Рішення

від 30.11.2023 по справі 200/691/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 року Справа№200/691/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ-СА»

доГоловного управління ДПС у Донецькій області

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ-СА» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Донецькій області від 22 червня 2021 року № 1101-п Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЛУЧ-СА» (код ЄДРПОУ 33653652);

-визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 000/8256/05-99-09-01/33653652 від 23 липня 2021 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ-СА» штрафних санкцій в розмірі 500 000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає наступне.

У період з 24 червня по 1 липня 2021 року відповідачем на підставі наказу від 22 червня 2021 року № 1101-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЛУЧ-СА» було проведено фактичну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладено на органи ДПС, за період з 1 липня 2019 року по 1 січня 2021 року.

За результатами даної перевірки було складено Акт перевірки від 2 липня 2021 року, яким встановлено порушення позивачем ст. 15 Закону України №481/95-ВР, а саме: у період з 16 квітня по 13 липня 2020 року позивач без наявності відповідної ліцензії зберігав пальне на господарському об`єкті, розташованому за адресою: пров. Парковий, буд. 7, м. Маріуполь.

Не погодившись із висновком у акті позивач подав заперечення.

Листом від 23 липня 2021 року відповідач повідомив позивачу про залишення висновку, викладеному в акті перевірки, без змін.

На підставі акту перевірки 23 липня 2021 року відповідачем було прийнято спірне повідомлення-рішення, яким за порушення ч.ч. 1, 8 ст. 15 Закону України №481/95-ВР до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 500000 грн.

Будучи не згодним із даним рішенням та висновками перевірки, позивач 10 серпня 2021 року звернувся із відповідною скаргою до Державної податкової служби України.

2 грудня 2021 року позивач отримав рішення ДПС від 25 листопада 2021 року, згідно з яким спірне повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Позивач зазначає, що спірний наказ є неправомірним, так як в ньому не міститься належної законної підстави для її проведення - лише наявне посилання на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України. При цьому вказаний пункт містить декілька підстав, жодна з яких у наказі не наведена.

Посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 4 грудня 2018 року у справі 820/4894/18, від 2 вересня 2020 року у справі № 821/1828/16, від 4 вересня 2020 року у справі № 821/1274/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 520/1304/2020.

Отже, належної підстави для проведення перевірки у відповідача не було.

Також зазначає, що пунктами 52-1, 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Прикінцевих положень ПК України встановлено мораторій на проведення фактичних перевірок на період дії карантину (за виключеннях визначених кодексом випадків), та на застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду карантину.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у період та на території проведення АТО тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення АТО, крім позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем.

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась АТО, сел. Сартана, де розташовано місцезнаходження позивача (у відомостях про юридичну особу це відображується за індексом 87592, оскільки сел. Сартана на момент створення позивача входило у склад м. Маріуполя) включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО у Донецькій області.

Позивач не є суб`єктом господарювання з високим ступенем ризику, отже перевірку не можна вважати законною.

Вказує, що за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2019 року у справі №825/1747/17, недотримання суб`єктом владних повноважень норм податкового законодавства в частині призначення та проведення перевірки свідчить про неправомірність її проведення.

Щодо суті встановленого перевіркою правопорушення позивач зазначив таке.

У акті перевірки вказано про інвентаризацію, якою встановлено зберігання дизельного пального у кількості 3650 літрів станом на 11 год 40 хв 24 червня 2021 року.

При цьому ніякої інвентаризації палива перевіряючими не проводилося.

Відповідно до п.п. 8.2 Статуту позивача посадовими особами товариства є: голова ревізійної комісії та директор.

Згідно акту перевірку проведено у присутності бухгалтера та головного інженера, які не є посадовими особами товариства.

Посилання на наявність у позивача ліцензії на право зберігання пального від 14 липня 2020 року як на доказ порушення товариством ч.ч. 1, 8 ст. 15 Закону є недоречним, так як наявність ліцензії не може доводити факт порушення законодавства у період до її отримання.

Зазначає, що виходячи із п. 14.1.6-1 ст. 14 ПК України пересувний транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення власного пального для потреб власного споживання, а також паливний бак транспортного засобу, не є пересувним акцизним складом.

У товариства є власний автопарк та до моменту отримання ліцензії паливо зберігалося в баках транспортних засобів зазначеного автопарку. Залишків палива не було.

Враховуючи наведене, спірні наказ та рішення є протиправними (а.с. 61-64).

У відзиві на позов відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, обґрунтовуючи це наступним.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області на підставі наказу від 22 червня 2021 року № 1101-п та направлень від 22 червня 2021 року №№ 1221, 1222 було проведено фактичну перевірку господарської одиниці (місця зберігання пального) за адресою: Донецька обл., м, Маріуполь, пров. Парковий, 7, де здійснює діяльність ТОВ «ЛУЧ-СА», з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС.

Перед початком перевірки головний інженер ТОВ «ЛУЧ-СА» Вашура І.В. та головний бухгалтер Ізвекова В.В. були ознайомлені із службовими посвідченнями, наказом від 22 червня 2021 року № 1101-п та направленнями на перевірку, при цьому ОСОБА_1 особисто зробив відповідні записи в направленнях на перевірку та отримав копію наказу.

