Рішення

від 15.11.2023 по справі 188/1243/22

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/1243/22

Провадження № 2/188/144/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Бібіковій В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кадацького М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

26.10.2022р. ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі - відповідач) про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 14.03.2016 року він був прийнятий до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на посаду фельдшера відділення обслуговування підрозділів забезпечення на підставі наказу № 38 О/С від 12.03.2016.

За період роботи він сумлінно виконував свої посадові обов`язки, жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Наказом від 24.06.2021 його було звільнено з займаної посади на підставці п. 7 ст. 40 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України за появу на робочому місці у нетверезому стані. Підставою для наказу слугував рапорт заступника начальника загону - начальника відділення по роботі з особовим складом відповідача майора служби цивільного захисту Стебницького Адріана від 07.06.2021, акт про відмову від проходження медичного огляду від 05.06.2021, акт про відмову від надання пояснень від 22.06.2021 та витяг з протоколу засідання профспілкового комітету аварійно-рятувальної частини відповідача від 22.06.2021 № 9.

Позивач вважає своє звільнення незаконним з огляду на таке.

05 червня 2021 року близько сьомої години він прибув на територію спортивного комплексу відповідача у м. Сєвєродонецьку, де виконував свої посадові обов`язки впродовж робочого дня.

Близько 14 години того ж дня до позивача підійшов заступник начальника Стебницький А. та наказав пройти до нього в кабінет.

Позивачу було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння в багатопрофільній лікарні у м. Сєвєродонецьк, на що позивач повідомив, що в цьому немає ніякої потреби, огляд на стан алкогольного сп`яніння можливо пройти на території комплексу, визвавши медичну бригаду відповідача.

Позивач погодився на приїзд вказаної медичної бригади, після чого заступник начальника Стебницький А. повідомив йому, що він може бути вільним і позивач продовжив надалі виконувати свої посадові обов`язки, але таку поведінку сприйняв як підозрілу, тому вирішив самостійно пройти медичний огляд на предмет встановлення факту вживання алкоголю .

05 червня 2021 року о 14.10 Лисичанською ЦРЛ складено акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 24, у якому міститься висновок, що позивач тверезий.

07.06.2021 позивач дізнався, що стосовно нього було складено акт про відмову від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в присутності двох свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Однак відповідач не пропонував йому писати такі пояснення, а акт від 05.06.2021, стверджує позивач, є сфальсифікованим. Цей акт був складений без його участі та його відома, підписали акт працівники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які взагалі не були присутні на території спортивного корпусу.

Отже, наголошує позивач, підстави для його звільнення за п. 7 ст. 40 КЗпП України відсутні.

Позивач, посилаючись на ст. 235 КЗпП України, просить суд:

визнати незаконним та скасувати наказ відповідача Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 24 червня 2021 року № 166 «Про звільнення ОСОБА_2 »;

поновити його на посаді фельдшера відділення обслуговування підрозділів забезпечення;

стягнути з відповідача Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 31.10.2022 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач надав відзив, у якому позов не визнав і зазначив, що до позову як доказ позивач долучив висновок щодо результатів медичного огляду з

метою встановлення факту вживання психоактивної речовини, та стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів (далі - висновок).

Відповідач заперечує проти зазначеного доказу з огляду на таке.

Правовідносини щодо медичного огляду з метою встановлення факту вживання психоактивної речовини, та стану сп`яніння або перебування під

впливом лікарських препаратів регулюються, на його думку, в тому числі, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я 09.11.2015 № 1452/735.

На порушення вимог цієї Інструкції наданий позивачем суду висновок не містить посилання на акт медичного огляду, що викликає сумніви в

проведенні досліджень, у тому числі в проведенні лабораторних досліджень

(п.7 Інструкції).

У висновку не вказана назва закладу охорони здоров`я, де проводився огляд (п. 9).

Висновок завірений штампом, на якому відсутні дата та номер реєстрації документа.

На штампі назва медичної установи частково не зчитується, окрім її частини - «Лисичанська…лікувально-профілактична установа «Центральна

міська лікарня імені Титова».

Разом з тим, згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичнихосіб-підприємців та громадських формувань вказана медична

установа «Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа «Центральна міська лікарня Імені Титова» має стан: припинено, оскільки в результаті перетворення змінила назву, в результаті чого з 23.12.2019 і до цього часу в ЄДРПОУ зареєстровано «Комунальне некомерційне підприємство Лисичанської міської ради Луганської області «Лисичанськабагатопрофільна лікарня», код ЄДРПОУ 05401658, яке є правонаступником саме «Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи «Центральна міська лікарня

імені Титова», код ЄДРПОУ 05401658.

Таким чином, медична установа «Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа «Центральна міська лікарня Імені Титова» не могла 05.06.2021 провести медичний огляд з метою встановлення факту вживання психоактивної речовини, та стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів і видати позивачу відповідний висновок.

Відповідач вважає цей висновок таким, що не відповідає вимогам ст.ст. 77, 78, 79 ЦПК Украни.

Доводи позову відповідач спростовує доданими до відзиву доказами:

рапортом заступника начальника відповідача Стебницького А.А.

про те, що ним під час перевірки встановлено, що фельдшер ОСОБА_2 05.06.2021 приблизно о 13 годині знаходився на території спортивного комплексу відповідача у м.Сєвєродонецьк у стані алкогольного сп`яніння, що

виражалось у характерному запаху з ротової порожнини, почервонінням очей.

ОСОБА_2 відмовився проходити медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, про що було складено відповідний акт. З пояснень кухарів, які працювали на території комплексу, стало відомо, що зранку ОСОБА_2 вживав спиртні напої, на їхні зауваження не звертав уваги. Відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП УкраїниСтебницький А.А. клопотав про розірвання трудового

та звільнення ОСОБА_2 ;

доповідною кухаря Ірини Оленич т.в.о.начальника спортивного комплексу

Лисаковій А.І. про вживання ОСОБА_2 05.06.2021 спиртних напоїв на робочому місці;

актом від 05.06.2021, складеним в присутності заступника начальника

загону-начальника відділення по роботі з особовим складом відповідача

Стебницького А.А. , водія-хіміка ОСОБА_4 , рятувальника ОСОБА_5

про те, що фельдшер ОСОБА_2 відмовляється від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння та від огляду лікаря також;

актом про відмову надавати пояснення та ознайомлення з актом від 22.06.2021, складеного в присутності заступника начальника загону - начальника відділення по роботі з особовим складом Прозеби О.В. , старшого викладача навчального пункту Грибкова М.І. , фельдшера пункту охорони здоров`я Колеснік М.М. про те, що ОСОБА_2 відмовився надавати письмові пояснення щодо перебування в нетверезому стані на робочому місці 05.06.2021, а також відмовився від ознайомлення з актом про відмову від проходження освідоцтва на стан сп`яніння;

поданням начальника відповідача ОСОБА_12 профспілковому комітету первинної профспілкової організації аварійно-рятувальної частини відповідача

щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_2 із займаної посади відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані;

запрошенням ОСОБА_2 на засідання профспілкового комітету на

22.06.2021 на з порядком денним: Пронадання згоди на звільнення ОСОБА_2 із займаної посади відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані;

витягом з протоколу засідання профспілкового комітету № 9 від 22.06.2021, на якому були присутні 17 чоловік, з них 6 членів профкому і ОСОБА_2 , з

порядком денним: Про надання згоди на звільнення члена профспілки ОСОБА_2 у зв`язку з грубим порушенням трудової дисципліни (за появу на роботі в нетверезому стані). З протоколу вбачається, що ОСОБА_13 , голова первинної профспілки доповіла, що начальник загону ОСОБА_12 звернувся до профкому з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_2 із займаної посади фельдшера відділення обслуговування відповідача відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП України. ОСОБА_2 на засіданні відмовився надавати пояснення. В обговоренні питання взяли участь Стебницький А.А. , Шутило Р.Л. - начальник частини спеціально пожежної техніки та гуманітарного розмінування, який звернувся до ОСОБА_2 та ще раз запропонував надати пояснення та звернутися до колективу. ОСОБА_2 звернувся до колективу з проханням взяти його на поруки. Колеснік М.М. , фельдшер пункту охорони здоров`я пояснила, що при роботі з ОСОБА_2 не виникало зауважень щодо вживання алкогольних напоїв, але як фахівець та виконавець він не відповідальний, тому на поруки його брати колектив не буде. Під час голосування за проголосували 17, проти- 0, утрималися - 0;

