Рішення

від 16.11.2023 по справі 910/6135/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2023Справа № 910/6135/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/6135/23

за позовом ОСОБА_1

до Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5"

про визнання недійсним рішення загальних зборів членів кооперативу та скасування відповідних записів

За участю представників сторін:

від позивача: Зінченко І.О.;

від відповідача: Сімейко А.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5" про визнання недійсним рішення загальних зборів членів кооперативу, оформлених протоколом № 1 від 05.02.2023, та скасування відповідних записів, здійснених приватним нотаріусом.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на те, що позачергові загальні збори членів ЖБК "Молодіжний-5" 05.02.2023 були проведені з порушенням процедури їх скликання, порядку проведення та за відсутності необхідного кворуму, що є порушенням норм чинного законодавства та положень Статуту ЖБК "Молодіжний-5", у зв`язку з чим позивач просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів членів ЖБК "Молодіжний-5", оформлених протоколом № 1 від 05.02.2023, та скасувати відповідні записи, реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, проведених 24.02.2023 18:23:00, 1000691070008029486, відомості про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані. Зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, проведених приватним нотаріусом Сперчун О.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

16.06.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6135/23 та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.08.2023.

Підготовче засідання 03.08.2023 у справі № 910/6135/23 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 підготовче засідання у справі № 910/6135/23 призначено на 17.08.2023.

17.08.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.

Присутній у підготовчому засіданні 17.08.2023 представник позивача позов підтримав та просив надати час для ознайомлення з відзивом на позов і підготовлення відповіді на відзив.

Представник відповідача позов не визнав і не заперечував щодо відкладення розгляду справи.

В підготовчому засіданні 17.08.2023 оголошено перерву до 14.09.2023.

23.08.2023 на електронну пошту та 28.08.2023 засобами поштового зв`язку від представника відповідача до суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5" про розгляд справи № 910/6135/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

07.09.2023 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 відмовлено в задоволенні заяви представника ЖБК "Молодіжний-5" адвоката Сімейка А.М. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

14.09.2023 на адресу суду надійшли заяви свідків.

14.09.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

В підготовчому засіданні 14.09.2023 оголошено перерву до 19.10.2023 за клопотанням представника відповідача, який просив надати час на ознайомлення з відповіддю на відзив та підготовку заперечень на відповідь на відзив.

18.10.2023 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення.

Присутній у судовому засіданні 19.10.2023 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив призначити справу до судового розгляду.

Представник відповідача позов не визнав та не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду.

Враховуючи відсутність будь-яких інших заяв та клопотань, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/6135/23 до судового розгляду по суті на 16.11.2023.

16.11.2023 на адресу суду від позивача надійшли пояснення.

Присутній у судовому засіданні 16.11.2023 представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 16 листопада 2023 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 22.12.2012 до нього внесено запис 10691200001029486 стосовно Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5" (дата державної реєстрації 17.10.1977).

05.02.2023 відбулись позачергові загальні збори членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", прийняті рішення на яких оформлені Протоколом №1 від 05.02.2023.

У вказаному Протоколі №1 від 05.02.2023 зазначено, що присутні 62 члени кооперативу із 117 членів.

Загальними зборами Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", які були проведені 05.02.2023, зокрема, вирішено:

1) обрати головою позачергових загальних зборів членів Кооперативу ОСОБА_2 ; секретарем позачергових загальних зборів членів Кооперативу ОСОБА_3 , надано зазначеним особами право підпису протоколу позачергових загальних зборів членів Кооперативу;

2) обрати правління Кооперативу строком на 5 років: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

3) обрати ревізора Кооперативу строком на 5 років ОСОБА_3 ;

4) передати всі функції з управління багатоквартирним будинком та його прибудинковою територією Житлово-будівельному кооперативу "Молодіжний-5", який має право залучати підрядні організації та виконавців на договірній основі;

5) надати згоду Житлово-будівельному кооперативу "Молодіжний-5" на прибирання та утримання прибудинкової території навколо будинку у закріплених за будинком розмірах;

6) визначити розмір внесків на управління (утримання) будинку та прибудинкової території у розмірі 14,48 грн. за 1 кв.м. для першого поверху, 15,00 грн. за 1 кв.м. для другого та інших поверхів;

7) затвердити кошторисні витрати у 2022 році, в тому числі витрати на послуги по вивезенню сміття у розмірі 33,14 грн. на одну особу з 01.09.2022 та розмір внесків на управління (утримання) будинком та прибудинкової території, який склав 7,02 грн. за 1 кв.м.

Рішенням правління Житлово-будівельному кооперативу "Молодіжний-5", оформленим протоколом №1 від 23.02.2023, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сперчун О.О. за реєстровими №№45, 46, обрано голову зборів правління Кооперативу ОСОБА_2 , секретарем зборів ОСОБА_4 , звільнено з посад голови правління Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5" ОСОБА_8 , визначивши останній день його повноважень 23.02.2023, обрано головою правління Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5" ОСОБА_2 із строком початку її повноважень з 24.02.2023; провести державну реєстрацію змін.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що позачергові загальні збори членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5" були неповноважні, відсутній кворум, оскільки на них були присутні лише 49 членів кооперативу із 117, а голосували на зборах не більше 50 членів, інші голоси були зібрано поза межами зборів, а саме всі, хто вказані в списку після 49 пункту не були присутні на зборах 05.02.2023. Крім того, при проведенні зборів не було дотримано порядок їх скликання, оскільки повідомлення про проведення зборів, розміщене на під`їзді будинку, не містило дати підписання й підписів ініціативної групи, а позачергові збори скликані за вимогою не 1/3 загальної кількості членів. За таких підстав, просить Суд визнати недійсним рішення загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", оформлене протоколом №1 від 05.02.2023, та скасувати відповідні записи, реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, проведених 24.02.2023 №1000691070008029486, відомості про кінцевого бенефіцарного власника в актуальному стані, зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, проведених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сперчун О.О.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначив, що позачергові загальні збори членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5" були скликані не менше ніж 1/3 членів кооперативу, а рішення приймались простою більшістю голосів присутніх на них 62 членів, а тому вказані збори були правомочні.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Корпоративними правами, відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Власник корпоративних прав бере участь у капіталі господарської організації, а реалізація правомочностей, які надаються власнику корпоративних прав, надає йому можливість впливати на діяльність господарської організації.

Відповідно під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За змістом частин першої та другої статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

Громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, є учасниками відносин у сфері господарювання, а відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю належать до господарських відносин (стаття 2, частина шоста статті 3 Господарського кодексу України).

Питання господарської діяльності кооперативів врегульовано статтею 94 Господарського кодексу України, яка визначає кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань, які можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Кооперативи здійснюють свою господарську діяльність відповідно до вимог Господарського кодексу України, інших законодавчих актів.

Законодавець врегулював приписами статей 95-100 Господарського кодексу України порядок створення та діяльності виробничих кооперативів, як таких, що є, поміж інших, підприємствами колективної власності, передбачивши водночас існування відповідного закону, що регулює діяльність різних видів кооперативів (частина перша статті 94 Господарського кодексу України).

Зазначені вище норми Господарського кодексу України кореспондуються із приписами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України «Про кооперацію».

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України «Про кооперацію» кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах (частина перша статті 7 Закону України «Про кооперацію»).

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про кооперацію» для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Особливості діяльності обслуговуючих кооперативів містяться у статтях 2, 23, 26 Закону України «Про кооперацію».

Так, обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку. Норма про кооперативні виплати не поширюється на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи.

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Особи, які є членами створеного ним обслуговуючого кооперативу, є правомочними брати участь в управлінні обслуговуючим кооперативом, отримувати певну частку активів обслуговуючого кооперативу в разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у кооперативі.

За змістом наведених вище норм корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 509/577/18, від 01.10.2019 у справі № 910/7554/18, від 17.12.2019 № 904/4887/18.

Отже, житлово-будівельний кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

05.02.2023 відбулись позачергові загальні збори членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", прийняті рішення на яких оформлені Протоколом №1 від 05.02.2023.

У вказаному Протоколі №1 від 05.02.2023 зазначено, що присутні 62 члени кооперативу із 117 членів.

Загальними зборами Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", які були проведені 05.02.2023, зокрема, вирішено:

1) обрати головою позачергових загальних зборів членів Кооперативу ОСОБА_2 ; секретарем позачергових загальних зборів членів Кооперативу ОСОБА_3 , надано зазначеним особами право підпису протоколу позачергових загальних зборів членів Кооперативу;

2) обрати правління Кооперативу строком на 5 років: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

3) обрати ревізора Кооперативу строком на 5 років ОСОБА_3 ;

4) передати всі функції з управління багатоквартирним будинком та його прибудинковою територією Житлово-будівельному кооперативу "Молодіжний-5", який має право залучати підрядні організації та виконавців на договірній основі;

5) надати згоду Житлово-будівельному кооперативу "Молодіжний-5" на прибирання та утримання прибудинкової території навколо будинку у закріплених за будинком розмірах;

6) визначити розмір внесків на управління (утримання) будинку та прибудинкової території у розмірі 14,48 грн. за 1 кв.м. для першого поверху, 15,00 грн. за 1 кв.м. для другого та інших поверхів;

7) затвердити кошторисні витрати у 2022 році, в тому числі витрати на послуги по вивезенню сміття у розмірі 33,14 грн. на одну особу з 01.09.2022 та розмір внесків на управління (утримання) будинком та прибудинкової території, який склав 7,02 грн. за 1 кв.м. та інші рішення.

Суд зазначає, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Однак, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;

- відсутність протоколу загальних зборів.

Для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому законом та статутом порядку також порушує його права, зокрема право на участь у загальних зборах товариства та, відповідно, на участь в управлінні товариством, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.

Отже, у справах з позовною вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, заявленою з підстав неповідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів, на яких прийняті спірні рішення, судам при вирішенні питання щодо порушення прав учасника товариства спірним рішенням необхідно з`ясовувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, яке є складовою скликання зборів, а також щодо відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства, оскільки своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів, що містить вичерпну інформацію щодо проведення зборів, є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Якщо учасник (або його представник) узяв участь у загальних зборах і голосував на них, то ця обставина сама собою не обов`язково свідчить про те, що учасник був належним чином повідомлений про збори і мав змогу підготуватися до розгляду питань порядку денного.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі №923/876/16.

Необхідність дослідження обставин щодо дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема, щодо належного повідомлення позивача про такі збори, відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства у подібних правовідносинах (про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з підстав неповідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів) при вирішенні питання про порушення прав позивача як учасника товариства на участь у загальних зборах та на участь в управлінні товариством підтверджена сталою судовою практикою, зокрема висновками Верховного Суду, що містяться у постановах від 02.05.2018 у справі №910/807/17 та від 27.11.2018 у справі №916/58/18.

Відповідно до п. 9.1 Статуту Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", затвердженого рішенням загальних зборів членів, оформленим протоколом №1 від 03.12.2016, органами управління Кооперативу є Загальні збори членів Кооперативу, Збори уповноважених членів Кооперативу і Правління Кооперативу. Загальні збори членів Кооперативу є вищим органом Кооперативу.