Перевірка проводилась з відома та в присутності зазначених вище осіб.

При проведенні інвентаризації станом на 24 червня 2021 року було встановлено зберігання дизельного пального у кількості 3650 л (додаток № 2 до акту перевірки).

Під час проведення перевірки було встановлено наявність у позивача ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, яку ТОВ «ЛУЧ-СА» отримало 14 липня 2020 року.

Також перевіркою було встановлено, що ТОВ «ЛУЧ-СА» у період з 16 квітня 2020 року по 13 липня 2020 року за адресою місця зберігання: Донецька обл., м, Маріуполь, пров. Парковий, 7, здійснювало зберігання пального без наявності ліцензії на право такого зберігання, чим порушено ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР.

Так, 16 квітня, 5 травня, 1 та 22 червня 2020 року ТОВ «ЛУЧ-СА» на підставі договору поставки нафтопродуктів від 15 квітня 2020 року № 0345/20/0, укладеного між ТОВ «Паралель-М ЛТД» (Постачальник) та ТОВ «ЛУЧ-СА» (Покупець), позивачем було придбано дизельне пальне (по 5545 л), що підтверджується наданими до перевірки видатковими та товарно-транспортними накладними.

Зазначене пальне було оприбутковано товариством, що підтверджується відповідними бухгалтерськими регістрами: книгою оборотних відомостей по товарно-матеріальним рахункам ф. 138 (рахунок 203 «Пальне»), оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 203, книгою «Журнал-головна». ТОВ «ЛУЧ-СА» бухгалтерський облік пального ведеться на субрахунку 203 «Паливо» рахунку 20 «Виробничі запаси» 2 класу «Запаси» Плану рахунків бухгалтерського обліку (вказані документи додано до акту перевірки).

Згідно з поясненнями головного бухгалтера ТОВ «ЛУЧ-СА» ОСОБА_2 придбане товариством дизельне пальне використовується виключно для власних потреб ТОВ «ЛУЧ-СА» та зберігається у ємності об`ємом 8000 л, розташованій у місці зберігання пального за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, пров. Парковий, 7.

За результатами перевірки 23 липня 2021 року Головним управлінням було прийнято повідомлення-рішення № 000/8256/05-99-09-01/33653652, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 500 000 грн за зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

У відзиві також зазначено, що відповідно до пп. 10.2.6 п. 10.2, пп. 10.3.2.1, 10.3.2 п. 10.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/455 нафтопродукти повинні бути прийняті в резервуари за їх марками та видами, і що приписами Інструкції не передбачено відпуск нафтопродуктів з автоцистерни безпосередньо в паливні баки транспортних засобів.

Вказано, що відповідно до ст. 1 Закону № 481 «місце зберігання пального» - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (абз. 51); «зберігання пального» - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик (абз. 55).

Частиною 1 ст. 15 Закону № 481 встановлено, що зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Відповідно до ч. 8 цієї ж статті суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального відповідно […]. Суб`єкти господарювання, які здійснюють зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на зберігання пального не отримують.

Згідно із абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону № 481 за зберігання пального без наявності ліцензії до суб`єктів господарювання застосовується фінансова санкція (штраф) в розмірі 500 000 грн.

Отже, повідомлення-рішення № 000/8256/05-99-09-01/33653652 є правомірним.

Щодо тверджень позивача про порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки у відзиві зазначено наступне.

Згідно із п.п. 20.1.4, 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків […].

Відповідно до пп. 19-1.1.14 - 19-1.1.20 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, виконують такі функції, […]: здійснюють контроль у сфері […] обігу та реалізації підакцизних товарів, […]; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері […] обігу […] пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним […] обігом […] пального […].

Частиною 1 ст. 16 Закону № 481 встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, […].

Згідно з п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо, зокрема, наявності ліцензій […].

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, за наявності таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства […]; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу, зокрема, пального, є самостійною окремою підставою для проведення фактичної перевірки.

Посилається на постанову Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 810/1394/16 та ухвалу Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі 1.380.2019.006960.

Підставою для фактичної перевірки позивача була реалізація контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва, зберігання та обігу пального.

Наказ ГУ ДПС у Донецькій області від 22 червня 2021 року № 1101-п на проведення перевірки містить всі обов`язкові реквізити та відомості: дату його видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб`єкта, що перевірятиметься; адреса об`єкта, перевірка якого проводитиметься; мета, вид перевірки; підстави її проведення (в тому числі визначені ПКУ: п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України); дата початку й тривалість перевірки; період діяльності, який перевірятиметься.

Також відповідач зауважив, що позивачем було допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Враховуючи наведене, доводи позивача про порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки не відповідають дійсності.

Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с. 139-142).

Ухвалою суду від 17 січня 2022 року позов залишено без руху у зв`язку із наявністю недоліків; встановити позивачу строк для усунення недоліків (а.с. 56-57).

Ухвалою суду від 8 лютого 2022 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); відповідачу встановлено строк для надання суду відзиву на позов та доказів на підтвердження заперечень проти позову; доказ направлення відзиву та доданих до нього документів позивачу (а.с. 115).

Ухвалою суду від 6 червня 2022 року повторно запропоновано Головному управлінню ДПС у Донецькій області надати суду відзив на позовну заяву ТОВ «ЛУЧ-СА» (а.с. 119).

