Рішення

від 23.11.2023 по справі 910/15387/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2023Справа № 910/15387/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО ВЕКТОР ГРУП"

до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ"

про стягнення 1284314,45 грн

Представники сторін:

від позивача: Борода А.В.

від відповідача: Гриценко В.С.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО ВЕКТОР ГРУП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 1284314,45 грн, з яких: 964646,64 грн - основний борг, 271065,48 грн - інфляційні втрати та 48602,33 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 53-121-13-21-10783 від 20.10.2021.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15387/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 02.11.2023.

23.10.2023 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО ВЕКТОР ГРУП" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції

17.10.2023 через Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позов.

23.10.2023 через Електронний суд від позивача надійшла відповідь на відзив.

27.10.2023 через Електронний суд від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 02.11.2023 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.11.2023.

16.11.2023 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО ВЕКТОР ГРУП" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції

Представник позивача у судовому засіданні 23.11.2023 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 23.11.2023 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору поставки №53-121-13-21-10783 від 20.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО ВЕКТОР ГРУП" поставило відповідачу продукцію на загальну суму 964646,64 грн:

згідно видаткової накладної №2 від 22.10.2021 на суму 827766,72 грн, яка в подальшому була відкоригована (повернуто частину товару) коригуючою видатковою накладною№2/1 від 19.11.2021 на суму 659099,52 грн;

згідно видаткової накладної №4 від 08.11.2021 на суму 136879,92 грн;

згідно видаткової накладної №5 від 22.11.2021 на суму 168667,20 грн.

Відповідач не виконав свої зобов`язання за договором поставки зі сплати вартості поставленої продукції, внаслідок чого заборгованість відповідача становить 964646,64 грн.

Оскільки, відповідач оплату вартості поставленої продукції у строк встановлений договором не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 964646,64 грн, а також нарахованих у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання інфляційних втрат у сумі 271065,48 грн та 3% річних у сумі 48602,33 грн.

Позиція відповідача

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на таке:

грошове зобов`язання за договором має бути виконане його стороною - покупцем, а саме: ДП "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі ВП "Запорізька АЕС", а не безпосередньо Державним підприємством "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ";

22.11.2021 була здійснена поставка продукції за договором у повному обсязі;

вартість продукції сплачується протягом 60 календарних днів (строк) з дати поставки повного обсягу продукції; ПДВ сплачується після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;

оплата частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації позивачем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто, в розумінні норм частини 2 статті 530 ЦК України, це грошове зобов`язання має бути виконане відповідачем у 7-денний строк від дня пред`явлення вимоги; оскільки вимога про сплату частини вартості товару у розмірі суми ПДВ від позивача не надходила, тому строк оплати цієї частини вартості товару не настав;

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО ВЕКТОР ГРУП" не надано належних доказів направлення позивачем та отримання відповідачем податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому ПК України порядку, а відтак, у відповідач має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору на суму ПДВ;

оскільки строк оплати вартості продукції в розмірі суми ПДВ не настав, грошове зобов`язання не було простроченим, позивач безпідставно здійснив нарахування трьох процентів річних за період з 21.01.2022 по 28.09.2023 та інфляційних втрат з урахуванням сукупного індексу інфляції 128,099%, який обчислений з урахуванням показників індексів інфляції за повні місяці: лютий 2022 - серпень 2023 року;

відповідач стверджує про настання для нього форс-мажорних обставин, у зв`язку із чим, виконання грошового зобов`язання за договором можливе після закінчення форс-мажорних обставин, підтверджених Торгово-промисловою палатою України, що відповідає умовам розділу 9 договору.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

20.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО ВЕКТОР ГРУП" (постачальник, позивач) та Державним підприємством "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі ВП "Запорізька АЕС", (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 53-121-13-21-10783 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплати продукцію - трубу безшовну.

У пункті 1.2 договору сторонами погоджено, що строк поставки продукції - жовтень-листопад 2021 року.

Відповідно до 3.2 договору оплата за продукцію здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу продукції шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п.3.3 договору оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

У пункті 4.4 Договору вказано, що постачальник зобов`язується скласти електронну податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Електронна адреса замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

За умовами пункту 7.6 договору у випадку неотримання покупцем у cтрок, визначених чинною редакцією ПКУ, електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену розділом 3 цього договору на суму ПДВ.

Договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє один рік (п. 12.1 договору).

Позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 964646,64 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: №2 від 22.10.2021 (з урахуванням коригуючої видаткової накладної №2/1 від 19.11.2021) на суму 659099,52 грн; №4 від 08.11.2021 на суму 136879,92 грн; №5 від 22.11.2021 на суму 168667,20 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із тим, що за доводами Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО ВЕКТОР ГРУП" відповідач оплату поставленої продукції у строк встановлений п.3.2. договору не здійснив, внаслідок чого позивачем заявлено про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 964646,64 грн. На підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 271065,48 грн та 3% річних у сумі 48602,33 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки та правовідносини сторін підпадають під правове регулювання Главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із матеріалів справи, факт отримання продукції на загальну суму 964646,64 грн відповідачем підтверджується видатковим накладними:№2 від 22.10.2021 (з урахуванням коригуючої видаткової накладної №2/1 від 19.11.2021) на суму 659099,52 грн; №4 від 08.11.2021 на суму 136879,92 грн; №5 від 22.11.2021 на суму 168667,20 грн. Також отримання товару не заперечується відповідачем.

Підписання відповідачем видаткових накладних, які за умовами договору та у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Відтак, у відповідача виник обов`язок з проведення розрахунку за поставлений позивачем товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті 3.2. договору сторони дійшли згоди, що оплата за продукцію здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу продукції шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Одночасно у п.3.3 договору сторони погодили, що оплата відповідачем частини вартості продукції у розмірі ПДВ здійснюється після реєстрації позивачем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги вказує, що протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу продукції мала бути сплаченою лише вартість продукції без врахування суми ПДВ. Сума ПДВ, за доводами відповідача, підлягала сплаті після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН, а строк її оплати не погоджений сторонами у договорі та відповідно має визначатися згідно із частини 2 статті 530 ЦК України.

Надаючи оцінку умовам договору та доводам сторін щодо строків оплати за договором, суд зазначає таке.

Так, у пункті 4.4 договору вказано, що постачальник зобов`язується скласти електронну податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством.

За умовами пункту 7.6 договору у випадку неотримання покупцем у cтрок, визначених чинною редакцією ПКУ, електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену розділом 3 цього договору на суму ПДВ.

З аналізу умов пунктів 3.2., 3.3, 4.4, 7.6. договору, положень ст.662, 664, 692 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідач має здійснити розрахунок за поставлену продукцію протягом 60 календарних днів з дати поставки продукції. При цьому оплата частини продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється не раніше отримання доказів реєстрації податкової накладної.

Виходячи із принципу свободи договору згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони у пунктах 3.2, 3.3 договору визначили закінчення строку виконання відповідачем зобов`язання з оплати суми ПДВ з днем отримання відповідачем податкової накладної.

Отже, у разі якщо позивачем не було зареєстровано податкову накладну по закінченню 60-денного строку від дати поставки продукції, відповідач повинен був оплатити ціну товару за видатковими накладними без врахування суми ПДВ. Водночас, сума ПДВ мала бути сплачена одразу після реєстрації податкової накладної та з урахуванням закінчення 60-денного строку на оплату поставленої продукції.

Згідно із матеріалів справи, позивачем здійснено реєстрації податкових накладних 15.11.2021, 23.11.2021, 25.11.2021 та 30.11.2021 відповідно, що підтверджується податковими накладними з відмітками реєстрації.

За таких обставин, у відповідача виник обов`язок з оплати продукції у повному обсязі, в тому числі суми ПДВ.

У відповідності до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У відповідності до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням. Квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку (п.18). З метою отримання зареєстрованих податкової накладної та/або розрахунку коригування платник податку складає запит в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) з дотриманням вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" (п.21). Платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування (п.25).

З огляду на наведені норми законодавства, з дати реєстрації вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (та прийняття її органам податкової служби) відповідач міг самостійно довідатись про її реєстрацію, оскільки вона відображається в електронному кабінеті відповідача у Державній податковій службі України. Відтак, не направлення позивачем відповідачу електронної податкової накладної та квитанцію про її реєстрацію на електронну адресу відповідача, не спростовує висновки суду щодо наявності у відповідача обов`язку з оплати товару у повному обсязі, в тому числі ПДВ.

Таким чином, враховуючи, що вартість продукції підлягала оплаті протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу продукції, а податкова накладна була зареєстрована в межах даного строку, то останнім днем виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленої продукції, в тому числі ПДВ, є 21.01.2022, а заперечення відповідача визнаються судом необґрунтованими.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Невиконане відповідачем зобов`язання за договором у сумі 964646,64 грн підтверджується матеріалами справи. Відповідач, у свою чергу, належних доказів на спростування заборгованості у сумі 964646,64 грн суду не надав.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 964646,64 грн.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 271065,48 грн (період нарахування: лютий 2022 року - серпень 2023 року) та 3% річних у сумі 48602,33 грн (період нарахування: 24/01/2022 - 28/09/2023), суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунки є арифметично правильними, здійснені у відповідності до умов договору та приписів законодавства, а відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрати у сумі 271065,48 грн та 3% річних у сумі 48602,33 грн є обґрунтованими.

З приводу посилань відповідача на те, що своєчасному виконанню грошового зобов`язання за договором перешкоджає введення в Україні воєнного стану, суд зазначає таке.

Аналіз приписів статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України дозволяє дійти висновку, що учасник господарських відносин, який вчинив правопорушення у сфері господарювання, звільняється від відповідальності за порушення господарського зобов`язання, якщо доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підставою для звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності за порушення господарського зобов`язання є обставини непереборної сили, що одночасно мають ознаки надзвичайності та невідворотності.

Водночас у частині другій статі 218 ГК України передбачено, що не вважаються надзвичайними і невідворотними обставинами порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 по справі № 915/531/17, від 26.05.2020 по справі № 918/289/19, від 17.12.2020 по справі № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Водночас, форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Стороною договору має бути підтверджено не тільки факт настання форс-мажорних обставин, а також і їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тобто мають бути встановлені причино-наслідкові зв`язки між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань.

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

З приводу доводів відповідача на те, що Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію РФ проти України, то суд зазначає, що лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин; зазначений лист видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією РФ проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання (у цьому випадку - за договором поставки №53-121-13-21-10783 від 20.10.2021, укладеним між сторонами).

Більш того, строк виконання грошового зобов`язання настав до введення воєнного стану на території України, що спростовує доводи відповідача про неможливість виконання грошового зобов`язання за договором.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги те, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.

Посилання відповідача на те, що грошове зобов`язання за договором має бути виконане ДП "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі ВП "Запорізька АЕС", а не безпосередньо Державним підприємством "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", суд відхиляє, оскільки можливість подання позову до відокремленого підрозділу юридичної особи ГПК України не передбачена, а у спірних правовідносинах за правилами, встановленими процесуальним законодавством, в якості відповідача може виступати юридична особа або юридична особа в особі її філії.

Всі інші доводи відповідача, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, з огляду на встановлені вище обставини, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованість у сумі 964646,64 грн, інфляційних втрати у сумі 271065,48 грн, 3% річних у сумі 48602,33 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про задоволення позовних вимог Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО ВЕКТОР ГРУП" основного боргу у сумі 964646,64 грн, інфляційних втрат у сумі 271065,48 грн та 3% річних у сумі 48602,33 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно із ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача 5000,00 грн витрат на правову допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п.5. договору про надання правової допомоги від 25.09.2023, укладеним між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Північна фортеця", вартість юридичних послуг складає 5000,00 грн.

Також у матеріалах справи наявна копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги СВ №1065480, адвокату Бороді А.В. на представництво інтересів позивача.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).

Верховний Суд в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України

З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затвердженого рішенням Ради адвокатів Чергінівської області від 17.03.2023 №119, суд дійшов висновку, що у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову та заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У відповідності до наведеної норми Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Оцінивши доводи відповідача, враховуючи наведені вище висновки щодо співмірності витратна правову допомогу, суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів або обґрунтувань, які б підтвердили неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката у справі, тоді як сама лише незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про відшкодування судових витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19.

Суд зазначає, що одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19)

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальност, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені повністю, то суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правової допомоги у сумі 5000,00 грн.

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО ВЕКТОР ГРУП" (14017, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Старобілоуська, будинок 25-А, ідентифікаційний код 39496530) основний борг у сумі 964646,64 грн, інфляційних втрати у сумі 271065,48 грн, 3% річних у сумі 48602,33 грн, витрати зі сплати судового збору 19264,72 грн та витрати на правову допомогу у сумі 5000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 04.12.2023.

Суддя С.О. Турчин