Рішення

від 01.12.2023 по справі 484/425/20

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/425/20

Провадження № 2/484/10/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі : головуючого судді Мельничука О.В.,

за участю секретаря судового засідання Голубкової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Первомайську справу за позовною заявою адвоката Гаврилюк Тетяни Андріївни в інтересах ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Меркурій Б" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним з моменту укладення, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2020 р. адвокат Гаврилюк Т.А. звернулась до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до ФГ "Меркурій Б" про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди землі від 07.06.2016 року укладеного від імені ОСОБА_1 , як орендодавцем та Фермерським господарством «Меркурій Б» як орендарем, земельної ділянки площею 6,3367 га, кадастровий номер 4825487600:01:000:0063, зареєстрований 19.08.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 32925858.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6.3367 га., що розташована в межах території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 153109, виданого 26.01.2010 року Первомайською райдержадміністрацією Миколаївської області, кадастровий номер 4825487600:01:000:0063.

В вересні 2019 року позивач мав намір передати вказану земельну ділянки в оренду, але, як з`ясувалось при підготовці необхідних документів для проведення державної реєстрації договору оренди, в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державним реєстратором Комунального підприємства «Миколаївській обласний центр реєстрації» Кумарівської сільської ради Миколаївської області внесено запис про державну реєстрацію договору оренди землі, який був зареєстрований 19.08.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Миколаївський обласний центр реєстрації» Кумарівської сільської ради Миколаївської області. В Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 07.06.2016 року, орендар Фермерське господарство «Меркурій Б», код ЄДРПОУ 34450622, орендодавець ОСОБА_1 , строк дії: 07.06.2065. Номер запису про інше речове право: 32925858.

Позивач звернулася до відповідача з метою з`ясування фактичних обставин, оскільки не укладала договору оренди належної їй земельної ділянки з ФГ «Меркурій Б», не передавала за актом приймання-передавання земельну ділянку, та взагалі не мала такого наміру. Відповідач відмовив у наданні договору оренди для ознайомлення.

Про наявність даного договору позивачу не було відомо, так як вона його особисто не підписувала та не надавала нікому довіреності на його підписання, тому, відповідно, не була ознайомлена з його умовами.

Викладене дає позивачу підстави вирішувати спірне питання у судовому порядку, а саме звернутись з позовом про припинення порушення його прав та їх поновлення, як визначено ст. 16 ЦК України, а також про визнання недійсним договору оренди землі, оскільки договір позивачем не був укладений.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що договір оренди землі є двостороннім договором, укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Він підлягає державній реєстрації і після цього набирає чинності (ст.ст. 14, 18, 20 Закону України «Про оренду землі»). Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а також положеннями ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, який вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована сторона, заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Представник позивача адвокат Ремський Є.В. у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, вказавши, що висновком судово-почеркознавчої експертизи підтверджено те, що договір оренди земельної ділянки позивач не підписувала.

Представник відповідача адвокат Сотська С.О. позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні, так як позивачем не вірно вибрано спосіб захисту, а саме визнання недійсним з моменту укладення договору оренди землі від 07.06.2016 року, так як це не відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц, а також не доведено те, що позивач не підписувала оспорюваний договір.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до наступного.

Так, відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.3 ст.12, ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 153109, виданого 26.01.2010 року Первомайською райдержадміністрацією Миколаївської області, земельна ділянка площею 6,3367 га,кадастровий номер 4825487600:01:000:0063, що розташована в межах території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області належить ОСОБА_1 (а.с.8). Із копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державним реєстратором Комунального підприємства «Миколаївській обласний центр реєстрації» Кумарівської сільської ради Миколаївської області внесено запис про державну реєстрацію договору оренди землі, який був зареєстрований 19.08.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Миколаївський обласний центр реєстрації» Кумарівської сільської ради Миколаївської області. В Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 07.06.2016 року, орендар Фермерське господарство «Меркурій Б», код ЄДРПОУ 34450622, орендодавець ОСОБА_1 , строк дії: 07.06.2065. Номер запису про інше речове право: 32925858(а.с.7).

Те, що земельна ділянка площею 6,3367 га,кадастровий номер 4825487600:01:000:0063 що розташована в межах території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області і належить ОСОБА_1 знаходиться в оренді у ФГ «Меркурій Б» підтверджено копією договору оренди землі від 07.06.2016 р. наданою Первомайською райдержадміністрацією Миколаївської області 17.09.2021 р.(а.с.85-86), та договором оренди землі від 07.06.2016 р. наданого суду представником ФГ «Меркурій Б» (а.с.89-90).

Із висновку експерта № 21-972 від 11.02.2022 видно, що судово-почеркознавчою експертизою встановлено, що підпис в графі «Орендодавець» в наданій Первомайською РДА, на виконання вимог ухвали суду, сканованій копії Договору оренди землі від 07.06.2016 року, укладеному від імені ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ФГ «Меркурій Б», як орендарем, земельною ділянкою площею 6,3367 га, кадастровий номер 4825487600:01:000:0063, зареєстрований 19.08.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 32925858 виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 ; підпис в графі «Орендодавець» в наданому в судовому засіданні 21.10.2021 року представником відповідача оригіналу Договору оренди землі від 07.06.2016 року, укладеному від імені ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ФГ «Меркурій Б», як орендарем, земельною ділянкою площею 6,3367 га, кадастровий номер 4825487600:01:000:0063, зареєстрований 19.08.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 32925858 виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (а.с.107-115).

