Постанова

від 01.12.2023 по справі 814/1128/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 814/1128/16

адміністративне провадження № К/9901/31894/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" до Жовтневої об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (процесуальний правонаступник - Баштанська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (процесуальний правонаступник -Головне управління ДПС у Миколаївській області) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 (суддя Марич Є. В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 (головуючий суддя Шеметенко Л. П., судді: Потапчук В. О., Шляхтицький О. І.),

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" (ТОВ``ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ``, товариство, позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати прийняте Жовтневою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Миколаївській області (ОДПІ, відповідач) податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 13.05.2016№0000141400 про збільшення товариству грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на суму 4' 988' 190 грн, в тому числі, за податковими зобов`язаннями - 3' 325' 460 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1' 662' 730 грн (т.І, а.с. 199).

Зазначене податкове повідомлення-рішення ОДПІ прийняла на підставі акта документальної планової виїзної перевірки ТОВ``ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ`` від 03.11.2015 № 249/14-20-22-31/34539925 та рішення ДФС України №7246/6/99-99-1001-01-25 від 04.04.2016 про скасування попередньо прийнятих податкових повідомлень-рішень від 19.11.2015 на підставі вказаного акта перевірки із висновком про порушення товариством вимог абзацу ''б'' пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1, статті 188, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу (ПК) України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за період, охоплений перевіркою (з 01.01.2013 по 31.12.2014).

На думку позивача, висновки акта перевірки є безпідставними, ґрунтуються на припущеннях та суб`єктивних судженнях посадових осіб контролюючого органу, а податкове повідомлення-рішення - незаконним. Позивач доводив, що зафіксовані актом перевірки порушення податкового законодавства не допускав, всі показники господарської діяльності підтверджені належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, розпорядчими документами та документами внутрішнього обліку.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 26.10.2016, залишеною без змін, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017, позов ТОВ``ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ`` задовольнив, скасував податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 13.05.2016 №0000141400 та здійснив розподіл судових витрат на суму сплаченого судового збору (74'822,85 грн).

ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі скаржник наводить встановлені під час перевірки обставини та зазначає про порушення судами попередніх інстанцій положень статей 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України (у редакції до 15.12.2017).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.06.2017 (суддя Шипуліна Т. М.) відкрив касаційне провадження №К/800/16117/17 у цій справі за касаційною скаргою відповідача.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що вимоги касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини першої розділу VІІ ''Перехідні положення'' КАС України в редакції Закону України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.

У порядку підготовки справи до касаційного розгляду на підставі заявленого відповідачем клопотання про заміну сторони її правонаступником у зв`язку реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом приєднання, поділу та утворення Державної податкової служби України, її територіальних органів, Суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС України.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України та відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи {частина третя статті 3 КАС України}.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача на касаційну скаргу, судові рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити, а судові рішення залишити без змін з огляду на таке.

Як встановили суди попередніх інстанцій, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення на підставі акта перевірки від 03.11.2015 №249/14-20-22-31/34539925 з урахуванням рішення ДФС України №7246/6/99-99-1001-01-25 від 04.04.2016 про результати розгляду скарги товариства на попередньо прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.11.2015, контролюючий орган виходив з того, що:

- за наслідками операцій з уцінки товарів (вугілля марки Г-100, ДГ(О-ЮО), ДР(О-ЮО) в кількості 19' 973,57 т) та переведення його до складу будівельних матеріалів-шламу товариство не нарахувало податкові зобов`язання з ПДВ на суму уцінки (7' 967' 600,20 грн) (порушення вимог пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189 ПК України та заниження податкових зобов`язань за червень 2013 року на 1' 327' 933 грн, що вплинуло на різницю між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту в наступних податкових періодах);

- товариство занизило об`єкт оподаткування на суму 12' 495' 092 грн, оскільки не підтвердило повторну переробку цукру некондиційного в загальній кількості 2671,21 т (порушення вимог абзацу ''б'' пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1, статті 188 ПК України та заниження податкових зобов`язань за листопад, грудень 2013 року на суму 2' 499' 018 грн, що вплинуло на різницю між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту в наступних податкових періодах);

