13 від 22.02.2013р. (додаткові угоди №1 від 01.03.2013р., №2 від 27.03.2013р., №3 від 23.04.2013р., №4 від 23.05.2013р., №5 від 17.06.2013р., №6 від 18.07.2013р., №7 від 24.09.2013р.), за умовами якого ТОВ «Енерготех-Ком» (підрядник) взяло на себе зобов`язання виконати власними й залученими силами, технічними засобами та механізмами комплекс будівельних робіт з монтажу технологічного устаткування при будівництві елеватора ПАТ «Шарівське» в с.Шарівка Олександрівського району Кіровоградської області, та здати виконані роботи по актах виконаних робіт, а замовник (ТОВ БК «СтройСкиф») прийняти та оплатити роботи на умовах цих договорів. Також надано додаток № 1 до договору: договірну ціну на виконання робіт; локальний кошторис (т. 1 а.с. 89-91, 92-133).

- №07/03-13 від 07.03.2013 р., за умовами якого ТОВ «Енерготех-Ком» (підрядник) взяло на себе зобов`язання виконати комплекс робіт з монтажу технологічного устаткування у зв`язку з зміною технологічної схеми на ХПП «Новоукраїнське» в м. Новоукраїнка, Кіровоградської області, та здати їх по акту виконаних робіт замовнику (ТОВ БК «СтройСкиф»), а останній зобов`язується їх прийняти та оплатити на умовах цього договору. Також надано додатки: договірну ціну; локальний кошторис (т. 1 а.с. 135-147);

- №30/05-13 від 03.05.2013р., за умовами якого ТОВ «Енерготех-Ком» (підрядник) взяло на себе зобов`язання провести роботи з монтажу обладнання технологічного комплексу для зберігання зерна та інших аналогічних культур торгової марки «RIELA» в с. Краснопілля, Олександрівського району, Кіровоградської області на території ФГ «Сокіл», та здати виконані роботи по актах виконаних робіт, а замовник прийняти та оплатити роботи. Також надано додаток № 1: перелік обладнання для монтажу на умовах Договору № 30/05-13 від 30.05.2013 року; договірну ціну; локальний кошторис (т. 1 а.с. 148-154, 155-156, 157, 158-159,160-161);

- №10/05-13 від 10.05.2013 р., за умовами якого ТОВ «Енерготех-Ком» взяло на себе зобов`язання виконати комплекс електромонтажних робіт на ХПП «Новоукраїнське» в м.Новоукраїнка, Кіровоградської області, та здати їх по акту виконаних робіт замовнику (ТОВ БК «СтройСкиф»), а останній зобов`язується їх прийняти та оплатити на умовах цього договору, також додано додаток № 1 до договору: договірну ціну (т. 1 а.с. 199-222);

- №05/07-13 від 05.07.2013р. (додаткові угоди №1 від 25.07.2013р., №2 від 23.08.2013р., №3 від 05.09.2013р., №4 від 25.09.2013р.), за умовами якого ТОВ «Енерготех-Ком» (підрядник) взяло на себе зобов`язання провести роботи з монтажу силоса для зберігання зерна, зерносушильного складського комплексу торгової марки RIELA на місці його встановлення в селі Журавка, Городищенського району Черкаської області, на території ПП «Агрофірма «Колос», та здати виконані роботи по актах виконаних робіт замовнику (ТОВ БК «СтройСкиф»), а замовник прийняти та оплатити роботи на умовах цього договору. Також надано додатки: договірну ціну; локальний кошторис (т. 1 а.с. 162-187);

- №10/07-13 від 10.07.2013 р. (додаткова угода від 23.07.2013 року №1), за умовами якого ТОВ «Енерготех-Ком» (підрядник) взяло на себе зобов`язання провести роботи з монтажу приміщення для зберігання зерна зерносушильного складського комплексу марки «RIELA» в с. Єрчики, Попільнянського району, Житомирської області на території ПАФ «Єрчики», та здати їх по акту виконаних робіт замовнику (ТОВ БК «СтройСкиф»), а останній зобов`язується їх прийняти та оплатити. Також надано додатки: договірну ціну; локальний кошторис (т. 1 а.с. 188-189, 190-198);

- №12/08-13 від 12.08.2013р., за умовами якого ТОВ «Енерготех-Ком» (підрядник) взяло на себе зобов`язання провести роботи з монтажу зерносушарки BUHLER STKX6-15/2 зерносушильного складського комплексу «RIELA» в с. Журавка, Городищенського району, Черкаської області на території ТОВ «Журавське» та здати їх по акту виконаних робіт замовнику (ТОВ БК «СтройСкиф»), а останній зобов`язується їх прийняти та оплатити. Також надано додатки: договірну ціну; локальний кошторис (т. 1 а.с 223-225);

