Постанова

від 28.11.2023 по справі 908/2560/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2560/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.

суддів: Кощеєва І.М., Іванова О.Г.

при секретарі судового засідання: Бурчак А.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Талоконов Кирило Валерійович (в режимі відеоконференції)

від відповідача - 1: Лупинос Віталій Юрійович (в залі суду) - директор відповідача-1 - ТОВ Агрофірма Лев

від відповідача - 1: Богославський Віктор Анатолійович (в залі суду) - адвокат відповідача-1 Агрофірма Лев

від відповідача - 2: Лупинос Віталій Юрійович (в залі суду) - відповідач-2, особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лев на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2023р. (суддя В.Л. Корсун, повний текст рішення складено 26.04.2023) у справі №908/2560/22

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Адванс-Лізинг, 49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лев, 70530, Запорізька область, Оріхівський район, смт Комишуваха, вул. Польова, буд. 1

до відповідача 2: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 2 764 134,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

13.12.22 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 22.11.22 № 2211/22-2К з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю Адванс-Лізинг (далі ТОВ Адванс-Лізинг) до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лев (надалі ТОВ Агрофірма Лев, відповідач 1) та ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , відповідач 2) про солідарне стягнення заборгованості згідно договору фінансового лізингу від 12.06.20 № 25АФ-20 у розмірі 2 764 134,53 грн., а саме: 1 698 841,87 грн. основного боргу та 1 065 292,66 грн. 365 % річних.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.03.2023р. позов задоволено.

Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лев та ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Адванс-Лізинг 1 698 841 грн. 87 коп. основного боргу, 1 065 292 грн. 66 коп. 365 % річних, 41 462 грн. 02 коп. судового збору та 40 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що у відповідності до умов, укладенного 12.06.20р. між товариством з обмеженою відповідальністю Агротек (Лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лев (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 25АФ-20 за Актом приймання-передачі від 31.07.20 (Додаток № 3), ТОВ Агротек (Лізингодавець) передав, а ТОВ Агрофірма Лев (Лізингоодержувач) отримав майно, а саме: Трактор John Deere 6195М вартістю 125 400,00 Євро, що еквівалентно 4 087 914,60 грн.

13.06.20 між товариством з обмеженою відповідальністю Агротек (Лізингодавець), ОСОБА_1 (Поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лев (Лізингоодержувач) укладено договір поруки № 1П/25АФ-20.

04.01.21 між товариством з обмеженою відповідальністю Агротек (Первинний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю Адванс-Лізинг (Новий кредитор) укладено договір № 25АФ-20 (ВПВ), згідно якому (п. 1.1. договору № 25АФ-20 (ВПВ)), Первинний кредитор зобов`язується продати (передати у власність) Нового кредитора Товар, який є об`єктом фінансового лізингу, а Новий кредитор зобов`язується прийняти Товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Факт передачі товару ТОВ Агротек відповідачу 1 у відповідності до договору фінансового лізингу від 12.06.20 № 25АФ-20, а саме: Трактор John Deere 6195М вартістю 125 400,00 Євро, що еквівалентно 4 087 914,60 грн., підтверджується Актом приймання-передачі від 31.07.20 (додаток № 3).

Як зазначалось вище у тексті цього рішення, за п. 4.1. договору фінансового лізингу від 12.06.20 № 25АФ-20, всі платежі за Договором здійснюються в національній валюті України відповідно до умов цього договору та Додатку № 2 Графік внесення лізингових платежів до договору (Графік) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, вказаний у цьому Договорі.

Згідно із Графіком внесення лізингових платежів (додаток № 2 до договору поруки від 12.06.20 № 25АФ-20), ТОВ Агрофірма Лев (Лізингоодержувач) сплачує ТОВ Агротек (Лізингодавець) суму за майно, згідно договору поруки від 12.06.20 № 25АФ-20, у розмірі 141 234,38 Євро (125 400,00 Євро сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ та 15 834,38 Євро платіж, як винагорода (комісія) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ).

ТОВ Агротек свої зобов`язання перед відповідачем 1 виконано належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не заперечувалось представником відповідачів 1 та 2.

У свою чергу, ТОВ Агрофірма Лев здійснило ТОВ Агротек часткову оплату за наданий товар у лізинг на загальну суму 33 232,52 Євро, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось жодним із учасників справи.

Доказів зворотнього матеріали цієї справи не містять та сторонами суду не надано.

При цьому, 04.01.21 між ТОВ Агротек (Первинний кредитор) та ТОВ Адванс-Лізинг (Новий кредитор) укладено договір № 25АФ-20 (ВПВ), згідно якому (п. 1.1. договору № 25АФ-20 (ВПВ)), Первинний кредитор зобов`язується продати (передати у власність) Нового кредитора Товар, який є об`єктом фінансового лізингу, а Новий кредитор зобов`язується прийняти Товар та сплатити за нього певну грошову суму

Зобов`язання за договором фінансового лізингу від 12.06.20 № 25АФ-20 не є нерозривно пов`язаними з особою кредитора.

Станом на дату прийняття рішення по суті спору у даній справі, у ТОВ Агрофірма Лев рахується заборгованість у розмірі 44 856,99 Євро (40 535,85 Євро сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ та 4 321,14 Євро платіж, як винагорода (комісія) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ).

Відповідачами 1 та 2 не спростовано належними та допустимими доказами доводів позивача, доказів погашення 2 764 134,53 грн., а саме: 1 698 841,87 грн. основного боргу та 1 065 292,66 грн. 365 % річних суду не надано.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лев (відповідач 1) та ОСОБА_1 (відповідач 2) заборгованості за договором фінансового лізингу від 12.06.20 № 25АФ-20 у розмірі 2 764 134,53 грн., а саме: 1 698 841,87 грн. основного боргу та 1 065 292,66 грн. 365 % річних є правомірними, обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладено на відповідачів 1 та 2.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лев, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача 1065292 грн. 66 коп. 365% річних та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Скаржник зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лев» на протязі 2020-2021 років виконувало умови договору, сплачувало заборгованість до 24.02.2022 року, що не спростовувалося позивачем.

В той же час 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації на території України та введено воєнний стан. Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки га оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України. Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було ухвалено ввести в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року терміном на 30 діб. Воєнний стан до цього часу діє в Україні.

ТОВ «Агрофірма Лев» знаходиться у смт. Комишуваха Запорізького району Запорізької області, основним видом діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Смт. Комишуваха віднесено до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією Наказом Мінреінтеграцїї від 22 грудня 2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».

Відбулося значне зменшення надходжень грошових коштів Товариству від реалізації продукції, а саме з 64 134.6 тис. грн до 16 692,1 тис. грн, та в цілому до отримання Товариством збитків в розмірі 8 414.8 тис. грн. що в тому числі підтверджується бухгалтерськими документами. Звітом про фінансові результати за 2022 рік. (копії долучалися до матеріалів справи з екземпляром пропозиції про укладання мирової угоди).

Вважає, що стягнення з відповідачів 1 065 292 (один мільйон шістдесят п ять тисяч двісті дев`яносто дві) грн 66 коп 365 % річних є несправедливим та непомірним тягарем для відповідачів.

Натомість справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, було б обмеження розміру санкцій та відмова суду у їх стягненні з цих підстав.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає, що відповідачем-1 у своїй апеляційній скарзі не надано належних та достовірних доказів, які б доводили насганпя форс-мажорних обставин саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання, а саме повного та своєчасного здійснення лізингових платежів по фінансовому лізингу № 25АФ-20 від 12.06.2020.

Просить залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2023 у справі № 908/2560/22 без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лев» без задоволення.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Антонік С.Г. (доповідач), судді: Іванов О.Г., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2023 витребувано з Господарського суду Запорізької області справу №908/2560/22; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи.

09.06.2023 справа надійшла до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2023 апеляційну скаргу залишено без руху; встановлений строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали, а саме:

- надати належні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 23969,07 грн.

До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Рішенням ВРП від 20.07.2023р. ОСОБА_2 , звільнено з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, у зв`язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду №1369/23 від 26.07.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванов О.Г., Орєшкіна Е.В

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2023 справу №908/2560/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), судді: Іванов О.Г., Орєшкіна Е.В. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лев на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2023р. у справі №908/2560/22. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 20.09.2023 о 11:40 годин.

19.09.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/2560/22 у зв`язку з відставкою судді Орєшкіної Е.В.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Кощеєва І.М.

Ухвалою суду від 20.09.2023 справу №908/2560/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Кощеєва І.М., Іванова О.Г.

Ухвалою суду від 20.09.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 28.11.2023 на 12:30 год. Призначено проводити судові засідання у справі №908/2560/22 в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №207) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку EasyCon.

28.11.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

12.06.20 між товариством з обмеженою відповідальністю Агротек (Лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лев (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 25АФ-20, за умовами якого (п. 1.1. договору) Лізингодавець зобов`язується передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу (Майно), а Лізингоодержувач зобов`язаний прийняти Майно та зобов`язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Ціна одиниці, кількість і загальна вартість Майна на момент укладання договору наведені в додатку № 1 Специфікація.

Згідно із п. 1.2. договору, строк користування (строк лізингу) не може бути менше одного року.

Пунктом 2.1. договору визначено, що вартість Майна становить гривневий еквівалент 125 400,00 Євро, що розраховується за курсом продажу Євро, встановленим у міжбанківській інформаційній системі УкрДілінг, сформованим на 16:00 за Київським часом (Міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладання цього договору, збільшений на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (Міжбанківський курс договору), та на дату укладання цього договору становить 3 795 820,38 грн., у т.ч. ПДВ 632 636,73 грн. (вартість Майна). Вартість Майна у гривні підлягає перерахунку за Міжбанківським курсом на дату, що передує даті підписання Акту приймання-передачі Майна, збільшеним на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (Міжбанківський курс Акту приймання-передачі), відповідно до умов п. 2.1.1. договору. Сторони погодили використовувати банківські дні для визначення Міжбанківського курсу. Сторони погодили, що Лізингодавець залишає за собою право використовувати у якості Міжбанківського курсу середньозважений курс Євро, встановлений на інтернет-сайті http://coursedealing.com.ua на власний розсуд.

У відповідності до п. 2.1.1. договору, якщо Міжбанківський курс Акту приймання-передачі буде відрізнятись від Міжбанківського курсу договору, вартість Майна (в гривнях) автоматично змінюється та підлягає перерахунку виходячі з Мжбанківського курсу Акту приймання-передачі. При цьому перерахунок вартості Майна здійснюється шляхом додавання до розміру Авансового платежу в Євро (п. 4.2. договору), помноженому на Міжбанківській курс на дату, що передує даті сплати Авансового Платежу, що збільшений на розмір зборів (податків) пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (Міжбанківський курс Авансового платежу) різниці між вартістю Майна (в Євро п. 2.1. договору) та сумою Авансового платежу (в Євро п. 4.2. договору), помноженої на Міжбанківський курс Акту приймання-передач. Вартість майна в гривневому еквіваленті, перерахована відповідно до умов цього пункту договору, зазначається в гривневому еквіваленті в Акті приймання-передачі Майна. Вартість Майна (в гривнях) коригується шляхом підписання Додаткової угоди до Акту Приймання-передачі майна у випадку зміни курсу на дату зарахування (п. 4.7. договору).

Відповідно до розділу 3, Сторонами визначені умови передачі та експлуатації майна, а саме:

- впродовж 45 календарних днів з моменту сплати Лізингоодержувачем Лізингодавцю Авансового платежу, а також комісії, зазначеної в п. 4.3 Договору, та після виконання Лізингоодержувачем вимог щодо страхування Майна Лізингодавець зобов`язаний передати Лізингоодержувачу Майно в лізинг (п. 3.1. договору);

- передача Майна з лізинг здійснюється на підставі Акту приймання-передачі Майна за адресою: Херсонська обл., м. Таврійськ, вул. Незалежності, буд. 29в. Майно вважається переданим Лізингоодержувачу з дати підписання Акта приймання-передачі Майна (п. 3.2. договору);

- Майно повинно постійно знаходитися в місці експлуатації за адресою: 70530, Запорізька обл., Оріхівський район, смт Комишуваха, вул. Польова, буд. 1 (п. 3.3. договору).

Згідно із п. 4.1. договору, всі платежі за Договором здійснюються в національній валюті України відповідно до умов цього договору та Додатку № 2 Графік внесення лізингових платежів до договору (Графік) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, вказаний у цьому Договорі.

Пунктом 4.2. договору визначено, що сума Авансового платежу у гривнях обчислюється виходячи з Міжбанківського курсу на дату, що передує даті фактичної оплати, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (Міжбанківський курс фактичної оплати). Авансовий платіж в рахунок оплати Майна складає 0,00 % від Вартості Майна та складає 0,00 Євро, та підлягає сплаті в термін до 19.06.20 року включно.

Лізингоодержувач за надання Майна у фінансовий лізинг сплачує Лізингодавцю одноразову комісію, яка є першим лізинговим платежем, в розмірі 0,00 Євро у строк до 19.06.20. Комісія сплачується Лізингоодержувачем на поточний рахунок Лізингодавця .в національній валюті за Міжбанківським курсом фактичної оплати (п. 4.3. договору).

У відповідності до п. 4.4. договору, сума чергового Лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в Євро), зазначеної в Графіку, виходячи з Міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати Лізингоодержувачем чергового Лізингового Платежу, зазначеного в Графіку, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (Міжбанківський курс Графіку). Такий порядок застосовується до усіх Лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті згідно з Договором. Розмір, склад, терміни сплати Лізингових платежів встановлюються в Графіку. При зміні Міжбанківськог курсу фактичної оплати, Міжбанківського курсу Графіку, Міжбанківського курсу Акту приймання-передачі по відношенню до Міжбанківського курсу Договору, пропорційно автоматично змінюється і Ціна Договору в гривні, і, в даному випадку, не має потреби в підписанні додаткової угоди про зміну Ціни Договору в гривні.