- товариство безпідставно сформувало податковий кредит у жовтні 2013 року на суму 142'837 грн за наслідками операцій з придбання цукрового буряку в кількості 2112,095 т, цільове використання якого у господарській діяльності не доведено;

- товариство безпідставно сформувало податковий кредит у період з лютого 2013 року по листопад 2014 року на загальну суму 4' 866'866 грн за наслідками операцій з придбання товарів/послуг у ТОВ''Інтер-Ресурс'', ТОВ''Бізнес Логіка'', ПП ''Донуглеторг'', ФОП ОСОБА_1 , ПП ''Стрікс'' (перейменовано на ПП ''ВКП Південьдеревопостач''), які, на думку контролюючого орану, не мали реального характеру, оскільки названі контрагенти не мали необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності основних засобів, обладнання, устаткування, достатньої кількості трудових ресурсів, та податкові зобов`язання яких за відповідні періоди за результатами заходів податкового контролю не підтверджені (порушення пункту 198.3 статті 198 ПК України, що вплинуло на різницю між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту в наступних податкових періодах).

Скасовуючи зазначене податкове повідомлення-рішення в цілому, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили із того, що висновки податкового органу щодо безтоварність операцій із ТОВ''Інтер-Ресурс'', ТОВ''Бізнес Логіка'', ПП ''Донуглеторг'', ФОП ОСОБА_1 , ПП ''Стрікс'' (ПП ''ВКП Південьдеревопостач'') ґрунтується лише на підставі податкової інформації, отриманої під час здійснення заходів податкового контролю (використані акти податкових перевірок та неможливості проведення звірок), щодо характеру діяльності названих контрагентів. Водночас надані позивачем під час перевірки та в судовому процесі договори, належним чином оформлені первинні документи (акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки про оплату товарів/послуг), залізничні накладні, ТТН, посвідчення та паспорти якості на товар (вугілля та вапняковий камінь) на кожну партію у своїй сукупності підтверджують реальність господарських операцій з придбання товариством у вказаних контрагентів товарів/послуг та їх використання у своїй господарській діяльності, та спростовують доводи відповідача про безпідставне формування даних податкового обліку товариства за цими операціями. Узгодженісь дій позивача та контрагентів-постачальників для штучного створення податкової вигоди судом не встановлено, а контролюючим органом не доведено.

Відповідно до статті 198 ПК України (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) право платника податків на податковий кредит з ПДВ залежало від того, чи підтверджена реальність господарських операцій та їх зв`язок з господарською діяльністю відповідними первинними документами.

При цьому Верховний Суд неоднаразово у своїх рішеннях висловлював тезу про те, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Факт неможливості проведення звірки за своїм правовим навантаженням доводить виключно неможливість її проведення, та сам по собі жодним чином не може довести наявність або відсутність реального проведення господарських операцій. Акт про неможливість проведення звірки, перевірки доводить виключно факт неможливості проведення, вчинення відповідних діянь та не є доказом податкового правопорушення щодо формування податкового кредиту або витрат. Результати податкового контролю контрагентів позивача не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента в тому разі, якщо не буде доведено залученість цього платника до протиправних діянь іншої особи. Лише сукупність обставин може свідчити на користь або проти висновку щодо фактичного проведення господарських операцій.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) також підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі, зокрема податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Так само Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач підтвердив правомірність формування податкового кредиту за наслідками операцій із ТОВ''Інтер-Ресурс'', ТОВ''Бізнес Логіка'', ПП ''Донуглеторг'', ФОП ОСОБА_1 , ПП''Стрікс'' (ПП ''ВКП Південьдеревопостач''), а висновки податкового органу щодо безтоварності цих операцій, викладені в акті перевірки, є безпідставними.

Також суди обґрунтовано погодилися з аргументами позивача, що порушення тривалості циклу виробництва білого цукру із цукрових буряків не може бути підставою для висновку про відсутність зв`язку понесених платником податків витрат на придбання цукрових буряків з його господарською діяльністю та права на податковий кредит.

Відповідно до норми пункту 198.3 статті 198 ПК України включенню до складу податкового кредиту звітного періоду підлягають лише суми податку, сплачені нараховані (сплачені) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У судовому процесі встановлено, що доводи податкового органу про недоведеність платником цільового використання придбаного буряку цукрового у кількості 2112,095 т в господарській діяльності, а саме у виробництві цукру бурякового та відповідно необґрунтованість податкової вигоди (податкового кредиту з ПДВ) ґрунтувалася на тому, що згідно з наданими під час перевірки поясненнями посадових осіб товариства тривалість виробничого циклу від надходження буряка у виробництво до отримання білого кристалічного цукру становить близько 24 години. Оскільки з дати передачі буряків у виробництво (13.10.2013) до дати отримання першої партії цукру білого (17.10.2013) минуло 5 днів, на переконання відповідача, товариство не мало право віднести вартість 2112,095 т цукрових буряків, що були отримані у період з 13.10.2013 по 15.10.2013, до складу витрат, а ПДВ в ціні придбаного товару (142'837 грн) - до податкового кредиту.

Заперечуючи проти доводів відповідач, позивач пояснив, що у 2013 році відбувся перший пуск заводу після реконструкції та встановлення обладнання з переробки цукрових буряків. Тривалість виробничого циклу виробництва цукру з буряка від подача буряків на виробництво до отримання білого цукру була обумовлене виконанням пусконалагоджуваних робіт. Цукор, що був отриманий до 17.10.2013 не відповідав за характеристиками вимогам ДСТУ, у зв`язку з чим був повернутий у виробництво для подальшої переробки.

Суди також встановили, що придбання товариством цукрового буряку та операційні цикли діяльності з переробки підтверджені відповідними документами, що долучені до матеріалів справи та належне оформлення яких ОДПІ не ставить під сумнів. Іншого використання товариством придбаних буряків в кількості 2112,095 т під час перевірки не встановлено.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач належним чином підтвердив використання придбаних цукрових буряків в кількості 2112,095 т у виробництві цукру та правомірно сформував податковий кредит з ПДВ в ціні їх придбання на суму 142' 837 грн, а сформовані контролюючим органом в цій частині податкові зобов`язання є необґрунтованими.

При цьому суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, слушно зауважив, що висновки ОДПІ про порушення технологічного процесу які, начебто мали місце, ґрунтуються на припущеннях працівників контролюючого органу, які не є фахівцями в галузі цукрової промисловості, та суперечать основним завдання ДФС України, що визначені Положенням про Державну фіскальну службу України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236.

Наступними обставинами, встановленими у ході документальної перевірки, які стали підставою для висновку в акті перевірки про заниження ТОВ``ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ`` податкових зобов`язань з ПДВ стали твердження контролюючого орану про розбіжність між даними отриманого з виробництва та переданого на переробку некондиційного цукру.

Спираючись на дані оборотно-сальдових відомостей по рахунку 25 "Напівфабрикати" щодо оборотів за 2013 рік (надходження з виробництва цукру некондиційного в кількості 3954,304 т) та залишків на кінець періоду (станом на 31.12.2013 - 100 т цукру некондиційного), приймально-здавальницьких накладних, на підставі яких у грудні 2013 року, до переробки було передано цукор некондиційний в кількості 1354,14 т, контролюючий орган висновував, що товариство не підтвердило повторну переробку цукру некондиційного в загальній кількості 2671,21 т.