- №29/08-13 від 29.08.2013 р. (додаткові угоди №1 від 28.09.2013р., №2 від 25.10.2013р.), за умовами якого ТОВ «Енерготех-Ком» взяло на себе зобов`язання виконати комплекс робіт з реконструкції зерносушильного відділення на території КХП в смт. Мала Девіца, Прилуцького району, Чернігівської області, та здати їх по акту виконаних робіт замовнику (ТОВ БК «СтройСкиф»), а останній зобов`язується їх прийняти та оплатити Також надано додатки: договірну ціну; локальний кошторис (т. 1 а.с. 226-241).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження виконання підрядником ТОВ «Енерготех-Ком» договорів, укладених із ТОВ Будівельна компанія «СТРОЙСКИФ», останнім як до перевірки, так і до матеріалів справи надано: довідки про вартість виконаних робіт та витрат на роботи за формою КБ-3 від 29.03.2013р., 30.04.2013р., 31.05.2013р., 27.06.2013р., 31.07.2013р., 30.08.2013р., 30.09.2013р., 31.10.2013р., 29.11.2013р.; податкові накладні №№20, 21, 22 від 29.03.2013р., №18 від 30.04.2013р., №№19, 20, 21 від 31.05.2013р., №№29, 30, 31, 32 від 27.06.2013р., №№29, 30, 31 від 31.07.2013р., №№49, 50, 51 від 30.08.2013р., №№3, 51 від 03.09.2013р., №№48, 49, 50 від 30.09.2013р., №4 від 10.10.2013р., №№65, 66, 67, 68, 69 від 31.10.2013р., №4 від 05.11.2013р., №№64, 65 від 29.11.2013р.; акти приймання виконаних будівельних робіт до кожного договору підряду та банківські виписки на загальну суму 2461779 грн, а також розрахунки їх вартості (т. 2 а.с 1-261, т. 3 а.с. 96-250, т.4 а.с.1-96).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що акт перевірки не містить зауважень щодо правильності оформлення зазначених первинних документів, проте оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів в сукупності, суди дійшли висновку, що вони не містять дефекту форми, змісту або їх походження та підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ТОВ Будівельна компанія «СТРОЙСКИФ» та ТОВ «Енерготех-Ком», що не спростовано доводами касаційної скарги.

До того ж, на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду від 23.12.2015 року щодо необхідності з`ясування наявності у ТОВ «Енерготех-Ком» ознак реального суб`єкта господарювання на момент існування правовідносин з позивачем, останнім надано суду першої інстанції: договір банківського рахунку від 25.06.2013 р., за яким ПАТ Банк «Морський» відкрило ТОВ «Енерготех-Ком» банківський рахунок (т. 4 а.с. 205-206); довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 01.02.2013 р. Серії АА № 725365 відносно ТОВ «Енерготех-Ком» (види діяльності за КВЕД-2010, зокрема: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 43.31 Штукатурні роботи; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 43.34 Малярні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування) (т. 4 а.с. 207); реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України від 23.07.2013 р. (43.91 покрівельні роботи) (т. 4 а.с. 209-210); ліцензію серії АЕ № 181966, видану ТОВ «Енерготех-Ком» Державною архітектурно-будівельною інспекцією 21.11.2012р. із строком дії три роки, яка надає право на виконання будівельних та монтажних робіт, зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель і споруд та інше (т. 4 а.с. 211, 212, 213); протоколи загальних зборів ТОВ «Енерготех-Ком» від 13.12.2013 р., 10.01.2013 р. (т. 4 а.с. 215, 216); податковий розрахунок Ф. №1ДФ сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за 1-4 квартали 2013 року із квитанцією (т. 4 а.с. 217-225); дозвіл №070.13.48-33.12/41.20/43.22 від 04.03.2013 р. на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки терміном дії з 04.03.2013 р. по 04.03.2018 р.; дозвіл №069.13.48-33.12/41.20/43.22 від 04.03.2013 р. на виконання робіт підвищеної небезпеки терміном дії з 04.03.2013р. по 04.03.2018р (т. 4 а.с. 227-228).

Суди попередніх інстанцій, посилаючись на вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 р. №1396 «Про ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури» зазначили, що для отримання ліцензії на деякі види монтажно-будівельних робіт юридичні особи подають відомості про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційно-правове, нормативно-технічне забезпечення, про наявну систему контролю якості виконання робіт. Враховуючи викладене, судами встановлено, що отримання ТОВ «Енерготех-Ком» ліцензії на виконання будівельних та монтажних робіт, зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель і споруд та інше свідчить про перевірку компетентним органом наявності у підприємства необхідних умов для виконання ліцензованих видів робіт. Тому колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість доводів контролюючого органу про відсутність у контрагента позивача необхідних умов для виконання укладених з позивачем договорів, а також ознак реального суб`єкта господарювання на момент існування правовідносин з позивачем.

