Постанова

від 26.10.2016 по справі 814/1128/16

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

26 жовтня 2016 року Справа № 814/1128/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В. за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ", вул. Заводська, 2,Первомайське,Жовтневий район, Миколаївська область,57232

доЖовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Торгова, 63-а,Миколаїв,54050

провизнання протиправним та скасування податового повідомлення-рішення від 13.05.2016р. № 0000141400, За участю представників:

від позивача: Ільчик І.С.;

від відповідача: Дрозд Д.М.;

від відповідача: Медведєв Д.О.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Шугар Компані» (далі-позивач, ТОВ, Товариство) звернулось до суду з позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі-відповідач, податкова) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000141400 від 13.05.2016 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що висновки викладені в акті перевірки є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підстав таких висновків протиправним, а також не відповідає нормам податкового законодавства.

Відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтованими з підстав викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні 26.10.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У період з 15.09.2015 р. по 27.10.20116 року Жовтневою ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області проводилася планова виїзна перевірка ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки був складений Акт про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ», код за ЄДРПОУ - 34539925, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року № 249/14-20-22- 31/34539925 від 03.11.2015 (далі-акт).

Згідно Акта позивачем перевіркою встановлено порушення позивачем абзацу б), п.187, ст. 187, п. 188.1, ст.188, п.189, ст.189, п.198.1, п. 198.3, ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010року N 2755-VI із змінами і доповненнями (далі-ПК України).

Не погоджуючись з висновками Акта, Товариство 09.11.2015 р. надало ДПІ заперечення на акт перевірки. За результатами розгляду заперечень ДПІ згідно з відповіддю за вих. №5817/10/14-20-22-017 від 16.11.2015 залишила пункт 2 Висновок» без змін.

25 листопада 2015 року ТОВ отримало податкове повідомлення-рішення від 19.11.2015 252200, згідно з яким ДПІ збільшила Товариству грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 5 455 402 гривні, у тому числі: 3 636 935 гривні за основним платежем 8 461 гривня - за штрафними санкціями.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене Товариством в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги Товариства вих. № 1636 від 02.12.2015 Головне управління ДФС у Миколаївській області згідно з рішенням №227/10/14-29-10-06-10 від 29.01.2016 залишило повідомлення-рішення без змін. Скарга Товариства вих. №177 від 09.02.2016, яка була подана до Державної фіскальної служби України, згідно з рішенням №7246/6/99-99-1001-01-25 від 04.04.2016 була частково задоволена, а повідомлення-рішення було скасовано «в частині взаємовідносин з ТОВ СПЕЦБУД-2014».

Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

20 травня 2016 року Товариство отримало податкове - повідомлення рішення від 13 травня 2016 року №0000141400, згідно з яким ДПІ збільшила Товариству грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 4 988 190 гривень, у тому числі: 3 325 460 гривень за основним платежем та 1 662 730 гривень - за штрафними санкціями.

Зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум на додану вартість наведені ДПІ в додатку до Акта перевірки. З наведених даних вбачається, що нарахування податкових зобов'язань з ПДВ в березні-квітні та червні-серпні 2014 року було здійснено ДПІ внаслідок зменшення залишку від'ємного значення з ПДВ попередніх звітних періодів, починаючи з лютого 2013 року по лютий 2014 року, наростаючим підсумком та збільшення позитивного значення різниці між сумою додаткових зобов'язань та податкового кредиту у березні-квітні та червні-серпні 2014 року.

Контролюючий орган вважає, що товариство занизило податкові зобов'язання з ПДВ на 3 826 951 грн., у тому числі: за червень 2013 року на 1 327 933 грн.; за листопад 2013 року на 323 163 грн.; за грудень 2013 року на 2 175 855 грн. та зависило податковий кредит з ПДВ на 5 178 341 гривня з лютого 2013 по листопад 2014 року, у тому числі: за лютий 2013 року - 5140 грн.; за березень 2013 року - 1 735 грн.; за травень 2013 року - 1 322 грн.; за червень 2013 року - 3 520 грн.; за липень 2013 року - 3474 грн.; за вересень 2013 року - 3 8872 грн.; за жовтень 2013 року - 150 765 грн.; за березень 2014 року - на 39 073 грн.; за квітень 2014 року - на 60 193 грн.; за червень 2014 року - на 58 921 грн.; за липень 2014 року - на 744 676 грн.; за серпень 2014 року - на 457 794 грн.; за вересень 2014 року-на 950 131 грн.; за жовтень 2014 року - на 1 900 889 грн.; за листопад 2014 року - на 796 836 грн.

