Рішення

від 09.11.2007 по справі 8/138пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

09.11.07 р.                                                                                                   

Справа № 8/138пн                              

за позовом Державного підприємства

"Шахтоуправління "Червона Зірка" виробничого

                    об'єднання

"Донецьквугілля", ЄДРПОУ 00174680, м.Донецьк

до відповідача 1. Виконавчого

комітету Донецької міської ради, ЄДРПОУ 04052844,

                               м.Донецьк

до відповідача 2. Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, код НОМЕР_1, м.Донецьк

про визнання права користування та

скасування рішення

Суддя  Ємельянов А.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: Снєгірьов

О.М.-по дов.

від відповідача 2: ОСОБА_1-підпр.,

ОСОБА_2-по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувались перерви з 15.10. по 18.10.2007р.,

з 25.10. по 29.10.2007р.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство "Шахтоуправління

"Червона Зірка" виробничого об'єднання "Донецьквугілля",

м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до

відповідача 1, Виконавчий комітет Донецької міської ради, м.Донецьк, до

відповідача 2, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1,

м.Донецьк, про:

- визнання права користування

земельною ділянкою в Пролетарському районі м.Донецька на перехресті

вул.Прожекторної та Будьонівських партизан, загальною площею 1,0 га, на

підставі рішення від 01.10.1991р. Донецької міської ради народних депутатів та

Державного акту на право постійного користування землею від 20.05.1993р.;

- скасування рішення виконавчого

комітету Донецької міської ради №207/19 від 26.04.2006р. про надання Суб'єкту

підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1, м.Донецьк прав на

проведення проектно-дослідницьких робіт на земельній ділянці площею 0,1 га по

вул.Будьонівських партизан в Пролетарському районі м.Донецька.

Згідно із ст.22 Господарського

процесуального кодексу України позивач заявою від 09.10.2007р. частково змінив

предмет позову, зокрема, замість скасування рішення виконавчого комітету

№207/19 від 26.04.2006р. заявив вимоги про визнання останнього недійсним.

В обгрунтування своїх вимог позивач

посилається на неправомірне встановлення відповідачами перешкод у володінні та

користуванні належною позивачу на праві постійного користування земельною

ділянкою.

Відповідач 1 в судовому засіданні

02.10.2007р. стверджував про відсутність предмету спору за вимогами про

визнання за позивачем права користування спірною земельною ділянкою. Одночасно,

як вказує відповідач 1, спір про визнання недійсним рішення виконавчого

комітету Донецької міської ради має розглядатися в порядку адміністративного

судочинства. У відзиві на позовну заяву №01/15-5405 від 18.10.2007р. відповідач

1 стверджує про відсутність будь-яких порушень прав позивача на спірну земельну

ділянку, враховуючи надання відповідачу 2 лише дозволу на проведення проектних

робіт для підготовки матеріалів відводу земельної ділянки, проте, не надання її

у користування. 

Відповідач 2 надав заперечення на

позовну заяву без номера та дати, які надійшли до суду 25.09.2007р., №57 від

15.10.2007р. В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач 2

посилається на відсутність у позивача права володіння спірною земельною

ділянкою. Крім цього, за твердженням відповідача 2, з його боку відсутні

будь-які порушення прав позивача на спірну земельну ділянку.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

01.10.1991р. рішенням №32 Донецькою

міською радою народних депутатів було відведено позивачу земельну ділянку для

проектування та будівництва 9-ти поверхового житлового будинку в Пролетарському

районі м.Донецька на перехресті вул.Прожекторної та Будьонівських партизан.

Як вказує позивач, на підставі

вказаного рішення ним було отримано Державний акт на право постійного

користування земельною ділянкою площею 1,0 га для будівництва 9-ти поверхового

житлового будинку по вул.Прожекторній в Пролетарському районі м.Донецька.

Виходячи зі змісту позовної заяви,

у зв'язку з відкриттям ліквідаційної процедури відносно Державного підприємства

"Шахтоуправління "Червона Зірка" виробничого об'єднання

"Донецьквугілля" його ліквідатор - арбітражний керуючий ОСОБА_3

звернувся до керівника управління земельних ресурсів з клопотанням про надання

копії вказаного вище Державного акту та матеріалів узгодження до нього.

Проте, як вказує позивач, ним було

отримано відомості щодо надання відповідачем 1 згідно з рішенням №207/19 від 26.04.2006р.

права проектування відповідачу 2 станції технічного обслуговування автомобілей

з автомийкою та кафе на земельній ділянці площею 0,4 га, з яких 0,3 га

знаходиться на земельній ділянці, користувачем якої є позивач.

За твердженням позивача, вказана

забудова відповідача 2 унеможливлює використання наданої позивачеві земельної

ділянки у зв'язку з порушенням санітарно-захисної зони від житлової забудови.

За таких обставин, позивачем

заявлені вимоги про визнання за ним права користування земельною ділянкою в

Пролетарському районі м.Донецька на перехресті вул.Прожекторної та

Будьонівських партизан, загальною площею 1,0 га, про визнання недійсним рішення

виконавчого комітету Донецької міської ради №207/19 від 26.04.2006р.

Відповідачі позовні вимоги не

визнали з підстав, які були надані у запереченнях на позовну заяву, а також в

судових засіданнях.

Зокрема, за твердженням відповідача

1, відсутній предмет спору між сторонами по вимогах про визнання за позивачем

права користування спірною земельною ділянкою. Одночасно, спір про визнання

недійсним рішення, за думкою відповідача 1, має розглядатися за нормами Кодексу

адміністративного судочинства України.

В свою чергу, відповідач 2

стверджує про відсутність у позивача права на користування спірною земельною ділянкою

у зв'язку з визнанням останнього банкрутом. Як наслідок, за думкою відповідача

2, спірне рішення №207/19 від 26.04.2006р. не може порушувати будь-які права та

інтереси відповідача 2.

Виходячи з принципу повного,

об'єктивного та всебічного розгляду всіх обставин справи, суд заперечення

відповідачів до уваги не приймає та вважає вимоги позивача правомірними,

такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.16 Земельного

кодексу УРСР було передбачено, що надання земельних ділянок у користування

здійснюється в порядку відведення.

Як встановлено судом, згідно з

рішенням №32 від 01.10.1991р. Донецької міської ради народних депутатів у

постійне користування позивачу було відведено земельну ділянку площею 1,0 га

для проектування та будівництва 9-ти поверхового житлового будинку на

перехресті вул.Прожекторної та Будьонівських партизан в Пролетарському районі

м.Донецька.

За приписом ст.20 Земельного

кодексу УРСР право землекористування колгоспів, радгоспів та інших

землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею.

Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами,

форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи

видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Згідно з наявним в матеріалах

справи Державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованим

в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за

№9-2, позивач є постійним користувачем земельної ділянки площею 1,0 га по

вул.Прожекторній в Пролетарському районі м.Донецька.

При цьому, посилання відповідача 2

на ті обставини, що вказана вище земельна ділянка була надана у користування

Шахтоуправлінню "Червона Зірка" виробничого об'єднання по видобутку

вугілля м.Донецька, проте, не Державному підприємству "Шахтоуправління

"Червона Зірка" виробничого об'єднання "Донецьквугілля"

(позивачу по справі), є безпідставними.

Зокрема, за поясненнями сторін, які

з боку відповідача 1 не спростовані, з моменту проведення державної реєстрації

позивача його форма власності не змінювалась.

Одночасно, будь-яких реорганізацій

позивача не проводилось, що підтверджується наданими до матеріалів справи

реєстраційними картками, статутами, іншими документами. Зазначення у

найменуванні позивача виду підприємства - державне, відповідає вимогам Закону

України "Про підприємства в Україні", який діяв до 01.01.2004р.

Проте, таке доповнення найменування підприємства не може вважатися

реорганізацією Шахтоуправління "Червона Зірка" виробничого об'єднання

по видобутку вугілля м.Донецька з подальшим переходом прав і обов'язків до

Державного підприємства "Шахтоуправління "Червона Зірка"

виробничого об'єднання "Донецьквугілля" згідно із ст.37 Цивільного

кодексу УРСР.

Таким чином, Державний акт на право

постійного користування землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів

на право постійного користування землею за №9-2, виданий на ім'я  Шахтоуправління "Червона Зірка"

виробничого об'єднання по видобутку вугілля м.Донецька, фактично є підтвердженням

наявності у позивача права постійного користування земельною ділянкою в

Пролетарському районі м.Донецька на перехресті вул.Прожекторної та

Будьонівських партизан, загальною площею 1,0 га.

Статтею 92 Земельного кодексу

України визначено, що право постійного користування  земельною ділянкою - це право володіння і

користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній

власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст.126 Земельного

кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного

користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

За таких обставин, з урахуванням

норм ст.ст.16, 20 Земельного кодексу УРСР, ст.ст.92, 126 Земельного кодексу

України, суд дійшов висновку, що внаслідок отримання Державного акту на право

постійного користування землею позивач набув право безстроково користуватися

земельною ділянкою площею 1,0 га по вул.Прожекторній в Пролетарському районі

м.Донецька.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33

Господарського  процесуального кодексу України

встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона

повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог

або заперечень.

Виходячи зі змісту позовної заяви,

позивач стверджує про порушення відповідачами його права користування вказаною

вище земельною ділянкою.

26.04.2006р. відповідачем 1 було

прийняте рішення №207/19 про погодження відповідачу 2 місця розташування

будівлі станції технічного обслуговування автомобілей з автомийкою та кафе по

вул.Будьонівських партизан в Пролетарському районі м.Донецька. Одночасно,

вказаним рішенням було дозволено відповідачу 2 проведення

проектно-вишукувальних робіт на вказаній земельній ділянці.

За твердженням позивача, частина

земельною ділянки, наданої відповідачу 2, 

знаходиться на земельній ділянці, користувачем якої є позивач.

Як встановлено судом, факт

знаходження частини земельної ділянки, погодженої відповідачем 1 відповідачу 2,

на земельній ділянці, яка раніше була виділена позивачу, підтверджується

наявним в матеріалах справи викопіюванням з планів меж землекористувачів,

складеним Донецьким міським управлінням земельних ресурсів.

Зокрема, згідно вказаного

викопіювання частина земельної ділянки, на якій відповідачем 2 проводяться

проектно-вишукувальні роботи, співпадає з земельною ділянкою, користувачем якої

є позивач.

Відповідно до ст.152 Земельного

кодексу України держава забезпечує громадянам та  юридичним особам рівні умови захисту прав

власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати

усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не

пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування

завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки

здійснюється шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів

виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

На момент розгляду справи виданий

позивачеві Державний акт на право постійного користування землею,

зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування

землею за №9-2, є дійсним, в установленому порядку не скасований, право

користування позивача спірною земельною ділянкою в установленому порядку не

припинилось.

Відповідачами доказів припинення

права позивача на користування земельною ділянкою площею 1,0 га по

вул.Прожекторній в Пролетарському районі м.Донецька у відповідності із ст.141

Земельного кодексу України до матеріалів справи не надано.

Надані сторонами до матеріалів

справи документи щодо порушення позивачем вимог земельного законодавства судом

до уваги не приймаються, враховуючи, що останні є підставою для вилучення

спірної земельної ділянки, проте, доказів вчинення відповідачем 1 відповідних

дій до матеріалів справи не надано.

Посилання відповідача 2 на відсутність

у позивача права на користування спірною земельною ділянкою у зв'язку з

визнанням його банкрутом судом до уваги не приймаються.

Як встановлено судом, Державний акт

на право постійного користування землею, зареєстрований в Книзі записів

державних актів на право постійного користування землею за №9-2, був виданий

позивачу як юридичній особі.

На момент розгляду справи

відповідачами доказів припинення позивача як юридичної особи до матеріалів

справи не надано.

Крім цього, діючий Земельний кодекс

України ніяким чином не пов'язує припинення права постійного користування

земельною ділянкою з фактом визнання юридичної особи банкрутом. Зокрема, згідно

зі ст.128 Земельного кодексу України порушення справи про банкрутство або

припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності може бути підставою

для відмови в продажу земельної ділянки, проте, не є обставиною, що тягне за

собою автоматичне припинення права цієї особи на постійне користування наданою

земельною ділянкою.

Судом також прийнято до уваги той

факт, що згідно з листом №07-11-18 від 24.09.2007р. Управлінням з контролю за

використанням та охороною земель в Донецькій області також підтверджено

наявність у позивача права користування спірною земельною ділянкою.

Таким чином, за висновками суду,

позивач як законний землекористувач має право вимагати усунення порушень його

права користування спірною земельною ділянкою.

Посилання відповідача 1 на

відсутність предмету спору по справі в частині вимог про визнання за позивачем

права користування спірною земельною ділянкою спростовуються фактичними

обставинами справи. Зокрема, відповідач 2 в заяві, яка надійшла до суду

25.09.2007р., №57 від 15.10.2007р. проти наявності у позивача права

користування спірною земельною ділянкою заперечує, посилаючись на визнання позивача

банкрутом.

Невизнання відповідачами прав

позивача на спірну земельну ділянку також підтверджується самим фактом

прийняття відповідачем 1 рішення №207/19 про погодження відповідачу 2 місця

розташування будівлі станції технічного обслуговування автомобілей з автомийкою

та кафе по вул.Будьонівських партизан в Пролетарському районі м.Донецька.

Статтею 1 Господарського

процесуального кодексу України передбачено право сторін звертатися до

господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ не

лише за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом

інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на

запобігання правопорушенням.

Як встановлено судом, рішення

№209/19 від 26.04.2006р. про погодження відповідачу 2 місця розташування

будівлі станції технічного обслуговування автомобілей з автомийкою та кафе по

вул.Будьонівських партизан в Пролетарському районі м.Донецька, є підставою для

подальшої розробки проекту відведення земельної ділянки.

Таким чином, за висновками суду,

позивач згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України звернувся

до суду за захистом свого права на користування спірною земельною ділянкою.

За таких обставин, враховуючи

надані до справи документи, а також невизнання відповідачами прав позивача на

спірну земельну ділянку, вимоги про визнання права користування земельною

ділянкою в Пролетарському районі м.Донецька на перехресті вул.Прожекторної та

Будьонівських партизан, загальною площею 1,0 га підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.155 Земельного

кодексу України у разі видання органом виконавчої влади  або органом місцевого самоврядування акта,

яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження

належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Виходячи з того, що рішення №207/19

від 26.04.2006р. прийняте відповідачем 1 з порушенням прав позивача на

користування спірною земельною ділянкою, вимоги про визнання недійсним рішення

№207/19 від 26.04.2006р. підлягають задоволенню.

Посилання відповідача 1 на ті

обставини, що позов в цій частині вимог має розглядатися за нормами Кодексу

адміністративного судочинства України судом до уваги не приймаються, враховуючи

наступне.

Згідно із ст.17 Кодексу

адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів

поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних

повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових

актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу

адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути

оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень,

крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами

України встановлено інший порядок судового провадження.

З матеріалів справи вбачається, що

предметом спору в даній справі є право користування земельною ділянкою, тобто,

між сторонами існує спір про право, що виключає його розгляд в порядку

адміністративного судочинства.

За приписом ст.20 Господарського

кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого

особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із спосібів захисту прав та

інтересів суб'єктів господарювання може бути, зокрема, визнання повністю або

частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого

самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, актів інших суб'єктів, що

суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта

господарювання.

Як вказувалось вище, згідно з

ст.116 Земельного кодексу України до повноважень відповідача 1 відноситься

прийняття рішень про надання земельних ділянок у власність, користування.

Тобто, відповідач 1 наділений господарською компетенцією.

Згідно із ст.2 Господарського

кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які

наділені господарською компетенцією, є учасниками відносин у сфері

господарювання.

За приписом ст.8 Господарського

кодексу України господарська компетенція органів державної влади та органів

місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи

комунальної установи.

Таким чином, виходячи з того, що

відповідач 1 наділений господарською компетенцією, суд дійшов висновку, що між

сторонами по справі склались господарські правовідносини (зокрема, відносини,

пов'язані з використанням земельних ділянок).

Виходячи з того, що рішення №207/19

від 26.04.2006р. відповідача 1 тягне за собою певні правові наслідки для

позивача (зокрема, неможливість використання наданої у користування земельної

ділянки) та є обов'язковим, приймаючи до уваги норми ст.1 Господарського

процесуального кодексу України, ст.ст.2, 8, 20 Господарського кодексу України,

суд дійшов висновку, що спір по цій справі підвідомчий господарським судам

України, а заперечення відповідача 1 проти позову з посилання на ці обставини є

неправомірними.

Клопотання позивача та відповідача

2 про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на

предмет спору на стороні відповідача, Управління земельних ресурсів, судом

залишені без задоволення як безпідставні, враховуючи, що, за висновками суду,

рішення по цій справі ніяким чином не впливає на права та обов'язки Управління

земельних ресурсів відносно сторін по справі.

Одночасно, клопотання відповідача 2

про витребування доказів у справі судом також залишено без задоволення,

враховуючи, що згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України

обов'язок довести свої вимоги або заперечення відповідними доказами покладено саме

на сторону, яка заявляє такі вимоги або заперечення.

Крім цього, за висновками суду,

документи, про витребування яких відповідачем 2 заявлене клопотання, не мають

значення для розгляду справи, приймаючи до уваги наявний у справі Державний акт

про право позивача на постійне користування спірною земельною ділянкою.

Судові витрати підлягають розподілу

між відповідачами порівну.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного

підприємства "Шахтоуправління "Червона Зірка" виробничого

об'єднання "Донецьквугілля", м.Донецьк до Виконавчого комітету

Донецької міської ради, м.Донецьк, Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецьк задовольнити повністю.

Визнати право користування

Державного підприємства "Шахтоуправління "Червона Зірка"

виробничого об'єднання "Донецьквугілля", м.Донецьк земельною ділянкою

в Пролетарському районі м.Донецька на перехресті вул.Прожекторної та

Будьонівських партизан, загальною площею 1,0 га.

Визнати недійсним рішення

виконавчого комітету Донецької міської ради №207/19 від 26.04.2006р. про

надання Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1, м.Донецьк

прав на проведення проектно-дослідницьких робіт на земельній ділянці площею 0,1

га по вул.Будьонівських партизан в Пролетарському районі м.Донецька.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецьк на користь Державного

підприємства "Шахтоуправління "Червона Зірка" виробничого

об'єднання "Донецьквугілля", м.Донецьк витрати по сплаті державного

мита в сумі 42 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу в сумі 59 грн. 00 коп.

Стягнути з Виконавчого комітету

Донецької міської ради, м.Донецьк на користь Державного підприємства

"Шахтоуправління "Червона Зірка" виробничого об'єднання

"Донецьквугілля", м.Донецьк витрати по сплаті державного мита в сумі

42 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

в сумі 59 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання

рішенням законної сили.

В судовому засіданні 09.11.2007р.

оголошено повний текст рішення.

                    Суддя