Ухвалою суду від 17 червня 2022 року продовжено строк для надання відповідачем відзиву на позов (а.с. 129-131).

Ухвалою суду від 5 вересня 2022 року повторно запропоновано відповідачу надати суду відзив на позов та вирішено направити на електронну адресу Головного управління ДПС у Львівській області копії ухвал суду від 8 лютого 2022 року про відкриття провадження, від 6 червня 2022 року , від 17 червня 2022 року, копію уточненого адміністративного позову ТОВ «Лус-Са» до Головного управління ДПС у Донецькій області (а.с. 134-135).

Ухвалою суду від 30 листопада 2023 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Донецькій області від 22 червня 2021 року № 1101-п Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЛУЧ-СА» - закрито.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX«Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 22 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 № 573/2022, від 7 листопада 2022 року № 757/2022, від 6 лютого 2023 року № 58/2023, від 1 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 451/2023, від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затверджених Законами України «Про продовження дії воєнного стану в Україні» від 15 березня 2022 № 2119, від 21 квітня 2022 року № 2212, від 22 травня 2022 року № 2263, від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, від 7 лютого 2023 року № 2915-IX (відповідно), від 2 травня 2023 року № 3057-IX, від 27 липня 2023 року № 3275-IX, від 8 листопада 2023 року № 3429-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 5 год 30 хв 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 5 год 30 хв 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 5 год 30 хв 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Станом на день розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ-СА», є юридичною особою, код ЄДРПОУ 33653652, зареєстроване місцезнаходження: 87592, Донецька обл., м. Маріуполь, пров. Парковий, буд. 7, основний вид економічної діяльності «49.41» - вантажний автомобільний транспорт, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області (Кальміуська ДПІ Головного управління ДПС у Донецькій області) (а.с. 145, 6-9).

Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області, код ЄДРПОУ ВП 44070187, місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, є відокремленим підрозділом Державної податкової служби України (без статусу юридичної особи) та належним відповідачем у справі (а.с. 146).

Як встановлено судом, 22 червня 2021 року Головним управління ДПС у Донецькій області прийнято наказ № 1101-п «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ-СА», відповідно до якого на підставі вимог ст. 19-1, ст. 20, ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, наказано провести фактичну перевірку ТОВ «ЛУЧ-СА» за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пров. Парковий, буд. 7, з 22 червня 2021 року тривалістю не більше 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 1 липня 2019 року по 1 липня 2021 року з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального та контролю за дотримання платником податків порядку здійснення обігу підакцизних товарів (а.с. 90).

На підставі наказу від 22 червня 2021 року № 1101-п та направлень від 22 червня 2021 року №№ 1221, 1222 посадовими особами Головного управління ДПС у Донецькій області у період з 24 червня по 1 липня 2021 року було проведено фактичну перевірку господарської одиниці (місця зберігання пального) за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пров. Парковий, 7, де здійснює господарську діяльність ТОВ «ЛУЧ-СА», з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС, за період діяльності з 1 липня 2019 року по 1 липня 2021 року, за наслідком якої було складено Акт перевірки від 2 липня 2021 року № 6851/05/99/19/09/ НОМЕР_1 (а.с. 94-96).

Як зазначено у Акті перевірки, перевірка здійснювалась з відома та в присутності головного інженера ТОВ «ЛУЧ-СА» ОСОБА_1 та головного бухгалтера ТОВ «ЛУЧ-СА» Ізвекової Варвари Володимирівни, перед початком проведення перевірки зазначені посадові особи позивача були ознайомлені із службовими посвідченнями, наказом від 22 червня 2021 року № 1101-п та направленнями від 22 червня 2021 року № 1221, 1222, ОСОБА_1 зробив відповідні записи у направленнях та отримав копію наказу.

Копії направлень на перевірку та службових посвідчень відповідачем суду не надано.

В акті зазначено, що ТОВ «ЛУЧ-СА» має ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки від 14 липня 2020 року № 05820414202000762 з терміном дії ліцензії з 14 липня 2020 року до 14 липня 2025 року, в ліцензії зазначений резервуар загальною місткістю 8000 л .

При проведенні перевірки було встановлено, що у вказаному резервуарі зберігається дизельне пальне (код УКТ ЗЕД 2710194300).

При проведенні інвентаризації від 24 червня 2021 року станом на 11 год 40 хв встановлено зберігання дизельного пального у кількості 3650 л для власного споживання на місці зберігання за адресою: 84525, Донецька область, м. Маріуполь, пров. Парковий, 7 (додаток 2 до перевірки), без отримання ліцензії на зазначене місце зберігання.

Також зазначено, що на підставі відомостей інформаційних баз даних ДПС України, підтверджених даними бухгалтерського обліку ТОВ «ЛУЧ-СА», встановлено, що за період з 1 квітня 2020 року по 13 липня 2020 року ТОВ «ЛУЧ-СА» здійснювало придбання дизельного пального у суб`єкта господарювання ТОВ «Паралель-М ЛТД» (код товару за УКТ ЗЕД 2710194300), а саме: 16 квітня 2020 року, 5 травня 2020 року, 1 червня 2020 року, 22 червня 2020 року, що підтверджується наданими до перевірки видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) Форма № 1-ТТН (нафтопродукт): видаткові накладні: № 113075 від 16 квітня 2020 року на 5545,0 л, № 130899 від 5 травня 2020 року на 5545,0 л, № 160075 від 1 червня 2020 року на 5545,0 л, № 184035 від 22 червня 2020 року на 5545,0 л; товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) Форма № 1-ТТН (нафтопродукт): № МП00-005269 від 16 квітня 2020 року на 5545,0 л, № МП00-006116 від 5 травня 2020 року на 5545,0 л, № МП00-007489 від 1 червня 2020 року на 5545,0 л, № ПМ00-008556 від 22 червня 2020 року на 5545,0 л. Постачання дизельного пального здійснювалось на підставі договору поставки нафтопродуктів від 15 квітня 2020 року № 0345/20/О, укладеного між ТОВ «Паралель-М ЛТД» (Постачальник) та ТОВ «ЛУЧ-СА» (Покупець).

Придбане дизельне пальне ТОВ «ЛУЧ-СА» оприбутковано, що підтверджується наданими під час перевірки бухгалтерськими регістрами підприємства, а саме: книгою оборотних відомостей по товарно-матеріальним рахункам ф. 138 (рахунок 203 «Пальне»), за період 2019-2021 років, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 203 за період 2020-2021 років, книги «Журнал-головна» за період 2020-2021 років. ТОВ «ЛУЧ-СА» бухгалтерський облік пального веде на субрахунку 203 «Паливо» рахунку 20 «Виробничі запаси» 2 класу «Запас» плану рахунків бухгалтерського обліку.

У акті зазначено, що враховуючи отримання позивачем ліцензії № 05820414202000762 на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки 14 липня 2020 року, перевіряючими зроблені висновки про те, що у період з 16 квітня 2020 року по 13 липня 2020 року позивач зберігав пальне у ємності 8000 л за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пров. Парковий, 7 без наявності відповідної ліцензії, тобто, всупереч ст. 15 Закону України № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями).

Акт підписаний перевіряючими, також наявний підпис ОСОБА_1 , зазначеного в акті як «головний інженер ТОВ «ЛУЧ-СА» (а.с. 94-96).

Копії додатку 2 до акту стосовно проведеної інвентаризації суду не надано.

Не погодившись з висновком, викладеним в акті перевірки від 2 липня 2021 року № 6851/05/99/19/09/ НОМЕР_1 , позивач 16 липня 2021 року направив на адресу відповідача заперечення на акт, в яких просив скасувати висновки акту щодо порушення товариством ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Також у запереченнях висловлено прохання повідомити ТОВ «ЛУЧ-СА» про час та місце проведення розгляду заперечень з метою можливості прийняття участі у їх розгляді представниками товариства (а.с. 97-99).

Відповідно до пояснень позивача, відповідач листом від 23 липня 2021 року № 21085/6/05-99-09-01-14 залишив висновок, викладений в акті перевірки, без змін.

Копію листа відповідача від 23 липня 2021 року № 21085/6/05-99-09-01-14 матеріали справи не містять.

23 липня 2021 року за результатами розгляду матеріалів фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Донецькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000/8256/05-99-09-01/33653652, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 500000 грн за порушення ч.ч. 1, 8 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, а саме: за зберігання пального для власних потреб без наявності ліцензії на право такого зберігання (а.с. 100).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням та висновками, наведеними у акті перевірки, позивач 10 серпня 2021 року звернувся із скаргою на податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2021 року № 000/8256/05-99-09-01/33653652 до Державної податкової служби України, в якій просив скасувати податкове повідомлення рішення (а.с. 91-93, 88).

Рішенням Державної податкової служби України від 25 листопада 2021 року № 26818/6/99-00-06-03-02-06 податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 23 липня 2021 року № 000/8256/05-99-09-01/33653652 залишено без змін, а скарга позивача без задоволення (а.с. 88-89).

Згідно матеріалів справи, Рішення ДПС України від 25 листопада 2021 року про результати розгляду скарги отримано позивачем 2 грудня 2021 року (а.с. 86-87).

Також судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Параллель-М ЛТД» (Постачальник) укладено договір поставки № 0345/20/О від 14 квітня 2020 року, відповідно до якого Постачальник зобов`язаний в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність Покупцеві кількості, що передбачені у Специфікаціях до цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти нафтопродукти та сплатити за них у порядку та у строки, встановлені цим договором (п. 1.1); асортимент, якість, кількість, строки поставки, пункт передачі/вивозу та ціна нафтопродуктів, що підлягають постачанню, визначаються сторонами у Специфікаціях до цього договору (п. 1.2). Поставка нафтопродуктів здійснюється на умовах: СРТ ... «назва місця призначення» (пункт поставки зазначається у Специфікації) відповідно до Міжнародних правил тлумачень торгових термінів Інкотермс у останній редакції. Сторонами можуть бути погоджені інші умови/порядок поставки нафтопродуктів, що зазначається у відповідній Специфікації (п. 7.1). Нафтопродукти вважаються поставленими Постачальником та прийнятими Покупцем за кількістю та якістю […] датою відвантаження, яка вказана в товарно-транспортній накладній при прийомі нафтопродуктів до перевезення в пункті відвантаження (п. 7.2) (а.с. 74-77).

На виконання вказаного договору ТОВ «Параллель-М ЛТД» поставило позивачу дизельне пальне (код УКТ ЗЕД 2710 19 43 00):

- 16 квітня 2020 року у кількості 5545,00 л на суму (з ПДВ) 82642,68 грн, що підтверджується видатковою накладною № 113075 від 16 квітня 2020 року та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) Форма № 1-ТТН № МП00-005269 від 16 квітня 2020 року;

- 5 травня 2020 року у кількості 5545,00 л на суму (з ПДВ) 74325,18 грн, що підтверджується видатковою накладною № 130899 від 5 травня 2020 року та товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) Форма № 1-ТТН № МП00-006116 від 5 травня 2020 року;

- 1 червня 2020 року у кількості 5545,00 л на суму (з ПДВ) 80979,18 грн, що підтверджується видатковою накладною № 160075 від 1 червня 2020 року та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) Форма № 1-ТТН № МП00-007489 від 1 червня 2020 року;

- 22 червня 2020 року у кількості 5545,00 л на суму (з ПДВ) 86502,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 184035 від 22 червня 2020 року та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) Форма № ПМ00-008556 від 22 червня 2020 року (а.с. 78-85).

За поясненням позивача отримане дизельне паливо не зберігалось на підприємстві, а розливалось після його отримання у паливні баки транспортних засобів, що наявні у автопарку товариства.

Суд зазначає, що будь-яких інших доказів на підтвердження зберігання позивачем пального (дизпалива) у цистерні об`ємом 8000 л, окрім наведених вище видаткових та товарно-транспортних накладних, відповідачем суду не надано.

В матеріалах справи наявні копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, наданих позивачем на підтвердження наявності у товариства власного автопарку, а саме:

- свідоцтва про право реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , марка DAF, модель XF 105.410, тип - спеціалізований вантажний силовий тягач; власник ТОВ «ЛУЧ-СА»;

- свідоцтва про право реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , марка МАЗ, модель 544008, тип - спеціалізований вантажний спеціалізований сідловий тягач; власник ТОВ «ЛУЧ-СА»;

- свідоцтва про право реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , марка МАЗ, модель 5440А8-360-031, тип - вантажний сідловий тягач; власник ТОВ «ЛУЧ-СА»;

- свідоцтва про право реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , марка КАМАЗ, модель 53212, тип - вантажний бортовий; власник ТОВ «ЛУЧ-СА»;

- свідоцтва про право реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , марка КАМАЗ, модель 5410, тип - вантажний сідловий тягач; власник ТОВ «ЛУЧ-СА»;

- свідоцтва про право реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , марка DAF, модель XF 105.410, тип - вантажний силовий тягач; власник ТОВ «ЛУЧ-СА»;

- свідоцтва про право реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 , марка DAF, модель XF 95.480, тип - вантажний силовий тягач; власник ТОВ «ЛУЧ-СА»;

- свідоцтва про право реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 , марка DAF, модель XF 105.460, тип спеціалізований вантажний силовий тягач; власник ТОВ «ЛУЧ-СА»;

- свідоцтва про право реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 , марка DAF, модель XF 95.480, тип вантажний силовий тягач; власник ТОВ «ЛУЧ-СА»;

- свідоцтва про право реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 , марка SCANIA, модель R124 LA, тип - спеціалізований вантажний спеціалізований сідловий тягач; власник ТОВ «ЛУЧ-СА» (а.с. 101-110).

Згідно копії штатного розкладу ТОВ «ЛУЧ-СА» з 4 січня 2021 року штатний склад товариства складається з наступних посад: керівник директор (1 од), головний інженер (1 од), бухгалтер (1 од), економіст (1 од), водій (8 од), медпрацівник з проведення передрейсових і післярейсових оглядів водіїв (1 од) (а.с. 72).

Також в матеріалах справи наявна копія ліцензії від 14 липня 2020 року № 05820414202000762 на право зберігання позивачем пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки; термін дії 14 липня 2025 року; адреса зберігання: Україна, Донецька область, м. Маріуполь, Кальміуський район, про. Парковий, 7; загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального 8 0000 літрів (а.с. 73).

Будучи не згодним із наказом Головного управління ДПС у Донецькій області від 22 червня 2021 року № 1101-п Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЛУЧ-СА» та податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Донецькій області № 000/8256/05-99-09-01/33653652 від 23 липня 2021 року, позивач 4 січня 2022 року звернувся до суду із даним позовом (а.с. 54).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 1ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від2 грудня 2010року №2755-VI (далі ПК України) цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначенихп. 41.1ст. 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) є контролюючими органами щодо дотримання законодавства […], контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Підпунктом 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України встановлено, що до функцій контролюючих органів належать функції зі здійснення контролю за […] наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Порядок видачі ліцензій на виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним врегульовано нормамиЗакону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»із змінами та доповненнями (тут і надалі в редакції, чинній у спірний період - з 1 квітня 2020 року по 13 липня 2020 року, далі Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до ст. 15 Закону № 481/95-ВР ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 року № 609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»(в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що органами ліцензування щодо господарської діяльності зі зберігання пального є територіальні органи ДПС.