повідомленням голови профспілкового комітету ОСОБА_13 начальнику відповідача ОСОБА_12 про те, що профспілковий комітет на засіданні 22.06.2021 розглянув подання ОСОБА_12 та ухвалив рішення дати згоду на звільнення;

наказом № 166 від 24.06.2021 відповідача про звільнення ОСОБА_2 , фельдшера відділення обслуговування відповідача з 24 червня 2021 року

із займаної посади відповідно до пункту 7 статті 40 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані. З наказом ОСОБА_2 ознайомлений 24.06.2021 під особистий підпис та 24.06.2021 під особистий підпис отримав копію вказаного наказу.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, пославшись на медичний висновок про те, що 05.06.2021 позивач був тверезий.

Представник відповідача не визнав і просив відмовити у його задоволенні на підставі викладеного у відзиві.

Вислухавши заяви по суті представників позивача і відповідача, встановивши обставини справи і правовідносини, які їм відповідають, перевіривши обставини справи наданими сторонами доказами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В ч.1 ст. 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з приписами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач знаходився в трудових відносинах з відповідачем.

Наказом відповідача № 166 від 24.06.2021 позивач був звільнений з посади фельдшера відділення обслуговування відповідача з 24 червня 2021 року

із займаної посади відповідно до пункту 7 статті40 КЗпП України за появу на роботі 05.06.2021 в нетверезому стані.

Факт перебування позивача 05.06.2021 на робочому місці у нетверезому стані підтверджується наданими відповідачем доказами, які є належними, допустимими і достовірними, а їх сукупність достатньою для висновку про наявність цього факту.

Ці докази спростовують доводи позивача, викладені у позові.

Крім того, звернення ОСОБА_2 на засіданні профспілкового комітету до колективу з проханням взяти на поруки свідчить про визнання ним факту знаходження на робочому місці 05.06.2021 в нетверезому стані. А ненадання на засіданні профспілкового комітету 22.06.2021висновку щодо стану сп`яніння, який він, з його слів, отримав 05.06.2021, спростовує доводи позивача про фактичне проходження медичного огляду на стан сп`яніння та свідчить про те, що вказаний висновок міг бути отриманий пізніше, вже після звільнення, а з урахуванням того, що він виданий з порушенням порядку, встановленого законом, з використанням штампу медичної установи, діяльність якої припинено з 23.12.2019, суд визнає цей висновок недопустимим доказом і не бере його до уваги.

Позивач не зазначив у позові і суд не вбачає порушень у дотриманні процедури звільнення позивача: йому пропонувалося надати пояснення, а отже, і докази, які б спростовували факт перебування позивача на робочому місці у нетверезому стані, в тому числі, на засіданні профспілкового комітету, де він був присутній.

Враховуючи, що позивач своєчасно подав позов за зареєстрованим місцем свого проживання до Лисичанського міського суду Луганської області, який не був розглянутий внаслідок початку повномасштабної збройної агресії російської федерації, суд вважає за доцільне поновити позивачу строк для звернення до суду.

Оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Така позиція суду відповідає змісту параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено право на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01 від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що параграф 1 статті 6 не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 року; пункт 29).

У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року) ЄСПЛ зазначив, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позові відмовлено, тому судові витрати залишаються на позивачеві.

На підставі викладеного, п. 7 ст. 40 КЗпП України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У позові ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання:

АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, юридична адреса: 93100, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Заводська, буд. 4, місцезнаходження: 49041, Дніпропетровська область м. Дніпро, вул. Хандоги, 11, код ЄДРПОУ 08588599, про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлений 20.11.2023.

Суддя П. О. Бурда