Рішення

від 21.11.2023 по справі 911/2453/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/2453/23

За позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Приватного підприємства «Гарант Енерго М»

про 2 737 555, 54 грн

Суддя Антонова В.М.

Секретар судових засідань Налапко Ю.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Буркова О.М.;

від відповідача: не з`явився;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Гарант Енерго М» (далі - відповідач) про стягнення 2 737 555, 54 грн, з яких: 1 559 387, 74 грн основний борг, 322 716, 47 грн пеня, 695 621, 79 грн інфляційні втрати та 159 829, 54 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0540-03041 від 20.05.2019, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг у період з липня 2019 року по серпень 2020 року.

2. Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

3. Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.08.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

24.08.2023 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 26.09.2023.

У підготовче засідання 26.09.2023 з`явився представник позивача, відповідач у засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомив. Суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 24.10.2023.

24.10.2023 в підготовче засідання з`явився представник позивача, відповідач у засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомив. Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.10.2023 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 07.11.2023.

26.10.2023 від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження в справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 179 986, 93 грн, в зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині, оскільки вказана заборгованість стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 в справі № 910/16154/19.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 07.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.11.2023.

У судове засідання 21.11.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні 21.11.2023 надав пояснення по суті позовних вимог, просив позов задовольнити.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Щодо клопотання позивача про закриття провадження в справі, суд зазначає таке.

Так, в обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на те, що ним заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за отримані послуги за період з липня 2019 року по серпень 2020 року, проте заборгованість за отримані послуги за період з липня 2019 року по серпень 2019 року в розмірі 179 986, 93 грн стягнута з відповідача рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 в справі № 910/16154/19, а тому на його думку предмет спору в цій частині припинив існувати в процесі розгляду справи, в зв`язку з чим просить закрити провадження в справі в частині стягнення 179 986, 93 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження в справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 в справі № 910/16154/19 стягнуто з відповідача за спірним договором заборгованість за отримані послуги в липні та серпні 2019 року в розмірі 179 986, 93 грн.

Як убачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з даним позовом 10.08.2023, з вимогою про стягнення 2 737 555, 54 грн, з яких: 1 559 387, 74 грн основний борг за отримані послуги за період з липня 2019 року по серпень 2020 року, 322 716, 47 грн пеня, 695 621, 79 грн інфляційні втрати та 159 829, 54 грн 3% річних.

Отже, на момент звернення позивача з даним позовом до суду, спір із приводу стягнення заборгованості за отримані послуги в липні та серпні 2019 року вже був розглянутий судом у іншій справи за № 910/16154/19 та не міг існувати в рамках даної справи, а тому суд відмовляє в задоволені клопотання позивача про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості за отримані послуги липні та серпні 2019 року в розмірі 179 986, 93 грн.

У судовому засіданні 21.11.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

20.05.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" правонаступником якого є позивач у справі (далі - виконавець) та відповідачем (далі - користувач) укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0540-03041 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов`язується надати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єктами користувача в складі об`єднаної енергетичної системи ОЕС України, а саме забезпечити надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема, безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки (далі - послуга).

Користувач зобов`язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов договору (п.1.2. договору).

Згідно із п.2.1. договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який визначається регулятором відповідно до затвердженої ним методики та оприлюднюється виконавцем на своєму офіційному веб - сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дати прийняття, якщо більш пізній термін не визначено у документі, яким затверджено тариф.

Обсяг наданої послуги визначається: для виробників - як обсяг виробленої енергії (в одиницях відпуску); для операторів систем розподілу - як обсяг розподіленої електричної енергії; для споживачів - як обсяг спожитої електричної енергії (п.2.2. договору).

У пункті 2.3. договору сторони погодили, що вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:

- до 10 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги;

- до 20 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги;

- до останнього банківського дня календарного місяця - 30 % вартості послуги.

Відповідно до п.2.5 договору виконавець надає користувачу акт надання послуги до 04 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Користувач має повернути погодженим один примірник акта надання послуги в наступному розрахунковому періоді (п.2.6 договору).

Згідно із п.2.7. договору оплата рахунків здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - сервіс), за умови наявності електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Пунктами 3.2.1., 3.2.4. договору погоджено, що обов`язками користувача є, зокрема, своєчасне та в повному обсязі здійснення розрахунків за договором, та повернення виконавцю підписаних актів про надання послуг.

Відповідно до п.6.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктом 2.5. цього договору, з порушенням термінів користувач сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати. Сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі окремим рядком.

У пункті 10.1. договору сторони визначили, що планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов`язаний подавати виконавцю до 10-ї доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Виконавець протягом 3днів їх погоджує і повертає користувачу.

Акти надання послуг, акти звірки розрахунків, рахунки та будь-які повідомлення за договором повинні направлятися однією стороною іншій за допомогою сервісу, електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в договорі (п.10.5. договору).

Сформовані акти про надання послуг, рахунки та будь - які інші документи, передбачені договором, якими сторони здійснюють обмін у процесі виконання договору, можуть надаватися в електронному вигляді за допомогою сервісу (п.10.6. договору).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2019. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодної зі сторони не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.12.1. договору).

20.05.2019 сторони уклали додаткову угоду до договору, зокрема, відповідно до п.1. даної угоди у випадку набуття чинності ст. 66-71 Закону України "Про ринок електричної енергії" та/або внесення зміни в договір між членами оптового ринку України щодо закупівлі втрат електричної енергії в магістральних та міждержавних електромережах ДП "НЕК "Укренерго", права та зобов`язання сторін за договором в частині розрахунків за надані послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління є обов`язковими для виконання, починаючи з наступного дня після настання одного з таких випадків.

Постановою НКРЕКП від 07.06.2019 № 955 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» на II півріччя 2019 рік» встановлений тариф на послуги з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління на рівні 8,90 грн/МВт-год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління згідно з додатком. Ця постанова набирає чинності з дати початку дії нового ринку електричної енергії згідно із Законом України «Про ринок електричної енергії», але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр». (Офіційно опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр», 19.06.2019, № 113)

Постановою НКРЕКП від 10.09.2019 № 1893 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 01 серпня 2019 року № 1622» унесені зміні щодо тарифу, та встановлений тариф з 01.10.2019 на рівні 8,04 грн./МВт год.

Постановою НКРЕКП від 10.12.2019 № 2669 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2020 рік» встановлений тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на рівні 10,23 грн/МВттод (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління згідно з додатком. Ця постанова набирає чинності з 01 січня 2020 року, але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр»./' Офіційно опубліковано в газеті „Урядовий кур`єр", 14.12.2019, N° 241).

Постановою НКРНЕКП від 11.07.2020 N° 1330 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 10 грудня 2019 року № 2669» унесені зміні щодо тарифу, та встановлений тариф з 01.08.2020 на рівні 24,75 грн./МВт год.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за отримані послуги в липні - серпні 2019 року за договором надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0540-03041 від 20.05.2019.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 в справі № 910/16154/19 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 180 747, 23 грн основної заборгованості та 2 711, 21 грн судового збору.

Також на виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги з диспетчерського (оперативно технологічного) управління в період з вересня 2019 року по серпень 2020 року на загальну суму 1 376 335, 97 грн, що підтверджується актами надання послуг з вересня 2019 року по серпень 2020 року з урахуванням відповідних актів коригування до них, а саме: вересень 2019 року на суму 92 029, 58 грн, жовтень 2019 року 94 100, 17 грн, листопад 2019 року на суму 114 713, 34 грн, грудень 2019 року на суму 109 932, 37 грн, січень 2020 року на суму 132 833, 39 грн, лютий 2020 року 123 050, 90 грн, березень 2020 року на суму 106 143, 56 грн, квітень 2020 року на суму 86 026, 92 грн, травень 2020 року на суму 98 760, 85 грн, червень 2020 року 90 363, 19 грн, липень 2020 року на суму 94 544, 66 грн, серпень 2020 року на суму 233 837, 04 грн, та виставлено відповідні рахунки, які направлялись на адресу відповідача (а.с.30-97).

24.11.2020 позивачем на ім`я відповідача за адресою: 04070, місто Київ, вулиця Спаська, будинок 37, направлено лист за вих. №01/42520 про припинення дії договору, що підтверджується описом вкладення цінного листа та конвертом за №0500340246791.

Відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати наданих послуг за період з липня 2019 року по серпень 2020 року, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 1 559 387, 74 грн основного боргу, 322 716, 47 грн пені, 695 621, 79 грн інфляційних втрат та 159 829, 54 грн 3% річних.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній передач, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Пунктом 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що диспетчерське управління - це оперативно-технологічне управління об`єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки.

В п. 51 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» об`єднана енергетична система України (далі - ОЕС України) визначена, як сукупність електростанцій, електричних мереж, інших об`єктів електроенергетики, що об`єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної енергії при централізованому управлінні цим режимом.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про ринок електричної енергії» в електроенергетиці України діє єдина диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та споживанням електричної енергії. Функції диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ОЕС України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав здійснює оператор системи передачі. Диспетчерське (оперативно-технологічне) управління поширюється на суб`єктів господарювання, об`єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України.

Диспетчерське (оперативно-технологічне) управління базується на принципах об`єктивності, прозорості та недискримінаційності і має забезпечувати належне функціонування ринку електричної енергії.

Диспетчеризація встановлених генеруючих потужностей та використання міждержавних перетинів мають здійснюватися відповідно до кодексу системи передачі, правил ринку та інших нормативних документів, на основі економічних критеріїв та з урахуванням технічних обмежень системи.

В п. 1.4. підрозділу 1. Визначення основних термінів та понять розділу I. Загальні положення Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 N 309 оперативно - технологічне управління ОЕС України визначається, як побудована за ієрархічною структурою система контролю параметрів та режимів роботи енергосистеми в цілому та обладнання кожного енергетичного об`єкта, що входить до її складу, у процесі виробництва, передачі та розподілу електричної енергії з метою управління цими процесами для підтримання заданих параметрів та режимів роботи шляхом реалізації комплексу дій, направлених на зміну технологічних режимів та/або оперативного стану обладнання енергооб`єктів, що складається з прийняття рішення, підготовки та надання оперативної команди і контролю за її виконанням

Враховуючи наведене вище, укладений між сторонами договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0540-03041 від 20.05.2019 є змішаним договором, який містить в собі елементи договору про надання послуг, про енергопостачання та договору підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 54, 61, 63 Цивільного кодексу України та Глави 20 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами ч.2 ст.714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 854 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1.2. розділу 1. Загальні положення Порядку формування тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.04.2019 N 586 тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі - тариф) - це розмір плати в розрахунку на одиницю обсягу передачі електричної енергії електричними мережами, що забезпечує відшкодування суб`єкту господарювання обґрунтованих витрат на провадження діяльності з оперативно-технологічного управління ОЕС України, а також отримання прибутку.

Згідно з п. 1.3. розділу 1. Загальні положення Порядку формування тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.04.2019 N 586 НКРЕКП забезпечує доступ споживачів до інформації шляхом оприлюднення тарифу, його складових, операційних витрат, змін тарифу на офіційному веб-сайті у мережі Інтернет, у засобах масової інформації.

Розрахунок тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та всіх його складових здійснюється без урахування податку на додану вартість (п. 1.5. розділу 1. Загальні положення Порядку формування тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.04.2019 N 586).

Як установлено судом, постановою НКРЕКП від 07.06.2019 № 955 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» на II півріччя 2019 рік» встановлений тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на рівні 8,90 грн/МВт-год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління згідно з додатком. Ця постанова набирає чинності з дати початку дії нового ринку електричної енергії згідно із Законом України «Про ринок електричної енергії», але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр». (Офіційно опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр», 19.06.2019, № 113)

Постановою НКРЕКП від 10.09.2019 № 1893 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 01 серпня 2019 року № 1622» унесені зміні щодо тарифу, та встановлений тариф з 01.10.2019 на рівні 8,04 грн./МВт год.

Постановою НКРЕКП від 10.12.2019 № 2669 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» на 2020 рік» встановлений тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на рівні 10,23 грн/МВттод (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління згідно з додатком. Ця постанова набирає чинності з 01 січня 2020 року, але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр». Офіційно опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр», 14.12.2019, N° 241).

Постановою НКРНЕКП від 11.07.2020 N° 1330 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 10 грудня 2019 року № 2669» унесені зміні щодо тарифу, та встановлений тариф з 01.08.2020 на рівні 24,75 грн./МВт год.

Отже, відповідно до умов договору та чинного законодавства відповідач, як користувач, був зобов`язаний надати позивачу інформацію з плановими обсягами розподілу електроенергії та здійснити оплату за надані послуги, в порядку визначеному п.2.4. договору.

Відповідач свої зобов`язання за договором щодо надання позивачу інформації з плановими обсягами розподілу електроенергії з липня 2019 року по серпень 2020 року та щодо здійснення оплати за надані послуги у відповідний період, в порядку визначеному п.2.4. договору, не виконав, доказів іншого матеріали справи не містять.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 в справі № 910/16154/19 стягнуто з відповідача на користь позивача 180 747, 23 грн заборгованості за отримані послуги в липні - серпні 2019 року за договором надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0540-03041 від 20.05.2019,.

Вказаним рішенням було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за отримані послуги в липні та серпні 2019 року, а тому суд відмовляє в задоволені позову в частині стягнення основної заборгованості за отримані послуги в липні та серпні 2019 року.

Також на виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги з диспетчерського (оперативно технологічного) управління в період з вересня 2019 року серпень 2020 року на загальну суму 1 376 335, 97 грн, що підтверджується актами надання послуг з вересня 2019 року по серпень 2020 року з урахуванням відповідних актів коригування до них, а саме: вересень 2019 року на суму 92 029, 58 грн, жовтень 2019 року 94 100, 17 грн, листопад 2019 року на суму 114 713, 34 грн, грудень 2019 року на суму 109 932, 37 грн, січень 2020 року на суму 132 833, 39 грн, лютий 2020 року 123 050, 90 грн, березень 2020 року на суму 106 143, 56 грн, квітень 2020 року на суму 86 026, 92 грн, травень 2020 року на суму 98 760, 85 грн, червень 2020 року 90 363, 19 грн, липень 2020 року на суму 94 544, 66 грн, серпень 2020 року на суму 233 837, 04 грн, та виставлено відповідні рахунки, які направлялись на адресу відповідача (а.с.30-97).

Пунктами 3.2.1., 3.2.4. договору погоджено, що обов`язками користувача є, зокрема, своєчасне та в повному обсязі здійснення розрахунків за договором, та повернення виконавцю підписаних актів про надання послуг.

Суд зазначає, що вказані акти направлялись на адресу відповідача, проте в зв`язку з їх не отриманням останнім, поштою повертались за зворотною адресою - позивачу.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що вказані акти погоджені відповідачем, доказів, які б спростовували вказане матеріали справи не містять.

Крім того, при розрахунку основної заборгованості за надані послуги в березні 2020 року, позивач зазначає суму 109 208, 40 грн з урахування акта коригування від 29.09.2020, проте вказаний акт коригування відсутній в матеріалах справи.

Отже, як убачається з матеріалів справи позивачем надано відповідачу послуги з диспетчерського (оперативно технологічного) управління в період з вересня 2019 року по серпень 2020 року на загальну суму 1 376 335, 97 грн, що підтверджується актами надання послуг та відповідними актами коригування до них (а.с.30-97).

Доказів оплати отриманих послуг відповідачем у період з вересня 2019 року по серпень 2020 року на загальну суму 1 376 335, 97 грн матеріали справи не містять, доказів її погашення відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, не надано та вказана сума заборгованості останнім у встановленому законом порядку не спростована.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання з оплати отриманих послуг диспетчерського (оперативно технологічного) управління в період з вересня 2019 року серпень 2020 року на загальну суму 1 376 335, 97 грн, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості за договором, а саме в розмірі 1 376 335, 97 грн.

Також у зв`язку з неналежним виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором, у частині оплати отриманих послуг у період з липня 2019 року по серпень 2020 року, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 01.08.2019 по 31.07.2023 у сумі 159 829, 54 грн та 695 621, 79 грн інфляційних втрат за загальний період з серпня 2019 року по червень 2023 року.

Суд зазначає, що в справі № 910/16154/19 позивачем не заявлялось та судом не вирішувалось питання щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих за неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань у липні та серпні 2019 року.

При цьому суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум передбачених частиною другою статті 625 Цивільного Кодексу України. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання (п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем у розмірі 159 829, 54 грн за загальний період з 01.08.2019 по 31.07.2023 суд, визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем за загальний період з серпня 2019 року по червень 2023 року в розмірі 695 621, 79 грн, визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання, в частині оплати отриманих послуг у період з липня 2019 року по серпень 2020 року, позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 01.08.2019 по 17.01.2021 в розмірі 322 716, 47 грн.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п.4 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.1. договору за внесення платежів з порушенням термінів користувач сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати. Сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі окремим рядком.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені в сумі 322 716, 47 грн за загальний період з 01.08.2019 по 17.01.2021, суд зазначає, що він арифметично неправильний, крім того, виконаний невірно, оскільки позивачем при розрахунку застосовано пеню в розмірі 0,1%, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України та не враховано встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування пені від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку з викладеним, судом здійснено власний розрахунок пені за загальний період з 01.08.2019 по 17.01.202021, обмежуючись строком встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, сумами та періодами визначеними позивачем, так за розрахунком суду розмір пені за вказаний період складає 134 741, 28 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 376 335, 97 грн основного боргу, 134 741, 28 грн пені, 695 621, 79 грн інфляційних втрат та 159 829, 54 грн 3% річних.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Приватного підприємства «Гарант Енерго М» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Гарант Енерго М» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Шкільна, будинок 22 А, офіс 77В, ідентифікаційний код 34795648) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) 1 376 335 (один мільйон триста сімдесят шість тисяч триста тридцять п`ять) грн 97 коп. основного боргу, 134 741 (сто тридцять чотири тисячі сімсот сорок одну) грн 28 коп. пені, 695 621 (шістсот дев`яносто п`ять тисяч шістсот двадцять одну) грн 79 коп. інфляційних втрат, 159 829 (сто п`ятдесят девять тисяч вісімсот двадцять дев`ять) грн 54 коп. 3% річних та 35 497 (тридцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто сім) грн 93 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 04.12.2023

Суддя В.М. Антонова