Відповідно до ст. 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, […].

Пунктом 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-VШ від 2 березня 2015 року (в редакції, що діяла станом на час проведення фактичної перевірки, далі - Закон № 222-VШ) також передбачено, що орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення.

Отже, що відповідач є органом, вповноваженим нормами ПК України та Законів № 481/95-ВР та № 222-ІІІ здійснювати, в тому числі, контроль за наявністю у відповідних суб`єктів господарювання ліцензій на зберігання пального.

Згідно з пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України (тут і надалі в редакції, що діяла станом на час проведення фактичної перевірки) податковий контроль здійснюється шляхом, в тому числі, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) […].

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок, в тому числі й підстав їх призначення, регламентованост. 80 ПК України.

Згідно із п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності однієї з підстав, визначених у цьому пункті.

Згідно із приписами абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України в наказі про проведення перевірки має бути зазначено: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Як вбачається з наказу від 22 червня 2021 року № 1101-п «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ-СА», даний наказ був прийнятий в.о. начальника Головного управління ДПС У Донецькій області; у наказі зазначено, що вказана перевірка призначається на підставі вимог ст. 19-1, ст. 20, ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Також у наказі вказано, що фактичну перевірку ТОВ «ЛУЧ-СА» (ЄДРПОУ 33653652) необхідно провести за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пров. Парковий, буд. 7, з 22 червня 2021 року тривалістю не більше 10 діб; перевірку необхідно провести за період діяльності з 1 липня 2019 року по 1 липня 2021 року з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (а.с. 90).

Відповідно до приписів п. 80.2 ст. 80 ПК України підставами проведення фактичної перевірки є, в тому числі:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5).

У постановах від 10 квітня 2020 року у справі № 815/1978/18, від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20, від 1 червня 2022 року у справі № 520/7331/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 440/14765/21, від 5 липня 2023 року у справі № 460/2663/22, від 11 липня 2023 року у справі № 240/959/20, Верховний Суд вказав, що пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме: (1) наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; (2) здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, така підстава як «здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що наказ від 22 червня 2021 року № 1101-п про проведення фактичної перевірки позивача відповідає вимогам ПК України.

Щодо посилань позивача як на підставу неправомірності призначення фактичної перевірки на п.п. 52-1, 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Прикінцевих положень ПК України, якими встановлено мораторій на проведення фактичних перевірок на період дії карантину (за виключеннях визначених кодексом випадків), та на застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду карантину, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Прикінцевих положень ПК України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: […] фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: […] здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Згідно з п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Прикінцевих положень ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: […] порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; […] здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; […].

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що підставою призначення фактичної перевірки позивача було визначено у наказі здійснення відповідачем функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, - посилання позивача як на підставу неправомірності призначення фактичної перевірки на п.п. 52-1, 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Прикінцевих положень ПК України є необґрунтованим.

Щодо посилання позивача як на підставу неправомірності призначення перевірки на ст. 3 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 2 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII) органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику.

З наведеної норми слідує, що предметом заборони є перевірки щодо здійснення уповноваженими законами органами державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, до яких податкові правовідносини не належать - як з огляду на положення ст.ст. 1, 3, 4 Господарського кодексу України, так і на положення п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 1726-VIII від 3 листопада 2016 року (далі - Закон № 1726-VIII) встановлено, що на період проведення антитерористичної операції забороняється проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України суб`єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення.

Суд зазначає, що положення Закону № 1726-VIII не можуть бути підставами правового регулювання спірних правовідносин, з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, за якими серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 ст. 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Оскільки норми наведеного закону не відповідають встановленим Податковим кодексом України засадам, його положення не можуть застосовуватися у межах спірних правовідносин, з огляду на положення загально-правового принципу конкуренції загальної та спеціальної норми права.

Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 805/636/18-а, від 7 жовтня 2021 року у справі № 812/272/18, від 22 липня 2021 року у справі № 360/2196/20.

Отже, зазначені доводи позивача щодо неправомірності призначення фактичної перевірки товариства судом відхиляються.

Разом із цим суд зазначає наступне.

Згідно із п. 81.3 ст. 80 ПК України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки […];

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

[…]

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі відповідачу було встановлено строк для надання суду відзиву на позовну заявута доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Станом на час розгляду справи відповідачем не надано суду копій направлень на перевірку та копій службових посвідчень посадових осіб, які здійснювали фактичну перевірку позивача.

Враховуючи наведене, суд позбавлений можливості надати їм оцінку.

У акті перевірки та відзиві на позов зазначено, що головний інженер ТОВ «ЛУЧ-СА» ОСОБА_1 та головний бухгалтер ОСОБА_2 були ознайомлені із службовими посвідченнями, наказом від 22 червня 2021 року № 1101-п та направленнями від 22 червня 2021 року № 1221, № 2122 і що головний інженер Вашура І.В. особисто зробив відповідні записи в направленнях та отримав копію наказу.

Як зазначено в акті перевірки фактична перевірка проведена «з відома в присутності» головного інженера ТОВ «ЛУЧ-СА» ОСОБА_1 та головного бухгалтера ОСОБА_2 (а.с. 94).

На останній сторінці акту наявний підпис, позначений перевіряючою особою, що склала акт, як « ОСОБА_1 , головний інженер ТОВ «ЛУЧ-СА» (а.с. 96).