Також, з метою виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду від 23.12.2015 року щодо конкретизації виконавців робіт і їх зв`язок з ТОВ «Енерготех-Ком», а також перевірки перебування на будівельних об`єктах штатних співробітників ТОВ «Енерготех-Ком», судом першої інстанції допитано в судовому засіданні 02 червня 2016 року свідків (т. 4 а.с. 241-245): ОСОБА_1 , водія ТОВ Будівельна компанія «СТРОЙСКИФ», який підтвердив перевезення ним у 2013 році працівників ТОВ «Енерготех-Ком» з вул. Садової, 25 у м. Миколаєві до об`єктів будівництва по 6-7 осіб; ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , працівників ТОВ «Енерготех-Ком», які пояснили, що у 2013 році працювали в ТОВ «Енерготех-Ком» монтажниками, виконували будівельні роботи в Миколаївській, Кіровоградській областях, до місця роботи їх привозив водій ТОВ Будівельна компанія «СТРОЙСКИФ», а на об`єктах будівництва жили в гуртожитках, вагончиках, готелях. Крім цього, суди попередніх інстанцій встановили, що за умовами договорів, укладених ТОВ Будівельна компанія «СТРОЙСКИФ» (підрядник) з ПАТ «Шарівське», ПАТ «Кіровоградграніт», ТОВ «Ріля України», ТОВ «Журавське», ТОВ «Ресурс Агро» (замовники) замовники взяли на себе зобов`язання по організації харчування та проживання працівників субпідрядних організацій. Доводами касаційної скарги не спростовані такі висновки судів попередніх інстанцій, оскільки касаційна скарга відповідача взагалі не містить посилань щодо неправомірності висновків судів попередніх інстанцій в частині цього епізоду, дослідження якого слугувало підставою для направлення справи судом касаційної інстанції на новий розгляд.

Крім цього, судом апеляційної інстанції вірно відхилені посилання відповідача на те, що остання звітність подана ТОВ «Енерготех-Ком» з податку на додану вартість за березень 2014 року не містить ознак діяльності, оскільки господарські відносини з ТОВ «Енерготех-Ком» із позивачем відбувалися в 2013 році. До того ж, посилання відповідача на не дослідження наявності у ТОВ Будівельна компанія «СТРОЙСКИФ» розумної ділової мети, пов`язаної з укладенням договорів з ТОВ «Енерготех-Ком», а також використання придбаних у вказаного підприємства робіт у власній господарській діяльності, спростовуються тим, що ані в акті перевірки, ані в апеляційній та касаційній скарзі відповідач не зазначає, що ТОВ Будівельна компанія «СТРОЙСКИФ» не виконало взяті на себе зобов`язання за договорами з ПАТ «Шарівське», ПАТ «Кіровоградграніт», ТОВ «Ріля України», ТОВ «Журавське», ТОВ «Ресурс Агро», для виконання яких позивач залучив в якості субпідрядника ТОВ «Енерготех-Ком», як і не доведено відсутність у ТОВ Будівельна компанія «СТРОЙСКИФ» доходу від вказаних господарських операцій.

Також, як вірно враховано судом апеляційної інстанції, під час розгляду справи відповідачем не надано суду вироку суду, яким було встановлено, що ТОВ «Енерготех-Ком» зареєстровано в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, або між позивачем і його контрагентом укладались фіктивні господарські угоди, або послуги вказаним контрагентом позивачу фактично не надавались, роботи не здійснювались. Тоді, як за результатами розгляду справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що договори з контрагентом ТОВ «Енерготех-Ком» укладено у письмовій формі, виконання яких підтверджено первинними документами, сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

До того ж, суд касаційної інстанції погоджується з відхиленням судами попередніх інстанцій посилань контролюючого органу на акт ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 15.05.2014р. № 498/26-54-22-03-07/38313556 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «Енерготех-Ком» з питань підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.03.2013р. по 31.03.2014р. та покупцями», як на доказ відсутності господарської операції, оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання є документом, який складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести таку звірку, свідчить про неможливість співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання для цілей документального підтвердження чи спростування його господарських відносин з платниками податків, а отже й про неможливість формування відповідної податкової інформації по таким взаємовідносинам. Відтак при неможливості звірки, контролюючим органом не можуть формуватися висновки за аналогією акта документальної перевірки, яка проводиться у тому числі й на підставі первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а тому неможливість проведення зустрічної звірки не може бути обставиною, яка свідчить про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 813/8767/14 (адміністративне провадження № К/9901/19261/18), але не виключно.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що касаційна скарга відповідача є ідентичній запереченням на позов, а також апеляційній скарзі і її доводи не містять посилань на неправильне застування судами попередніх інстанцій норм матеріального права або порушення норм процесуального права в частині оцінки судами доказів, наданих позивачем на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду від 23.12.2015 року в контексті підтвердження реальності господарських операцій позивачем із його контрагентом.

Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 року у справі № 814/40/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк