Постанова

від 30.11.2023 по справі 915/899/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/899/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача:

- Бачинської А.Ю. ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1466187 від 25.09.2023;

-Лучко Н.І. довіреність №б/н від 23.12.2022

від відповідача Синько А.В. свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗП №001757 від 31.08.2018, довіреність №б/н від 02.01.2023

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАКО"

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2023 про відмову у забезпеченні позову, ухвалену суддею Мавродієвою М.В. у м. Миколаєві, повний текст якої складено 10.10.2023

у справі № 915/899/23

за позовом скаржника

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС-ФАРМА"

про стягнення 1 100 775,55 грн. та

В С Т А Н О В И В :

У червні 2023 року до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ФАРМАКО» до ТОВ «АВІС-ФАРМА», з урахуванням заяви №12/07-юр від 12.07.2023 про збільшення розміру позовних вимог, про стягнення з останнього 1 100 775,55 грн. заборгованості за поставлений по договору №ПК/334 від 04.08.2014 товар.

25.09.2023 від ТОВ «ФАРМАКО» до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просив суд накласти арешт на грошові кошти ТОВ «АВІС-ФАРМА», що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми позову 1 100 775,55 грн.

В обґрунтування заяви позивач зазначив про те, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, майнового характеру позовних вимог, факту ухилення відповідача від виконання зобов`язань за договором та існування протягом тривалого часу заборгованості за поставлений товар, розмір якої не оспорюється відповідачем, існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зникнення або зменшення коштів, які наявні у відповідача.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2023 в задоволені заяви ТОВ «ФАРМАКО» про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що подана позивачем заява про забезпечення позову за своїм змістом зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення та не містить жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні статей 76, 77, 79 ГПК України, із якими діюче законодавство пов`язує застосування заходів щодо забезпечення позову.

Із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду не погоджується позивач, який звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Скаржник зазначає, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням норм процесуального права, а також з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою той факт, що відповідач свідомо та протиправно ухиляється від виконання взятих на себе грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором. З фінансової звітності відповідача вбачається, що ним за 2022 рік було реалізовано товарів на суму 305,95 млн. грн, з яких отримано 71,056 млн валового прибутку, з них чистий прибуток склав 34,742 млн. грн. Також, відповідач отримав інші фінансові доходи в poзмipi 5,327 млн. грн та оплатив кредиторам у 2022 кошти на суму 95, 319 млн.грн., однак ігнорує зобов`язання перед позивачем, хоча кінцевий термін оплати по накладним настав у лютому-березні 2022, представник відповідача у судовому засіданні уникла відповіді на питання чому відповідачем здійснюється погашення вимог інших кредиторів, а не позивача.

На думку апелянта, системна поведінка відповідача в суді та поза судовим процесом (посилання на збитковість i відсутність коштів, намагання приховати реальний прибуток, доведення існування обставин непереборної сили, прохання розстрочити виконання рішення на рік за відсутності будь-яких звернень безпосередньо до позивача про реструктуризацію боргу) свідчить про те, що відповідач не має наміру погашати заборгованість перед позивачем.

Скаржник звертає увагу на те, що підтверджена фінансовими документами та власними поясненнями відповідача фінансова неблагонадійність є підставою для застосування заходів забезпечення позову і суд першої інстанції безпідставно не врахував зазначені вище обставини.

Також, на переконання скаржника, судом необґрунтовано не взято до уваги ті обставини, що всі належні відповідачу аптеки розташовані в Херсонській області, з огляду на бойові дії в Херсонській області, часті ракетні обстріли та атаки безпілотниками, господарська діяльність відповідача може бути зупинена або взагалі припинена, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності відповідача.

Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, від 09.06.2023 у справі №37з-23 та від 07.08.2023 у справі №922/875/23, щодо того, що від позивача не вимагається подання доказів ймовірності вчинення відповідачем дій спрямованих на утруднення виконання рішення суду, оскільки можливість відповідача в будь-яких момент розпорядитись коштами, які знаходяться на його рахунку є беззаперечною.

Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому намагається спростувати її доводи та зазначає, що суд першої інстанції законно і обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, враховуючи майновий стан відповідача та ті обставини, що арешт коштів відповідача не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність відповідача, яку він здійснює в тому числі з метою забезпечення вирішення соціально важливих питань населення та відновлення нормального життя людей в найбільш постраждалих від військової агресії районах України, а тому підстав для скасування зазначеної ухвали не має.

Також відповідач надіслав пояснення до відзиву в яких зазначає, що 14.11.2023 місцевим господарським судом у даній справі прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «АВІС-ФАРМА» на користь ТОВ «ФАРМАКО» 865243,70 грн. основного боргу, 28958,87 грн. 3% річних, 180071,92 грн. інфляційних втрат, 2650,0 грн. пені та 16511,64 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2023 у справі №915/899/23 згідно наступного графіка:

- до 15.12.2023 182239,35 грн.;

- до 15.01.2024 - 182239,35 грн.;

- до 15.02.2024 - 182239,35 грн.;

- до 15.03.2024 - 182239,35 грн.;

- до 15.04.2024 - 182239,35 грн.;

- до 15.05.2024 - 182239,38 грн.

У відповідних поясненнях відповідач також зазначає, що вважає відповідне рішення законним та обґрунтованим та зазначає, що ним вже здійснено перший платіж згідно розстрочення у сумі 182239,35 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №53503 від 29.11.2023.

Колегія суддів розглянула матеріали оскарження ухвали, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухала присутнього в судовому засіданні представників сторін, перевірила законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду є питання наявності або відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти ТОВ «АВІС-ФАРМА», що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст. 137).

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем або іншими особами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Крім того, обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призведе до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

З матеріалів оскарження, вбачається, що позивач просив накласти арешт у розмірі ціни позову на грошові кошти відповідача, однак, при цьому заявником до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи позивача зводяться виключно до припущень про таку можливість.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сам факт наявності заборгованості, термін прострочення виконання грошових зобов`язань, а також погашення відповідачем вимог інших кредиторів не може свідчити про ухилення відповідача від сплати коштів у випадку задоволення позову, а також не може бути достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Більш того, як вірно зазначив суд першої інстанції запропоновані позивачем заходи до забезпечення позову матимуть наслідком повне припинення господарської діяльності відповідача, як суб`єкта господарювання, що в свою чергу матиме наслідком неможливість та істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення у даній справі, а також суд підставно врахував, що припинення господарської діяльності відповідача з продажу лікарських засобів в мережі його аптек на території нещодавно деокупованого міста Херсона та частини Херсонської області опосередковано матиме наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів мешканців такого деокупованого регіону, який щодня зазнає ракетних та артилерійських обстрілів.

Відтак, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб, а відтак місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню При цьому, відмова у забезпеченні позову не позбавляє позивача права повторно подати заяву про забезпечення позову, з наданням переконливих доказів на підтвердження своїх доводів.

Разом з цим, за встановлених у справі обставин колегія суддів не вбачає невідповідності висновків судів попередніх інстанцій висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, від 09.06.2023 у справі №37з-23 та від 07.08.2023 у справі №922/875/23 оскільки оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову/

Згідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАКО" підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2023 - залишенню без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

На підставі ст.ст. 269, 270, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2023 у справі №915/899/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАКО" без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.12.2023 о 10.20.

Головуючий суддяРазюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Савицький Я.Ф.