Підпис ОСОБА_2 акт не містить.

За поясненням позивача, перевіряючими в порушення п. 81.1 ст. 81 ПК України копію наказу про проведення фактичної перевірки було вручено інженеру ОСОБА_1 , який не є уповноваженим представником ТОВ «ЛУЧ-СА».

Відповідно до наданої суду копії штатного розкладу ТОВ «ЛУЧ-СА» станом на 1 січня 2021 року у штаті товариства наявна посада головного інженера та бухгалтера.

Згідно зі ст. 42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від6 лютого 2018року №2275-VIII посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства.

Пунктом 8.2 Статуту ТОВ «ЛУЧ-СА» визначено, що посадовими особами товариства є голова ревізійної комісії та директор (зв.бік а.с. 7).

Проаналізувавши наведене вище, суд висновує, що інженер ТОВ «ЛУЧ-СА» ОСОБА_1 не є посадовою особою (службовою) особою ТОВ «ЛУЧ-СА», якій перевіряючими мали бути пред`явлені відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України направлення на проведення фактичної перевірки, копія наказу про проведення перевірки та службові посвідчення.

Таким чином, відповідачем порушені вимоги п. 80.2, п. 81.1 ст. 81 ПК України, відповідно до яких посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення […] фактичної перевірки […] за умови пред`явлення направлення на проведення фактичної перевірки, копія наказу про проведення перевірки та службові посвідчення перевіряючих платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися […] за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі, коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених упункті 75.1.3 (пп. 80.2.6);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7).

Проаналізувавши наведені нормативно-правові приписи, суд висновує, що у розумінні п. 80.2 ст. 80 ПК України «обіг підакцизних товарів (спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального)» та «наявність патентів, ліцензій» - є окремими предметами перевірки.

Так:

- у пп. 80.2.1 мова йде про виявлені за наслідком перевірок […] факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо: виробництва та обігу підакцизних товарів (1), здійснення платником податків розрахункових операцій (2), ведення касових операцій (3), наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи (4);

- у пп. 80.2.2 йдеться про отримання у визначеному порядку від визначених суб`єктів інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій (1), ведення касових операцій (2), наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи (3), виробництва та обігу підакцизних товарів (4).

Зазначене підтверджується і приписами ст. 19-1 ПК України (на яку посилається відповідач у наказі від 22 червня 2021 року № 1101-п як на нормативну підставу проведення перевірки), відповідно до якої контролюючі органи, визначеніпп. 41.1.1п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекційст. 19-3цього Кодексу:

[…]

пп. 19-1.1.4: здійснюють контроль за […] за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів;

[…]

пп. 19-1.1.14: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу за реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; […].

У пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України також визначено, що фактична перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки (1), порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій (2), ведення касових операцій (3), наявності ліцензій, свідоцтв (4), у тому числі [дотримання законодавства] про виробництво та обіг підакцизних товарів (5), дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору (6), оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (7).

Отже, у розумінні п. 80.2 ст. 80 ПК України «обіг підакцизних товарів (до яких згідно п. 215.1 ст. 215 ПК України відносяться спирт, алкогольні напої, тютюнові вироби, пальне)» та «наявність патентів, ліцензій […])» є окремими елементами господарської діяльності, що контролюється податковими органами, та окремими предметами фактичної перевірки.

Як наслідок, передбачена пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України як окрема підстава для проведення фактичної перевірки «здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і о б і г у […] п а л ь н о г о» не є підставою для здійснення перевірки наявності у платника податків патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи.

Зазначений висновок суду узгоджується із висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 810/1394/16 та у постанові від 4 жовтня 2022 року по цій же справі, де Верховний Суд вказав, що «…інші питання, окрім тих, що пов`язані з виробництвом та обігом підакцизних товарів (зокрема, питання щодо дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв) під час проведення відповідної перевірки не досліджуються (не перевіряються).».

Враховуючи наведене, суд висновує, що посадові особи відповідача під час фактичної перевірки позивача, що проводилась на підставі наказу Головного управління ДПС у Донецькій області від 22 червня 2021 року № 1101-п з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, - перевіряли, в тому числі наявність/відсутність у позивача ліцензії на право зберігання пального, тобто, проводили перевірку (її частину) без наявності для цього визначених законодавством підстав.

Суд зауважує, що виходячи із приписів п. 80.2 ст. 80 ПК України, підставою проведення фактичної перевірки щодо наявності у суб`єкта господарської діяльності патентів та ліцензій може бути:

- у разі, коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо […] наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо […] наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, […] (пп. 80.2.2);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення […] патентування або ліцензування (пп. 80.2.3);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених уп. 75.1.3 (пп. 80.2.6).

Також суд зазначає, що згідно з п.86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченомуст. 58цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеномуст. 42цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначеніп. 86.7цієї статті.

Відповідно до пп.86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленомупп. 78.1.5п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). […].

