Рішення

від 23.11.2023 по справі 295/5244/22

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/5244/22

Категорія 30

2/295/2326/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2023 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Конончук Ю.О.,

за участю представника представника позивача Бородіна Д.В. ,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу, Єлісєєвої Людмили Валентинівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», про визнання недійсними правочинів, -

УСТАНОВИВ:

До Богунського районного суду м. Житомира 10.06.2022 р. звернувся ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу, ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо фінанс» (далі ТОВ «Фінансова компанія «Арбо фінанс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» (далі ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», про визнання недійсними з дня його укладення договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 15.09.2009 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Лубяковою Тетяною Валентинівною, реєстраційний №. 2952 від 15.09.2009 р., стягнути з відповідачів солідарно на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн 00. В обґрунтування позовних вимог вказав, що 15 вересня 2009 р. ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_5 договір дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Лубяковою Тетяною Валентинівною, реєстраційний №. 2952 від 15.09.2009 р. На думку позивача вказаний договір є недійсним на підставі ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України з застосуванням наслідків, передбачених ч.ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України, з наступних підстав.

ОСОБА_2 12 лютого 2008 р. уклав з ВАТ «Сведбанк» (в подальшому - ПАТ «Омега банк», на час розгляду позову ліквідовано, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10691110101027941) кредитний договір № 0501/0208/88-015 на суму 150 000 доларів США з строком погашення до 09 лютого 2018 р.

Вищевказаний договір було укладено з порукою ОСОБА_7 , договір поруки № 0501/0208/88-015-р від 12.02.2008 р.

В подальшому, право вимоги за вищевказаним кредитним договором придбало ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» придбало за договором факторингу у ПАТ «Сведбанк».

В подальшому, право вимоги за вищевказаним кредитним договором придбало ТОВ «Фінансова компанія «Арбо фінанси» у ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» за договором факторингу від 06.08.2020 р. (Т. 1 а. с. 50-52).

В подальшому, право вимоги за вищевказаним кредитним договором придбав ОСОБА_4 , позивач, у ТОВ «Фінансова компанія «Арбо фінанси» за договором факторингу від 06.08.2020 р. (Т. 1 а. с. 53-54).

Оскаржуваний договір є фіктивним та за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України, вчинений з метою приховати майно, належне ОСОБА_2 , на яке може бути звернено стягнення за порушення зобов`язань за кредитним договором, оскільки станом на 21 жовтня 2008 року ОСОБА_2 не мав змогу погашати вищевказаний кредит та виконувати свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, про що свідчить лист Житомирського відділення ВАТ «Сведбанк» від 21.11.2008 р. № 1355, лист ОСОБА_2 від 31.10.2008 р. на ім`я директора Житомирського відділення ПАТ «Сведбанк» та виписка по особовому рахунку за період з 11.02.2008 р. по 28.11.2012 р. № 2203062487502 за позовною заявою ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості

ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» звернулось з позовом до суду до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про стягнення коштів за вищевказаним кредитним договором.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 14 липня 2016 р. позов було задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» заборгованість у сумі 137 267,7 доларів С11ІА, що складає в еквіваленті 3 218 927,56 грн, та 67 854,38 грн. пені.

Договір поруки № 0501/0208/88-015-р від 12.02.2008 р., укладений між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_7 визнано припиненим.

Вказане рішення суду набуло законної сили 02 листопада 2016 р., та залишено без змін постановою Верховного Суду від 18.12.2019 р. (Т. 1 а. с. 28-35).

Однак, вищевказане рішення не було виконано, а виконавчий лист повернуто стягувану, за п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 19.10.2016 р. через відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідач, ОСОБА_2 , відчужуючи належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , був обізнаний про свою неможливість повернути кредитні кошти за № 0501/0208/88-015 від 12.02.2008 р., укладеним між відповідачем та ПАТ «Сведбанк», а тому передбачав для себе негативні наслідки у випадку задоволення судом позовних вимог та виконання судових рішень шляхом звернення стягнення на вказану квартиру.

Оспорюваний правочин укладений між особами, які є близькими родичами, мати та син (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 ), тобто були обізнані про можливі негативні наслідки у випадку задоволення позовів до відповідача про стягнення коштів, та оспорюваний договір дарування квартири вчинений з метою ухилення від виконання обов`язку сплатити кошти за кредитним договором, без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, з направленням дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов`язання шляхом звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення про стягнення грошових коштів.

Також, позивач просив поновити пропущений з поважних підстав строк подання позовної заяви, мотивуючі це тим, що укладення оскаржуваних договорів відбулося до початку розгляду судових справ № 278/5586/13-ц та № 2-251/12, про наявність оскаржуваного договору не знав та й не повинен бути знати, оскільки маючі постанову державної виконавчої служби про повернення виконавчого документу через відсутність майна у боржника, на яке може бути звернуто стягнення, й не знав про наявність оскаржуваного договору, про що свідчить витяг з АСВП - спец розділ від 20.06.2022 р. № 46407335.

Про наявність оскаржуваного договору дізнався після листа відповідача, ОСОБА_7 від 02 травня 2022 р., та отримання через адвоката Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 302646568 від 14.06.2022 р. з якої вбачається, що 10.11.2008 р. відповідач ОСОБА_2 подарував спірну квартиру своєї матері , ОСОБА_5 . (Т. 1 а. с. 47-49).

Оспорюваний правочин укладені між особами, які є близькими родичами, мати та син, які були обізнані про можливі негативні наслідки у випадку задоволення позову кредитора ВАТ «Сведбанрк» та оспорюваний договор дарування вчинено з метою ухилення від виконання обов`язку сплатити кредитору кошти, без наміру створення правових наслідків, обумовлених цими договорами, з направленням дій сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича та з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов`язання шляхом звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення про стягнення грошових коштів.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7 надала заяву, в якої позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , про визнання недійсним оскаржуваного договору, визнала в повному обсязі.

Додатково просила суд врахувати, що дійсно, оскаржувану угоду укладено ОСОБА_2 , з ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_2 , без наміру створити права та обов`язки для себе, з метою приховати майно, на яке може бути накладено стягнення, з метою уникнення стягнення за на спірне майно за борги за кредитним договором за № 0501/0208/88-015 від 12.02.2008 р., укладеним між відповідачем ОСОБА_2 , та ПАТ «Сведбанк», а тому передбачали для себе негативні наслідки у випадку задоволення судом позовних вимог та виконання судових рішень шляхом звернення стягнення на вказану квартиру. Справу просила розглядати у її відсутність. (Т. 2 а. с. 115).

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо фінанс», товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», повідомлені про розгляд справи, пояснень не направили та своїх представників для участі в розгляді справи також не направили, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Третя особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 , приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу 16.05.2023 р. направила до суду заяву про розгляд справи без її участі, «цілком покладалася на рішення суду». (Т. 2 а. с. 214).

Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач ОСОБА_5 , вказала, що оскаржуваний правочин є дійсним, вчинений з метою настання юридичних наслідків, права позивача не порушені, що законність договору відступлення права вимоги від 06.08.2020 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Арбо фінанси» та ОСОБА_4 викликає сумнів, суперечить ст. 204 Цивільного Кодексу України, що пропущено строк пред`явлення виконавчого листа до стягнення, ОСОБА_7 є донькою позивача, та просила відмовити у задоволенні позову та застосувати строки позовної давності до позовних вимог. (Т. 1 а. с. 100-107).

У відповіді на відзив, позивач вказав, що посилання відповідача на те, що законність договору відступлення права вимоги від 06.08.2020 р., укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Арбо фінанси» та ОСОБА_4 , викликає сумнів, суперечить ст. 204 ЦК України, оскільки він є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсність вищевказаного договора прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним. Посилання відповідача на те, що пропущено строк пред`явлення виконавчого листа до стягнення, не відповідає дійсності.

Зокрема, виконавчий лист від 14 липня 2016 р., виданий Житомирським районним судом Житомирської області 07 лютого 2020 р. по справі № 2-251/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ ФК «Вектор плюс» заборгованості за кредитним договором у сумі 137 267,70 доларів США, що еквівалентно 3 218 927,56 грн., та 67 854,38 грн. пені, має строк пред`явлення до виконання до 18.12.2022 р.

Строк подання позову про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 , укладеного 15 вересня 2009 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , пропущено з поважних підстав враховуючі, що укладення оскаржуваних договорів відбулося до початку розгляду судових справ № 278/5586/13-ц та № 2-251/12, про наявність оскаржуваного договору я не знав та й не повинен бути знати, оскільки маючі постанову державної виконавчої служби про повернення виконавчого документу через відсутність майна у боржника, на яке може бути звернуто стягнення, позивач й не знав про наявність оскаржуваного договору, про що свідчить витяг з АСВП - спец розділ від 20.06.2022 р. № 46407335.

Про наявність оскаржуваного договору позивач дізнався після листа відповідача, ОСОБА_7 від 02 травня 2022 р., та отримання через адвоката Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 302647135 від 14.06.2022 р. з якої вбачається, що 15.09.2008 р. відповідач ОСОБА_2 подарував спірну квартиру своєї матері, ОСОБА_5 . (Т. 1 а. с. 116-118).

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правилами ст. ст.15,16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися досуду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів.

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи від 10.06.2022 р. головуючим суддею визнано ОСОБА_8 (а. с. 10).

Ухвалою суду від 15.07.2022 р. відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.00 год. 29.08.2022 р. (а. с. 64-65).

15.07.2022 р. до Богунського районного суду м. Житомир надійшла заява ОСОБА_4 про забезпечення позову в рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу, ОСОБА_7 , ТОВ «Фінансова компанія «Арбо фінанс», ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», про визнання недійсними правочинів. (а. с. 67-71).

Згідно автоматизованого розподілу судової справи від 15.07.2022 р. головуючим суддею щодо розгляду заяви про забезпечення позову визнано ОСОБА_8 (а. с. 72).

Ухвалою судді від 15.07.2022 р. накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . (а. с. 74-76).

Ухвалою суду від 28 вересня 2023 р., підготовче провадження у даній справі закрито та призначено до судового розгляду по суті на 15.00 год. 31 жовтня 2023 р. (Т. 3 а. с. 14-15).

Згідно договору дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 15.09.2009 р. між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдарована), посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Лубяковою Тетяною Валентинівною, р.№. 2952 від 15.09.2009 р., ОСОБА_2 передав безоплатно у власність ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1 . (Т. 3 а. с. 47-48).

Станом на 21 жовтня 2008 р. ОСОБА_2 не мав змогу погашати свої зобов`язання за кредитним договором за № 0501/0208/88-015 від 12.02.2008 р., укладеним між ОСОБА_2 , та ПАТ «Сведбанк», та виконувати свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, про що свідчить лист Житомирського відділення ВАТ «Сведбанк» від 21.11.2008 р. № 1355, лист ОСОБА_2 від 31.10.2008 р. на ім`я директора Житомирського відділення ПАТ «Сведбанк» та виписка по особовому рахунку за період з 11.02.2008 р. по 28.11.2012 р. № НОМЕР_2 за позовною заявою ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості. (Т. 1 а. с. 44-46).

ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» звернулось з позовом до суду до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про стягнення коштів за вищевказаним кредитним договором.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 14 липня 2016 р. позов було задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» заборгованість у сумі 137 267,7 доларів США, що складає в еквіваленті 3 218 927,56 грн, та 67 854,38 грн пені.

Договір поруки № 0501/0208/88-015-р від 12.02.2008 р., укладений між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_7 визнано припиненим.

Вказане рішення суду набуло законної сили 02 листопада 2016 р., та залишено без змін постановою Верховного Суду від 18.12.2019 р.

Вищевказане рішення не було виконано, а виконавчий лист повернуто стягувану, за п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 19.10.2016 р. через відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. (Витяг з АСВП - спец розділ від 20.06.2022 року № 46407335)

В подальшому, позивач ОСОБА_4 повторно звернувся до органу державної виконавчої служби з заявою про виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 липня 2016 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» заборгованість у сумі 137 267,7 доларів США, що складає в еквіваленті 3 218 927,56 грн., та 67 854,38 грн пені., стягувачем за яким є позивач ОСОБА_4 згідно ухвали Житомирського районного суду Житомирської області від 13.09.2022 р. по справі № 2-251/12, виконавчого листа від 14 липня 2016 р., виданого Житомирським районним судом Житомирської області 07 лютого 2020 року по справі № 2-251/12.

Згідно постанови державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про відкриття виконавчого провадження від 20.12.2022 р., ВП № 70540640, постанови державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 20.12.2022 р., ВП № 70540640, результату пошуку виконавчих проваджень в АСВП від 16.04.2023 р., № АСВП 70540640 на виконанні в Житомирському районному відділі державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) знаходиться виконавчий лист, виданий Житомирським районним судом Житомирської області 07 лютого 2020 року по справі № 2-251/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість у сумі 137 267,7 доларів США, що складає в еквіваленті 3 218 927,56 грн., та 67 854,38 грн. пені.

Також, згідно листів Житомирського районного відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від « » р. на виконанні знаходиться виконавчий лист, виданий Житомирським районним судом Житомирської області 07 лютого 2020 р. по справі № 2-251/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість у сумі 137 267,7 доларів США, що складає в еквіваленті 3 218 927,56 грн, та 67 854,38 грн. пені., виконавчою службою постійно здійснюється перевірка майнового стану боржника. Зокрема, встановлювалися рахунки наявні в банках, наявні транспортні засоби, та нерухоме майно боржника, але вказаний виконавчий лист не виконаний. (Т. 1 а. с. 42-43).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 302647135 від 14.06.2022 р., квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності згідно договору дарування від 15.09.2009 р. ОСОБА_5 .

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність пункт 6 частини першої статті З ЦК України і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно ч. 3 ст. 13 ЦК не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Частиною 1 ст. 626 ЦК визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов' язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 202 ЦК, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Положеннями ст. 203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Цивільний кодекс України не містить визначення поняття «заінтересована особа», тобто залишає його оціночним. Тому слід враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

У зв`язку з цим, виділяють декілька критеріїв визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2020 р. у справі № 910/12787/17 зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають наперед, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому справжні їх цілі можуть бути протизаконними. До таких дій, зокрема, відноситься укладення договору дарування майна на користь близьких родичів з метою уникнення від зобов`язання відшкодувати шкоду потерпілому, з метою приховування майна від накладення на нього арешту тощо.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК, що, за правилами ст. 215 цього Кодексу, є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК.

Згідно зі ст. 717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, у тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина 1 статті 718 ЦК).

Відповідно до частини 2 статті 719 ЦК договір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина 1 статті 722 ЦК).

Так, у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 по справі № 755/17944/18 сформульовано висновок «фраудаторності», який включає в себе обов`язкові складові: момент укладення договору (коли боржник усвідомлює, що майно заберуть за борги); контрагента з яким боржник вчиняє оспорюваний договір, ціну.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №369/11268/1б-ц вказано, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним. Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 р. у справі № 646/3972/16-ц та зазначила, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт б статті З ЦК) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК, ВС урахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

На переконання Верховного Суду, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Суд констатує, що оскаржуваний договір дарування, укладений відповідачами, мають ознаки фраудаторного правочину, оскільки містять в собі всі три елементи, які притаманні таким договорам.

Позивачем доведено, що ОСОБА_2 відчужуючи належне йому на праві власності майно своєї матері, ОСОБА_5 , був обізнаний про свою неможливість виконувати свої зобов`язання за погашати кредитний договір, укладений 12 лютого 2008 р. з ВАТ «Сведбанк» (в подальшому - ПАТ «Омега банк») № 0501/0208/88-015 на суму 150 000 доларів США з строком погашення до 09 лютого 2018 р. та виконувати свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, про що свідчить лист Житомирського відділення ВАТ «Сведбанк» від 21.11.2008 р. № 1355, лист відповідача від 31.10.2008 р. на ім`я директора Житомирського відділення ПАТ «Сведбанк» та виписка по особовому рахунку за період з 11.02.2008 р. по 28.11.2012 р. № НОМЕР_2 за позовною заявою ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, та укладаючі лоспорюваний договір у короткий проміжок часу після початку прострочення оплати за кредитним договором, внаслідок чого відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення, свідчить про те, що договір дарування був укладений без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, з направленням дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича та з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов`язання шляхом звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення про стягнення на мою користь грошових коштів.

Тобто, 31.10.2008 р. відповідач ОСОБА_2 надіслав лист кредитору, ПАТ «Сведбанк», про свою неможливість погасити заборгованість за вищевказаним кредитним договором (Т. 1 а. с. 44), а вже 15.09.2009 р. відповідач уклав оскаржуваний договір.

Неплатоспроможність відповідача підтверджена також й кредитором, ВАТ «Сведбанк», в листі Житомирського відділення ВАТ «Сведбанк» від 21.11.2008 р. № 1355, а також випискою по особовому рахунку відповідача в ВАТ «Сведабанк».

Посилання представника відповідача на те, що у відповідача є інше майно, за рахунок якого можна звернути стягнення для забезпечення вимог кредитора, безпідставне, оскільки кредитор, який звертається з позовом про визнання недійсними договорів, за якими боржником відчужено майно, не слід доводити, що саме за рахунок цього майна могли б бути погашені його вимоги.

Натомість, вказане ще раз підтверджують недійсність договорів, оскільки ОСОБА_9 під час розгляду справи не вжив жодних заходів на сплату позивачу стягнутих коштів, у тому числі і за рахунок реалізації іншого майна боржника, що слідує з доводів позивача та даних з виконавчої служби.

На це звернув увагу Касаційний господарський суд у складі Верховногоо Суду при розгляді справи №902/858/15.

Суд зауважив, що першою ознакою фраудаторності (фіктивної угоди) є майновий критерій: «перестає бути платоспроможним» безвідносно до наявності/ відсутності кредиторів у межах справи про банкрутство.

Крім того, невиконання зобов`язання за судовим рішенням, кредитором за яким є позивач, підтверджується також й листами органів державної виконавчої служби про невиконання до цього часу рішення Житомирського районного суду Житомирської області по справі № 2-251/12.

У постанові КЦС ВС від 13.04.2022 р. в справі № 757/62043/18-ц Верховний Суд визначив правову позицію, згідно з якою договір як приватно¬правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення договору не для регулювання цивільних відносин та не для встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обовязків) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обовязків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або уникнення арешту та/або можливої конфіскації.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Відповідач посилається на нібито договір позики, який укладений між відповідачами, в зарахування заборгованості за яким ОСОБА_2 було подаровано спірне майно своєї матері, ОСОБА_5 , але не надає доказів укладання такого такого договору.

Фіктивність оскаржуваного правочину також підтверджується й тим, що укладений між близькими родичами (мати та син) безоплатно, не використовуючи такого інструменту як спадкування.

Тобто, основною метою оскаржуваного договору є скрити майно, на яке може бути накладено стягнення.

У постанові Верховного Суду по справі № 263/16179/18 від 28.04.2021 р. висловлена наступна правова позиція:

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Частинами першою, другою статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 р. у справі N 6-1873цс16, від 23 серпня 2017 р. у справі N 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 р. у справі N 359/1654/15.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 р. у справі N 369/11268/16-ц (провадження N 14-260цс19) не відступила від зазначених вище висновків Верховного Суду України та зазначила, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь свого сина після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до суперечливої поведінки й зловживання правом.

Добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Як наслідок, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства, заборони суперечливої поведінки та недопустимості зловживання правом.

За вищевикладених обставин, в силу приписів ст. 234 ЦК України, оспорюваний договір дарування має бути визнаний недійсним.

Скасування законних підстав набуття права власності на споруду як нерухоме майно, позбавляє запис про державну реєстрацію права власності самостійного правового значення.

(Постанова Верховного Суду від 28.10.2020 р. по справі № 910/10963/19)

Відповідачами та їх представниками суду не надано доказів, що під час укладення спірних договорів їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, та що сторони договорів передбачали реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами.

Відповідачами у справі не доведено суду, що їх дії, як сторін договору дарування, не направлені були на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно, як до близьких родичів, з метою приховати це майно від виконання в майбутньому відповідно до рішення Житомирського районного суду Житомирської області.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд вважає,що вказані договори дарування суперечать вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та інтересам позивача, ОСОБА_4 , оскільки в момент їх вчинення дарувальник мав на меті лише уникнути звернення стягнення на це майно, тому такі договори суд визнає недійсними.

Посилання представника відповідача ОСОБА_5 про те, що оскаржуваний договір не зачіпає інтересів позивача, суд вважає безпідставним, оскільки спір виник внаслідок приховування відповідачем ОСОБА_2 майна, на яке може бути звернено стягнення за прострочення по сплаті кредитних коштів за кредитним договором за № 0501/0208/88-015 від 12.02.2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «Сведбанк», (початок прострочення - 21.10.2008 року, укладання оскаржуваного договору - 15.09.2009 р.), в яких правовідносинах позивач є правонаступником ПАТ «Сведбанк», та, відповідно, має права кредитора за вищевказаним кредитним договором.

Щодо клопотання позивача про поновлення пропущеного з поважних підстав строк подання позову до суду, суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення, а пропущений строк подання позову підлягає поновленню, враховуючі наступне.

Укладення оскаржуваного договору дарування відбулося до початку розгляду судових справ № 278/5586/13-ц та № 2-251/12, про наявність оскаржуваного договору позивач не знав та й не повинен бути знати, оскільки маючі постанову державної виконавчої служби про повернення виконавчого документу через відсутність майна у боржника, на яке може бути звернуто стягнення, не знав про наявність оскаржуваного договору, про що свідчить витяг з АСВП - спец розділ від 20.06.2022 року № 46407335.

Про наявність оскаржуваного договору позивач дізнався після листа відповідача, ОСОБА_7 від 02 травня 2022 року, та отримання через адвоката Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 302646568 від 14.06.2022 р. з якої вбачається, що 10.11.2008 р. відповідач ОСОБА_2 подарував спірну квартиру своєї матері, ОСОБА_5 .

Як зазначено в ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов' язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов' язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов' язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до роз`яснень викладених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", затрати на правову допомогу повинні буди документально підтверджені та доведені, а відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16.

Рішенням Конституційного Суду України № 23-рп/2009 від 30.09.2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення, тощо. Вибір форми та суб`єктів надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат з надання правничої допомоги (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «ЕазІ/ЇЛ/езІАІІіапсеитіІесІ» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договори про надання правничої допомоги та протоколи погодження гонорару від 28.05.2022, в п.2.1. договору зазначено, що оплата за цим договором визначається і здійснюється відповідно до Протоколу погодження гонорару.

В протоколі погодження гонорару від 28.05.2022 р., укладеного між адвокатом Бородін Д.В. та позивачем ОСОБА_4 , зазначено, що вартість гонорару Адвоката за надання правничої допомоги Клієнту в справі за позовом Клієнта про визнання недійсними договору дарування квартири АДРЕСА_1 , укладеного 15.09.2009 р. між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдарована), посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Лубяковою Тетяною Валентинівною, реєстраційний № 2952 від 15.09.2009 р., є фіксованим та складає 200 000 (двісті тисяч грн.) 00 коп., які підлягають сплаті Клієнтом Адвокату на протязі 10 днів з дня набуття судового рішення по справі законної сили.

Враховуючи, що позивачем надано суду протоколи погодження гонорару, а відповідачем та його представником неспівмірність витрат не заперечувалась, суд вважає, що надані належні докази на їх підтвердження, а тому вимоги про стягнення витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги в розмірі 60 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позов задоволено повністю, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 724 грн., суд стягує з відповідача ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.12,13,81,211,259,263-265,268,352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 , приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу, Єлісєєва Людмила Валентинівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», про визнання недійсним правочину, задовольнити.

Поновити позивачу ОСОБА_4 пропущений з поважних підстав строк подання позову про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 15.09.2009 р. між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдарована), посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Лубяковою Тетяною Валентинівною, р.№. 2952 від 15.09.2009 р.

Визнати недійсним з дня його укладення договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 15.09.2009 р. між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдарована), посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Лубяковою Тетяною Валентинівною, реєстраційний № 2952 від 15.09.2009 р.

Стягнути з ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) солідарно на користь держави судовий збір в сумі 957,02 грн. та на користь позивача ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 60 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 01 грудня 2023 року.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ;

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

ОСОБА_6 , приватний нотаріус Житомирського

міського нотаріального округ, місце здійснення діяльності: вул. Театральна, 5, м. Житомир, 10014.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо фінанс», код ЄДРПОУ 40131717, зареєстровано за адресою: вул. Ушинського, 13-А, м. Київ, 03087.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», код ЄДРПОУ 38004195, зареєстроване за адресою: проспект Степана Бандери, 28-А, м. Київ, 04073.

ОСОБА_7 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 .

Суддя Богунського районного

суду міста Житомира І.Г. Перекупка