Постанова

від 04.12.2023 по справі 189/848/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8242/23 Справа № 189/848/23 Суддя у 1-й інстанції - Лукінова К. С. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2023 року в цивільній справі номер 189/848/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» про стягнення орендної плати за договорами оренди земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року до Покровського районного суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» про стягнення орендної плати за договорами оренди земельних ділянок, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивачка є власником земельної ділянки площею 2,8960 га, кадастровий номер 1224255100:01:001:1078, розташованої на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області.

18 липня 2011 року між позивачкою та ТОВ «Відродження» укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,8960 га, кадастровий номер 1224255100:01:001:1078. Відповідно до даного договору відповідач зобов`язується протягом строку дії договору оренди земельної ділянки за кожен рік користування земельною ділянкою, не пізніше 30 листопада кожного року дії договору оренди земельної ділянки сплачувати орендну плату.

Крім того, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 2,8657 га, кадастровий номер 1224255100:01:001:1079, розташованої на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області.

14 липня 2011 року між позивачкою та ТОВ «Відродження» укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,8657 га, кадастровий номер 1224255100:01:001:1079. Відповідно до даного договору відповідач зобов`язується протягом строку дії договору оренди земельної ділянки за кожен рік користування земельною ділянкою, не пізніше 30 листопада кожного року дії договору оренди земельної ділянки сплачувати орендну плату.

Позивачка зазначає, що вона неодноразово зверталась до ТОВ «Відродження» з питання виплати заборгованості, але дане питання до цього часу так і залишилося невирішеним, орендна плата позивачці не виплачена за обома договорами оренди земельних ділянок за 2018-2022 роки.

Позивачка просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» на свою користь заборгованість по виплаті орендної плати з урахуванням пені, 3% річних, інфляції за договором оренди земельної ділянки від 18.07.2011 року, кадастровий номер 1224255100:01:001:1078, та від 14.07.2011 року кадастровий номер 1224255100:01:001:1079 за період з 2018 року по 2022 рік в розмірі 71168,17 грн.

Заочним рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» про стягнення орендної плати за договорами оренди земельних ділянок - відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, просила скасувати рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням чинного законодавства, норм процесуального та матеріального права.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року М 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року №23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 року №62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 61 23.01.2012рокуу справі №37/64).

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 16.07.2019 року у справі №917/1053/18 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їхньому виникненні, сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

До матеріалів справи №189/848/23 долучено акти складені ТОВ «Відродження» про відмову в отримані орендної плати орендодавцем ОСОБА_1 за 2018-2022 роки, згідно з якими, позивачка начебто відмовилася отримати належну їй орендну плату.

Проте, акти про відмову в отриманні орендної плати орендодавцем складено з порушенням, оскільки відсутні номери актів, дати їх складення, не вказано місце складення актів, не зазначено склад комісії, яка приймала участь в складенні актів із зазначенням посад, адрес членів комісії, тощо, крім того, на актах відсутня печатка відповідної установи, яка б підтверджувала достовірність та офіційний статус даної комісії.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь які підтверджуючі документи, накази, розпорядчі документи про створення даної комісії із зазначенням повноважень даної комісії.

Судом першої інстанції не витребувано у відповідача підтверджуючих документів про намір виконати умови договорів оренди земельних ділянок щодо виплати орендної плати за земельні ділянки за 2018-2022 роки іншим чином, аніж шляхом перерахування орендної плати на картковий рахунок орендодавця чи передання грошових коштів особисто та складення відповідних актів.

У відповідача була можливість виплатити орендну плату за договорами оренди земельних ділянок орендодавцю за 2018-2022 роки поштовим відправленням «Укрпошта», проте відповідачем такого поштового відправлення не здійснено.

Виплата коштів за поштовим переказом є законодавчо врегульованою на державному рівні і є одним із способів пересилання і виплати грошових коштів з огляду на значну мережу поштових відділень, де відсутні банківські установи.

Відповідач з метою виконання свого обов`язку щодо сплати орендної плати заходів для її виплати ОСОБА_1 не вживав, зокрема, безпосередньо позивачці виплату не здійснював, поштовим переказом (за наявності даних в договорі про місце проживання орендодавця) грошові кошти не направляв, суму боргу в депозит нотаріуса не вносив, доказів на підтвердження протилежного суду не надав.

Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з

ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не

підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_1 згідно з державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №848760 від 06.11.2009 року є власником земельної ділянки площею 2,8960 га, кадастровий номер 1224255100:01:001:1078, розташованої на території Синельниківського району Дніпропетровської області (а.с 4-4зв).

18 липня 2011 року між ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Відродження» укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого земельна ділянка площею 2,8960 га, кадастровий номер 1224255100:01:001:1078, передана в оренду відповідачу - ТОВ «Відродження». Також відповідач зобов`язується протягом строку дії договору оренди земельної ділянки за кожен рік користування земельною ділянкою, не пізніше 30 листопада кожного року дії договору оренди земельної ділянки сплачувати орендну плату (а.с. 5-6зв).

З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №848761 від 06.11.2009 року вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,8657 га, кадастровий номер 1224255100:01:001:1079, розташованої на території Синельниківського району Дніпропетровської області (а.с. 7-7зв).

14 липня 2011 року між ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Відродження» укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого земельна ділянка площею 2,8657 га, кадастровий номер 1224255100:01:001:1079, була передана в оренду відповідачу - ТОВ «Відродження». Також відповідач зобов`язується протягом строку дії договору оренди земельної ділянки за кожен рік користування земельною ділянкою, не пізніше 30 листопада кожного року дії договору оренди земельної ділянки сплачувати орендну плату (а.с. 8-9зв).

До матеріалів справи долучено відомості з державного реєстру фізичних осіб платників податку про джерела /суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 23.02.2023 року стосовно ОСОБА_1 (а.с. 10-11зв.).

Відповідно до актів про відмову від отримання орендної плати ОСОБА_1 за 2018-2022 роки ОСОБА_1 відмовлялась отримувати орендну плату за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки, яку позивачці привозили за місцем її проживання, а саме, за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка ОСОБА_1 також відмовилась надати представникам ТОВ «Відродження» номер розрахункової карти (а.с. 34, 36, 38, 40, 42).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

З вказаними висновками суду першої інстанції апеляційний суд не може погодитись в повній мірі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, відповідно до приписів ст. 14 Закону України «Про оренду землі».

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, істотні умови договору оренди землі, серед яких і орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно зі статтями 21, 24 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 14 липня 2011 року та 18 липня 2011 року між ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Відродження» укладено договори оренди земельної ділянки, відповідно до яких земельні ділянки площею 2,8960 га, кадастровий номер 1224255100:01:001:1078 та площею 2,8657 га, кадастровий номер 1224255100:01:001:1079, передані в оренду відповідачу - ТОВ «Відродження». Відповідач зобов`язується протягом строку дії договорів оренди земельних ділянок за кожен рік користування земельною ділянкою, не пізніше 30 листопада кожного року дії договорів оренди земельної ділянки сплачувати орендну плату.

Відповідно до пунктів 4.1. вказаних вище договорів оренди земельних ділянок орендна плата сплачується орендарем у грошовій формі або натуральній у формі сільськогосподарської продукції та відробітковій формі. По даному договору можливо поєднання зазначених форм. До розміру орендної плати включена сума, яка дорівнює розміру податку на доходи орендодавця, який він повинен сплатити до бюджету згідно з чинним законодавством. Вказана сума прибуткового податку не виплачується орендодавцеві, а перераховується орендарем до відповідного бюджету, згідно з чинним законодавством. Орендна плата складає у грошовому виразі 1863,07 грн (одна тисяча вісімсот шістдесят три грн 07 коп.), що становить 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01 січня кожного року, за який нараховується орендна плата, та при оплаті у грошовій формі підлягає сплаті готівкою через касу орендаря або у безготівковій формі на банківський рахунок орендодавця, вказаний останнім орендарю у письмовій формі. Обов`язок з`явиться для отримання орендної плати готівкою або повідомити орендодавцю банківські реквізити для безготівкового перерахування коштів покладається на орендодавця.

Відповідно до актів про відмову від отримання орендної плати ОСОБА_1 за 2018-2022 роки ОСОБА_1 відмовлялась отримувати орендну плату за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки, яку позивачці привозили за місцем її проживання, а саме, за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка ОСОБА_1 також відмовилась надати представникам ТОВ «Відродження» номер розрахункової карти.

Матеріали справине містятьдоказів зверненняпозивачки ОСОБА_1 до касивідповідача дляотримання орендноїплати,а такождоказів повідомленнянею орендодавцящодо банківськихреквізитів для безготівкового перерахування коштів.

Таким чином,в частинівимог простягнення пені,3%річних,інфляції задоговорами орендиземельних діляноксуд першоїінстанції дійшовобґрунтованого висновку,з якимпогоджується апеляційнийсуд,що позивачкоюне наданоналежних тадопустимих доказівна підтвердженнясвоїх позовнихвимог вцій частині,а самедоказів того,що воназверталась доТОВ «Відродження»з питаннявиплати їйорендної плати,повідомляла орендарюбанківські реквізитидля безготівковогоперерахування коштівта невідмовлялась відотримання орендної плати.

Разом з тим, апеляційний суд не може погодитись з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за 2018-2022 роки.

Судом встановлено, що відповідно до листів ТОВ «Відродження» ОСОБА_1 нараховано суму орендної плати до видачі:

у 2018 році 9882,00 грн (4981,00 грн+4981,00 грн) (а.с. 33);

у 2019 році 5682,00 грн (2841,00 грн+2481,00 грн) (а.с. 37)

у 2020 році 5652,00 (2811, 00 грн+2841,00грн) (а.с. 39);

у 2021 році 16980,00 грн (8490,00 грн+8490,00 грн) (а.с. 41);

у 2022 році 8490,00 грн (а.с. 35).

Аналогічні відомості містяться у відомостях з державного реєстру фізичних осіб платників податку про джерела /суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 23.02.2023 року стосовно ОСОБА_1 (а.с. 10-11зв).

Отже, загальна сума заборгованості по виплаті орендної плати за договорами оренди земельних ділянок становить 46686,00 грн.

З наведеного вбачається, що зазначені суми орендної плати не були отримані орендодавцем, що порушує її права встановлені договорами оренди земельних ділянок, тому апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги в частині стягнення заборгованості по виплаті орендної плати за договорами оренди земельних ділянок обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи заслуговують на увагу в частині позовних вимог про стягнення орендної плати за договорами оренди земельних ділянок.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Виходячи з наведеного вище та обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення орендної плати за договорами оренди земельних ділянок, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.

Відтак, рішення суду першої інстанції в частині спору про стягнення орендної плати за договорами оренди земельних ділянок підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині судового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за подання позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн (а.с. 21), позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому понесені судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача ТОВ «Відродження» на її користь у розмірі 1073,60 грн.

Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, за подання апеляційної скарги нею сплачено судовий збір в розмір 1610,40 грн (а.с. 68), тому з відповідача ТОВ «Відродження» на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1610,40 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2023 року в частині спору про стягнення орендної плати скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» про стягнення орендної плати за договорами оренди земельних ділянок задовольнити частково.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Відродження» накористь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за договорами оренди земельних ділянок від 18.07.2011 року, кадастровий номер 1224255100:01:001:1078, та від 14.07.2011 року, кадастровий номер 1224255100:01:001:1079, за період з 2018 року по 2022 рік в розмірі 46686,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1073,60 грн та апеляційної скарги в розмірі 1610,40 грн, а всього 2684,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що ухвалена у малозначній справі, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді: