Рішення

від 23.11.2023 по справі 908/2710/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/161/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2023 Справа № 908/2710/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Пясецький Д.В., дов. № 28 від 27.07.2022;

від відповідача - Монько Є.М., дов. б/н від 14.09.2023;

Рижа І.М., розпорядження № 05к від 05.06.2023

розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2710/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)

до відповідача: Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" (вул. Героїв Праці, буд. 11, м. Дніпрорудне, Василівський район, Запорізька область, 71630)

про стягнення 26 987 197,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

28.08.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 125/08-7197 від 17.08.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" про стягнення 26987197,48 грн., з яких: основний борг - 22150000,00 грн.; 3% річних - 781731,26 грн., нарахованих за період з 16.03.2022 по 30.06.2023; інфляційні втрати - 4055466,22 грн., нараховані за період з квітня 2022 по червень 2023 включно.

Позов обґрунтовано умовами договору № 2520-НГТ-13 від 29.06.2021 про постачання природного газу. Відповідачем не здійснено оплату в повному обсязі за поставлений та спожитий природний газ у період: січень-березень 2022.

25.09.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначення відповідача про дію форс-мажорних обставин не підтверджується належними та допустимими доказами.

27.10.2023 надійшли додаткові пояснення. На адвокатський запит позивача, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надано лист-відповідь від 24.10.2023 щодо об`ємів спожитого відповідачем природного газу помісячно.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

19.09.2023 надійшов відзив на позовну заяву. Оригінали письмових доказів, на які посилається позивач, у відповідача відсутні, оскільки підприємство відповідача знаходиться на окупованій території та всіма документами первинного бухгалтерського заволоділи окупанти. Чинного керівника підприємства було призначено на посаду лише в червні 2023. До початку лютого 2022 заборгованості у відповідача не було. Введення воєнного стану в Україні є форс-мажорною обставиною, що підтверджується листом ТТП України від 28.08.2022 № 2024/02.0-7.1. Просив суд постановити ухвалу, якою визначити початок розгляду даної справи після закінчення воєнного стану в Україні та/або деокупації, завершення бойових дій, оточення (блокування) Дніпрорудненської міської територіальної громади, на території якої знаходиться відповідач.

19.09.2023 надійшло клопотання (вих. б/н від 19.09.20123) про витребування в позивача оригіналів доданих до позовної заяви документів, а саме: договору постачання природного газу від 29.06.2021 № 2520-НГТ-13 з додатковими угодами №№ 1-9; актів приймання - передачі природного газу за жовтень 2021-березень 2022 (з коригуючими актами за поставку в березні 2022). В обґрунтування посилався на те, що Дніпрорудненська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області знаходиться в окупації з 13.03.2022. Контроль за коштами підприємства відповідача, матеріальними цінностями та документацією було втрачено. Чинного керівника підприємства було призначено на посаду в червні 2023. Оригінали письмових доказів, на які посилається позивач, у відповідача відсутні. Звернув увагу, що частина документів, які подані позивачем в обґрунтування своїх вимог, підписані колишнім керівником вже під час окупації.

31.10.2023 через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на додаткові пояснення позивача. Позивачем на підтвердження надіслання актів на адресу відповідача надані роздруківки електронних листів. Вважає надані докази неналежними та недопустимими, такими, що не відповідають поняттю «електронний доказ». Згідно податкових декларацій з ПДВ за період з березня по липень 2022, відповідач не реєстрував податкові накладні, на які посилався позивач.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2710/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.09.2023 суддею Ярешко О.В. вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2710/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.09.2023.

Згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданої на запит суду, місцезнаходженням відповідача є: вул. Героїв Праці, буд. 11, м. Дніпрорудне, Василівський район, Запорізька область, 71630.

Відповідно наказу № 309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України "Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", Дніпрорудненська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області тимчасово окупована Російською Федерацією.

Поштові відділення, які розташовані на даній території, тимчасово не працюють.

Згідно ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи наведені приписи законодавства, суд повідомив відповідача про дату, час і місце підготовчого засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а також телефонограмою від 05.09.2023 та шляхом надіслання ухвали на електронну пошту відповідача.