Підпунктом 86.7.2 п. 86.7 ст. 86 ПК України встановлено, що у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

Згідно із пп. 86.7.3 п. 86.7 ст. 86 ПК України платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду. Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

Як встановлено судом, не погодившись з висновком, викладеним в акті перевірки від 2 липня 2021 року № 6851/05/99/19/09/ НОМЕР_1 , позивач 16 липня 2021 року направив на адресу відповідача заперечення на акт, в яких просив скасувати висновки акту щодо порушення товариством ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Також у запереченнях позивач висловив прохання повідомити товариство про час та місце проведення розгляду заперечень з метою можливості прийняття участі у їх розгляді представниками товариства (а.с. 97-99).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення Головним управлінням ДПС у Донецькій області позивачу повідомлення про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки.

Відповідно до пояснень позивача, відповідач листом від 23 липня 2021 року № 21085/6/05-99-09-01-14 залишив висновок, викладений в акті перевірки., без змін, а 23 липня 2021 року за результатами розгляду матеріалів перевірки Головним управлінням ДПС у Донецькій області було прийнято спірне повідомлення-рішення.

Отже, спірне рішення було прийнято відповідачем із порушенням приписів пп. 86.7.2, 86.7.3 п. 86.7 ст. 86 ПК України без врахування права позивача на участь у розгляді матеріалів перевірки.

З цих підстав зазначене рішення не відповідає також і вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки прийнятне без урахування права особи (позивача) на участь у процесі прийняття рішення (п. 9).

У постановах від 15 січня 2019 року у справі № 826/3576/15, від 28 вересня 2020 року у справі № 520/2305/19, від 15 січня 2021 року у справі № 824/563/19-а, від 4 лютого 2022 року у справі № 560/8920/20 Верховний Суд зазначив, що прийняття суб`єктом владних повноважень рішення із порушенням приписів пп. 86.7.2, 86.7.3 п. 86.7 ст. 86 ПК України (без врахування права позивача на участь у розгляді матеріалів перевірки) матиме своїм наслідком визнання цього рішення протиправним та скасування.

Суд наголошує, що статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України.

Згідно з п.п.21.1.1,21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватисяКонституції Українита діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п. 81.3 ст. 80 ПК України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керуючись наведеними нормативно-правовими приписами, враховуючи встановлені судом обставини, суд висновує, що акт перевірки від 2 липня 2021 року № 6851/05/99/19/09/ НОМЕР_1 не може бути належним доказом на підтвердження порушення позивачем вимог законодавства щодо наявності ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, а рішення, прийняте із суттєвим порушенням процедури його прийняття, не може вважатись правомірним.

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією Українита законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень ч. 2 ст. 74 КАС Українищодо допустимості доказів, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої й було прийняте податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність останнього.

Зазначений висновок висловлений і у постанові від 11 травня 2023 року у справі № 500/5559/21, де предметом спору були податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками незаконної та безпідставної фактичної перевірки, та інших постановах.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2023 року у справі № 640/3777/19, в разі наявності підстав позову про порушення контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки, суди повинні надавати їм правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Цим доводам повинна бути надана правова оцінка незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки. Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, та знайшла своє підтвердження у багатьох судових рішеннях Верховного Суду та відповідає доктрині під умовною назвою "плоди отруйного дерева", сформульованій Європейським судом з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Про це Верховний Суд зазначав неодноразово, в тому числі і у постановах від від 21 березня 2019 року у справі № 809/531/18, від 17 червня 2020 рокуу справі № 826/5011/18, від 18 жовтня 2022 року у справі №826/3344/18, від 2 березня 2023 року у справі № 380/13375/21, від 22 листопада 2023 року у справі № 810/4383/18.

У постанові від 2 березня 2023 року у справі № 380/13375/21 Верховний Суд вказав, що «за сталою та послідовною практикою Верховного Суду встановлена судами протиправність наслідків податкової перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою та самостійною підставою для скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень, з огляду на що до аналізу решти доводів касаційної скарги колегія суддів касаційного суду не переходить.».

Враховуючи наведені вище нормативно-правові приписи та висновки Верховного Суду, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що спірне повідомлення-рішення є протиправним внаслідок істотних порушень, що мали місце під час проведення фактичної перевірки позивача та безпосередньо під час прийняття цього рішення, а тому з цих підстав підлягає скасуванню.

Відповідно, позовні вимоги позивача про визнання цього рішення протиправним та його скасування підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за подання адміністративного позову на виконання вимог ухвали суду від 17 січня 2022 року позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 9981,00 грн, з яких за подання позовної вимоги про визнання протиправним та скасування спірного рішення було сплачено судовий збір у розмірі 7500,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 30 грудня 2021 року № 448 та від 27 січня 2022 року № 6602-2955-1543-2067, а також випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 5, 56-57, 65, 147-148) суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 7500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2-4, 6, 72-78, 90, 139, 244-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ-СА» (код ЄДРПОУ 33653652, зареєстроване місцезнаходження: 87592, Донецька обл., м. Маріуполь, пров. Парковий, буд. 7) до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 44070187, місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 000/8256/05-99-09-01/33653652 від 23 липня 2021 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ-СА» штрафних санкцій в розмірі 500000,00 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 44070187, місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЧ-СА» (код ЄДРПОУ 33653652, зареєстроване місцезнаходження: 87592, Донецька обл., м. Маріуполь, пров. Парковий, буд. 7) витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Волгіна