Якщо Лізингоодержувач здійснить оплату Лізингового платежу після строку його оплати, вказаного в Графіку, і на дату фактичної оплати Лізингового платежу Міжбанківський курс фактичної оплати Лізингового платежу буде більшим, ніж Міжбанківський курс Графіку, Лізингоодержувач зобов`язаний здійснити оплату такого Лізингового платежу, виходячи з Міжбанківського курсу фактичної оплати (п.п. 4.4.1. п. 4.4. договору).

Якщо Лізингоодержуеач здійснить оплату Лізингового платежу раніше строку його оплати, вказаного в Графіку, платіж зараховується, виходячи з Міжбанківського курсу фактичної оплати (п. 4.4.2. договору).

Згідно із п. 4.5. договору, Лізингові платежі складаються:

- суми, яка відшкодовує частину Вартості Майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної в Графіку, помноженої на фіксований Міжбанківський курс Акту приймаиня-передач (п.п. 4.5.1.);

- платежу як винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, який не може бути меншою за 1 гривню, та розраховується в гривнях як різниця між сумою Лізингового платежу та Сумою, яка відшкодовує частину Вартості Майна (п.п. 4.5.2.

Пунктом 4.6. договору визначено, що датою сплати Лізингового платежу є дата зарахування коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день.

У відповідності до п. 4.7. договору, всі сплачені Лізингоодержувачем грошові кошти за договором в гривні зараховуються Лізингодавцем в рахунок оплати грошових зобов`язань за договором виходячи з Міжбанківського курсу Євро, встановленого на відповідний (мінімально встановлений) банківський день (встановлений чинною постановою НБУ щодо строків здійснення банками купівлі іноземної валюти за дорученням юридичних осіб) після дня зарахування грошових коштів Лізингодавцю згідно умов договору, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридисними особами. У випадку недостатності сплачених Лізингоодержувачем грошових коштів в гривні для виконання ним грошових зобов`язань в Євро згідно умов Договору, Лізингоодержувач зобов`язаний впродовж 10 календарних днів з дня відповідної сплати коштів здійснити відповідну доплату; якщо сплачених Лізингоодержувачем грошових коштів в гривні виявиться більше, ніж необхідно для виконання ним грошових зобов`язань в Євро згідно умов Договору, Лізингодавець зобов`язаний зарахувати їх в рахунок майбутніх платежів по Договору.

При зміні курсу валют на дату зарахування грошових коштів згідно п. 4.7 договору по відношенню до Міжбанківського курсу фактичної оплати та/або Міжбанківського курсу Графіку, пропорційно автоматично змінюється і Ціна договору, і, в даному випадку, немає потреби в підписанні додаткової угоди про зміну Ціни договору (п. 4.8. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору, право власності на Майно переходить до Лізингоодержувача за умови сплати ним всіх лізингових платежів в розмірах та у терміни, передбачені Графіком, в т.ч. оплати Лізингодавцю всієї суми вартості Майна, що у гривневому еквіваленті не менше вартості Майна, зазначеної у Акті приймання-передачі Майна, сплати штрафних санкцій відповідно до умов Договору. На підтвердження переходу права власності до Лізингоодержувача Сторони підписують Договір купівлі-продажу (викупу) Майна.

У випадку, якщо Лізингоодержувач не здійснить оплату Лізингового платежу у строки визначені в Графіку, то при зверненні Лізингодавця до суду для розрахунку суми несплачених Лізингових платежів Лізингодавець має право використовувати Міжбанківський курс на дату, що передує даті складання ним позовної заяви (п. 9.2. договору).

Згідно із п. 10.1. договору, Ціна договору становит гривневий еквівалент 141 234,38 Євро, що за Міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 4 275 122,31 грн., у т.ч. ПДВ 632 636,73 грн. (Ціна договору).

Ціна договору складаєьться з гривневих еквівалентів: Вартості Майна, Платежів як винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно та Одноразової комісії, визначених у Євро (п. 10.2. договору).

Платежі як винагорода (комісія) Лізиигодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 15 834,38 Євро, що за Міжбанківським курсом договору на дату його укладання становлять 479 301,93 грн. Платежі як винагорода (комісія) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку у відповідності до п. 4.5.2 договору ( п.п. 10.2.1. п. 10.2. договору).

У відповідності до п.п. 10.2.2. п. 10.2. договору, одноразова комісії передбачена п. 4.3. договору, становить гривневий еквівалент 0,00 Євро, що за Міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 0,00 грн.

Згідно із п. 11.1. договору, строк дії договору з 12.06.20 по 20.10.22, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами всіх зобов`язань цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного Договору.

Даний договір набирає чинності з моменту йсго підписання та втрачає свою чинність піеля виконання Сторонами всіх зобов`язань по ньому (п. 11.2. договору).

Специфікація, Графік та Акт приймання-передачі Майна є невід`ємними частинами цього Договору (п. 12.1. договору).

Відповідно до Специфікації майна (додаток № 1), майном за договором фінансового лізингу від 12.06.20 № 25АФ-20 є: Трактор John Deere 6195М вартістю 125 400,00 Євро.

Згідно із Графіком внесення лізингових платежів (Додаток № 2), ТОВ Агрофірма Лев (Лізингоодержувач) сплачує ТОВ Агротек (Лізингодавець) суму за майно, згідно договору поруки від 12.06.20 № 25АФ-20, у розмірі 141 234,38 Євро (125 400,00 Євро сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ та 15 834,38 Євро платіж, як винагорода (комісія) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ) наступним чином:

- 21.08.20 25 081,00 Євро (25 080,00 Євро сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ та 1,00 Євро платіж, як винагорода (комісія) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);

- 20.10.20 21 110,49 Євро (18 810,00 Євро сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ та 2 300,49 Євро платіж, як винагорода (комісія) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);

- 21.08.21 28 443,64 Євро (20 377,50 Євро сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ та 8 066,14 Євро платіж, як винагорода (комісія) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);

- 20.10.21 21 523,11 Євро (20 377,50 Євро сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ та 1 145,61 Євро платіж, як винагорода (комісія) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);

- 20.08.22 24 370,37 Євро (20 377,50 Євро сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ та 3 992,87 Євро платіж, як винагорода (комісія) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);

- 20.10.22 20 705,77 Євро (20 377,50 Євро сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ та 328,27 Євро платіж, як винагорода (комісія) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ).

У відповідності до Акту приймання-передачі від 31.07.20 (Додаток № 3), ТОВ Агротек (Лізингодавець) передав, а ТОВ Агрофірма Лев (Лізингоодержувач) отримав майно, а саме: Трактор John Deere 6195М вартістю 125 400,00 Євро, що еквівалентно 4 087 914,60 грн.

13.06.20 між товариством з обмеженою відповідальністю Агротек (Лізингодавець), Лупинос Віталієм Юрійовичем (Поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лев (Лізингоодержувач) укладено договір поруки № 1П/25АФ-20.

Згідно із п. 1.1. договору поруки, предметом цього договору є зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання Лізингоодержувачем, своїх зобов`язань перед Лізингодавцем, які випливають з умов Договору фінансового лізингу № 25АФ-20 від 12.06.20, а також усіх додаткових угод до нього, які вже укладені та можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору фінансового лізингу № 25АФ-20 від 12.06.20 (Основний договір).

Пунктом 1.2. договору поруки визначено, що Сторони договору встановлюють, що зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та Основним договором, не потребують.

Поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом Основного договору (в т.ч. усіх додаткових угод до Основного договору) та обсягом зобов`язань Лізингоодержувача за Основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до Основного договору Лізингодавцю та Лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду Поручителя на внесення таких змін (п. 1.3. договору).

У випадках неможливості виконання Лізингоодержувачем своїх зобов`язань за Основним договором (п. 2.1. договору):

- Лізингодавець має прано на свій розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя чи Лізингоодержувача або обом Сторонам одночасно.

- Лізингоодержувач не пізніше ніж за 3 банківських дня до моменту настання строку виконання зобов`язань за Основним договором повідомляє Лізингодавця та Поручителя про неможливість виконання зобов`язань за Основним договором.

У відповідності до п. 2.2. договору поруки, Сторони договору встановлюють, що якщо надійде вимога про погашення суми заборгованості по Основному договору і Поручитель не буде в змозі виконати таку вимогу Лізингодавця, то Лізингодавець має право задовольнити свої вимоги за рахунок майна Поручителя, згідно норм чинного законодавства.

Пунктом 2.3. договору поруки встановлено, що Сторони договору встановлюють, що Поручитель, після виконання взятих на себе зобов`язань по цьому Договору, у відповідності до ст. 556 Цивільного кодексу України, набуває всіх прав Лізингодавця як кредитора по виконаному ним зобов' язанню Основному договору.

Згідно із п. 3.1. договору поруки, Поручитель зобов`язаний:

- протягом одного робочого дня, від дати отримання письмової вимоги Лізингодавця про прострочення Лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання або листа Лізингодавця про неможливість виконати зобов`язання за Основним договором, виконати відповідне зобов`язання, шляхом перерахування коштів па погашення заборгованості Лізингоодержувача за Основним договором на рахунок Лізингодавця (п.п. 3.1.1.);

- у разі невиконання Лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання, відповідати перед Лізингодавцем як солідарний боржник всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення (п.п. 3.1.2.).

Відповідно до п.п. 3.3.1. п. 3.3. договору поруки, Лізингодавець зобов`язаний надати Поручителю відповідні документи що підтверджують дійсність вимоги, розмір виконаного Поручителем зобов`язання, а також інші необхідні Поручителю документи для реалізації належного йому права зворотної вимога до Лізингоодержувача.

Підпунктом 3.4.1. п. 3.4. договору поруки Сторонами встановлено, що Лізингодавець має право у разі невиконання Лізингоодержувачем та Поручителем забезпеченого порукою зобов`язання звернути стягнення на все майно Поручителя та/або Лізингоодержувача, як солідарних Боржників, згідно з чинним законодавством України.

У відповідності до п. 6.2. договору поруки, Сторони договору встановлюють, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами. Порука припиняється, якщо Лізингодавець протягом 3 років з дня настання строку виконання зобов`язання за Основним договором не пред`явить вимоги до Поручителя.

04.01.21 між товариством з обмеженою відповідальністю Агротек (Первинний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю Адванс-Лізинг (Новий кредитор) укладено договір № 25АФ-20 (ВПВ), згідно якому (п. 1.1. договору № 25АФ-20 (ВПВ)), Первинний кредитор зобов`язується продати (передати у власність) Нового кредитора Товар, який є об`єктом фінансового лізингу, а Новий кредитор зобов`язується прийняти Товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 1.2. договору № 25АФ-20 (ВПВ), Сторони узгодили, що на момент укладення цього Договору Товар є переданим у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу (ТОФ Агрофірма Лев, код 38608714) за договором фінансового лізингу № 25АФ-20 від 12.06.20 (Договір лізингу), укладеним між Первинним кредитором та Лізингоодержувачем. Права та обов`язки Лізингодавця та Лізингоодержувача за Договором лізингу залишаються незмінними.

Найменування Товару, його вартість та строк його оплати вказані в Додатку № 1 до Договору (п. 1.3. договору № 25АФ-20 (ВПВ).

Відповідно до п. 2.1. договору № 25АФ-20 (ВПВ), ціна Договору складає 3 089 878,55 грн. без ПДВ.

Пунктом 2.2. договору № 25АФ-20 (ВПВ) встановлено, що ціна Договору включає:

- несплачену на момент укладення цього Договору суму, яка компенсує частину вартості Предмету лізингу за Договором лізингу;

- прострочену заборгованість по платежам як винагороді (комісії) Лізингодавцго за отримане у лізинг майно за Договором лізингу.

У відповідності до п. 4.1. договору № 25АФ-20 (ВПВ), право власності на Товар переходить до Нового кредитора з моменту оплати вартості Товару (Ціни Договору) у розмірі, передбаченому цим Договором.

З моменту підписання Сторонами Акту приймания-передачі зобов`язання Первинного кредитора з передачі Товару вважаються виконаними в повному обсязі (п. 4.2. договору № 25АФ-20 (ВПВ).

Згідно із п. 8.1. договору № 25АФ-20 (ВПВ), цей Договір є чинним з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами прийнятих на себе договірних зобов`язань.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 04.01.21 (додаток № 2 до договору № 25АФ-20 (ВПВ) від 04.01.21), товариство з обмеженою відповідальністю Агротек (Первинний кредитор) передав, а товариство з обмеженою відповідальністю Адванс-Лізинг (Новий кредитор) прийняв наступний товар, а саме: Трактор John Deere 6195M, серійний № 1L06195MTLK956171, 2020 року випуску.

27.01.21 ТОВ Агротек надіслало ТОВ Агрофірма Лев повідомлення від 12.01.21 № 1201/1 та копію договору від 04.01.21 № 25АФ-20 (ВПВ) з додатками, які отримані останнім 30.01.21, що підтверджується фіскальним чеком від 27.01.21, описом вкладення від 27.01.21 та повідомленням про вручення поштового відправлення № 0500356241536.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного:

Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині солідарного стягнення з відповідачів 1 065 292,66 грн. 365 % річних, нарахованих позивачем відповідно до положень пункту 7.2 Договору.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин укладання 12.06.20р. між товариством з обмеженою відповідальністю Агротек (Лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лев (Лізингоодержувач) договору фінансового лізингу № 25АФ-20; передачі товару ТОВ Агротек відповідачу 1 у відповідності до договору фінансового лізингу від 12.06.20 № 25АФ-20, а саме: Трактор John Deere 6195М вартістю 125 400,00 Євро, що еквівалентно 4 087 914,60 грн., підтверджується Актом приймання-передачі від 31.07.20 (додаток № 3); здійснення ТОВ Агрофірма Лев ТОВ Агротек часткової оплати за наданий товар у лізинг на загальну суму 33 232,52 Євро, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось жодним із учасників справи; станом на дату прийняття рішення по суті спору у даній справі, у ТОВ Агрофірма Лев рахується заборгованість у розмірі 44 856,99 Євро (40 535,85 Євро сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ та 4 321,14 Євро платіж, як винагорода (комісія) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ).

Згідно із п. 7.2. договору фінансового лізингу від 12.06.20 № 25АФ-20, у випадку, якщо Лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого Лізингового платежу, який встановлений в Графіку, Лізингоодержувач несе відповідальність перед Лізингодавцем у вигляді сплати 365 % річних від суми простроченого Лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання заявлено до стягнення 365 % річних в сумі 1 065 292,66 грн. за загальний період з 22.08.22 по 21.11.22 (розрахунок міститься в позовній заяві).

Сторонами не оспорюється правильність нарахування 365 % річних в сумі 1 065 292,66 грн. за загальний період з 22.08.22р. по 21.11.22р. та відсутність доказів погашення 2 764 134,53 грн., а саме: 1 698 841,87 грн. основного боргу та 1 065 292,66 грн. 365 % річних суду не надано.

Колегія суддів констатує, що звертаючись до суду першої інстанції з відзивом на позовну заяву, Відповідачі -1,-2 зазначали про те, що : « …Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лев» на протязі 2020-2021 років виконувало умови договору, сплачувало заборгованість.

Проте, через напад російської федерації на Україну та введенням воєнного стану відповідач не зміг в повному обсязі зібрати врожай через перебування деяких земельних ділянок в окупації, а також проведенні на них бойових дій, що призвело до значного погіршення фінансового стану Товариства.

Станом на січень 2022 року ТОВ «Агрофірма Лев» мало в обробітку на умовах оренди 1443,6 га землі. Восени 2021 року згідно технологічного процесу було засіяні озимими культурами 891 га. що склало 61,7% від загальної обробляємої площі.

Навесні 2022року було посіяно кукурудзи 28 га та 20га сочевиці та 505 га соняшнии що склало 39,3% від загальної площі.

У зв`язку з активними бойовими діями та тимчасовою окупацією територій на яких були посіви зернових врожай не був убраний на площі 433 га., що становить 30% від загальної посівної площі:

- 50 га озимої пшениці. Ділянка має кадастровий номер 2320985800:03:043:0028 та належить Шевченко О.Ф. Обробляється нами на правах договору оренди б/н від 09.09.2020р та знаходиться на тимчасово окупованій територіі Василівського району( степногірська ТГ).

- 79.8га озимої пшениці. Земельна ділянка кадастровий номер 2323982000:02:001:0069, яка знаходиться на тимчасово окупованій території Оріхівськоі ОТГ с. Копані. Обробляється нами згідно Договора оренди з Оріхівською РДА від 01.03.2017р.

- 5,4 га озимої пшениці. Земельна ділянка кадастровий номер 2323982000:03:001:0086, яка знаходиться на тимчасово окупованій теритеторії Оріхівськоі ОТГ с. Копані. Обробляється нами згідно Договора оренди з Оріхівською РДА від 01.03.2017р.

- 178,8 га озимої пшениці. Ці земельні ділянки знаходяться на територіях Преображенської ОТГ с.Новоселівка та обробляються нами на умовах договорів оренди з фізичними особами (пайщіками).

- 120 га озимого ріпаку. На території Комишуваської ТГ с.Новояковлівка у зв`язку з проведенням бойових дій та замінуванням вищевказаної площі були порушені строки збору і врожай був майже повністю втрачений тому його збір був не доцільним.

Восени 2022 року посіви озимих культур під врожай 2023 року склали 800 га, що становить 55% від загальної площі. Озима пшениця -600 га, Озимий ріпак - 200 га…

… Враховуючи, що Загальний офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Відповідач звертається до Запорізької торгово-промислової палати для отримання сертифікату ТПП України, який би був належним доказом у цій справі, та засвідчує форс-Іщкорні обставини конкретного предмету та сторін справи, а також отримання висновків про зміну істотних обставин.

Враховуючи, що на дату подання відзиву, вищезазначені документи не отримані иддовідачем, то будемо просити суд про їх залучення до матеріалів справи в подальшому.

Отже, вищенаведені обставини свідчать про наявність у відповідача обґрунтованих підстав для невиконання узятих на себе зобов`язань за Договором, внаслідок вищевказаних обставин.

За таких обставин, не підлягають задоволенню вимоги, щодо стягнення з відповідачів відповідальності за ч. 2 ст. 625 ЦК України, в сумі 1 065 292,66 грн…» (т.1 а.с. 46-47).

У своїй відповіді на відзив, позивач зазначав зокрема про таке :

«…За приписами статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 зроблено такий висновок: «Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; - форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх винекненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язань пов`язана : довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; довести наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.».

Враховуючи вищевикладене, відповідачем 1 у своєму відзиві не надано жодних неалежних і достовірних доказів, які б підтверджували настання форс-мажорних обставин саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання, а саме повного та своєчасного здійснення лізингових платежів по договору фінансвового лізінгу № 25АФ-20 від 12.06.2020р….» (т.1 а.с. 67-68).

Відповідно до частини 3 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів констатує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем оспорювалася відсутність в розпоряджені відповідачів доказів на підвердження наявності обставин непереборної сили та відсутність висновку торгово-промислової палати, як єдиного можливого належного та допустимого доказу на підтведження відповідних обставин та не оспорювалися обставини наведені відповідачами у відзиві на позовну заяву щодо активних бойових дій та тимчасовою окупації територій на яких ними були здійснені посіви зернових врожай, що, відповідно, призвело до втрат врожаю, що відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави суду апеляційної інстанції вважати відповідні обставини такими, що не потребують доказування.

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу в частині того, що: « … з огляду на указані норми позивач наголошує на тому, то відповідачі скористались своїм правом надати відзив на позовну заяву, але не додали докази, які підтверджують обставини, на яких грунтуються заперечення відповідача, зокрема проти стягнення відсотків річних…» відхиляються як такі, що не відповідають його позиції в суді першої інстанції в частині неоспорення вищевстановлених обставин спору.

Виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація стороною спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, відтак при розгляді цієї справи суди попередніх інстанцій мали самостійно перевірити доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини та надати правильну правову кваліфікацію цим відносинам і зобов`язанням сторін (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18).

Відповідно до частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до встановлених вище обставин справи, за змістом пункту 7.2 укладеного сторонами договору, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі ( 365 % річних ) від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Оскільки, як встановлено вище, під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем не оспорювалися обставини наведені відповідачами у відзиві на позовну заяву щодо активних бойових дій та тимчасовою окупації територій на яких ними були здійснені посіви зернових що відповідно призвело до втрат врожаю, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, колегія суддів апеляційного господарського суду, дотримуючись сталої судової практики, яка викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду, дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за конкретних умов даного спору може зменшити розмір процентів річних до 3% річних за час затримки розрахунку відповідно, оскільки вони так само, як і неустойка, штраф спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення річних на суму боргу 749372.55 грн за період : 22.08.2022 - 21.11.2022, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення 5604.90 грн. річних із розрахунку:

749372.55*3/100/365*91 = 5604.90 грн.

Щодо заявлених до стягнення річних на суму боргу 735 994.55 грн. за період з : 21.10.2022 - 21.11.2022, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення 1875.27 грн річних із розрахунку:

735994.55*3/100/365*31 = 1875.27 грн.

Щодо заявлених до стягнення річних на суму боргу 148432.15 грн за період з : 22.08.2022 - 21.11.2022, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення 1110.19 грн річних із розрахунку:

148432.15*3/100/365*91 = 1110.19 грн.

Щодо заявлених до стягнення річних на суму боргу 11856.46 грн за період з : 21.10.2022 - 21.11.2022, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення 30.21 грн річних із розрахунку:

11856.46*3/100/365*31 = 30.21 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню

Оскільки розглядаючи справу, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, а саме положення статті 233 ГК України, за наявності відповідних підстав, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині Посилання позивача на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17. від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, відхиляються колегією суддів з огляду на те, що під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції встановлені підстави для скасування рішення місцевого господарського суду в зв`язку з незастосування у спірних правовідносинах норм матеріального права які підлягали застосуванню. Висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів для висновку про відсутність форс мажорних обставин у спірних правовідносинах не спростовано під час перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2023 у справі №908/2560/22 підлягає скасуванню в частині стягнення 365% річних у розмірі 1 065 292,66 грн з ухваленням нового рішення в цій частині про стягнення 8 620,57 грн відсотків річних, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лев на нього, відповідно, підлягає частковому задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лев на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2023р. у справі №908/2560/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2023р. у справі №908/2560/22 в частині стягнення 365% річних у розмірі 1 065 292,66 грн - скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення яким, стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лев (70530, Запорізька область, Оріхівський район, смт Комишуваха, вул. Польова, буд. 1, код ЄДРПОУ 38608714) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Адванс-Лізинг (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 36493872) 8 620,57 грн відсотків річних.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Повний текст постанови складено 01.12.2023.

ГоловуючийсуддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.Г. Іванов