Ухвалою суду від 28.09.2023 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача щодо визначення початку розгляду даної справи після закінчення воєнного стану в Україні та/або деокупації, завершення бойових дій, оточення (блокування) Дніпрорудненської міської територіальної громади. Клопотання відповідача про витребування доказів задоволено. Витребувано в позивача оригінали доказів, а саме: договір постачання природного газу від 29.06.2021 № 2520-НГТ-13 з додатковими угодами №№ 1-9; акти приймання - передачі природного газу за жовтень 2021- березень 2022 (з коригуючими актами за поставку у березні 2022). У зв`язку з неявкою представників сторін та витребуванням доказів, підготовче засідання відкладено на 31.10.2023.

У підготовчому засіданні 31.10.2023 судом оглядався наданий представником позивача оригінал договору постачання природного газу від 29.06.2021 № 2520-НГТ-13 з додатковими угодами №№ 1-9, оригінали актів приймання - передачі природного газу за жовтень 2021- січень 2022.

Витребувані судом оригінали актів приймання - передачі природного газу за лютий - березень 2022, квітень 2022 (з коригуючими актами за поставку у березні 2022) не надані, як зазначив представник позивача в підготовчому засіданні, такі оригінали в нього відсутні, оскільки обмін документами здійснювався з відповідачем шляхом електронного листування.

Представник відповідача просив суд не приймати до розгляду в якості доказів копії актів приймання - передачі природного газу за лютий - березень 2022, квітень 2022 (з коригуючими актами за поставку у березні 2022), оскільки оригінали даних документів позивачем не надано.

Згідно ч.ч. 2, 6 ст. 91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Суд прийняв до розгляду в якості доказів копії актів приймання - передачі природного газу за лютий - березень 2022, квітень 2022 (з коригуючими актами за поставку у березні 2022), з урахуванням того, що це є роздруківка електронного листування між сторонами на адресу, зазначену в договорі. Суд прийняв до уваги пояснення сторін, що паперові оригінали вказаних актів (їх копії) відсутні.

Ухвалою суду від 31.10.2023 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті на 23.11.2023.

У судове засідання 23.11.2023 з`явилися представники сторін. Представник позивача приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.

У судовому засіданні 23.11.2023 судом справу розглянуто по суті, підписано та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

29.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Дніпрорудненські теплові мережі" (споживач, відповідач), ЕІС-код 56ХQ000WGLQ7006, укладено договір постачання природного газу № 2520-НГТ-13.

Від відповідача договір укладено директором Шпонька А.Я., що діяв на підставі статуту.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Пунктом 3.5 договору закріплено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пп. 3.5.1).

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник протягом 3-х робочих днів готує та надає споживачу по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника, а саме: акт на передачу Обсягу І (фіксованого) та акт на передачу Обсягу ІІ. Різниця між фактично використаним споживачем обсягом газу за відповідний період та сумою відповідних показників Обсягу І (фіксованого) та Обсягу ІІІ (фіксованого), оформлюється актом приймання-передачі, як Обсяг ІІ (пп. 3.5.2 в редакції додаткової угоди № 4 від 28.10.2021).

Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп. 3.5.4).

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту, ненадання письмової обґрунтованої відмови проти підписання акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього договору (пп. 3.5.4).

Згідно з п. 5.1 договору (у редакції додаткової угоди № 7 від 06.01.2022), оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: оплата вартості обсягу природного газу, що фактично був переданий постачальником у розрахунковому періоді відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу, крім Обсягу І (фіксованого), здійснюється споживачем в повному об`ємі (100% вартості) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу; оплата 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу Обсягу І (фіксованого) здійснюється споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа включно місяця, в якому споживач повинен був сплатити 70% вартості фактично переданого природного газу Обсягу І (фіксованого). У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Відповідно п. 7.2 (у редакції додаткової угоди № 2 від 01.10.2021), у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого плату же за кожний день прострочення.

Відповідно п. 10.1, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх.

Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п. 10.2).

Сторони, згідно п. 10.3, зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.

Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 10.4).

