Постанова

від 30.11.2023 по справі 572/2632/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2023 року

м. Рівне

Справа № 572/2632/22

Провадження № 22-ц/4815/1002/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимків С.С.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України у Сарненському районі Рівненської області,

розглянув впорядку спрощеногопозовного провадженняв м.Рівне апеляційніскарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Сарненського районногосуду Рівненськоїобласті від 28 червня 2023 року, ухвалене в складі судді Ведяніної Т.О., у справі № 572/2632/22,

в с т а н о в и в :

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України у Сарненському районі Рівненської області, в якому просить стягнути шляхом безпірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на його користь 215456 грн майнової шкоди, у вигляді недоотриманих пенсійних виплат, завданої законом, що визнаний неконституційним, за період з 17 липня 2018 року по 31 серпня 2022 року.

Позов обґрунтовано тим, що він має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживають на території віднесеної згідно Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року до зони гарантованого добровільного відселення. Відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення. Однак, вищевказана доплата до пенсії йому не встановлювалась та не виплачувалась, в зв`язку з чим йому завдано матеріальної шкоди за період з 17 липня 2018 року по 31 серпня 2022 року. Вважає, що така бездіяльність відповідача по справі є протиправною, суперечить вимогам чинного законодавства, в зв`язку з чим він змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Рішенням Конституційного Суду України №1-р(II)2021 від 07.04.2021 року у справі № 3-333/2018 (4498/18) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), ч.3 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною радою України Кабінету Міністрів України визначити своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи» також вказаним рішенням Конституційного суду України встановлено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії ч.3 ст.54 цього закону в редакції Закону України» Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.

Тому вказує, що завдання йому матеріальної шкоди виразилось у вигляді недоотриманої пенсії, яку він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене застосуванням до нього визнаного неконституційним правового акта.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 28 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській областя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України у Сарненському районі Рівненської області про відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 215456 (двісті п`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят шість) гривень майнової шкоди, у вигляді недоотриманої щомісячної грошової допомоги, завданої законом, що визнаний неконституційним.

В апеляційній скарзі Головне управлінняПенсійного фондуУкраїни вРівненській області просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні заявлених вимог.

Вказує, що закон, який би встановлював порядок відшкодування державою матеріальної шкоди, завданої актами та діями, що визнані неконституційними, на даний час не прийнятий. А тому, у позивача відсутні правові підстави для відшкодування шкоди, завданої неконституційним рішенням.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення змінити в частині суми завданої майнової шкоди та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме в сумі 576181 грн. Вказує, що судом не враховано правові позиції Верховного Суду у аналогічних правовідносинах.

У відзиві на апеляційну третя особа заперечує доводи останньої просить рішення суду скасувати, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга ОСОБА_1 відхиленню з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення не відповідає.

Установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У пункті 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями належності справ до цивільної юрисдикції є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 686/6775/18 (провадження № 61-42631сво18) зазначено, що: «до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень».

Відповідно до частини третьої статті 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

У пункті 4 рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07 квітня 2021 року у справі № 3-333/2018(4498/18) вказано, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.

У справі, що переглядається, позивач, звертаючись до суду із позовом, вказав на те, що йому завдано шкоду дією закону, який визнано неконституційним.

Предметом спору є майнова шкода, розмір якої дорівнює розміру недоотриманої пенсії, передбаченої частиною третьою статті 54 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вирішення цього спору по суті буде залежати від правомірності нарахування та виплати позивачу недоотриманої пенсії, а такі правовідносини за своїм змістом є публічно-правовими та ґрунтуються на нормах публічного права, а тому мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17 (провадження № 14-599цс18) та від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19), також у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 552/741/22 (провадження № 61-4922св22) та від 14 грудня 2022 року у справі № 295/15069/21-ц (провадження № 61-6402св22) викладені правові позиції щодо юрисдикції аналогічних спорів.

Згідно вказаних правових позицій, спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсій та інших соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Тобто за вказаною позовною вимогою між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу, а отже, такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

У постанові від 08 лютого 2023 року у справі № 751/6418/21 (провадження № 61-9856св22) про стягнення майнової шкоди у вигляді недоотриманої пенсії, передбаченої частиною третьою статті 54 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Верховний Суд дійшов висновку, що такий спір є публічно-правовим, а отже підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

При цьому Верховний Суд зазначив, що намагання позивача перевести спір в площину деліктних правовідносин та обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення коштів на відшкодування майнової шкоди й обґрунтовування позовних вимог у спосіб, притаманний спорам про відшкодування шкоди з наведенням відповідного нормативного регулювання, не змінює суті спірних правовідносин, що виникли між сторонами в цій справі, і підстави їх виникнення, а отже не робить цей спір спором про відшкодування шкоди.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 552/741/22, від 14 грудня 2022 року у справі № 295/15069/21-ц.

Установлено, що спір у даній справі, є публічно-правовим, а відтак має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Рівненського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу Головного управлінняПенсійного фондуУкраїни вРівненській області слід задовольнити частково, оскаржуване рішення слід скасувати, а провадження у справі закрити, роз`яснивши заявнику його право звернутися до суду з відповідним позовом в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першоїстатті 377 ЦПК Українисудове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями255та257цьогоКодексу.

Керуючись ст.255, п.1.256,368,374,377,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити частково.

Рішення Сарненськогорайонного судуРівненської області від28червня 2023року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України у Сарненському районі Рівненської області про відшкодування матеріальної шкоди закрити.

Повідомити ОСОБА_1 що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 30 листопада 2023 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.