Постанова

від 28.11.2023 по справі 643/597/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року

м. Київ

справа №643/597/21

провадження №51-4587км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 309 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 3 ст.187 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією частини належного йому майна і за ч. 1 ст.309 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією частини належного йому майна.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вказаний вирок місцевого суду - без змін.

Судами попередніх інстанцій ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він у невстановлені органом досудового розслідування час і місце незаконно придбав та зберігав за місцем мешкання в АДРЕСА_2 , для власного вживання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс загальною масою в перерахунку на суху речовину 271, 7292 г та його екстракт загальною масою в перерахунку на суху речовину 0, 4179 г, який був виявлений та вилучений працівниками поліції 27 квітня 2020 року.

Також 20 листопада 2020 року приблизно о 15:30 ОСОБА_7 проник до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться на АДРЕСА_3 , в якому здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_8 , де, тримаючи у правій руці предмет, схожий на пістолет, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілої ОСОБА_9 , заволодів належними ФОП ОСОБА_8 грошовими коштами в сумі 2341 грн та двома пачками цигарок вартістю 99,04 грн, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 2 440,04 грн.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та заперечень на неї

У касаційній скарзі прокурор стверджує про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через його м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування касаційних вимог прокурор вказує, що апеляційний суд не надав оцінки його доводам про те, що засуджений посягнув на життя потерпілої, яка не могла чинити опір, через несуттєві матеріальні блага. Вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_7 є особою, яка вчинила злочин вперше, оскільки у 2016 році він притягувався до кримінальної відповідальності, а обставини закриття кримінального провадження у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення не нівелюють факту вчинення правопорушення. Стверджує, що за ч. 3 ст. 187 КК, щодо якої суд застосував ст. 69 КК, відсутнє добровільне відшкодування збитків, а завдана потерпілому шкода була відшкодована батьками засудженого. Ставить під сумнів активне сприяння ОСОБА_7 розкриттю злочину за епізодом за ч. 3 ст. 187 КК, так як всі відомості про вчинене правопорушення правоохоронні органи дізнались без його допомоги, інформації щодо місцезнаходження знаряддя злочину засуджений не надав. Зазначає, що ОСОБА_7 визнав вину з метою ухилитись від суворого покарання.

До касаційного суду надійшли заперечення засудженого на касаційну скаргу прокурора, в яких він стверджує про її необґрунтованістю та просить залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- прокурор частково підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Не погодився з доводами касаційної скарги про відсутність добровільного відшкодування шкоди як пом`якшуючої покарання обставини та про те, що засуджений є раніше судимим;

- захисник і засуджений заперечили проти задоволення касаційної скарги, вважали ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою і просили залишити її без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.

Мотиви суду

Суд заслухав суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Кримінально-правова кваліфікація дій засудженого за ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 309 КК, доведеність його винуватості та призначення за ч. 1 ст. 309 КК покарання у касаційній скарзі не оскаржуються.

У касаційній скарзі прокурор вказує про неправильне застосування ст. 69 КК під час призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 187 КК.

Колегія суддів вважає такі доводи невмотивованими.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КК (у редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 187 КК) за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Тобто призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, може мати місце в разі встановлення судами наявності таких кількох пом`якшуючих обставин, які обов`язково істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінально - караного діяння.

Вироком місцевого суду засудженому за ч. 3 ст. 187 КК було призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК.

Як вбачається із судових рішень судів попередніх інстанцій, в ході призначення ОСОБА_7 покарання було враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, який притягується до кримінальної відповідальності вперше, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога, а також думку потерпілої, яка просила суворо його не карати.

Обставин, які б обтяжували покарання, встановлено не було.

Фактично прокурор заперечує правильність застосування у цьому провадженні ст. 69 КК з посиланням на те, що відсутнє добровільне відшкодування завданої потерпілому шкоди, ОСОБА_7 не є особою, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, ставить під сумнів активне сприяння розкриттю злочину.

Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами кримінального провадження, доводи прокурора про відсутність добровільного відшкодування засудженим завданих збитків, оскільки в затвердженому прокурором обвинувальному акті вказано про наявність такої пом`якшуючої обставини як добровільне відшкодування ОСОБА_7 завданого збитку під час досудового розслідування.

Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_7 є особою, яка вчинила злочин вперше, оскільки інше кримінальне провадження щодо нього за ч. 2 ст. 125 КК було закрите ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2016 року у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення (а. с. 131, Т. 3). Тобто ОСОБА_10 у цьому провадженні не визнавався винуватим, а, отже, вести мову про судимість за цим кримінальним правопорушенням жодних підстав немає.

З матеріалів цього кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та засуджував свою поведінку. Судовий розгляд цього провадження здійснювався відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК. Потерпіла ОСОБА_11 повідомила суд про відсутність претензій матеріального і морального характеру до ОСОБА_7 , а також просила не застосовувати до нього покарання, пов`язане з позбавленням волі (а. с. 84, Т. 1).

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що аргументи прокурора про неправильне застосування у цьому провадженні ст. 69 КК є безпідставними.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не було допущено неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, як про це вказує прокурор у касаційній скарзі. Оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною та вмотивованою, відповідає положенням статей 370, 419 КПК.

Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3