Згідно ст. 203 ч.3 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст. 207 ч.2 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На підставі викладеного, оцінивши досліджені по справі докази, суд знаходить доведеним те, що позивач ОСОБА_1 не підписувала договір оренди земельної ділянки, укладений 07.06.2016 року між нею та ФГ «Меркурій Б», а відповідно доведеними позовні вимоги і такими, що підлягають задоволенню.

Посилання представника відповідача на правову позицію, викладену в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, суд сприймає в контексті даної справи критично з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ст. 263 ЦПК України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Те саме каже Закон «Про судоустрій і статус суддів»: висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. (ч. 6 ст. 13 Закону)

Проте, жодна норма жодного закону не встановлює обов`язку судів враховувати правові позиції Верховного Суду.

Так, відповідно до норм пункту 7 перехідних положень ГПК, КАС і ЦПК визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.

Тобто, можливо зробити висновок, що передбачена у перехідних положеннях процедура відступу від висновків ВСУ не тягне обов`язковості таких висновків.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Також і у частині першій статті 11 зазначеного Кодексу визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. А частина друга цієї ж статті прямо декларує, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Тому зобов`язувати особу, яка звертається до суду у межах принципу диспозитивності, використовувати лише той чи інший спосіб захисту не відповідає нормам чинного законодавства і завданням, у цьому випадку, цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Позивач вправі обирати на свій розсуд спосіб захисту своїх прав та інтересів, тим більш, якщо цей спосіб прямо передбачений законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Факт того, що орендодавець не підписувала оспорюваний договір, відповідач безпідставно використовує земельну ділянку та перешкоджає в користуванні нею власнику, може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним.

Ураховуючи підстави позову, наведені позивачем, що нерухоме майно знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, ефективним способом захисту права, яке позивач як власник нерухомого майна вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. З огляду на наведене позов не підлягає задоволенню з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Саме така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Проте, вищезазначена позиція Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц, на яку посилається представник відповідача не може бути застосована у даній справі, оскільки висновки, яких дійшов суд під час розгляду справи були прийняті за результатом розгляду інших правовідносин, відмінних від тих що розглядаються. Так, у короткому змісті судових рішень по даній справі, вони мотивувалися тим, що по перше: позивач звернувся до суду з пропуском позовної давності про застосування якої відповідач заявив клопотання в суді першої інстанції; по друге - Позивачу було відомо про укладення із СФГ «Терра» договорів оренди земельних ділянок у 2009 році, оскільки саме з такою метою він, ставши власником земельних ділянок у порядку спадкування та отримавши державні акти на земельні ділянки, надав копії цих державних актів, виданих на його ім`я, свої паспортні дані і свій ідентифікаційний код, без чого неможливо укласти договір оренди, і ці дані внесені в оспорювані договори оренди від 30 вересня 2009 року; по третє - у період з 2010 по 2016 роки від СФГ «Терра» він отримував орендну плату, передбачену в пункті 9 вказаних договорів оренди, та матеріальну допомогу. При цьому, ставлячи свій підпис у відомостях, він не міг не розуміти такої назви відомості, як «відомість виплати орендної плати за земельні паї», що такі грошові кошти він отримує саме за здані ним в оренду земельні ділянки.

Факт отримання орендної плати за користування земельними ділянками не свідчить про обізнаність позивача зі спірними договорами оренди земельних ділянок, умовами таких договорів та погодження всіх істотних умов. Початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. Про існування спірних договорів, про їх умови ОСОБА_1 стало відомо лише з моменту вручення йому відповідачем примірників цих договорів у 2016 році. Позивач спірних договорів не підписував. До цього часу він не знав і не міг знати про те, що вони існують. При цьому заявник звертає увагу на те, що отримував кошти від відповідача за фактичне користування земельними ділянками, а не на підставі договорів оренди.

Тому, можна зробити висновок про не можливість застосування правової позиції Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц, на яку посилається представник відповідача у даній справі №484/425/20 за позовом ОСОБА_1 до ФГ «Меркурій Б» про визнання договору оренди земельної ділянки не дійсним з моменту укладання, оскільки як уже зазначалося, висновки, яких дійшов суд під час розгляду справи були прийняті за результатом розгляду інших правовідносин, відмінних від тих що розглядаються.

Крім того, суд враховує і той факт, що оспорюваний договір оренди землі пройшов державну реєстрацію, і інформація про це внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, в зв`язку з чим дійсно є необхідність визнавати цей договір недійсним.

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені останньою витрати по оплаті: судового збору - 840,80 грн.; юридичної допомоги 4000 грн.; проведення судово-почеркознавчої експертизи - 6795,80 грн., а всього 11636,60 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 315, 317 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі від 07.06.2016 року укладений від імені ОСОБА_1 , як орендодавцем та Фермерським господарством «Меркурій Б» як орендарем, земельної ділянки площею 6,3367 га, кадастровий номер 4825487600:01:000:0063, зареєстрований 19.08.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 32925858.

Стягнути з Фермерського господарства "Меркурій Б" на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по оплаті: судового збору - 840,80 грн.; юридичної допомоги 4000 грн.; проведення судово-почеркознавчої експертизи - 6795,80 грн., а всього 11636,60 грн.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач ОСОБА_1 ,адреса проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Фермерське господарство "Меркурій Б"», адреса місцезнаходження: с. Бандурка Первомайського району Миколаївської області, 55247 ЄДРПОУ 34450622;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.12.2023 року.

Суддя: О.В. Мельничук