Товариство заперечувало проти цього та доводило, що при розрахунку кількості некондиційного цукру, який був переданий зі складу у виробництво, податковим органом використовувались дані про кількість переробленого некондиційного цукру, що зазначена у накладних без урахування поправочного коефіцієнту, що зазначений у кожній накладній. При розрахунку фактичної кількості некондиційного цукру податковим органом не було взято до уваги залишок некондиційного цукру, виробленого у 2010 році з тростинного цукру-сирцю, що зберігався на складі до початку сезону виробництва 2013 року та складав 44,760 т, не було враховано цукор-некондиція ''змітки'' (цукор білий, що в процесі виробництва та вантажних робіт просипається з технологічного обладнання, та не придатний для споживання без переробки внаслідок забруднення).

Суди на підставі досліджених доказів, наданих позивачем та зібраних судом, а саме, вимоги, приймально-здавальницькі накладні на некондиційний цукор (передача зі складу у виробництво), на цукор-некондиція ''змітки'', акти зважування переміщеного некондиційного цукру, оборотно-сальдові відомості по рахунку 201''Сировина й матеріали'' - оцінка яких судами відповідає вимогам норм статті 86 КАС України у редакції на час розгляду справи, дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність висновків податкового органу стосовно заниження позивачем доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, у зв`язку з не включенням вартості некондиційного цукру в кількості 2671,21 т.

Також суди дійшли правильного висновку стосовно позиції контролюючого орану щодо податкових наслідків для товариства у зв`язку проведеною уцінкою товару (вугілля).

У судовому процесі встановлено, що у червні 2013 року товариство на підставі наказу ''Про призначення інвентаризаційної комісії'' від 03.06.2013 №421-а провело інвентаризацію вугілля марки ГО (100), ДГ (0-100), ДР (0-100) станом на 03.06.2013. Під час інвентаризації встановлена наявність на складі вугілля марки ГО (100) - 4926,4 т, марки ДГ(О-ЮО) - 14' 257,960 т та ДР(0-100) - 789,210 т загальною вагою 19' 973,57 т, що було придбано товариством у 2008 році для виробництва цукру та зараховане на баланс підприємства за первісною вартістю. Після закінчення інвентаризації були оформлені інвентаризаційний опис від 03.06.2015 №93 та Протокол інвентаризаційної комісії від 03.06.2013 з пропозицією щодо уцінки наявного у товариства вугілля до ринкової вартості та переведення зі складу палива до складу будівельних матеріалів, оскільки внаслідок довгого зберігання на відкритому складі вугілля втратило первісні показники якості і не може використовуватися як паливо для котлів Volund, що встановлені ТОВ``ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ`` на підприємстві, зважаючи на вимоги паливних показників, що прописані в інструкції з експлуатації цих котлів.

На підставі наказу №482 дані про уцінку вугілля були відображені в Описі-акта уцінки товарів і продукції, що залежалися, та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, від 03.06.2013 із зазначенням вартості вугілля до уцінки та після уцінки.

Згідно з Описом-акта уцінки товарів і продукції, що залежались та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, від 03.06.2013, встановлена наявність вугілля марки ГО (0-100), ДГ (0-100), ДР (0-100) у загальній кількості 19' 973,57 т вартістю 10' 664' 032,15 т. Вартість вугілля після уцінки склала 2' 696' 431,95 грн. Загальна сума уцінки склала 7' 967' 600,20 грн.

27.06.2013 згідно з наказом генерального директора № 552 була встановлена ціна на оприбуткування шламу вугільного на рівні 135 грн/т.

Положенням про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 10.09.1996 № 120/190 {Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі N 117/19 ( z0213-16 ) від 28.01.2016}, передбачено, що уцінка товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей на виробничих і торговельних підприємствах та в організаціях проводиться за даними інвентаризації. Керівник (власник) підприємства може прийняти рішення щодо уцінки за станом на перше число місяця за даними обліку (пункт 4).

Згідно з пунктом 11 Положення розміри уцінки товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей повинні визначатися комісією на підставі експертних оцінок з урахуванням ступеня втрати їх споживчих властивостей, насиченості ринку цими товарами, продукцією та надлишковими товарно-матеріальними цінностями.