Питання, з яких рішення приймаються Загальними зборами членів Кооперативу: обрання членів Правління та виведення їх зі складу Правління, уповноважених членів Кооперативу, ревізійної комісії; створення, порядок використання фондів Кооперативу, визначених п. 4.7. Статуту; визначення обмежень на користування об`єктами, які перебувають у спільній власності членів Кооперативу та інших власників квартир та/або нежитлових приміщень в будинку Кооперативу. (п.9.2 Статуту)

Рішенням загальних зборів членів Кооперативу до компетенції загальних зборів членів Кооперативу можуть бути віднесені питання діяльності Кооперативу. (п.9.3 Статуту)

Згідно з п.9.7 Статуту позачергові збори скликаються на вимогу не менше 1/3 загальної кількості членів (уповноважених членів) Кооперативу, або на вимогу Правління Кооперативу, або Ревізійної комісії. Позачергові Загальні збори (Збори уповноважених) членів Кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення Правлінням або головою правління Кооперативу скликання позачергових Загальних зборів (Зборів уповноважених) членів Кооперативу вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

У п.9.8.1 Статуту зазначено, що рішення Загальних зборів членів Кооперативу (Зборів уповноважених) приймаються простою більшістю голосів, а рішення про прийняття Статуту Кооперативу, про внесення змін до статуту Кооперативу, прийняття до кооперативу та виключення з кооперативу, про реорганізацію та ліквідацію Кооперативу вважаються прийнятими, якщо за нього проголосувало не менше як 75 відсотки присутніх на зборах членів Кооперативу (уповноважених членів). Після прийняття загальними зборами (зборами уповноважених) членів Кооперативу рішення щодо прийняття Статуту Кооперативу або про внесення змін до статуту Кооперативу, Статут Кооперативу або зміни до Статуту Кооперативу підлягають державній реєстрації у відповідних органах державної влади.

Рішення, які прийняті на Загальних зборах (Зборах уповноважених) членів Кооперативу оформлюються відповідними протоколами, які підписуються Головою та секретарем Загальних зборів (Зборів уповноважених) членів Кооперативу і підлягають постійному збереженню. (п.9.10 Статуту)

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось представниками сторін у поданих заявах по суті спору, членами Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5" є 117 осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", що підтверджується довідкою №25 від 17.11.1977.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про кооперацію» позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є.

Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

Суд зазначає, що позачергові загальні збори членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5" були скликані на вимогу 43 членів кооперативу, що підтверджується рішенням зборів ініціативної групи мешканців будинку - членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5" про скликання позачергових загальних зборів членів кооперативу, оформленим протоколом №1 від 10.01.2023.

Крім того, вказаним рішенням визначено дату проведення позачергових загальних зборів членів кооперативу на 05.02.2023, створено ініціативну групу, яка складається з Голови та двох її членів, Головою обрано ОСОБА_2 , членами - ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , доручено вказаним особам розмістити на дошках оголошень та у під`їздах будинку біля ліфтів інформацію про проведення позачергових загальних зборів на 05.02.2023.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позачергові загальні збори членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", призначені на 05.02.2023, були скликані не менш ніж 1/3 загальної кількості членів Кооперативу ((43*100)/117) відповідно до п.9.8.1 Статуту Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5" та статті 15 Закону України «Про кооперацію», а тому суд не приймає до уваги доводи позивача в цій частині.

Щодо повідомлення позивача про дату, час, місце проведення та про порядок денний позачергових загальних зборів членів кооперативу, що відбулися 05.02.2023, суд зазначає.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про кооперацію» про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Відповідно до п.9.6 Статуту загальні збори (Збори уповноважених) членів Кооперативу скликаються Правлінням за необхідністю, але не менше ніж один раз на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний Загальних зборів (Зборів уповноважених) членів Кооперативу члени Кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення шляхом розміщення оголошень у відведених для цього місцях будинку Кооперативу, або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом) на адресу члена (уповноваженого члена) Кооперативу повідомлення про збори.

У Кооперативу відсутнє зобов`язання отримувати зворотне повідомлення про вручення члену Кооперативу запрошення на збори, в той же час при виникненні спору, має бути доведено реальність вчинення дій з повідомлення кооперативом члена про збори та дотримання строків такого повідомлення, встановлених статтею 15 Закону України "Про кооперацію".

За таких обставин, особа, яка скликає загальні збори, повинна вжити всіх розумних заходів для повідомлення учасників про проведення цих зборів. Обраний особою, що скликає загальні збори учасників, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне повідомлення учасника і не бути лише формальним.

У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 916/2506/20 та від 10.02.2021 у справі №923/226/20.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання рішення зборів ініціативної групи мешканців будинку - членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5" про скликання позачергових загальних зборів членів кооперативу, оформленого протоколом №1 від 10.01.2023, ініціативною групою Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5" було розміщено оголошення про проведення позачергових загальних зборів Кооперативу 05.02.2023 о 14:00 із зазначенням порядку денного на під`їзді будинку АДРЕСА_1 , про що також зазначив позивач у позовній заяві. Суд зазначає, що на порядок денний зборів 05.02.2023 було винесено ті ж питання, які опубліковані в оголошенні про проведення загальних зборів.

Обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №916/2584/18, та 06.02.2020 у справі №906/307/19).

Суд зазначає, що ОСОБА_1 була присутня під час проведення позачергових загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", які були проведені 05.02.2023, що підтверджується реєстраційним списком членів кооперативу та співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , присутніх на позачергових загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5".

За таких підстав, враховуючи п.9.6 Статуту Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", суд приходить до висновку, що відповідачем було забезпечено реальне повідомлення членів кооперативу про проведення позачергових загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5" на 05.02.2023 відповідно до норм чинного законодавства України та статуту.

Щодо наявності кворуму під час проведення позачергових загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", що відбулися 05.02.2023, суд зазначає слідуюче.

Як вбачається з протоколу №1 від 05.02.2023 позачергових загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", на них були присутні 62 члени кооперативу із 117 членів. Крім того, як вбачається з реєстраційного списку членів кооперативу та співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , присутніх на позачергових загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", на позачергових загальних зборах членів, які відбулись 05.02.2023, були присутні 62 члени.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про кооперацію» загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Судом розглянуті та відхилені доводи позивача, що позачергові загальні збори членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5" були неповноважні, оскільки на них були присутні лише 49 членів кооперативу із 117, а голосували на зборах не більше 50 членів, інші голоси були зібрано поза межами зборів, а саме всі, хто вказані в списку після 49 пункту не були присутні на зборах 05.02.2023, оскільки вони є припущеннями позивача та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Так, суд звертає увагу, що реєстраційний список членів кооперативу та співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 присутніх на позачергових загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5" від 05.02.2023 містить прізвище, ім`я, по-батькові членів кооперативу, номер квартир, їх площу, зазначення документу, що підтверджує право власності на квартиру, та підпис членів, вказаний список підписаний головою позачергових загальних зборів та секретарем позачергових загальних зборів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження доводів позивачем подано до суду письмові заяви свідків, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , підписи яких посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасенко А.В. 12.09.2023 за реєстровими №№871, 869, 870. Згідно з вказаними заявами, останні, як члени кооперативу, були присутні на зборах кооперативу 05.02.2023, на яких зареєструвалось лише 47 учасників.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Проте, при розгляді даної справи обставини наявності кворуму при проведенні позачергових загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", які були проведені 05.02.2023, встановлюються іншими належними та допустимими доказами, які відображаються у відповідних документах, а тому дані обставини не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Так, пояснення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у згаданих заявах не обмежуються повідомленням про відомі йому обставини, які мають значення для справи, а також зводяться до оцінки правомірності проведення загальних зборів, власного тлумачення подій та доказів, що є неправомірним.

При цьому, суд також критично ставиться до вказаних заяв свідків, оскільки всі перераховані особи, свідчення яких подано в матеріали справи, є членами Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", як відповідача за даним позовом, а також усі подані до суду заяви свідків, всупереч ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, містять пояснення цих осіб та їх власні судження і міркування.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги вказані заяви свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , підписи яких посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасенко А.В. 12.09.2023 за реєстровими №№871, 869, 870, на підтвердження відсутності кворуму 05.02.2023.

Так, у ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст.13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 ст.13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме позивач як особа, яка стверджує про відсутність кворуму під час проведення позачергових загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5" 05.02.2023, має довести ту обставину, на яку він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог - відсутність кворуму й участь у вказаних зборах лише 47 членів кооперативу.

Судом встановлено, що згідно з додатком до протоколу №1 від 05.02.2023 позачергових загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5" на вказаних зборах були присутні та приймали участь у голосуванні 62 члени кооперативу із 117 членів, що становить 52,99% загальної кількості членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5". За таких підстав, суд приходить до висновку, що кількість членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", що 05.02.2023 взяли участь у позачергових загальних зборах цього кооперативу, є більшою, ніж 50% від загальної кількості членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", необхідних для наявності кворуму для прийняття позачерговими загальними зборами кооперативу рішень, а тому позачергові загальні збори членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5" проведені за наявності кворуму.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з позовом в частині визнання недійсним рішення загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", оформленого протоколом №1 від 05.02.2023, не доведено обставин, з якими пов`язується визнання такого рішення недійсним.

Згідно із пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Порушеним правом слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

За таких обставин, суд зазначає, що саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 по справі №912/1856/16, від 14.05.2019 по справі №910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі №910/7164/19.

Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, корпоративні права учасника визначаються часткою в статутному капіталі господарського товариства, тобто корпоративні права обумовлені наявністю в особи прав на частку в статутному капіталі господарського товариства.

При цьому, корпоративні права не є об`єктом права власності та не можуть переходити у власність. Об`єктом права власності є частка в статутному капіталі товариства.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 була присутня при проведенні позачергових загальних зборах членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5" 05.02.2023, голосувала на зборах, а тому будь-які права та інтереси Позивача внаслідок прийняття рішення загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", оформленого протоколом №1 від 05.02.2023, порушені не були, що в силу вищенаведеного та ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 2 ГПК України унеможливлює задоволення її позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що визнання судом недійсними рішень загальних зборів, захищаючи порушені корпоративні права позивача, може зачіпати корпоративні права інших учасників, відповідно порушується баланс інтересів, тому при вирішенні питання щодо визнання недійсним рішення зборів суд повинен враховувати, в даних правовідносинах, інтереси Кооперативу та членів цього Кооперативу, дотримуватися балансу інтересів членів та встановити конкретне порушене право чи інтерес позивача для його співставлення з інтересами інших членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", які приймали участь у загальних зборах членів Кооперативу та своїм волевиявленням прийняли ті чи інші рішення, та Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", які можуть бути порушені визнанням недійсними рішення.

Суд відзначає, що позивачем не зазначено у позові та не доведено суду жодними належними, допустимими та достовірними доказами, в розумінні ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, які саме його права були порушені внаслідок прийняття рішень загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5", оформлених протоколом №1 від 05.02.2023, та яким чином визнання недійсними цих рішень допоможе відновити його порушені права.

Відсутність порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

За таких підстав, не підлягають задоволенню й позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування відповідних записів, реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, проведених 24.02.2023 №1000691070008029486, відомостей про кінцевого бенефіціарного власника в актуальному стані, зміни інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою, зміни керівника або відомостей про керівника юридичної особи, проведених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сперчун О.О., як похідні вимоги від основної вимоги, в задоволенні якої судом відмовлено.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-5" про визнання недійсним рішення загальних зборів членів кооперативу, оформленого протоколом № 1 від 05.02.2023, та скасування відповідних записів, здійснених приватним нотаріусом є недоведеними та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 01.12.2023.

Суддя А.І. Привалов