Згідно з Актом перевірки ДПІ було виключено зі складу податкового кредиту ПДВ, що був сплачений ТОВ «СПЕЦБУД-2014» в сумі 311 475 грн., в тому числі: за березень 2014 року - 39 073 грн.; за квітень 2014 року - 21 033 грн.; за липень 2014 року-141 271 грн.; за серпень 2014 року - 110 098 грн.

Таким чином, з урахуванням рішення Державної фіскальної служби України №246/6/99-99-1001-01-25 від 04.04.2016, сума ПДВ, на яку Товариство зависило податковий кредит, має складати 4 866 866 грн., у тому числі: за лютий 2013 року - 5140 грн.; за березень 2013 року - 1 735 грн.; за травень 2013 року - 1 322 грн.; за червень 2013 року - 3 520 грн.; за липень 2013 року - 3474 грн.; за вересень 2013 року - 3 8872 грн.; за жовтень 2013 року - 150 765 грн.; за квітень 2014 року - на 39 160 грн.; за червень 2014 року - на 58 921 грн.; за липень 2014 року - на 603 405 грн.; за серпень 2014 року - на 347 696 грн.; за вересень 2014 року-на 950 131 грн.; за жовтень 2014 року - на 1 900 889 грн.; за листопад 2014 року - на 796 836 грн.

Відповідачем в акті перевірки викладено обґрунтування порушення позивачем норм діючого законодавства щодо заниження зобов'язань за червень 2013 року на суму 1327933 грн (арк. с. арк. с. 59-зворот-60) та такі обґрунтування підтримано представником відповідача.

Суд не погоджується з даними обґрунтуваннями відповідача з огляду на таке.

Так, в червні 2013 року Товариством було здійснено уцінку вугілля в кількості 19973,57 тон вартістю 10 664 032,15 гривень, вартість якого після уцінки склала 2 696 431,95 гривень. Сума уцінки склала 7 967 600 гривень. Співробітники податкової вважать, що Товариство, не нарахувало податкові зобов'язання з ПДВ на суму уцінки в розмірі 1 327 933 гривні, порушило пункт 188.1 статті 188 та пункт 189.1 статті 189 ПК.

В 2008 році Товариством для виробництва цукру було закуплено вугілля марки Г- 100, ДГ(О-ЮО), ДР(О-ЮО), яке було зараховане на баланс Товариства по первісній вартості. В 2013 році перед підготовкою до першого запуску заводу компанією СЖС «Україна» було проведено дослідження зазначеного вугілля, яке встановило, що внаслідок довгого зберігання на відкритому складі вугілля втратило первісні показники якості, та не може використовуватися в якості пального у котлах, що встановлені у Товаристві, у зв'язку з чим і було прийнято рішення про проведення уцінки.

Згідно з Положенням про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затвердженого спільним наказом Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України № 120/190 від 1996 для виявлення ТМЦ, які підлягають уцінці, а також для її проведення керівником Товариства була назначена комісія для проведення інвентаризації (наказ V-21-a від 03.06.2013). По результатам інвентаризації був складений Інвентаризаційний опис № 93 від 03.06.2015 та Протокол засідання комісії від 03.06.2013, г-сою і був складений перелік ТМЦ, що підлягають уцінці, та прийнято рішення провести уцінку вугілля марки Г-100 в кількості 4 926,4 т, ДГ(О-ЮО) в кількості 14 257,96 т та ДР(0- ! 00) в кількості 789,21 т на загальну суму 7 967 600,20 гривень (копії додаються). Дані про уцінку вугілля були відображені в Описі акта уцінки товарів і продукції, що залежалися, та надлишкових товарно-матеріальних цінностей від 03.06.2013, із зазначенням вартості вугілля до уцінки та після уцінки (копія додається). 27.06.2013 згідно з наказом генерального директора № 552 (копія додається) була встановлена ціна на оприбуткування шламу вугільного на рівні 135 грн. за 1 тонну.

Таким чином, уцінка вугілля була проведена у відповідності з вимогами діючого законодавства.

В акті перевірки податкова посилається на п. 188 ст. 188 ПК, однак зміст зазначений в акті не відповідає ні редакції, що діяла у податковому періоді, ні діючій редакції ПК України.

Відповідно до Відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК в редакції, що діяла у червні 2013 року, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової ( залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів

- виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК в редакції, що діяла у червні 2013 року, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Зазначені вище норми ПК не передбачають нарахування податкових зобов'язань у випадку уцінки оборотних активів, до яких відноситься вугілля. Після уцінки вугілля було переведено до складу будівельних матеріалів - шламу для подальшого використання у господарської діяльності.

Таким чином, висновок ДПІ про порушення Товариством п. 188.1 статті 188 та пункту 189.1 статті 189 ПК є безпідставним.

Суд вважає заниження податкових зобов'язань за листопад 2013 року на 323163 гривень та грудень 2013 року на 2 175 855 гривень також безпідставними, оскільки кількість отриманого в 2013 році некондиційного цукру, кількість некондиційного цукру, що передано для повторної переробки, та кількість залишків в повному обсязі підтверджується документами внутрішнього обліку, жодних розбіжностей, як про це зазначено в Акті перевірки, не встановлено.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діючим законодавством не передбачено право фіскальної служби розраховувати доходи для платника податків способом, наведеним в Акті перевірки, отже такі дії є порушенням частини 2 статті 19 Конституції України.

Відповідно до пункту 135.2 статті 135 ПК в редакції, що діяла до 01.01.2015, доходи зазначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, весь обсяг реалізації цукру в 2013 році підтверджений первинними документами, що були надані фахівцям ДПІ під час перевірки. Акт перевірки не містить будь-яких доказів щодо реалізації Товариством цукру без оформлення первинних документів або з іншими порушеннями законодавства.

Підставою для висновків податкової стосовно завищення кредиту на додану вартість на 4866866 грн. є умовивід відповідача про фіктивність господарських операцій вчинених позивачем з його контрагентами за період, що був предметом перевірки, в зв'язку з наявністю у контролюючого органу відомостей з інших актів перевірки контрагентів позивача.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Cудом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що у періоді, який перевірявся між позивачем та ПП «Донуглеторг», ТОВ «Інтер-Ресурс», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Бізнес Логіка» та ПП «ВКП Південьдеревопостач» мали місце господарські правовідносини.

Так, ПП «ДОНУГЛЕТОРГ» є постачальником вугілля для Товариства з 2010 року, У 2014 році ПП «ДОНУГЛЕТОРГ» на підставі договору поставки №22/07 від 22.07.2014 р. здійснювало поставку каменю вапнякового, та на підставі договорів поставки №9/10 від 09.10.2014 та № 17/06-1 від 17.06.2014 здійснювало поставку вугілля. Загальна вартість поставленого каменю вапнякового та вугілля складає 27 379 591,2 гривні, у тому числі з сумі 4 563 265,2 гривні.

Поставку та отримання товару за вищезазначеним договором підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, залізничними накладними, банківськими розрахунками. Крім того, факт постачання також підтверджується посвідченнями якості на вугілля та паспортами якості на каміння вапняне, що відповідно до умов договору надавались постачальником на кожну партію вугілля та вапнякового каменю.

Також у перевіряємий період одним з контрагентів позивача було ТОВ «Інтер-Ресурс», з яким позивачем було укладено договір підряду №25 від 12.11.2012 р. За даним договором ТОВ «ІНТЕР-РЕСУРС» в 2013 році виконувало роботи перевірки ефективності роботи установок пилогазоочистки. Також на підставі договору № 30 від 12.11.2012 в 2013 році ТОВ «ІНТЕР-РЕСУРС» виконувало роботи з проведення контрольних інструментальних вимірів за дотриманням нормативів гранично допустимих викидів на джерелах промислових викидів підприємства. Відповідно до договору № 34 від 12.11.2012 ТОВ «ІНТЕР-РЕСУРС» виконувало в 2013 році роботи з розробки проектів лімітів на утворення та розміщення промислових відходів, корегування технічних паспортів та реєстрових карт відходів. Згідно з договором № 37 від 25.03.2013 ТОВ «ІНТЕР-РЕСУРС» здійснювало коректування інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу, розробку матеріалів обґрунтування обсягів викидів з метою коректування дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферу. Згідно з договором № 38 від 10.07.2013 ТОВ «ІНТЕР-РЕСУРС» виконало паспортизацію трьох установок пилогазоочистки лінії подачі вугілля.

Зазначені роботи виконувались з метою виконання вимог діючого законодавства отримання дозволів на викиди та розміщення відходів, що виникають при виробництві цукру.

На підтвердження реальності виконання робіт контрагентом позивача за вищезазначеними договорами позивачем надано до суду акти виконаних робіт, податкові накладні, виписки з банку (т. 2арк. с. 1-43).

На підставі договору про виконання підрядних робіт № 1/03 від 31.03.2014 ФОП ОСОБА_5 виконав роботи з виготовлення та монтажу металевих конструкцій. Факт виконання робіт підтверджується актом про здачу-прийняття виконаних робіт, податковою накладною., факт оплати - випискою з банківського рахунку Товариства (т. 2 арк. с.60-60-68 ).

Одним з контрагентів позивача у перевіряємий період було ТОВ «Бізнес Логіка», На підставі договору поставки № 701/13 від 09.01.2013, укладеному з ТОВ «БІЗНЕС ЛОГІКА» 09.01.2013, Товариство в жовтні 2013 року придбало дизельне паливо на суму 47 572,20 гривень, у тому числі ПДВ в сумі 7 929 гривень. Факт поставки підтверджується видатковою та податковою накладною, факт оплати - випискою з банківського рахунку (арк .с. 44-59).

Відповідно до укладеного договору №09/09/2014 ПП «СТРІКС» ПП «ВКП Південьдеревопостач» протягом вересня-жовтня 2014 року здійснювало перевезення цукрових буряків від постачальника у Винницькій області на адресу Товариства. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до суду податкові накладні. Акти здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні, які повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, а також позивачем надано виписки з банку (арк .с .69-138).

Таким чином, факт реальності господарських операцій позивача з контрагентами у перевіряємий період підтверджується вищезазначеними документами.

Єдиним обґрунтуванням своєї позиції про фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами є посилання відповідача на Акти перевірок податкових

Суд не приймає до уваги такі обґрунтування з огляду на таке.

Згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 був затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (надалі - Порядок проведення звірок). Згідно з Порядком проведення звірок, зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань. З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту. Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження.

Таким чином, в будь-якому випадку результати зустрічної звірки (навіть якщо ці результати, як і передбачено Порядком проведення звірок, були оформлені відповідною довідкою), не можуть бути ані підставою для направлення запиту, ані підставою для здійснення перевірки згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки зустрічна звірка проводиться під час перевірки платника податків.

Як зазначено у підпункті 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є носієм податкової інформації у розумінні Податкового кодексу України, тому відомості, що в ньому викладені, не могли бути використані відповідачем в якості доказу порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Суд також зазначає, що у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

З вищевикладеного випливає, що при здійсненні господарських операцій з контрагентами у перевіряємий період позивач діяв виключно у відповідності до норм діючого законодавства.

Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ в жовтні 2013 року на 142 837,00 грн. у зв'язку з придбанням цукрових буряків суд зазначає наступне.

Так. З акту перевірки вбачається, що ДПІ вважає що Товариство порушило вимоги підпункту 198.3 статті 198 ПК, яким передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарі/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи зміст пункту 3.1.2 (арк. с. 50-51 ), вартість 2 112,096 т. складає 714 184 грн., без урахування ПДВ в сумі 142 837 грн.

Зазначений висновок ДПІ обґрунтовує тим, що в 2013 році при початку виробництва Товариство отримало перший цукор білий 17 жовтня, а передача цукрових буряків у виробництво розпочалася 13 жовтня.

Оскільки, з дати початку передачі цукрових буряків у виробництво (13.10.2013) до дати отримання першої партії цукру білого (17.10.2013) пройшло 5 днів, фахівці фіскальної служби вважають, що Товариство не має право віднести вартість 2112,095 тон цукрових буряків, що отримані за період 13 по 15.10.2013 до складу витрат, та ПДВ, що був сплачений Товариством при придбанні буряків, в сумі 142 837 грн. до складу податкового кредиту.

При розрахунку вартості вказаних цукрових буряків та ПДВ фахівцями фіскальної служби застосовувалась не фактична ціна придбання цукрових буряків, а мінімальна ціна на цукрові буряки, що встановлена постановою КМУ від 03.04.2013 №223 «Про державне регулювання виробництва цукру та цукрових буряків у період з 1 вересня 2013 р. до 1 вересня 2014 р.»

Згідно пояснень Товариства в 2013 році відбувся перший пуск заводу після реконструкції та встановлення обладнання з переробки цукрових буряків. Затримка з отриманням товарної продукції - цукру білого, обумовлюється виконанням пусконалагоджуваних робіт. Цукор, що був отриманий до 17.10.2013, не відповідав за характеристиками вимогам ДСТУ, у зв'язку з чим був повернутий в виробництво подальшої переробки.

Висновки ДПІ про порушення технологічного процесу які, начебто мали місце, гуртуються на припущеннях працівників ДПІ, які не є фахівцями в галузі цукрової промисловості, та суперечать основним завдання Державної фіскальної служби України, що визначені Положенням про Державну фіскальну службу України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236.

На підтвердження факту придбання цукрових буряків, передання сировини зі складів до виробництва та оприбуткування готової продукції надавались первинні документи під час перевірки.

Так, акт перевірки не містить жодних доказів будь-якого іншого використання Товариством цукрових буряків, окрім виробництва цукру, отже твердження про порушення Товариством пункту 198.3 статті 198 ПК є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зазначені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність та обґрунтованість прийнятого ним рішення. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області від 13.05.2016 року №0000141400.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" за рахунок бюджетних асигнувань Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області сплачений судовий збір згідно платіжного доручення №1058 від 26.05.2016 року в сум 74822,85 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич