Постанова

від 27.03.2024 по справі 910/15387/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2024 р. Справа№ 910/15387/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Борода А.В.

від відповідача: Гриценко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ"

на рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2023 (повний текст рішення складено та підписано 04.12.2023)

у справі № 910/15387/23 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО ВЕКТОР ГРУП"

до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ"

про стягнення 1 284 314, 45 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО ВЕКТОР ГРУП" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 1 284 314,45 грн, з яких: 964 646,64 грн - основний борг, 271 065,48 грн - інфляційні втрати та 48 602,33 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 53-121-13-21-10783 від 20.10.2021 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі №910/15387/23 позов задоволено та стягнуто з Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО ВЕКТОР ГРУП" основний борг у сумі 964646,64 грн, інфляційні втрати у сумі 271065,48 грн, 3% річних у сумі 48602,33 грн, витрати зі сплати судового збору 19264,72 грн та витрати на правову допомогу у сумі 5000,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до пунктів 3.2., 3.3, 4.4, 7.6. договору, положень ст.ст.662, 664, 692 Цивільного кодексу України відповідач мав здійснити розрахунок за поставлену продукцію протягом 60 календарних днів з дати поставки продукції. При цьому оплата частини продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється не раніше отримання доказів реєстрації податкової накладної. Судом встановлено, що позивачем здійснено реєстрації податкових накладних 15.11.2021, 23.11.2021, 25.11.2021 та 30.11.2021 відповідно, що підтверджується податковими накладними з відмітками реєстрації, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок з оплати продукції у повному обсязі, в тому числі суми ПДВ. При цьому судом не взято до уваги посилання відповідача на форс-мажорні обставини, які виникли у зв`язку із повномасштабним вторгненням в Україну.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/15387/23, ДП НАЕК "Енергоатом" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволення позову про стягнення 271065, 48 грн інфляційних втрат та 48603, 33 грн 3 % річних як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права, зокрема, ст.ст. 217, 614, 617, 625 ЦК України, ст. 218 ГК України, ст. 236 ГПК України, ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

При цьому скаржник посилається на те, що на теперішній час ним втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії, факт існування на території України надзвичайних обставин - введення воєнного стану впливає на спроможність проведення своєчасних розрахунків та є загальновідомим і нормативно врегульованим, отже доведеним відповідачем.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 (колегія суддів: головуюча - Ховаківська І.П., Владимиренко С.В., Демидова А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" на рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/15387/23 та призначено її до розгляду на 27.03.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 за клопотанням ТОВ "ТЕХНО ВЕКТОР ГРУП" розгляд справи постановлено здійснювати у режимі відеоконференції у системі EasyCon.

У судовому засіданні 27.03.2024 взяв участь представник скаржника, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

У судовому засіданні 27.03.2024 у режимі відеоконференції також взяв участь представник позивача, який заперечив проти апеляційної скарги і просив відмовити у її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору поставки від 20.10.2021 № 53-121-13-21-10783, укладеного між Державним підприємством "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі ВП "Запорізька АЕС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО ВЕКТОР ГРУП" останнє взяло на себе зобов`язанняя поставити, а покупець прийняти і сплати продукцію - трубу безшовну.

Згідно з п. 1.2 договору строк поставки продукції - жовтень-листопад 2021 року.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що оплата за продукцію здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу продукції шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

В п.3.3 договору визначено, що оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

За положеннями п. 4.4 договору постачальник зобов`язується скласти електронну податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Електронна адреса замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

У випадку неотримання покупцем у cтрок, визначених чинною редакцією ПКУ, електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену розділом 3 цього договору на суму ПДВ (п. 7.6 договору).

Строк дії договору - один рік з дати підписання сторонами (п. 12.1 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем - прийнято продукцію на загальну суму 964646,64 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: №2 від 22.10.2021 (з урахуванням коригуючої видаткової накладної №2/1 від 19.11.2021) на суму 659099,52 грн; №4 від 08.11.2021 на суму 136879,92 грн; №5 від 22.11.2021 на суму 168667,20 грн.

Відповідно до матеріалів справи позивачем здійснено реєстрації податкових накладних 15.11.2021, 23.11.2021, 25.11.2021 та 30.11.2021 відповідно, що підтверджується податковими накладними з відмітками реєстрації.

Звертаючись з позовом у даній справі ТОВ "ТЕХНО ВЕКТОР ГРУП" послалось на те, що відповідач оплату поставленої продукції у строк встановлений п.3.2. договору не здійснив, внаслідок у нього утворилась заборгованість в сумі 964646,64 грн, на яку ним нараховано інфляційні втрати у сумі 271065,48 грн та 3% річних у сумі 48602,33 грн підставі ст.625 ЦК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем факт отримання ним продукції на загальну суму 964646,64 грн, що підтверджено видатковим накладними:№2 від 22.10.2021 (з урахуванням коригуючої видаткової накладної №2/1 від 19.11.2021) на суму 659099,52 грн; №4 від 08.11.2021 на суму 136879,92 грн; №5 від 22.11.2021 на суму 168667,20 грн.

Також, позивачем здійснено реєстрації податкових накладних 15.11.2021, 23.11.2021, 25.11.2021 та 30.11.2021 відповідно, що підтверджується податковими накладними з відмітками реєстрації.

З урахуванням пунктів 3.2., 3.3 договору у відповідача виник обов`язок з оплати продукції у повному обсязі, в тому числі суми ПДВ.

З урахуванням зазначеного вище, правомірним є висновок суду про задоволення позову в частині стягнення суми основної заборгованості.

В оскаржуваній частині рішення щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач послався на Форс-мажорні обставини (обставинами непереборної сили), які є надзвичайними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України та ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

За наведеною правовою позицією лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону "Про Торгово-промислові палати в Україні").

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання / неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17,від 30.11.2021 у справі №913/785/17).

Як обґрунтовано враховано місцевим господарським судом, строк виконання грошового зобов`язання у відповідача настав до введення воєнного стану на території України, у зв`язку з чим посилання на повномасштабне вторгнення в Україну, як на причину неможливості виконання своїх зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару є безпідставним.

Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує також і те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, зробила висновок, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю, у зв`язку з чим не підлягають зменшенню.

Отже, доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі №910/15387/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 15.04.2024 (у зв`язку з перебуванням суддів у відпустці у період з 01.04.2024 по 14.04.2024).

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова