Постанова

від 21.11.2023 по справі 907/214/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2023 р. Справа №907/214/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівМатущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретаря судового засідання Михайлишин С.В.

розглянувшиапеляційні скарги Закарпатської державної сільськогосподарської

дослідної станції Національної академії аграрних наук України (вх. № ЗАГС 01-05/2583/23 від 09.08.2023) та Товариства з обмеженою

відповідальністю «Агро Екотехнік» (вх. № ЗАГС 01-05/2599/23 від 10.08.2023)

на рішенняГосподарського суду Закарпатської області від 29.06.2023 (суддя Андрейчук Л.В. повний текст рішення складено 07.07.2023 )

у справі№ 907/214/20

за позовомБерегівської окружної прокуратури в інтересах держави

в особі позивачаГоловного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, (надалі ГУ Держгеокадастру в Закарпатській обл.), м. Ужгород

до відповідача- 1:Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (надалі Закарпатська ДСДС НААН) (найменування змінено на Інститут аграрних ресурсів

та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України), с. Велика Бакта, Закарпатська область

до відповідача -2:Товариства з обмеженою відповідальністю Екотехнік Україна Груп (надалі ТзОВ Екотехнік Україна Груп), м. Київ

до відповідача -3:Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Екотехнік надалі(ТзОВ Агро Екотехнік), с. Геча Закарпатська область,

провизнання недійсним договору та звільнення земельної ділянки,

за участю учасників справи:

від прокуратури: Винницька Л.М.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Блохіна В.Ю.;

від відповідача-2,-3: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

09.04.2020 Берегівська окружна прокуратура звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області до Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Україна Груп», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Екотехнік» (залученого до участі у справі як співвідповідача ухвалою від 18.12.2020) про визнання недійсним і припинення на майбутнє договору про виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для енергозберігаючих технологій № 14 від 03.12.2015, укладеного між Закарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Національної академії аграрних наук України та ТзОВ «Екотехнік Україна Груп» (яке згідно додаткової угоди від 01.02.2019 змінено на ТзОВ «Агро Екотехнік») про виконання робіт на земельній ділянці площею 108,5517 га вартістю 32 109 592,86 грн; зобов`язання ТзОВ «Агро Екотехнік» звільнити земельні ділянки загальною площею 108,5517 га, а саме: площею 15,8652 га кадастровий номер 2120480100:02:000:0019; площею 55,4941 га кадастровий номер 2120480100:10:001:0121; площею 2,0 га кадастровий номер 2120480100:02:000:0018; площею 35,1924 га кадастровий номер 2120480100:01:000:0206.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір є удаваним правочином, який вчинено між відповідачами з метою приховати інший правочин договір оренди землі, зміст якого суперечить вимогам Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», тому цей договір має бути визнано недійсним з підстав, передбачених статтею 215 Цивільного кодексу України, а земельна ділянка загальною площею 108,5517 га звільнена ТзОВ «Агро Екотехнік».

Підставами звернення до суду за захистом інтересів держави прокурор зазначає те, що уповноваженим органом - ГУ Держгеокадастру не вжито жодних заходів для усунення порушень інтересів держави, у тому числі шляхом подання позову про визнання зазначеного договору недійсним, що вказує на усвідомлену пасивну поведінку цієї особи та є підставою для пред`явлення позову прокурором в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2021 року у справі №907/214/20, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від15.02.2022, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 01.06.2022 постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2021 у справі № 907/214/20 скасовано. Справу № 907/214/20 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд, зокрема зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні даного спору належним чином не з`ясували характер спірних правовідносин сторін та правової природи оспорюваного договору, не дослідили належним чином зібрані у справі докази, зокрема, умови оспорюваного договору на предмет його відповідності вимогам закону, мету цього договору з огляду на його умови щодо строку фактичного користування земельними ділянками (з відповідними кадастровими номерами та їх площею), прав і обов`язків сторін, умови, які передбачають, у тому числі обов`язок Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції забезпечувати вільний, безперешкодний доступ персоналу, техніки тощо Сторони 2 (ТзОВ «Екотехнік Україна Груп»/ТзОВ «Агро Екотехнік») до земельних ділянок, які є державною власністю та перебувають на праві постійного користування у цього державного підприємства, та обов`язок Сторони 2 сплатити Стороні 1 грошові кошти, розрахунок і порядок оплати яких наведено у пункті 1.4 договору, а, отже, не з`ясували, чи не спрямоване таке використання земельних ділянок на умовах наукового супроводу щодо реконструкції саду для енергозберігаючих технологій прихованій меті передачі цих земельних ділянок в оренду ТзОВ «Екотехнік Україна Груп», а у подальшому ТзОВ «Агро Екотехнік». Якщо так, чи відповідає правочин, який сторони вчинили насправді, вимогам законодавства, що регулює такі правовідносини, у тому числі щодо розпорядження Закарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією земельними ділянками, які перебувають у державні власності, у такий спосіб. Верховний Суд також звернув увагу, без належного з`ясування характеру таких правовідносин сторін, висновок суду апеляційної інстанції про те, що предметом оспорюваного договору є не обробіток земельних ділянок з певною метою, а науково-дослідницькі та сільськогосподарські роботи, а плата за умовами договору не визначена як орендна, тому відсутні підстави вважати цей договір удаваним правочином, є передчасним.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.06.2023 року у справі №907/214/20 (суддя Л.В. Андрейчук) позов задоволено частково. Визнано недійсним договір №14 про виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для енергозберігаючих технологій від 03.12.2015, укладеного між Закарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Національної академії аграрних наук України та ТзОВ «Екотехнік Україна Груп» (яке згідно додаткової угоди від 01.02.2019 замінено на ТзОВ «Агро Екотехнік») про виконання робіт на земельній ділянці площею 108,5517 га, вартістю 32 109 592,86 грн. Зобов`язано ТзОВ «Агро Екотехнік» звільнити земельні ділянки загальною площею 108,5517 га, а саме: площею 15,8652 га, кадастровий номер 2120480100:02:000:0019; площею 55,4941 га, кадастровий номер 2120480100:10:001:0121; площею 2,0 га, кадастровий номер 2120480100:02:000:0018; площею 35,1924 га, кадастровий номер 2120480100:10:000:0206. В решті заявлених вимог відмовлено.

В ході розгляду справи суд встановив, що за умовами оспорюваного договору земельні ділянки, які належать позивачу на праві власності, а Дослідна станція володіє ними на праві постійного користування, фактично використовуються ТзОВ «Агро Екотехнік». Товариство на підставі договору про виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для енергозберігаючих технологій здійснює повний цикл з висадки дерев павловнії з наступним зрубом/зрізом таких дерев для виготовлення відповідної деревини альтернативного твердого палива та стає власником отриманої в результаті зрубу продукції. Така діяльність Товариства є самостійною господарською діяльністю на земельних ділянках, які є державною власністю. Наведене свідчить про те, що оспорюваний договір є удаваним, оскільки, згідно з встановленими обставинами, такий договір за своєю суттю не є договором про надання послуг та не є договором про виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Спірний правочин вчинено сторонами з метою приховати договір оренди землі для здійснення орендарем господарської діяльності. Суд також дійшов висновку, що право розпоряджатись земельними ділянками, яких стосуються спірні договори, у тому числі й шляхом надання їх в оренду, відповідачу-1 не належить. Цим правом наділений власник земельної ділянки в особі уповноваженого державою органу позивача у справі. Зважаючи на те, що укладення договору про виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для енергозберігаючих технологій №14 відбулося без погодження, участі, відома та без дозволу суб`єкта управління об`єктами державної власності - Національної академії аграрних наук України, зазначений договір є таким, що укладений із порушенням вимог законодавства, тому підлягає визнанню недійсним. Відтак, підлягає задоволенню й позовна вимога про звільнення земельних ділянок, про які йдеться у спірному договорі, як похідна позовна вимога.

Відмовляючи в частині позовних вимог про припинення на майбутнє договору №14 про виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для енергозберігаючих технологій від 03.12.2015, суд зазначив, що оскільки за змістом статті 236 ЦК України договір оренди визнається недійсним з моменту вчинення, а розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Щодо строку позовної давності у спірних правовідносинах, суд першої інстанції зазначив, що Головне управління Держгеокадстру в Закарпатській області не було стороною оспорюваного договору, а також не було учасником господарської справи № 907/163/17, а про вказані порушення дізналося лише 23.05.2019 при проведенні перевірки та складанні за її результатами акту, строк позовної давності необхідно рахувати з 23.05.2019, коли про вказане правопорушення дізнався позивач у справі Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, отже, строк позовної давності не пропущений і підстави для застосування позовної давності відсутні. Крім того, суд зауважив, що заяви про застосування строків позовної давності подано Дослідною станцією та ТзОВ «Агро Екотехнік». ТзОВ «Екотехнік Україна Груп» не заявлено про сплив позовної давності щодо пред`явлених до нього вимог. Відтак, заява про застосування позовної давності одного з відповідачів, не поширюється на позовні вимоги до інших відповідачів. Також вказав, що за даного способу захисту та нормативного обґрунтування має місце пред`явлення негаторної вимоги до якої позовна давність не застосовується.

Щодо права прокурора на звернення до суду з позовом у даній справі, суд вказав, що позивач, як власник спірної земельної ділянки, володіючи інформацією про незаконність розпорядження такою, не вживав та не вживає належних та дієвих заходів на поновлення порушених прав держави.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення в частині задоволення позову Брегівської окружної прокуратури, ухваливши нове рішення про відмову в цій частині позову. В решті оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зокрема, скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права. На переконання скаржника спірний договір є змішаним договором, який містить елементи договору про надання послуг та договору на виконання науково-дослідницьких робіт, ознак договору оренди землі вказаний договір не містить, оскільки спірна земельна ділянка не вибувала з користування дослідної станції та не передавалася ні ТзОВ «Екотехнік Україна Груп», ні у подальшому ТзОВ «Агро Екотехнік». За змістом оспорюваного договору Закарпатська ДСГДС надає науково-дослідні та консультаційні послуги й передає їх результат Товариству та саме за це отримує плату, наукова робота (науковий супровід) ведеться на земельних ділянках, які з володіння та користування останнього не вибувають, у доступі до таких остання не позбавляється, а навпаки, безпосередньо на своїй землі наукова установа, як і визначено статутними цілями, проводить дослідження, що не є притаманними для орендних правовідносин, жодна умова договору не передбачала вилучення земельної ділянки від постійного землекористувача - Закарпатської ДСГДС. Зазначає, що визначені статутом напрями діяльності, джерела формування майна, права Закарпатської ДСГДС передбачають свободу щодо укладення господарських договорів. Протоколом №19 засідання бюро Відділення наукового забезпечення інноваційного розвитку НААН України від 17.11.2015 розглянуто лист Закарпатської ДСГДС № 345 від 29.10.2015 та ухвалено вважати за доцільне укладення договору наукового супроводу реконструкції саду Закарпатської ДСГДС з метою вирощування павловнії. Відтак, скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір суперечить вимогам чинного законодавства та укладений з порушенням вимог статуту щодо погодження договору Президією НААН України. Зауважує, що наукова робота з вирощування дерева павловнії (багаторічне насадження) на земельних ділянках з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва здійснюється правомірно Закарпатською ДСГДС в межах такої категорії, як землі сільськогосподарського призначення. Окрім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано не застосував до спірних правовідносин строк позовної давності.

Відповіда-1 надіслав через систему «Електронний суд» клопотання (вх. № 01-05/2830/23 від 05.09.2023), в якому повідомив, що постановою Президії Національної академії аграрних наук України № 10/01 від 12.07.2023 змінено найменування Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України на Інститут аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України. Державним реєстратором Виконавчого комітету Мукачівської міської ради проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу 17.08.2023, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 1003221070015001013. Просить змінити найменування відповідача-1 Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України на Інститут аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України.

ТзОВ «Агро Екотехнік» також подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.06.2023 року у справі №907/214/20, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник наводить аналогічні доводи, наведених у поданій апеляційній скарзі Закарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Національної академії аграрних наук України.

Прокурор в судовому засіданні та у відзивах на апеляційні скарги заперечує проти доводів скаржників, вважає апеляційні скарги необгрутнованими, а рішення суду першої інстанції законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що вищезгадані та зазначені у спірному договорі земельні ділянки належать державі на праві власності та перебувають у постійному користуванні Дослідної станції. Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.02.2020 та Державним актом на право постійного користування землею І-ЗК № 000413. Відповідачі погодили, що спірний договір діє у будь-якому випадку до повного виконання ними своїх зобов`язань, що випливають із цього договору. Вказане підтверджується п. 5.1 договору. При цьому, згідно з п.п. 1.3, 1.4, 1.5 договору Товариства взяли на себе зобов`язання пов`язані з висадкою дерев павловнії з наступним зрубом/зрізом таких дерев для виготовлення відповідної деревини альтернативного твердого палива. При цьому, кінцевим продуктом (результатом договору) згідно п. 1.2.1 являється деревина альтернативного твердого палива. Наведеним спростовуються доводи скаржників про те, що спірна земельна ділянка не вибувала з користування Дослідної станції та не передавалася у користування ні ТзОВ «Екотехнік Україна Груп», ні у подальшому ТзОВ «Агро Екотехнік». Також матеріалами справи і висновками суду першої інстанції обгрунтовано спростовано твердження скаржників, що оспорюваний договір є змішаним договором, який містить елементи договору про надання послуг та договору на виконання науково-дослідницьких робіт. З умов договору вбачається, що участь Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України зводиться виключно до надання земельної ділянки ТзОВ «Екотехнік» для вирощування на ній дерев павловнії та отримання лише орендної плати за неї. При цьому, кінцева продукція за вказаним договором, яким є вирощена деревина, передається Товариству, що в свою чергу нівелює саму ідею Держави щодо створення, підтримки та фінансування НААН України, завданням якої є створення умов для проведення наукових досліджень, апробацій і впровадження наукових технічних розробок, створення нових високопродуктивних сортів рослин. На думку прокурора, безпідставною є позиція скаржників про те, що кінцевою метою співпраці згідно з договором було проведення наукових досліджень в процесі експериментального вирощування нового сорту рослин, що не внесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, розроблення відповідної документації та державна реєстрація прав на таку рослину, оскільки жодна з цих умов не врегульована договором та не підтверджено належними та допустимими доказами, що такі дії здійснювалися на виконання його умов. Також необґрунтованими є твердження скаржників, що законодавством не вимагалось погодження НААН України на заключення спірного договору. Таке погодженя передбачено ч. 1 ст. 4 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» Прокурор також зазначає, що відповідно до ч. 4 п. 3.3 статуту Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України, в редакції за 2014 рік, земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні Дослідної станції, можуть використовуватись без зміни цільового призначення підприємствами, заснованими на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм власності), створеним за участю Господарства, яке при цьому зберігає право на свої земельні ділянки. Разом з тим, згідно з даними ЄДРПОУ ні ТзОВ «Екотехнік Україна Груп», ні ТзОВ «Агро Екотехнік» не є суб`єктами господарювання, які засновані на змішаній формі власності та створені за участю Дослідної станції, а тому не можуть використовувати земельні ділянки господарства. Зважаючи на те, що укладення договору про виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для енергозберігаючих технологій № 14 відбулося без погодження, участі, відома та без дозволу суб`єкта управління об`єктами державної власності - Національної академії аграрних наук України, зазначений договір є таким, що укладений із порушенням вимог законодавства, тому підлягає визнанню недійсним. За спірним договором земельні ділянки фактично передано без зміни цільового призначення для висадки дерева павловнії, як деревини альтернативного твердого палива, чим порушено вимоги ст. 20 ЗК України. Також прокурором пред`явлено до суду вимогу про зобов`язання ТзОВ «Агро Екотехнік» звільнити спірні земельні ділянки, що за своєю правовою природою є усуненням перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном, визначене ст. 391 ЦК України, тобто негаторна вимога. При цьому до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

Позивач у письмових поясненнях на апеляційні скарги заперечує проти доводів скаржників, рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що правовідносини сторін у даній справі урегульовано договором про виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для енергозберігаючих технологій від 03.12.2015 № 14 (зі змінами). Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Аналізуючи зміст договору, вбачається, що Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України фактично передала ТзОВ "Екотехнік Україна Груп" у платне користування земельну ділянку, при цьому не уклавши договору оренди земельної ділянки у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" та під виглядом виконання сільськогосподарських послуг фактично виконавець обробляє земельну ділянку, яка належить державі та стає власником вирощеної продукції на орендованій земельній ділянці. Таким чином, на відміну від договору підряду, договір оренди землі укладається для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оспорюваний договір є удаваним, оскільки, згідно з встановленими обставинами, такий договір за своєю суттю не є договором про надання послуг та не є договором про виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Відповідно до ч. 3 п. 33 статуту Дослідної станції землі дослідних полів відносяться до особливо цінних земель і їх вилучення для суспільних потреб не допускається за виключенням випадків, визначених законом. Враховуючи те, що укладення спірного договору відбулося без погодження, участі, відома та без дозволу суб`єкта управління об`єктами державної власності, Національної академії аграрних наук України зазначений договір є таким, що укладений із порушенням вимог законодавства, тому підлягає визнанню недійсним.

Відповідач-2 не надав суду письмових відзивів на апеляційні скарги.

Позивач та відповідачі-2, -3 не забезпечили участі уповноважених представників в судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що явка сторін у справі не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності уповноважених представників позивача, відповідача-2 та відповідача-3.

Вивчивши апеляційні скарги, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення прокурора, та відповідача-1 Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

03 грудня 2015 року між Закарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Національної академії аграрних наук України (найменування змінено на Інститут аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України) (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Україна Груп» (яке згідно додаткової угоди від 01.02.2019 змінено на ТзОВ «Агро Екотехнік») (Сторона 2) укладено договір № 14 на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для енергозберігаючих технологій. За умовами пункту 1.1 договору з метою сприяння у вирішенні статутних завдань, всебічного заохочення і підтримки науково-дослідницьких робіт, спрямованих на розвиток виробництва та використання альтернативних джерел енергії сторони домовилися здійснювати обмін інформацією та здійснювати співробітництво, що не суперечать чинному законодавству України, а також відповідно до умов цього договору сторони зобов`язалися діяти з метою успішного виконання статутних завдань та програмних цілей кожної із сторін.

Відповідно до п.1.2 договору Сторона 2 зобов`язується власними силами та за власні кошти виконати роботи по реконструкції саду для енергозберігаючих технологій на земельних ділянках загальною площею 106,8328 га (у тому числі прилеглі меліоративні канали, які згідно довідки Держземагенства № 34-702-0.1-973/2-15 від 09.02.2015 відносяться до групи земель «Під водою»), що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Берегівський р-н, Астейська сільська рада, а Сторона 1 зобов`язується здійснювати відповідний науковий супровід щодо виконання Стороною 2 технологічних процесів по таких роботах та результатів таких робіт.

За змістом підпункту 1.2.1 пункту 1.2 договору під роботами з реконструкції саду для енергозберігаючих технологій сторони узгодили здійснення Стороною 2 на території зазначених земельних ділянок висадки дерев павловнії з наступним зрубом/зрізом таких дерев для виготовлення відповідної деревини альтернативного твердого палива.

Для реалізації завдань, визначених у пункті 1.2 договору, Сторона 1: надає свою згоду (дозвіл) Стороні 2 на тимчасове, протягом 15 календарних років з моменту підписання даного договору, ведення робіт по реконструкції саду для енергозберігаючих технологій на площі 106,8328 га, яка визначена сторонами на карті, що є додатком до цього; зобов`язується забезпечити вільний доступ до площадки персоналу Сторони 2, а також залученим Стороною 2 спеціалістам та фахівцям, а також транспорту та техніки, в тому числі необхідного для проведення робіт з реконструкції саду для енергозберігаючих технологій на площадці, а також зобов`язується не здійснювати жодних перешкод у цьому (підпункти 1.3.1, 1.3.2 пункту 1.3 договору).

За змістом підпунктів 1.4.1-1.4.3 пункту 1.4 договору для реалізації завдань, визначених у пункті 1.2 договору, Сторона 2: своїми або залученими силами здійснює реконструкцію саду для енергозберігаючих технологій на площадці; за науковий супровід з реконструкції саду для енергозберігаючих технологій, з метою забезпечення протягом дії цього договору підтримання Стороною 1 в належному стані площадки, Сторона 2 зобов`язується сплатити Стороні 1 суму грошових коштів: з 20.11.2015 по 20.11.2017 - 800,00 грн. з ПДВ за 1 га, що в загальному розмірі становить 170 932,48 грн шляхом коригування плати на індекс інфляції; надалі з 20.11.2017 по 20.11.2020 1 050,00 грн. з ПДВ за 1 га, що в загальному розмірі становить 336 523,32 грн. шляхом коригування плати на індекс інфляції; з 20.11.2020 до закінчення терміну договору - 1 550,00 грн. з ПДВ за 1 га, що в загальному розмірі становить 165 590,84 грн. за кожен наступний рік шляхом коригування плати на індекс інфляції; Сторона 2 надає представникам Сторони 1 доступ до площадки для проведення огляду, фотографування, обстежень, проведення науково-консультативних заходів тощо.

Згідно із підпунктом 1.5.5 пункту 1.5 договору Сторона 2 зобов`язується приступити до виконання робіт по реконструкції саду не пізніше трьох календарних місяців з моменту підписання даного договору.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що жодна із сторін не вправі передавати свої права й обов`язки по даному договору третій стороні без попередньої письмової згоди на це іншої сторони. Отримані результати науково-дослідних робіт передаються Стороні 2 як споживачу (власнику) такої продукції за попередньою згодою Сторони 1 при умові належного оформлення таких результатів Стороною 2.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 15 календарних років, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків по ньому (п. 5.1 договору).

Згідно з додатком № 1 до договору «Карти-схеми використання земельних ділянок» загальна площа земельних ділянок на яких будуть виконуватися роботи по реконструкції саду для енергозберігаючих технологій складає 106,8328 га та зазначено кадастрові номери: 2120480100:02:000:0015 площею 17,8652 га, 2120480100:01:000:0206 площею 35,1924 га та 2120480100:10:001:0121 площею 53,7752 га.

Додатковою угодою від 01.02.2019 про внесення змін до договору № 14 від 03.12.2015 на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для енергозберігаючих технологій та договором про виправлення описки від 18.12.2020 у додатковій угоді від 01.02.2019, до договору внесено зміни, згідно з якими ТзОВ «Екотехнік Україна Груп» передало свої права та обов`язки за договором ТзОВ «Агро Екотехнік».

Також, пунктами 3, 4 додаткової угоди, у підпункті 1.3.1 словосполучення «на площі 106,8328 га» замінено на «земельних ділянках: площею 15,8652 га кадастровий номер 2120480100:02:000:0019; площею 55,4941 га кадастровий номер 2120480100:10:001:0121; площею 2,0 га кадастровий номер 2120480100:02:000:0018; площею 35,1924 га кадастровий номер 2120480100:01:000:0206», з урахуванням чого загальна площа спірної земельної ділянки за спірним договором становить 108,5517 га. Підпункт 1.4.2 викладено в новій редакції, за змістом якого, зокрема, сума грошових коштів, що підлягає сплаті Стороною 2 Стороні 1 з 01.02.2019 до закінчення терміну дії договору становить по 15 000,00 грн. з ПДВ за місяць шляхом коригування плати на індекс інфляції.

Предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійсним договору № 14 на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для енергозберігаючих технологій від 03.12.2015 та звільнення земельних ділянок загальною площею 108,5517 га.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За таким правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають з його змісту. У такій ситуації з одного боку існують удавані правочини, а з іншого - ті, які сторони дійсно мали на увазі. Удавані правочини своєю формою прикривають реальні правочини.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, від 08.09.2021 у справі № 915/857/20.

В ході розгляду справи судом встановлено, що між Закарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Національної академії аграрних наук України (найменування змінено на Інститут аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України) (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Україна Груп» (Сторона 2) (яке згідно додаткової угоди від 01.02.2019 змінено на ТзОВ «Агро Екотехнік») укладено договір № 14 на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для енергозберігаючих технологій.

Згідно з п.п. 1.2., 1.2.1, 1.3.1, 1.3.2, 1.4.3 договору (з врахуванням змін) ТзОВ «Екотехнік Україна Груп» (ТзОВ «Агро Екотехнік») надано у фактичне користування земельні ділянки з кадастровими номерами, які перелічено у п. 3 додаткової угоди до договору № 14 (чотири земельні ділянки загальною площею 108,5517 га). Ці земельні ділянки надано Товариству для здійснення на території зазначених земельних ділянок висадки дерев павловнії з наступним зрубом/зрізом таких дерев для виготовлення відповідної деревини альтернативного твердого палива.

Пункту 6.3 договору сторони погодили, що отримані результати науково-дослідних робіт передаються Товариству як споживачу (власнику) такої продукції за попередньою згодою Дослідної станції при умові належного оформлення таких результатів Товариством.

Відповідно до п.п. 1.3.1 та 1.3.2 договору Сторона 1 надала доступ Стороні 2 до земельних ділянок площею 108,5517 га.

Вищезгадані та зазначені у спірному договорі земельні ділянки належать державі на праві власності та перебувають у постійному користуванні Дослідної станції Сторони 1. Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.02.2020 та Державним актом на право постійного користування землею І-ЗК № 000413.

За змістом підпункту 1.2.1 пункту 1.2 договору відповідачі взяли на себе зобов`язання пов`язані з висадкою дерев павловнії з наступним зрубом/зрізом таких дерев для виготовлення відповідної деревини альтернативного твердого палива. При цьому, відповідачі погодили, що спірний договір діє у будь-якому випадку до повного виконання ними своїх зобов`язань, що виникають із цього договору п. 5.1 договору.

Отже, з умов спірного договору вбачається, що кінцевим продуктом (результатом договору) згідно п.1.2.1 являється деревина альтернативного твердого палива.

Наведеними висновками спростовуються доводи скаржників про те, що спірна земельна ділянка не вибувала з користування Дослідної станції та не передавалася в користування ні ТзОВ «Екотехнік Україна Груп», ні у подальшому ТзОВ «Агро Екотехнік», а спірний договір є змішаним договором, який містить елементи договорів про надання послуг та виконання науково-дослідницьких робіт.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов`язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

За приписами статті 897 Цивільного кодексу України в договорі на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зазначається, що виконавець зобов`язаний вживати заходів для захисту одержаних при виконанні робіт результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це замовника, а також виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором.

Зі змісту вищенаведених правових положень вбачається, що на відміну від договору надання послуг, за яким виконавець за завданням замовника виключно надає послугу, за що отримує винагороду та не має підстав і мотивів сподіватися на отримання іншого прибутку чи права власності на продукцію, отриману в результаті такої діяльності, та на відміну від договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її властивостей та, як наслідок такого користування, має на меті отримання продукції/доходів від такої діяльності. Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені в постановах Верховного Суду від 02.02.2022 справа № 927/1099/20, від 29.09.2022 справа № 918/351/21, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 10.02.2021 у справі № 907/568/19.

Також вказані висновки враховано судами апеляційної інстанції при задоволенні позовів прокурора у подібних спірних правовідносинах, а саме: постанова від 14.11.2022 у справі № 914/2314/21, від 25.01.2023 у справі № 922/3395/21, від 19.12.2022 у справі № 906/1054/21.

У свою чергу, відносини, пов`язані з використанням земельних ділянок, які належать до державної власності, регулюються правовими нормами Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки) на визначений строк та отримання урожаю/плодів/продукції від такої діяльності.

Правова природа договорів визначається з огляду на їхній зміст. Здійснюючи оцінку відповідності волі сторін при укладенні спірних договорів фактичним обставинам справи та, визначаючи спрямованість як дій сторін цих договорів, так і правових наслідків, зумовлених ними, суд, перш за все, виходить із умов спірних договорів, встановлених ними прав та обов`язків сторін.

За умовами договору Дослідна станція (Сторона 1) фактично надає можливість вказаним ТзОВ «Агро Екотехнік» (Сторона 2) власними силами та за власні кошти, з використанням власної посадкової продукції та власною технікою здійснити висадку дерев павловнії з наступним зрубом таких дерев (упродовж терміну дії договору) для виготовлення деревини альтернативного твердого палива власником якого і стає Товариство. При цьому, в процесі вирощування продукції за умовами договору та зобов`язаннями Дослідної станції здійснюється за плату та у визначений строк користування чітко визначеними земельними ділянками, які перебувають у Дослідної станції на праві постійного користування (п.п. 1.2, 1.3.1, 1.3.2, 1.4.2, 1.4.3 договору).

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що умови спірного договору є істотними умовами, які притаманні договору оренди землі, а саме зазначено об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), дата укладення та строк дії договору оренди; а також орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Так в п. 1.4.2 договору вказано, що за науковий супровід по реконструкції саду для енергозберігаючих технологій, з метою забезпечення протягом дії договору підтримання в належному стані площадки Товариство (Сторона 2) зобов`язується сплачувати з 20.11.2015 по 20.11.2017 грошову суму в розмірі 800,00 грн. за 1 гектар посівної площі земельної ділянки, з 20.11.2017 по 20.11.2020 1 050,00 грн., а з 20.11.2020 до закінчення терміну дії договору 1 550,00 грн. за кожен наступний рік, шляхом коригування плати на індекс інфляції. В подальшому змінено розмір сплати грошових коштів: з 01.02.2019 до закінчення дії договору по 15 000 грн. з ПДВ за місяць шляхом коригування плати на індекс інфляції.

Згідно з ч. 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди, тобто це є притаманним договору оренди землі і дана умова викладена в оспорюваному договорі.

При цьому, оплата наданих послуг наукового супроводу здійснюється щомісяця протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі робіт, але не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним.

За наведених умов розрахунку між сторонами фактично відбувається оплата Товариством за оренду земельної ділянки, оскільки відсутні умови оплати Дослідною станцією за надання Товариством послуг щодо реконструкції саду для енергозберігаючих технологій з подальшою висадкою дерев павловнії.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, згідно з умовами договору Дослідна станція не приймає ніякої участі у підготовці грунту до посадки саджанців павловнії, в організації та проведенні закупівлі посадочного матеріалу (саджанців паловнії), мінеральних добрив, фактичному виконанні технологічних вимог по процесу вирощування вказаних дерев, їх зрубу та використанні отриманої продукції у власних цілях. Весь об`єм наведених робіт та використання корисних властивостей землі, реалізація отриманої деревини здійснюється Товариством.

Таким чином, спірний договір містить умови, притаманні договору оренди землі, а саме: передачу земельних ділянок державної власності у користування відповідачам 2 та 3, строк дії договору, право власності на продукцію, вирощену на земельних ділянках, переданих в користування відповідачам 2 та 3, а також спосіб та умови розрахунків за передані в оренду земельні ділянки, про що йдеться у п.1.4.2 договору.

Наведене свідчить про те, що оспорюваний договір є удаваним, оскільки згідно з встановленими обставинами, такий договір за своєю суттю не є договором про надання послуг та не є договором про виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Спірний правочин вчинено сторонами з метою приховати договір оренди землі для здійснення орендарем господарської діяльності.

При оцінці відповідності спірного договору вимогам чинного законодавства, колегія суддів враховує наступне.

Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України є державною, бюджетною, неприбутковою, науковою установою, створеною з метою активного сприяння науковим установам в роботі по проведенню наукових дослідів, виробничої перевірки і впровадженню наукових технічних розробок; створення нових високопродуктивних сортів та гібридів кукурудзи, картоплі, овочів, пряно-аромативних культур, багато трав та тютюну з високою якістю врожаю, с комплексно стійких захворювань та шкідників; тощо (п. 2.2 Статуту).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Товариств (відповідачів 2, 3) є будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій та, зокрема, і інші - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Тобто, ні ТзОВ «Екотехнік Україна Груп», ні ТзОВ «Агро Екотехнік» не є суб`єктом наукової діяльності у розумінні ст. 4 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Щодо організації наукової діяльності у п.7.2 Статуту чітко прописано, що наукову роботу Дослідна станція виконує як правило за державними програмами, контрактами з Академією, договорами з Міністерством аграрної політики України, місцевими сільськогосподарськими органами, установами, підприємствами та організаціями. Науково-організаційне і методичне керівництво Дослідною станцією здійснюється Академією.

Послуги з наукового забезпечення (розробка технологічних проектів, наукової консультації та експертизи, підвищення кваліфікації, тощо) організаціями та підприємствами Дослідна станція надає на договірних засадах (п. 7.3 Статуту).

Однак, предметом договорів, де стороною є Дослідна станція може бути наукова робота у межах основних напрямів її діяльності, які прописані ст. 2 Статуту, серед яких відсутня діяльність по вирощуванню біоенергетичних культур.

Адже в структурі Національної академії аграрних наук України у 2011 році створено та функціонує окрема науково-дослідна установа з питань вирощування біоенергетичних культур Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України.

При цьому, п. 3.3 Статуту визначено, що за Науковою установою закріплені земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Академії та надані їй на праві постійного користування землею, що посвідчується державним актом.

У п. 4.3 Статуту застережено, що майно господарства є державною власністю, закріплене за ним Академією і належить їй на праві оперативного управління. Здійснюючи це право, Дослідна станція може використовувати це майно для участі в цивільних відносинах, в тому числі для провадження фінансово-господарської діяльності відповідно до статутних цілей та в межах своєї цивільної правоздатності.

З аналізу вищенаведених законодавчих положень щодо наукової діяльності і положень Статуту Дослідної станції та нормативно визначеного права постійного користування землею вбачається за можливе здійснення наукових консультацій, однак поза межами майнового комплексу та основних майнових засобів, тобто, без залучення до обробітку третіх осіб чи використання третіми особами майнових ресурсів Дослідної станції.

Враховуючи наведене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржників про те, що кінцевою метою співпраці згідно з договором було проведення наукових досліджень в процесі експериментального вирощування нового сорту рослин, що не внесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, розроблення відповідної документації та державна реєстрація прав на таку рослину, оскільки жодна з цих умов не врегульована договором та не підтверджено належними та допустимими доказами, що такі дії здійснювалися на виконання його умов.

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що на підставі Державного акта на право постійного користування землею І-ЗК № 000413 у користуванні Закарпатського інституту агропромислового виробництва, який в подальшому реорганізована в Закарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію Національної академії аграрних наук України (найменування змінено на Інститут аграрних ресурсів та регіонального розвитку Національної академії аграрних наук України) знаходиться у користуванні на території Берегівського району земельна ділянка площею 3166,8 га.

Відповідно до частини 1 статті 92, частини 1 статті 95 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Згідно з частиною 8 статті 93 Земельного кодексу України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Положеннями частини 4 статті 4 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

З наведених норм права вбачається, що право розпоряджатись земельними ділянками, яких стосуються спірні договори, у тому числі й шляхом надання їх в оренду відповідачу-1 не належить. Цим правом наділений власник земельної ділянки в особі уповноваженого державою органу позивача у справі, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що спірний договір не є договором про надання послуг чи на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, а є прихованим договором оренди землі, який укладено всупереч вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, Закону України «Про оренду землі».

Зокрема, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» від 07.02.2002 визначено, що галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об`єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

Відповідно до ч. 4 п. 3.3 Статуту Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України, в редакції за 2014 рік, земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні Дослідної станції можуть використовуватись без зміни цільового призначення підприємствами, заснованими на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм власності), створеним за участю Господарства, яке при цьому зберігає право на свої земельні ділянки.

Разом з тим, згідно даних ЄДРПОУ ні ТзОВ «Екотехнік Україна Груп», ні ТзОВ «Агро Екотехнік» не є суб`єктами господарювання, які засновані на змішаній формі власності та створені за участю Дослідної станції, а тому не можуть використовувати її земельні ділянки.

За пунктом 20 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

Отже, органом управління майном Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України є Національна академія наук України в особі відповідної галузевої академії наук, якою у даному випадку є Національна академія аграрних наук України.

Водночас, всупереч вищезазначеним нормам Закону та п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 296 від 11.04.2012 «Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном», п. 3.3 Статуту Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України, в редакції за 2014 рік, Дослідна станція зі зверненням щодо погодження укладення договору до Національної академії аграрних наук України не зверталась, а в подальшому проект не узгоджувала.

Зважаючи на те, що укладення договору на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для енергозберігаючих технологій №14 відбулося без погодження, участі, відома та без дозволу суб`єкта управління об`єктами державної власності - Національної академії аграрних наук України, зазначений договір є таким, що укладений із порушенням вимог законодавства, тому підлягає визнанню недійсним.

Колегія суддів зауважує, що наявний в матеріалах справи протокол засідання бюро відділення наукового забезпечення інноваційного розвитку Президії НААН України №19 від 17.11.2015 на який покликається відповідач-1 (скаржник) не є тим законодавчо визначеним погодженням, оскільки у згаданому протоколі чітко визначено, в чому полягає науковий супровід вирощування павловнії: в дослідженні комплексної технології вирощування цієї культури; розробці науково обґрунтованих рекомендацій щодо вирощування цієї культури; розробка інноваційно-інвестиційних проектів щодо практичного застосування в біоенергетиці.

Також колегія суддів зауважує, що серед умов договору відсутнє положення про те, що результати науково-дослідницьких робіт передаються Дослідній станції. Також, відсутнє посилання на робочу програму науково-дослідної роботи, якою передбачається, який саме результат має бути отримано та хто має право ним розпоряджатися.

Таким чином, істотною умовою спірного договору про науковий супровід/науково-дослідницьку роботу мало б бути положення про набуття права власності на результати продукції саме Державою в особі Дослідної станції, що і є головною метою договорів вказаної категорії. Відсутність останньої, в свою чергу, також свідчить про удаваність даного правочину.

Натомість, як вбачається із звітів про науково-дослідну роботу згідно з договором, науковий супровід полягав у наданні консультацiй з питань догляду за молодими рослинами павловнiї, захистy їx вiд хвороб та шкiдникiв, поливу та удобрення; рекомендацiй з доцiльностi висаджування промiжних культур в мiжряддях молодих насаджень та рекогносцiровочних посiвiв на розкорчованих площах; проведеннні додаткового агрохiмiчного обстеження полiв, вiдведених пiд павловнiю; розробленні рекомендацiй щодо внесення добрив та вапнякових матерiалiв.

Згідно зі складеними у 2017-2021 роках Дослідною станцією звітами про науково-дослідну роботу, такі проведено без участі та відповідно прийняття (підписання), оплати Товариством.

Разом з тим, оспорюваний договір жодним пунктом не прописує виконання вищевказаних умов, дій щодо наукового супроводу та його результати у вигляді подачі заявки на новий сорт, що спростовує належність цього договору до договору виконання науково-дослідних робіт.

Як слушно зауважив суд першої інстанції, за своєю правовою природою реконструкція - це перероблення, перебудова вже існуючого об`єкта, яка передбачає зміну його розмірів, функціонального призначення, основних показників, удосконалення виробництва, підвищення економічного рівня та якості продукції, її поліпшення (п. 3.21 ДБН а.2.2-3-2014). Водночас, п. 1.2.1 договору під роботами по реконструкції саду розуміється висадка дерев павловнії з наступним зрубом/зрізом таких дерев. Останнє вказує на те, що фактично іншою стороною будуть здійснюватися не роботи, пов`язані із реконструкцією саду, а фактично створення нового об`єкта - саду з дерев павловнії.

Таким чином, з наведеного вбачається, що Дослідна станція фактично передала ТзОВ «Екотехнік Україна Груп» та ТзОВ «Агро Екотехнік» у платне користування земельні ділянки, при цьому не уклавши договору оренди земельної ділянки відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» та під виглядом виконання сільськогосподарських послуг фактично виконавець обробляє земельну ділянку, яка належить державі та стає власником вирощеної продукції на орендованій земельній ділянці.

Отже, спірний договір не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. ст. 892, 897, 898, 901-907 Цивільного кодексу України, а також не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, що свідчить про його недійсність на підставі ч. ч. 1, 4, 5 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 904/8549/17, неналежне оформлення відносин оренди є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

З огляду на викладене, слід дійти висновку щодо необхідності застосування до даних правовідносин, що склались між сторонами, положень ст. 235 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з згаданими правовими нормами зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм права, умов укладеного між сторонами договору та фактичних обставин даної справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору № 14 на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для енергозберігаючих технологій від 03.12.2015.

Враховуючи те, що позовна вимога про звільнення земельних ділянок загальною площею 108,5517 га, а саме: площею 15,8652 га кадастровий номер 2120480100:02:000:0019; площею 55,4941 га кадастровий номер 2120480100:10:001:0121; площею 2,0 га кадастровий номер 2120480100:02:000:0018; площею 35,1924 га кадастровий номер 2120480100:01:000:0206 має похідний характер від вимоги про визнання правочину недійсним, суд апеляційної інстанції вважає підставним та обґрунтованим висновок про задоволення даної позовної вимоги.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги прокурора щодо припинення на майбутнє договору, оскільки за змістом статті 236 ЦК України договір оренди визнається недійсним з моменту вчинення, а розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Колегія суддів вважає помилковими посилання скаржників на те, що прокуратурою пропущено строк позовної давності у спірних правовідносин, враховуючи наступне.

За визначенням ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Таким чином, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Визначення моменту початку відліку позовної давності міститься у ст. 261 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу).

Враховуючи те, що Головне управління Держгеокадстру в Закарпатській області не було стороною оспорюваного договору, а про вказані порушення дізналося лише 23.05.2019 при проведенні перевірки та складанні за її результатами акту, строк позовної давності необхідно рахувати з 23.05.2019, коли про вказане правопорушення дізнався позивач у справі Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, отже строк позовної давності не пропущений і підстави для застосування позовної давності відсутні.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи заяви про застосування строків позовної давності подано Дослідною станцією та ТзОВ «Агро Екотехнік». ТзОВ «Екотехнік Україна Груп» не заявлено про сплив позовної давності щодо пред`явлених до нього вимог. Відтак, як вірно зауважив суд першої інстанції, заява про застосування позовної давності одного з відповідачів, не поширюється на позовні вимоги до інших відповідачів.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків.

В силу ч. 3 вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною.

Відтак, даний спосіб захисту та нормативне обґрунтування має місце пред`явлення негаторної вимоги до якої позовна давність не застосовується.

Також прокурором пред`явлено до суду вимогу про зобов`язання ТзОВ «Агро Екотехнік» звільнити спірні земельні ділянки, що за своєю правовою природою також є усуненням перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном, визначене ст. 391 ЦК України, тобто негаторна вимога.

При цьому, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Таким чином, поки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема, і шляхом звільнення земельних ділянок.

А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення, відтак, до вказаних позовних вимог позовна давність не застосовується, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи скаржників не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційних скарг та жодним чином не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Закарпатської області від 29.06.2023 року у справі № 907/214/20.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржників відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (вх. № ЗАГС 01-05/2583/23 від 09.08.2023) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Екотехнік» (вх. № ЗАГС 01-05/2599/23 від 10.08.2023) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.06.2023 року у справі №907/214/20 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг залишити за скаржниками.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови виготовлено 01.12.2023.

Головуючий суддяН.М. Кравчук

Судді О.І. Матущак

О.С. Скрипчук