Згідно з п. 13.1 договору, він набирає чинності з дати його укладання і діє до 30.06.2024 включно, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Позивачем до матеріалів справи надано копії актів приймання-передачі природного газу:

- від 31.10.2021 за період: жовтень 2021 на суму 820267,25 грн.;

- від 31.11.2021 за період: листопад 2021 на суму 6093731,72 грн.;

- від 31.12.2021 за період: грудень 2021 на суму 8558929,14 грн.;

- від 31.01.2022 за період: січень 2022 на суму 9109340,61 грн.;

- від 31.01.2022 за період: січень 2022 на суму 1428171,43 грн.;

- від 28.02.2022 за період: лютий 2022 на суму 7483421,33 грн.;

- від 31.03.2022 за період: березень 2022 на суму 5620631,16 грн.;

- від 31.03.2022 за період: березень 2022 на суму 4386636,28 грн.;

- від 31.03.2022 за період: березень 2022 на суму 1486879,85 грн.,

а також надано: копію коригуючого акту приймання-передачі природного газу від 25.04.2022 за період: березень 2022, згідно якого сума з урахуванням коригування: 5609588,94 грн.; копію коригуючого акту приймання-передачі природного газу від 25.04.2022 за період: березень 2022, згідно якого сума з урахуванням коригування: 4384711,78 грн.; копію коригуючого акту приймання-передачі природного газу від 25.04.2022 за період: березень 2022, згідно якого сума з урахуванням коригування: 1485541,60 грн.

Усі перелічені вище акти приймання-передачі природного газу та коригуючі акти сторонами підписані без зауважень та заперечень. З боку відповідача акти підписані директором Шпонько А.Я., підпис якого скріплено круглою печаткою товариства відповідача.

Згідно розрахунку позивача, що підтверджується інформацією, наданою АТ «Державний ощадний банк України» від 05.01.2023 вих. № 16/2-09/95 та інформацією, наданою АБ «Укргазбанк» від 18.01.2023 вих. № 15932/1904/2023, відповідачем було перераховано позивачу оплату за природний газ за жовтень 2021 у загальній сумі 820267,25 грн., за листопад 2021 - у загальній сумі 6093731,72 грн., за грудень 2021 - у загальній сумі 8558929,14 грн., за січень 2022 - у загальній сумі 7350775,69 грн.

Таким чином, заборгованість за січень 2022 склала суму 3186736,35 грн., за лютий 2022 - суму 7483421,33 грн., за березень 2022 - суму 11479842,32 грн., що разом становить 22150000,00 грн., яка заявлена позивачем до стягнення.

Згідно листа ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 24.10.2023 № ТОВВИХ-23-15090, адресованого позивачу, обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56ХQ000WGLQ7006 становить: з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 986762,72 м.куб.; з 01.03.2022 по 31.03.2022 - 960115,32 м.куб., що відповідає обсягам газу, зазначеному в відповідних актах приймання-передачі природного газу за лютий та березень 2022.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно пункту 2 розділу VI Правил постачання природного газу, споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач просив не приймати в якості доказів копії актів приймання - передачі природного газу за лютий - березень 2022, квітень 2022 (з коригуючими актами за поставку у березні 2022), оскільки оригінали даних документів позивачем суду надано не було.

Як вказав позивач, враховуючи відсутність поштового зв`язку з м. Дніпрорудне Запорізької області, акт від 28.02.2022 надісланий 13.03.2022, акти від 31.03.2022 надіслані 11.04.2022 та коригуючі акти від 25.04.2022 надіслані 27.04.2022 позивачем відповідачу на його електронну пошту, що зазначена в договорі. В електронному листуванні позивач просив відповідача оформити надіслані акти та вислати їх скановані копії на зазначену електронну адресу позивача.

Представник позивача пояснив у судовому засіданні, що в позивача відсутні оригінали актів за лютий та березень 2022 та коригуючі акти від 25.04.2022, оскільки поштовий зв`язок між сторонами, у зв`язку з окупацією російськими військами м. Дніпрорудне Запорізької області, був відсутній, тому він надав до матеріалів справи копії актів, які надійшли йому на електронну пошту від відповідача з його підписами та печаткою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 викладено правовий висновок, що повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядає та оцінює суд відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами. Суд може розглядати електронне листування між особами в месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсягу обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням усіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.

У договорі постачання природного газу № 2520-НГТ-13 від 29.06.2021 вказано електронну пошту відповідача: kpteploseti@gmail.com.

Згідно наданих позивачем доказів, саме на вказану адресу були надіслані акти.

Суд приймає до уваги, що підпунктом 3.5.4 пункту 3.5 договору сторони встановили, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту, ненадання письмової обґрунтованої відмови проти підписання акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього договору.

Згідно наданої інформації Оператора ГТС (лист ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 24.10.2023 № ТОВВИХ-23-15090), обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56ХQ000WGLQ7006 (відповідачем) становить: з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 986762,72 м.куб.; з 01.03.2022 по 31.03.2022 - 960115,32 м.куб.

Вказані обсяги газу відповідають обсягам газу, зазначеним у відповідних актах приймання-передачі природного газу за лютий та березень 2022.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину постачання позивачем відповідачу природного газу в лютому 2022 в обсязі 986752,72 куб.м на загальну суму 7483421,33 грн. та в березні 2022 в обсязі 960115,32 куб.м на загальну суму 11479842,32 грн.

Вказана поставка відповідачем оплачена не була. Враховуючи наявну заборгованість за поставку газу в січні 2022 у сумі 3186736,35 грн., загальна сума заборгованості становить 22150000,00 грн.

Відповідачем, на спростування поставки газу в спірний період, надано податкові декларації з ПДВ за період березня-липня 2022 для підтвердження не реєстрації ним податкових накладних, виставлених позивачем.

Відповідно абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту .

Пунктом 198.6 ПК України визначено, що для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН).У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, факт не включення відповідачем до податкового кредиту сум ПДВ на підставі виставлених позивачем податкових накладних, не спростовує висновків суду щодо поставки газу в спірний період з січня по березень 2022 включно.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява N 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором склала суму 22150000,00 грн., що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Відповідач доказів оплати на користь позивача суми 22150000,00 грн. заборгованості не надав.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 22150000,00 грн. основного боргу.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Суд перевірив подані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та визнав їх арифметично правильними. З відповідача на користь позивача стягується 4055466,22 грн. інфляційних втрат та 781731,26 грн. 3% річних.

Щодо зазначення відповідачем про дію форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 14-1 даного Закону, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку - військова агресія проти України) повинен бути в причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Вказаний лист підписано президентом Торгово-промислової палати України.

Посилання відповідача на вказаний лист ТПП не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та для доведення їх наявності, в якості доказу, необхідно надавати сертифікат ТПП щодо неможливості виконання зобов`язання саме за договором № 2520-НГТ-13 від 29.06.2021. Крім того, вказаний лист не відповідає п.п. 6.12, 6.13 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3), оскільки його не підписано першим віце-президентом ТПП або віце-президентом ТПП, а також відсутня печатка ТПП на підписах вказаних осіб. Таким чином, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті ТПП, вищенаведеним нормам Закону і Регламенту не відповідає і не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України відповідачу, і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили.

Відповідачем не дотримано процедури повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, що встановлена договором № 2520-НГТ-13 від 29.06.2021, доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин та надання відповідного сертифікату ТПП не надано.

Відтак, відповідачем при розгляді даної справи не доведено, що дія вказаних ним форс-мажорних обставин унеможливила виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

На підставі викладеного вище, позов у цілому задовольняється судом повністю.

6. Судові витрати

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір у сумі 404807,96 грн. стягується з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" (вул. Героїв Праці, буд. 11, м. Дніпрорудне, Василівський район, Запорізька область, 71630, код ЄДРПОУ 32597943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) основний борг у сумі 22150000 (двадцять дві мільйони сто п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 781731 (сімсот вісімдесят одна тисяча сімсот тридцять одна) грн. 26 коп., інфляційні втрати в сумі 4055466 (чотири мільйони п`ятдесят п`ять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 22 коп., 404807 (чотириста чотири тисячі вісімсот сім) грн. 96 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 04 грудня 2023.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко