Постанова

від 16.11.2023 по справі 941/515/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 листопада 2023 року м. Кропивницький

справа № 941/515/21

провадження № 22-ц/4809/1226/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

за участі секретаря Гончар В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Приватне підприємство «Дружба»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Дружба» на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 19 липня 2023 року у складі судді Колесник С. І. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства «Дружба» (далі ПП «Дружба») та просила:

-визнати договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений 01.02.2018 між ОСОБА_1 та ПП «Дружба» недійсним з моменту його укладення;

-скасувати запис № 24780781 від 12.02.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію іншого речового права ПП «Дружба» на строкове платне користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 49 років на підставі ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

-стягнути з ПП «Дружба» на свою користь витрати по оплаті судового збору.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.02.2018 було зареєстровано право власності позивача на земельну ділянку, розташовану на території Петрівської (Козацької) сільради Петрівського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524955100:02:000:2129, площею 11.074 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1482698235249, номер запису про право власності: 24780674.

Крім того, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 12.02.2018 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проведено державну реєстрацію Договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), виданого 01.02.2018, за яким ОСОБА_1 надала ПП «Дружба» у строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 11,0740 га строком на 49 років.

ОСОБА_1 вважала, що вказаний договір емфітевзису має бути визнано недійсним, оскільки, під час його підписання сторонами, відповідач повів себе недобросовісно, не повідомив про важливі обставини, які вплинули б на рішення не укладати цей правочин і внаслідок замовчування важливої для позивачки інформації, вдався до обману.

Також, ПП «Дружба» було порушено вимоги щодо вільного волевиявлення позивача, як сторони цього правочину, бо умови договору емфітевзису не відповідають внутрішній волі ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 19 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПП «Дружба» про визнання правочину недійсним та скасування запису про проведену державну реєстрацію права задоволено.

Визнано договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений 01.02.2018 між ОСОБА_1 та ПП «Дружба» недійсним з моменту його укладення.

Скасовано запис № 24780781 від 12.02.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію іншого речового права ПП «Дружба» на строкове платне користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 49 років на підставі ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Стягнуто з ПП «Дружба» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що підписання договору користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) стало можливим внаслідок того, що відповідач, маючи умисел на тривалий строк за низьку ціну отримати в користування належну позивачці земельну ділянку, навмисно ввів ОСОБА_1 в оману щодо предмету, строку, умов оплати за договором.

Відповідач приховував від позивача дійсність умов, на яких цей договір підписано сторонами, зокрема, умову про право користування земельною ділянкою на строк 49 років та умову про те, що за згодою сторін розмір плати встановлюється в сумі 1 020,00 грн щорічно і повністю оплачено відповідачем за весь строк користування земельною ділянкою в сумі 50000,00 грн.

Таким чином, вже в момент здійснення оспорюваного правочину існувала підстава його недійсності, оскільки ПП «Дружба» вдалось до обману шляхом замовчування того, що підписуваний сторонами договір є не договір оренди, а договір емфітевзису, умови якого в повній мірі не відповідають домовленостям досягнутим сторонами.

Крім того, суд першої інстанції вважав твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду на 2 місяці і 5 днів, суперечить діючому законодавству та є надуманим.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ПП «Дружба» просить скасувати рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 19 липня 2023 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що оспорюваний договір емфітевзису без зауважень виконувався з лютого 2018 року, в той час, як позовні вимоги заявлено 20 квітня 2021 року, тобто через три роки два місяці і п`ять діб.

Зі змісту самого договору вбачається належне розуміння сторонами наслідків його укладення та виражена дійсна воля сторін на його укладення то досягнення згоди щодо істотних умов договору.

ОСОБА_1 не надано доказів того, що відповідач або будь-яка інша особа перешкоджали їй детально прочитати текст договору емфітевзису або ж звернутися за правовою допомогою, і в результаті не підписувати вказаний спірний договір.

Посилання позивача на те, що за попередньою усною домовленістю сторін строк договору повинен був становити 10 років, а ОСОБА_1 було надано для підписання останню сторінку, є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються свідченнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач не заперечувала той факт, що отримала екземпляр оспорюваного договору саме в бухгалтерії ПП «Дружба» 01.02.2018.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності, адже сам факт запровадження карантину не свідчить про безумовне поновлення пропущеного процесуального строку без наведення заявником негативних обставин, які зумовлені карантинними обмеженнями і були перешкодою у вчиненні стороною процесуальних дій.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Від адвоката Черниш Т. І., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 19 липня 2023 року без змін, а апеляційну скаргу ПП «Дружба» без задоволення.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду представник ПП «Дружба» адвокат Журавльов В. Ю. підтримав доводи апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 адвокат Черниш Т. І. заперечувала проти доводів апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановленихстаттею 367 ЦПК Українимежах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 12.02.2018 було зареєстровано за позивачкою - ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, розташовану на території Петрівської (Козацької) сільради Петрівського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524955100:02:000:2129, площею 11.074 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1482698235249, номер запису про право власності: 24780674.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 12.02.2018 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39620444 від 12.02.2018 проведено державну реєстрацію Договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), виданого 01.02.2018, за яким ОСОБА_1 надала ПП «Дружба» у строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 11,0740 га строком на 49 років, номер запису про інше речове право: 24780781.

ОСОБА_1 14.06.2011 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається із земельної ділянки кадастровий номер 3524955100:02:000:2129, площею 11.074 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області (далі - Земельна ділянка), що залишилась після смерті її матері, ОСОБА_5 .

Земельна ділянка кадастровий номер 3524955100:02:000:2129 з 2001 року постійно перебувала в оренді у ПП «Дружба», засновником і директором якого є ОСОБА_6 .

27.08.2001 між ОСОБА_5 та ПП «Дружба» було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений того ж дня нотаріально та зареєстрований нотаріусом в реєстрі за № 2089 строком до 31 грудня 2011 року.

28.10.2004 між ОСОБА_5 (покійною матір`ю позивачки) та ПП «Дружба» було укладено Договір оренди землі, який зареєстровано у ДП «Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру» 24.12.2004 строком на 10 років.

01.02.2018 між позивачкою та відповідачем було укладено договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), який згідно умов укладений строком на 49 років. За користування земельною ділянкою ПП «Дружба» за весь строк користування сплатило позивачці одноразово 50 000 грн з розрахунку 1 020 грн щорічно.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2018 по 30.09.2019 ПП «Дружба» в першому кварталі 2018 року сплатило позивачці 49 689,00 грн, з яких перерахувало в бюджет 8 944,02 грн в якості податку та військового збору.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2020 по 30.09.2020, у 2020 році ПП «Дружба» за користування земельною ділянкою орендну плату позивачці не сплачував.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в момент вчинення оспорюваного правочину існувала підстава його недійсності, оскільки ПП «Дружба» вдалось до обману шляхом замовчування того, що підписуваний сторонами договір є не договір оренди, а договір емфітевзису, умови якого в повній мірі не відповідають домовленостям досягнутим сторонами.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, правочин - правомірна, не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частинами першою - п`ятою статті 203, статтею 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є, зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Відповідно до частини першою статті 407 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Згідно зі статтею 102-1 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 445/1011/17 Верховний Суд вказав, що тлумачення статті 230 ЦК України дає підстави зробити висновок, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Тобто, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Отже, правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 730/46/21 (провадження № 61-16132св21).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої на території Петрівської (Козацької) сільради Петрівського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524955100:02:000:2129, площею 11.074 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1482698235249, номер запису про право власності: 24780674 (а. с. 10).

01.02.2018 між позивачкою та відповідачем було укладено договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (далі Договір), на підставі чого державним реєстратором Гаркушою А. І. 12.02.2018 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно було внесено запис про інше речове право № 24780781 (а. с. 10, 27-29)

За змістом п. п. 1.5., 1.6. вказаного договору власник земельної ділянки передає землекористувачу, а останні приймажє, право користування земельною ділянкою (емфітевзис) для використання цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в межах та умовах, визначених цим договором.

Цим договором власник земельної ділянки надає землекористувачу право користування земельною ділянкою для сільскогосподарьких потреб на строк 49 років (п. 2.1. Договору).

Пунктами 3.1., 3.1.1. Договору передбачено, що передача права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) відбуваєється між сторонами за плату, розмір якою встановлюється в сумі 1020 грн щорічно і повністю землекористувачем (емфітевтом) власнику за весь строк користування земельною ділянкою в сумі 50000 грн. Власник земельної ділянки вважає визначений розмір плати за цим Договором справедливим, достатнім та відповідним його справжній волі.

Відповідно до п. 3.1.4. сторонни своїми підписами на договорі підтверджують факт повного розрахунку за цим договором. Власник земельної ділянки стверджує про відсутність до землекористувача жодних претензій фінансового характеру.

Проект Договору сторонами прочитаний і схвалений ними до його реєстрації, не з`ясованих питань у них немає, вони однаково розуміють значення, умови цього правочину та його правові наслідки, про свідчать їх особисті підписи на цьому договорі. Укладення цього договору відповідає їх внутрішній волі, умови договору є зрозумілими і відповідють їх реальній домовленості (п. 7.4. Договору).

Копією акта приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 3524955100:03:000:2129 від 01 лютого 2018 року підтверджується, що ОСОБА_1 як власник земельної ділянки загальною площею 11,0740 га на підставі зазначеного договору передала вказану ділянку у володіння та користування ПП «Дружба» (а. с. 30).

Звертаючись до суду з позовом, позивач як на підставу для визнання недійсним договору емфітевзису, укладеного між сторонами, посилалась на те, що договір підписано нею внаслідок обману, оскільки вона вважала, що укладає договір оренди земельної ділянки строком на 10 років.

Аналізуючи надані сторонами докази та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що під час укладення спірного договору сторони діяли вільно і позивач розуміла значення укладеного договору.

Договір емфітевзису укладений між позивачем та ПП «Дружба» з дотриманням ЗК України та ЦК України в редакціях на час його укладення містить усі істотні умови (строк, ціна, права та обов`язки, відповідальність тощо) та виконується сторонами, а речове право за спірним договором зареєстроване в установленому законом порядку.

Доказів про обставини, які би свідчили про введення позивача в оману відповідачем, сам факт обману, наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, матеріали справи не містять.

Посилання позивача на те, що вона вважала, що укладає з відповідачем договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, за яким передасть у користування відповідачу земельну ділянку, не є підставою вважати, що оспорюваний договір емфітевзису укладено внаслідок обману, оскільки правова природа договору емфітевзису полягає у наданні емфітевту (відповідачу) права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, тобто не суперечило уявленню позивача щодо суті укладеного нею договору.

Той факт, що до укладення оспорюваного правочину між сторонами існували правовідносини, які виникли на підставі договорору оренди, не можуть бути підставою для визнання недійсним договору емфітевзису, який був укладений після їх припинення між ОСОБА_1 та ПП «Дружба».

Суд першоїінстанції якна підставудля задоволенняпозову помилковопосилався напоказання свідківсторони позивача,оскільки вонисуперчать показанням свідків на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Крім того, суд зауважує, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозаписута іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися тільки на свідченнях свідків.

Близькі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 642/3198/19.

Згідно з частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей12,81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперече

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Зважаючи нанаведене,суд приходитьдо висновку,що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами факт її обману відповідачем під час укладення оспорюваного договору емфітевзису, у той час як наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання оспорюваного договору недійсним з підстав, викладених у статті 230 ЦК України, що є підставою для відмови в задоволенні позову за недоведеністю.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності, оскільки суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 0 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції внаслідок неправильно наданої оцінки наявним в матеріалах справи доказам та неправильного застосування норм матеріального права, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК Україниє підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, апеляційна скарга ПП «Дружба» підлягає задоволенню, а рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 19 липня 2023 року скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП «Дружба» про визнання правочину недійсним та скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 13статті 141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову з задоволенні позовних вимог, в порядку розподілу судових витрат, сплачений ПП «Дружба» за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 2724 грн підлягає стягненню на його користь зі ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Дружба» задовольнити.

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 19 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Дружба» про визнання правочину недійсним та скасування запису про проведену державну реєстрацію права відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Дружба» (код ЄДРПОУ 03758163) 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 24.11.2023.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. І. Чельник