Постанова

від 14.11.2023 по справі 914/951/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 914/951/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської міської ради

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2023 (суддя Яворський Б. І.)

і постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 (головуючий суддя Кравчук Н. М., судді Скрипчук О. С., Матущак О. І.)

у справі № 914/951/22

за позовом Львівської міської ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромзен", 2) Приватного підприємства "Княжий Дар Плюс" і 3) суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи Шведа Володимира Володимировича ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "ПроКредит Банк",

(у судовому засіданні взяв участь представник відповідача-1- Безвенюк В. В.)

СУТЬ СПОРУ

1. Львівська міська рада (далі - позивач, Рада) звернулася з позовом до суду, посилаючись на порушення своїх прав як власника земельної ділянки щодо користування та розпоряджання нею внаслідок реєстрації права власності на розташований об`єкт по АДРЕСА_1 у м. Львові.

2. За наслідком розгляду цієї справи, судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог Ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, з огляду на обрання неефективного способу захисту прав.

3. Незгода Ради з висновками судів попередніх інстанцій щодо недоведення обставин віднесення спірного об`єкта до малої архітектурної форми, та, як наслідок, з висновками про обрання позивачем неефективного способу захисту прав власності на земельну ділянку, стала предметом касаційного оскарження рішень у цій справі.

4. За результатами касаційного розгляду Верховний Суд дійшов до висновку про необґрунтованість / передчасність висновків судів попередніх інстанцій, про що детально зазначено у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

5. Рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромзен" (далі - відповідач-1, ТОВ "Ромзен"), Приватного підприємства "Княжий Дар Плюс" (далі - відповідач-2, ПП "Княжий Дар Плюс") і суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи Шведа Володимира Володимировича (далі - відповідач-3, ФОП Швед В. В.), в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просила:

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності ФОП Шведа В. В. (РНОКПП НОМЕР_1 ) на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю "Б-1" загальною площею 157 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 153220246101) з припиненням права власності ФОП Шведа В. В. (РНОКПП НОМЕР_1 ) на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю "Б-1" загальною площею 157 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 153220246101);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 15.09.2008 № 10405 укладений між ФОП Шведом В. В. та ПП "Княжий Дар Плюс", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Елеонорою Віталіївною;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності ПП "Княжий Дар Плюс" (ЄДРПОУ 34857541) на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю "Б-1" загальною площею 157 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 153220246101) з припиненням права власності ПП "Княжий Дар Плюс" (ЄДРПОУ 34857541) на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю "Б-1" загальною площею 157 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 153220246101);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 11.09.2013 № 3669 укладений між ПП "Княжий Дар Плюс" та ТОВ "Ромзен", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк Оксаною Ігорівною;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "Ромзен" (ЄДРПОУ 36738733) на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю "Б-1" загальною площею 157 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна - 153220246101) з припиненням права власності ТОВ "Ромзен" (ЄДРПОУ 36738733) на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю "Б-1" загальною площею 157 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 153220246101).

6. Обґрунтовуючи позовні вимоги Рада, з посиланням на статті 12, 83, 123, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зазначала про те, що згідно з нормами чинного законодавства державній реєстрації речові права та їх обтяження на малі архітектурні форми, тимчасові некапітальні споруди не підлягають.

7. Разом з тим, Рада наголошувала, що оскільки павільйон на АДРЕСА_1 у м. Львові, про скасування запису про державну реєстрацію якого звернувся позивач, є тимчасовою некапітальною спорудою, державною реєстрацією права власності на неї порушуються права позивача щодо користування та розпорядження земельною ділянкою.

Короткий зміст судових рішень

8. Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.04.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

9. Ухвалюючи рішення у справі, суди виходили з того, що у даному випадку задоволення вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно без вирішення питання самочинного будівництва не призведе до реального захисту прав щодо можливості використання земельної ділянки власником, адже не буде досягнуто кінцевої мети для власника земельної ділянки в особі Ради, оскільки будівля (дозвіл на будівництво якої, як зазначає Рада, не надавався, збудоване приміщення в експлуатацію не приймалося, і земельна ділянка для будівництва не надавалася) і далі знаходитиметься на земельній ділянці.

