Постанова

від 24.01.2024 по справі 484/425/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

24.01.24

22-ц/812/180/24

Справа номер 484/425/20 Головуючий суду першої інстанції Мельничук О. В.

Провадження номер 22-ц/812/180/24 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів Коломієць В. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання Голощаповою А. О.,

за участі представника позивача Ремського Є. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільнусправу заапеляційною скаргоюФермерського господарства «Меркурій Б» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від22 листопада 2023року,ухвалене о 13 год 10 хв підголовуванням суддіМельничука О. В. у приміщенні суду у м. Первомайську Миколаївської області, повний текст якого складено 01 грудня 2023 року, за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Меркурій Б» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала до суду вищевказаний позов, який обґрунтовувала наступним.

Позивач вказувала,що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,3367 га з кадастровим номером 4825487600:01:000:0063.

Маючи намір передати зазначену вище земельну ділянку в оренду, ОСОБА_1 дізналася про те, що вона перебуває в оренді у ФГ «Меркурій Б» на підставі договору від 07 червня 2016 року.

Позивач вказувала, що нею вказаний договір оренди не підписувався та повноваженнями щодо його укладення вона нікого не наділяла.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір оренди землі від 07 червня 2016 року, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 серпня 2019 року, номер запису 32925858.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди землі від 07 червня 2016 року, укладений від імені ОСОБА_1 , як орендодавця та ФГ «Меркурій Б» як орендаря, земельної ділянки площею 6,3367 га з кадастровим номером 4825487600:01:000:0063, який був зареєстрований 19 серпня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 32925858.

З ФГ «Меркурій Б» на користь ОСОБА_1 стягнуто понесені нею судові витрати у сумі 11636,60 грн, які складаються з судового збору у сумі 840,80 грн, витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн та витрат з проведення судово-почеркознавчої експертизи у сумі 6795,80 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що хоча позивач оспорюваний нею договір оренди землі не підписувала, однак він був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому потребує визнання його недійсним.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившисьз рішеннямсуду,ФГ «МеркурійБ» подалоапеляційну скаргу,в якійпосилаючись напорушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ФГ «МеркурійБ» зазначало, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки нею подано позов про визнання правочину недійсним, в той час як їй необхідно було звертатися до суду із позовом про захист порушеного права, чого нею зроблено не було.

Доводи інших учасників справи

Позивачем через представника подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №153109 від 26 січня 2010 року на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 6,3400 га з кадастровим номером 4825487600:01:000:0063 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (а.с.6).

07 червня 2016 року від імені ОСОБА_1 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки з ФГ «Меркурій Б» строком на 49 років, який було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під №32925858 державним реєстратором Комунального підприємства «Миколаївський обласний центр реєстрації» Кумарівської сільської ради, Миколаївської області Васалатій Т. М.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №21-972, проведеної експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз 11 лютого 2022 року, підпис у графі «Орендодавець» у сканованій копії договору оренди землі від 07 червня 2016 року, наданій Первомайською РДА та оригіналі договору, наданому відповідачем, виконано не самою ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .

Мотивуючи свій висновок судовий експерт зазначав, що встановлені під час дослідження розбіжні ознаки є стійкими, суттєвими та утворюють сукупність, достатню для висновку про те, що досліджуваний підпис здійснений від імені ОСОБА_1 , який наявний у зазначеному вище договорі, виконано не самою ОСОБА_1 , а іншою особою з ретельним наслідуванням підпису (попереднім тренуванням).

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ФГ «Меркурій Б» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідне орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно із положенням частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно із частиною першою статті 628 ЦК України.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору відповідно до частини першої статті 638 ЦК України.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 Закону України "Про оренду землі" передбачена письмова форма договору оренди землі.

Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами згідно із частиною другою статті 207 ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказала, що: "Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено".

Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №700/722/17 (провадження №61-11899св20) за позовом фізичної особи до СПП "Біле Озеро" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації, розглянувши касаційну скаргу СПП "Біле Озеро", дійшов висновку, що у справі, яка розглядається відомостей про отримання орендодавцем орендної плати після вчинення додаткової угоди немає. Тому немає підстав вважати додаткову угоду до договору оренди укладеною. При визнанні недійсною додаткової угоди внаслідок її не підписання орендодавцем, факт чого підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи, суди попередніх інстанцій не врахували, що вона не є укладеною, а тому вказана заявлена вимога не може бути задоволена у зв`язку з обранням неефективного способу захисту порушеного права. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимог про повернення такої ділянки.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (провадження №12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 (провадження №12-140гс19, пункт 98).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (провадження №12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20, пункт 76).

Судом встановлено, що з висновку судової-почеркознавчої експертизи від 11.02.2022 вбачається, що позивач спірного договору оренди землі не підписувала. Відповідно, у неї не було волевиявлення щодо укладення правочину, істотних умов договору оренди землі вона не погоджувала.

Відповідач фактично користується земельною ділянкою. Разом з тим, відомостей про отримання орендодавцем орендної плати після вчинення угоди матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 за встановлених обставин є помилковим.

Суд першої інстанції при визнанні недійсним договору оренди землі внаслідок його не підписання не врахував, що договір не є укладеним, а тому заявлена позовна вимога не може бути задоволена у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту порушеного права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене без додержання норм матеріального права.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги ФГ «Меркурій Б», скасував рішення суду першої інстанції, то позивач повинна відшкодувати відповідачу судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1260 грн.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Меркурій Б» задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонногосуду Миколаївськоїобласті від22листопада 2023року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенніїї позову до Фермерського господарства «Меркурій Б» про визнання договору оренди землі від 07 червня 2016 року недійсним.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Меркурій Б» судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1260 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді В. В. Коломієць

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 24 січня 2024 року.