Результати уцінки відображаються у тому місяці, у якому було складено опис-акт уцінки. Сума уцінки товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей відображається у порядку, передбаченому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 N 246 ( z0751-99 ) (пункти 19, 20 Положення).

Якщо на дату балансу ціна запасів стала меншою або вони зіпсовані, застаріли чи іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду, їх відображають за чистою вартістю реалізації (пункти 24, 25 П(С)БО 9).

Згідно з пунктом 24 П(С)БО 9 запаси відображають у бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. За нормами пункту 25 згаданого положення, якщо на дату балансу ціна товару знизилася (або товар зіпсувався, застарів тощо), про що свідчитиме факт проведення інвентаризації та уцінки, запаси показують за чистою вартістю реалізації: ''Очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію'' (пункт 4 П(С)БО 9). Суму, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, списують на витрати звітного періоду (пункт 27 П(С)БО 9).

Отже, у бухгалтерському обліку під уцінкою варто розуміти не що інше, як зменшення на дату балансу облікової (балансової) вартості запасів до їх чистої вартості реалізації.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку) {абзац перший пункту 188.1 статті 188 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3609-VI від 07.07.2011, № 4014-VI від 04.11.2011}.

Отже, пункт 188.1 цієї статті ПК України встановлює базу оподаткування ПДВ виключно для операцій з постачання товарів/послуг.

Тобто, у разі здійснення операції з постачання уцінених товарів податкові будуть нараховуватися зобов`язання з ПДВ на дату тієї події, визначеної пунктом 187.1 статті 187 ПК України, що відбулася раніше (за правилом першої події), виходячи із бази оподаткування ПДВ, встановленої пунктом 188.1 статті 188 цього Кодексу, яка не повинна бути нижче ціни придбання товару (для раніше придбаних товарів) або нижче звичайних цін (для самостійно виготовлених товарів).

Відсутні підстави і для нарахування податкових зобов`язань із ПДВ на вартість запасів, на яку вони були уцінені, за нормами пункту 198.5 ПК України, якщо призначення уціненого товару й надалі буде для використання в господарській діяльності в оподатковуваних ПДВ операціях.

Пунктом 189.1 статті 189 ПК України передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України в редакції на момент спірних операцій платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відтак, донарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, визначеними пунктом 198.5 статті 198 Кодексу, здійснюється у разі якщо уцінений товар надалі не буде використовуватися у господарській діяльності платника податку.

Як правильно встановили суди, вугілля не ліквідовувалось позивачем, не переводилось із виробничих у невиробничі, а навпаки, після уцінки вугілля було переведено до складу будівельних матеріалів-шламу для подальшого використання у господарській діяльності.

Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм пункту 198.5 статті 198 ПК України у подібних правовідносинах, викладеним у постановах від 10.11.2021 у справі №160/12941/19, від 02.06.2021 у справі №160/3518/19, але не виключно.

Отже, у даному випадку операція товариства з уцінки вугілля не призводила до наслідків з оподаткування ПДВ, оскільки при її здійсненні не відбувалося його постачання або придбання. Псування запасів не мало наслідком їх втрати чи ліквідації, а лише їх уцінку, зміну у статусі відображення в бухгалтерському обліку таких ТМЦ з наступним використанням в господарській діяльності підприємства.

З урахуванням встановлених обставин, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що товариство не допустило порушення вимог пункту 188.1 статті 188 та пункту 189.1 статті 189 ПК України.

Доводи касаційної скарги відповідача не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а лише свідчать про незгоду з ними з вимогою здійснити повторне дослідження та переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

Підсумовуючи викладене, колегія судів висновує, що ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам статті 159 КАС України в редакції закону, чинного на час розгляду справи (стаття 242 КАС України у чинній редакції) щодо законності та обґрунтованості судового рішення і, в тому числі узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (процесуальний правонаступник -Головне управління ДПС у Миколаївській області) залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко В.В. Хохуляк