10. Водночас, надані позивачем докази на підтвердження того, що спірна будівля не є нерухомим майном, а насправді є тимчасовою спорудою, суди визнали взаємосуперечливими, оскільки нежитлові приміщення загальною площею 157 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, м. Львів, у відповідних реєстрах визначені саме як нерухоме майно.

11. Крім того суди врахували, що про знаходження на земельній ділянці нерухомого майна, а не малої архітектурної форми, вказує також прийнята Радою 07.10.2021 ухвала № 1436, якою ТОВ "Ромзен" затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, а також укладений 25.11.2021 Радою з цим Товариством договір оренди землі.

12. З огляду на що, посилаючись на викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 правові позиції щодо питання застосування способу захисту порушеного права, суд першої інстанції, з яким також погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Рада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 20.04.2023 і постанову апеляційного суду від 19.09.2023 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

14. У касаційній скарзі Рада зазначає про ухвалення судами рішень з неправильним застосуванням, зокрема, статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій", статей 5, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень", статей 180, 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та без урахування висновків щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 920/754/19, від 19.05.2020 у справі № 914/1608/18, 26.01.2021 у справі № 914/2350/17 (за даними Єдиного державного реєстру судових рішень Верховним Судом у цій справі прийнято ухвалу про закриття касаційного провадження), від 13.10.2021 у справі № 914/1101/19, від 27.05.2021 (помилково зазначено дату від 25.05.2021) у справі № 914/1201/19, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18(914/680/20), від 14.12.2021 у справі № 911/1455/19, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 21.09.2022 у справі № 461/3490/18, від 03.08.2022 у справі № 727/4058/20, від 29.03.2018 у справі № 909/935/15, від 09.02.2018 у справі № 906/538/16, а також від 28.05.2020 (помилково зазначено дату від 20.05.2020) у справі № 910/7164/19.

15. Так, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги постанову Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 920/754/19, яка є релевантною до правовідносин у даній справі, предметом спору в якій було скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу з підстав неправомірної реєстрації права власності на некапітальну споруду, що порушує права міської ради як власника земельної ділянки. Верховний Суд у справі № 920/754/19 погодився з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу на тій підставі, що предмет відчуження не мав офіційно визнаного державою правового статусу нерухомого майна, а на земельній ділянці об`єкт нерухомого майна відсутній та констатував, що за таких обставин, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ефективним способом захисту цивільних прав позивача є вимоги про витребування земельної ділянки, адже речових прав на спірну земельну ділянку за жодним із відповідачів станом на момент звернення з позовом не було оформлено. Верховний Суд у цій справі визнав помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що належним способом захисту у спірних правовідносинах щодо самочинної забудови орендарем земельної ділянки позивача є позов про знесення самочинного будівництва, оскільки судами встановлено відсутність об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці.

16. У іншій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 № 916/1608/18, на висновки з якої звертає увагу скаржник, зокрема, зазначено, що державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі, а також вказано, що незаконна державна реєстрація права власності на тимчасову споруду обмежує права власника землі. Таке обмеження не пов`язане з фактичним знаходженням цього об`єкта на земельній ділянці (оскільки є рухомим майном), а виключно з його державною реєстрацією. Тому для відновлення прав позивача достатньо скасувати незаконну державну реєстрацію права власності. Натомість рішення суду про демонтаж жодним чином таких прав не поновить, так як права власника землі будуть і надалі обмежені цією реєстрацією.

17. Скаржник зазначає, що у справах № 914/1201/19, № 914/1101/19, № 914/2350/17, які не враховані попередніми судами, предметом позову також було скасування державної реєстрації права власності. Підстава позову - об`єкти нерухомості відсутні на земельних ділянках комунальної власності.

18. Скаржник наголошує, що як і у наведених вище справах, у справі, яка розглядається, також відсутній об`єкт нерухомого майна, а на земельній ділянці розміщена тимчасова некапітальна споруда, право власності на яку не підлягало державній реєстрації, та переміщення якої можливе без її знецінення і зміни призначення.

19. Крим того, зазначає про безпідставне неврахування судами постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), в якій Велика Палата підтримала правовий висновок Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 545/1883/20 щодо застосування статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", визначивши, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами).

20. Отже, скаржник відзначає, що оскільки спірна будівля не є об`єктом нерухомого майна, а тимчасовою спорудою, правильним способом захисту прав Ради на землю буде саме скасування незаконної державної реєстрації права власності на цей об`єкт, із скасуванням якої відновиться становище, яке існувало до порушення.

21. Крім того, скаржник зазначає про недослідження судами першої та апеляційної інстанції ключових доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, зокрема, акта обстеження земельної ділянки від 05.11.2021 № 98, який судами було немотивовано відхилено.

Позиція інших учасників справи

22. ТОВ "Ромзем" подало відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджуються з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

23. За доводами відзиву, зміст наведених скаржником постанов Верховного Суду як підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для касаційного перегляду судових рішень у цій справі, свідчить про неподібність правовідносин з цією справою, а відтак і нерелевантність наведених скаржником висновків з цих постанов.

24. При цьому ТОВ "Ромзем" зазначає, що застосовані судами попередніх інстанцій висновки щодо обрання Радою як власником земельної ділянки неефективного способу захисту свої прав як самостійної підстави для відмови у позові, відповідають висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 та від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

25. Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.08.2008 у справі № 19/163 визнано право власності за ФОП Шведом В. В. на нежитлові приміщення, загальною площею 157,0 кв.м по АДРЕСА_1, у м. Львові.

26. Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2009 рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2008 у справі № 19/163 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

27. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2009 у справі № 17/207 (19/163) позовну заяву ФОП Шведа В. В. залишено без розгляду.

28. Однак, як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2008 ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" зареєструвало за ФОП Шведом В. В. право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 157,0 кв.м за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1 на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2008 у справі № 19/163, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20182801.

29. 15.09.2008 ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" на підставі договору купівлі-продажу від 15.09.2008 зареєструвало за ПП "Княжий Дар Плюс" право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 157,0 кв.м, які знаходиться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 24655805), що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20233417.

30. 11.09.2013 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О. І. проведено реєстрацію права власності за ТОВ "Ромзен". Право власності було зареєстроване за ТОВ "Ромзен" на підставі договору купівлі-продажу (реєстраційний від 11.09.2013 № 3669).

31. 07.10.2021 Радою прийнято ухвалу № 1436 "Про затвердження ТОВ "Ромзен" проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1" (далі - ухвала № 1436), якою затверджено ТОВ "Ромзен" проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,0223 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:02:002:0098) по АДРЕСА_1 в оренду терміном на 2 роки для обслуговування будівлі магазину (код КВЦПЗ 12.08 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, перевіривши їх із земель, що не надані у власність або користування.

32. Підпунктами 2.1.1-2.1.3 пункту 2 ухвали № 1436 визначено товариству у тримісячний термін звернутись про скасування права власності на об`єкт, який розміщений на земельній ділянці, укласти з Радою договір оренди землі та договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою. У пункті 3 ухвали встановлено, що у разі невиконання товариством пункту 2 цієї ухвали, ця ухвала втрачає чинність.

33. За інформацією Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 29.10.2021, згідно з базою нарахування орендних платежів з лютого 2012 року по вересень 2021 року договори на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1 не обліковуються.

34. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.11.2021 № 282850281 нежитлова будівля "Б-1" загальною площею 157 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 153220246101; попередній реєстраційний номер 24655805) на АДРЕСА_1 у м. Львові перебуває у приватній власності ТОВ "Ромзен".

35. 05.11.2021 головним та провідними спеціалістами відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради за участю головного спеціаліста інформаційно-аналітичного відділу управління земельних ресурсів, головного спеціаліста відділу соціально-економічного розвитку Сихівської районної адміністрації було здійснено обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1.

36. За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки від 05.11.2021 № 98, у якому вказано, що на земельній ділянці № 1 в межах червоних ліній орієнтовною площею 0,0163 га на АДРЕСА_1 у м. Львові знаходиться торговий павільйон, який розділено на два окремі приміщення, загальними розмірами 18,17 м х 8,94 м (орієнтовною площею 163 кв.м) на бетонній площадці. Дані павільйони складаються з панелей типу "сендвіч" та металопластикового профілю зі склопакетним заскленням; на момент обстеження в приміщеннях здійснюється підприємницька діяльність - торгівля медикаментами (аптека "Подорожник") та торгівля алкогольними й тютюновими виробами (магазин "Напої та Тютюн"); станом на дату складання акта документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою відсутні; під час обстеження, на земельній ділянці в межах червоних ліній орієнтовною площею 0,0163 га на АДРЕСА_1 у м. Львові нежитлової будівлі "Б-1", площею 157,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 153220246101; попередній реєстраційний номер 24655805) не виявлено. Результати обстеження земельної ділянки: ТОВ "Ромзен" фактично використовує земельну ділянку № 1 в межах червоних ліній орієнтовною площею 0,0163 га на АДРЕСА_1 у м. Львові для обслуговування малої архітектурної форми.

37. На виконання прийнятої Радою ухвали № 1436 між Радою та ТОВ "Ромзен" укладено договір оренди землі від 25.11.2021, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування будівлі магазину (код КВЦПЗ 12.08 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій) з кадастровим номером 4610136800:02:002:0098, яка розташована у м. Львові на АДРЕСА_1. Об`єкт оренди: земельна ділянка, загальною площею 0,0223 га, у т.ч. під забудовою - 0,0223 га. На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: нежитлова будівля (інші об`єкти інфраструктури - немає).

38. Проте, як стверджував позивач, ТОВ "Ромзен" жодних дій на виконання пункту 2.1.1 ухвали № 1436 не вчинило, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю площею 157 кв.м за ТОВ "Ромзен" (ЄДРПОУ 36738733) на АДРЕСА_1.

39. Враховуючи наведене вище, позивач вважав, що його права як власника земельної ділянки, на якій розташовано спірну тимчасову споруду, порушуються оспорюваною державною реєстрацією права власності на неї та укладеними між відповідачами договорами купівлі-продажу цього об`єкта, що і стало підставою для звернення з позовом у цій справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

40. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

41. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

42. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

43. Разом з тим згідно із частиною четвертою статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Щодо суті касаційної скарги

44. Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги про скасування державної реєстрації права власності на спірний об`єкт та визнання недійсними укладених між відповідачами договорів купівлі-продажу цього об`єкта.

45. Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій виходили з обставин обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права. Такий висновок мотивований судами посиланням на віднесення спірного об`єкта до нерухомого майна внаслідок державної реєстрації такого об`єкта у відповідних реєстрах з 10.09.2008 саме як нежитлового приміщення, визначеного як нерухоме майно.

46. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

47. Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

48. Таким чином, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібне виконання трьох умов: завершення будівництва; прийняття до експлуатації; державна реєстрація.

49. У статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

50. Разом з цим державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. Близький за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19, а також у постанові від 14.12.2021 у справі № 911/1455/19, на висновки з якої посилається скаржник у касаційній скарзі.

51. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на тому, що Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

52. Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

53. Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

54. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Аналогійні висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі.

55. З огляду на наведене вище, суди попередніх інстанцій у цій справі помилково пов`язали державну реєстрацію відповідного об`єкта (яка ще й є спірною саме у цій справі) з обставиною, яка свідчить про фактичне існування такого об`єкта у матеріальному світі саме як нерухомого майна.

56. Водночас, згідно з частиною другою статті 181 ЦК України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

57. У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17.08.2000 № 507, міститься визначення терміну "будівля", їх перелік та класифікація - тимчасова споруда до будівель не належить і не є нерухомістю.

58. Разом з цим, відповідно до пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (діючого на момент реєстрації права власності на спірний об`єкт на АДРЕСА_1 у м. Львові), не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов`язані фундаментом із землею.

59. Наведене також відповідає частині четвертій статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в чинній редакції), відповідно до якої не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

60. Таким чином, оскільки тимчасова споруда не має статусу нерухомого майна, відповідно не підлягає реєстрації як об`єкт права.

