Постанова

від 12.03.2008 по справі 8/138пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 12 березня 2008 р.                                                                                   

№

8/138пн 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

судді     

Кривди

Д.С. -(доповідача у справі),

суддів:

Жаботиної

Г.В., Уліцького А.М.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1  

на

постанову

Донецького

апеляційного господарського суду від 13.12.2007 року

у

справі

№8/138пн

господарського суду Донецької області   

за

позовом

Державного

підприємства “Шахтоуправління “Червона зірка” виробничого об'єднання

Донецьквугілля”

до

1)          Виконавчого комітету Донецької

міської ради 2)          Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

про

визнання

права користування земельною ділянкою та скасування рішення,

за

участю представників сторін від:

позивача:

не

з'явились

відповідачів:

1)          не з'явились 2)          ОСОБА_2 -за довіреністю від

25.09.2007р. 

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Донецької області від 09.11.2007р. (суддя Ємельянов А.С.),

залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від

13.12.2007р. (судді Волков Р.В. -головуючий, Величко Н.Л., Старовойтова

Г.Я.),  позов задоволено; визнано право

користування Державного підприємства “Шахтоуправління “Червона зірка”

виробничого об'єднання Донецьквугілля” земельною ділянкою в Пролетарському  районі м. Донецька на перехресті

вул.Прожекторної та Будьонівських 

партизан, загальною площею 1га; визнано недійсним рішення виконавчого

комітету  Донецької міської ради №207/19

від 26.04.2006р. про надання Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній

особі ОСОБА_1 прав на проведення проектно-дослідницьких робіт на земельній

ділянці площею 1га по вул.Будьонівських партизан в Пролетарському районі

м.Донецька; стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1 та виконавчого комітету Донецької міської ради на користь позивача по

42,50нрн. витрат по сплаті державного мита та 59грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з кожного.

Відповідач-2

в касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського

суду та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та

процесуального права.

Колегія

суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет

правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права,

заслухавши пояснення представника відповідача-2, дійшла висновку, що касаційна

скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими

судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.10.1991р.   рішенням 

№32  Донецькою  міською 

радою  народних депутатів  було відведено позивачу земельну ділянку для

проектування та будівництва 9-ти поверхового житлового будинку на перехресті

вул. Прожекторної та Будьонівських партизан в Пролетарському районі м.

Донецька.

На

підставі вказаного рішення позивачем отримано Державний акт на право постійного

користування земельною ділянкою площею 1,0га для будівництва 9-ти поверхового

житлового будинку по вул. Прожекторній в Пролетарському районі м. Донецька,

який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного

користування землею №9-2. Даний Акт в установленому порядку не скасований,

право користування позивача спірною земельною 

ділянкою в установленому порядку не припинялось.

Згідно

ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною

ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває

у державній або комунальній  власності,

без встановлення строку.

Відповідно

до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і

право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними

актами.

Таким

чином, суди застосувавши вказані норми, дійшли обґрунтованого висновку, що

внаслідок отримання Державного акту на право постійного користування землею

позивач набув право безстроково користуватися земельною ділянкою площею 1,0га

по вул. Прожекторній в Пролетарському районі м. Донецька.

Рішенням

Виконавчого комітету Донецької міської ради № 207/19 від 26.04.2006р. погоджено

відповідачу-2 місце розташування будівлі станції технічного обслуговування

автомобілів з автомийкою та кафе на земельній ділянці  з орієнтовною площею 0,1га.

Позивач

вважає, що вказана забудова відповідача-2 унеможливлює використання наданої

позивачеві земельної ділянки у зв'язку з порушенням санітарно-захисної зони від

житлової забудови.

У

зв'язку з вказаними обставинами позивач звернувся з вимогою про визнання за ним

права користування земельною ділянкою в Пролетарському районі м. Донецька на

перехресті вул. Прожекторної та Будьонівських партизан, загальною площею 1,0га

та про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради №

207/19 від 26.04.2006р.

Відповідно

до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та особам

рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або

землекористувач має право  вимагати

усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не

пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування

завданих збитків. Захист прав 

громадян  та  юридичних 

осіб  на  земельні 

ділянки здійснюється шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень

органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже,

місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивач, як

законний землекористувач, має право вимагати усунення порушень його права

користування спірною земельною ділянкою. Прийняття Виконавчим комітетом

Донецької міської ради рішення № 207/19 про погодження відповідачу-2 місця

розташування   будівлі   станції 

технічного   обслуговування   автомобілів 

з   автомийкою   та  

кафе   по вул. Будьонівських

партизан в Пролетарському районі м. Донецька та надання дозволу відповідачу-2

на  проведення проектно-вишукувальних

робіт на вказаній земельній ділянці здійснено без  врахування наявності у  позивача 

відведеної земельної ділянки площею 1,0га для проектування та

будівництва 9-ти поверхового житлового будинку на перехресті вул. Прожекторної

й Будьонівських партизан в Пролетарському районі м. Донецька.

При

цьому суди відхилили посилання відповідача-2 на відсутність у позивача права на

користування спірною земельною ділянкою у зв'язку з визнанням його банкрутом.

Так, суди встановили,  що на момент

розгляду справи доказів припинення позивача як юридичної особи  до суду не надано. Крім того, Земельний

кодекс України не передбачає автоматичного припинення права постійного

користування земельною ділянкою з фактом визнання юридичної особи банкрутом.

За

змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України  сторони мають 

право звертатися до господарського суду згідно з встановленою

підвідомчістю господарських справ не лише за захистом своїх порушених або

оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття

передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Рішення

№ 207/19 від 26.04.2006р. про погодження відповідачу-2 місця розташування

будівлі станції технічного обслуговування автомобілів з автомийкою та кафе по

вул. Будьонівських партизан в Пролетарському районі м. Донецька передбачає  подальшу розробку проекту відведення

земельної ділянки.

Вказана

обставина надає право позивачу на звернення до суду в порядку ст. 1

Господарського процесуального кодексу України за захистом свого права на

користування спірною земельною ділянкою.

Згідно

ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або

органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо

володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий

акт визнається недійсним.

З

огляду на встановлення судами факту порушення прав позивача на користування

спірною земельною ділянкою рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради

№207/19 від 26.04.2006р., колегія погоджується з висновком суду про визнання

спірного рішення №207/19 від 26.04.2006р. недійсним.

За

змістом статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна

інстанція переглядає у касаційному порядку судові рішення на підставі

встановлених фактичних обставин справи і не має права встановлювати або вважати

доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові

господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того

чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази

або додатково перевіряти докази.

Касаційна

інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє

правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм

матеріального і процесуального права.

В

касаційній скарзі відповідач-2 посилається на те, що суди повинні були

припинити провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в

господарських судах України. Доводи скаржника в цій частині є помилковими,

враховуючи наступне. 

За

предметним критерієм відповідно до ст. 12 ГПК України до компетенції

господарських судів відносяться спори, пов'язані із здійсненням господарської

діяльності, яка визначена у ст. 3 Господарського кодексу України. Тобто

господарська діяльність є первинною обставиною, яка охоплює діяльність державних

органів, органів місцевого самоврядування, господарюючих суб'єктів, в тому

числі щодо передачі в оренду земельних ділянок, укладення договорів оренди,

вилучення земельних ділянок, тощо.

Форма

здійснення господарської діяльності (видання рішення, розпорядження, наказу,

тощо) на предмет та суть спору не впливає, не спростовує того, що спір

пов'язаний із правом користування земельною ділянкою, відновленням порушеного

права згідно ст. 16 ЦК України, тобто господарською діяльністю сторін спору.

Правовідносини,

пов'язані із землекористуванням регулюються Земельним кодексом України,

Цивільним кодексом України. При колізії правових норм щодо підвідомчості

перевага надається не суб'єктному складу, а характеру спірних правовідносин.

Що

стосується посилань скаржника на те, що земельна ділянка була надана в

користування  Шахтоуправлінню

"Червона  Зірка"   виробничого  

об'єднання  по  видобутку 

вугілля  м. Донецька, а  не 

Державному   підприємству   "Шахтоуправління   "Червона  Зірка"  

виробничого об'єднання "Донецьквугілля" (позивачу по справі),

колегія зазначає, що дані обставини були предметом розгляду в суді апеляційної

інстанції. Так, переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого

господарського суду, суд встановив, що з моменту проведення державної реєстрації

позивача, його форма власності не змінювалась, що підтверджується матеріалами

справи, зокрема, установчими документами позивача (а.с.64-108). 

Також

безпідставними є доводи скарги в тій частині, що постанову апеляційним

господарським судом прийнято не тими суддями, що входили до складу колегії, яка

порушувала провадження за апеляційною скаргою у даній справі. З матеріалів

справи вбачається, що згідно розпорядження Заступника голови Донецького

апеляційного господарського суду склад колегії для розгляду справи №8/138пн

було змінено у зв'язку з відпусткою судді Запорощенка М.Д. (а.с.166).

За

таких обставин, переглянута у справі постанова апеляційного господарського суду

відповідає приписам  чинного  законодавства,  а 

доводи касаційної скарги  визнаються  непереконливими.

Керуючись

ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2007 року у справі  №8/138пн залишити без змін, а касаційну

скаргу -без задоволення.

Головуючий

суддя                                                                     

Д.Кривда

           Судді                                                  

                                      Г.Жаботина

       А.Уліцький