61. Під час розгляду справи як у суді першої, так і суді апеляційної інстанцій, позивач наголошував, що спірний об`єкт, державна реєстрація права власності на який оспорюється Радою, є тимчасовою некапітальною спорудою, на підтвердження чого наводив, зокрема, акт обстеження земельної ділянки від 05.11.2021 № 98 у якому вказано, що на земельній ділянці № 1 в межах червоних ліній орієнтовною площею 0,0163 га на АДРЕСА_1 у м. Львові знаходиться торговий павільйон, який розділено на два окремі приміщення, загальними розмірами 18,17 м х 8,94 м (орієнтовною площею 163 кв.м) на бетонній площадці; дані павільйони складаються з панелей типу "сендвіч" та металопластикового профілю зі склопакетним заскленням.

62. Водночас, як уже зазначалося, помилково посилаючись виключно на обставину державної реєстрацію з 10.09.2008 спірного об`єкта в обґрунтування висновку щодо віднесення цього об`єкта до нерухомого майна, суди попередніх інстанцій фактично проігнорували зазначені в пункті 61 цієї постанови доводи позивача, належним чином не дослідили характеристики зареєстрованого майна, жодним чином не обґрунтували висновку того, що це майно належить до категорії нерухомості, не перевірили, чи не належить спірний об`єкт до передбачених законодавством об`єктів, що не підлягають державній реєстрації.

63. Окрім цього, з урахуванням наведених вище положень законодавства, яким врегульовано визначення категорій рухомого/нерухомого майна, посилання судів на обставини укладення між Радою та ТОВ "Ромзен" договору оренди землі із зазначенням у якому щодо розміщення на орендованій земельній ділянці об`єкта нерухомого майна (нежитлової будівлі), саме по собі не має правового значення для можливого віднесення спірного об`єкта за відповідними ознаками до нерухомого майна або ж тимчасової споруди.

64. При цьому судами також залишено без належної оцінки та мотивування і доводи позивача щодо обставин невиконання ТОВ "Ромзен" вимог пункту 2.1.1 ухвали Ради № 1436 в частині скасування державної реєстрації права власності на спірний об`єкт, як обов`язкової умови за якої земельна ділянка під ним передавалась у користування цьому товариству .

65. Частиною першою статі 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

66. Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

67. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 ГПК України, є обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

68. Верховний Суд вважає, що ті доводи, що їх наводив скаржник при розгляді справи у судах попередніх інстанцій, не є очевидно необґрунтованими, що вимагало від судів попередніх інстанцій їх повного дослідження, надання їм належної оцінки і відображення у судовому рішенні.

69. Отже, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про обрання Радою неефективного способу захисту порушеного права, обмежилися формальним підходом до розгляду справи, не встановивши (з належним обґрунтуванням) статусу спірного майна, а відтак і наявності/відсутності порушеного права позивача оспорюваною реєстрацією на спірний об`єкт.

70. З урахуванням викладеного, а також висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеному у пункті 8.5 постанови від 14.10.2019 року у справі № 910/6642/18, колегія суддів не аналізує доводи скаржника про ефективність способу захисту у цій справі, оскільки висновок судів попередніх інстанцій про неефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах визнається колегією суддів передчасним.

71. Відтак, з урахуванням наведених у цій справі правових висновків Верховного Суду та відповідних положень матеріального і процесуального законодавства колегія суддів вважає доводи касаційної скарги частково обґрунтованими.

72. Доводи відзиву на касаційну скаргу наведених висновків Верховного Суду не спростовують.

73. Разом з тим, суд касаційної інстанції не може виправити наведені вище порушення судів попередніх інстанцій, достовірне з`ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, та має бути здійснено в ході нового розгляду справи, під час якого судам необхідно врахувати підстави, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги (зокрема, викладене у пункті 64 цієї постанови).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

74. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

75. У зв`язку з наведеним ухвалені у справі постанова суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, а отже їх не можна визнати законними і обґрунтованими.

76. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

77. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини третьої статті 310 ГПК України касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції і рішення місцевого господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

78. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

79. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2023 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 914/951/22 скасувати.

3. Справу № 914/951/22 направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил