Рішення

від 27.11.2023 по справі 373/1642/23

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/1642/23

Номер провадження 2/373/624/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі: головуючої судді Керекези Я.І., за участю секретаря судових засідань Ткалі І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 373/1642/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Романенко Г.П. звернувся до суду із позовом та просить зобов`язати відповідача відновити залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 до стану 50000 грн 00 коп., у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій в період із 15 липня 2022 року по 18 липня 2022 року. Просить стягнути із відповідача на користь позивача безпідставно списані кошти з карткового рахунку в розмірі 11379 грн 11 коп. Просить стягнути із відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 6700 грн 00 коп.

Посилається на те, що позивач є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк». В кінці 2021 року при заміні картки для виплат ОСОБА_1 було видано кредитну карту «Універсальна» з кредитним лімітом 50000 грн. Позивач дану карту не використовувала, однак у серпні 2022 року вона помітила, що у період із 15 липня по 18 липня 2022 року десятьма транзакціями із неї були зняті кошти на загальну суму 39422 грн 47 коп. Кошти знімалися на території США. СМС- інформування про зняття коштів їй не надходили. Вона звернулася на гарячу лінію банку, карта було заблокована. Крім того, позивач звернулася до відділу поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Також позивач звернулася із заявою до відповідача з проханням провести службове розслідування для встановлення осіб, якими були зняті дані кошти, рахунків, на які вони були переведені, та з проханням повернути незаконно списані кошти. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 були повернуті кошти в розмірі 28884 грн 54 коп. Залишок неповернутих коштів складає 10937 грн 52 коп. На неодноразові звернення позивача банк не відреагував, разом з тим щомісячно нараховуючи на стягуючи із зарплатної картки позивача частину кредитних коштів та нараховані відсотки. З вересня 2022 року по день звернення до суду із даним позовом із картки позивача було незаконно стягнуто кошти в розмірі 11379 грн 11 коп. Такі дії відповідача стали причиною звернення до суду із даним позовом. Крім того, такі дії відповідача завдають їй моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, погіршенні здоров`я. Банк здійснював відрахування з досить невеликого розміру пенсії позивача, що змусило її ще більше економити на ліках, продуктах харчування, оплаті комунальних послуг. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в розмірі однієї мінімальної заробітної плати (6700 грн 00 коп.). Також просить стягнути із відповідача витрати, пов`язані із наданням правничої професійної допомоги в розмірі 12000 грн 00 коп.

Ухвалою від 16 серпня 2023 року було відкрито провадження у даній справі та постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі (а.с.17).

15 вересня 2023 року до суду від представника відповідача Яндульського Д.В. до суду надійшов відзив на позов (а.с.66-78), відповідно до якого він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, просить визнати поважними причини пропуску строку для подання відзиву на позов. Посилається на те, що позивач фактично просить стягнути із відповідача на свою користь кошти, які є кредитними та належить відповідачу. Крім того, просить відновити залишок коштів, до яких входить і сума в розмірі 11379 грн 11 коп., тобто просить подвійно стягнути вищезазначену суму із відповідача. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій, що супроводжуються авторизацією, та відповідальність несе позивач. Клієнт в свою чергу, має право стягнути суму відшкодування з осіб, визнаних винними в кримінальному порядку. Нормами матеріального права визначений порядок відновлення прав користувача платіжної картки у випадку визнання платіжної операції такою, що ним не виконувалася. В даному випадку він не вбачає вини працівників АТ КБ «ПриватБанк» в діях, що призвели до переведення вищезазначених сум на інший рахунок, тому банк не повинен нести відповідальність за відшкодування шкоди, завданої позивачу. Крім того, вважає необгрунтованими позовні вимоги щодо неправомірності дій АТ КБ «ПриватБанк», неналежним виконання умов договору та заподіяння збитків позивачу. Кредитний договір із позивачем був укладений в установленому законом порядку, сторонами були вчинені всі необхідні дії, яка вказують на його вчинення. Позивач була зареєстрована в ПК «Приват24» з відповідним логіном, який є номером телефону. Номер телефону позивачем не змінювався, тому на номер телефону в разі проведення транзакцій та інших операцій приходять відповідні повідомлення. SMS-повідомлення використовуються банками в процесі двофакторної автентифікації клієнтів Таким чином, можна зробити висновок, що перекази коштів по картці позивача було здійснено особисто позивачем. Позивачем не доведено помилкового чи неналежного переказу грошових коштів. Поскільки позивачем не доведено неправомірність дій з боку працівників банку, виключається і відповідальність відповідача . Зазначає, що позивачем не доведено заподіяння їй матеріальної шкоди.

21 вересня 2023 року до суду від представника позивача адвоката Романенка Г.П. надійшла відповідь на відзив (а.с.127128), в якому зазначає, що у відзиві на позов відповідач не надав доказів на спростування наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Позивач просить стягнути із відповідача свої кошти, які були стягнуті із нього в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, зважаючи на те, що кошти ним отримані та використані не були. Також позивач просить привести ліміт по картці в початковий стан. У відзиві на позов банк всю відповідальність за операції, що були проведені по картці, покладає на клієнта. Ніяким чином навіть не розглядає можливості використання грошових коштів сторонньою особою. При цьому відповідач посилається на законодавчі норми, що втратили чинність. Адміністрація відповідача в порушення вимог, встановлених Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затверджених постановою Правління НБУ № 164 від 29 липня 2022 року, не розглянула заяву позивача та не надала письмову відповідь на неї. Відповідачем перевірка проведена не була, тому відсутні підстави стверджувати про наявність вини позивача у здійснених операціях. Просить витребувати у відповідача документи, в яких відображено рух коштів по картковому рахунку позивача з детальним описом проведених операцій.

13 жовтня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому він просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що в період із 15 липня 2022 року по 18 липня 2022 року по належному позивачу картковому рахунку було проведено ряд операцій, загальна сума переведених коштів по яких становить 1087,55 доларів США, що в еквіваленті становить 39422 грн 47 коп. Всі операції були проведені із коректним введення номеру картки, терміну дії та CVV2-коду, тобто інформації, яка є у розпорядженні лише ОСОБА_1 19 липня 2022 року банком на підставі звернення позивача про шахрайство було ініційовано процедуру оскарження платежів ShargeBank, за якою по 8 інтернет-транзакціям було виграно спір та відшкодовано кошти за рахунок банків-еквайєрів. Відповідно до запиту із службової записки № Е.16.0.0.0/7-7782976 за письмовими зверненнями ОСОБА_1 будь-яких шахрайських дій не встановлено.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав заперечував проти їх задоволення.

Судом встановлено наступне.

08 лютого 2018 року позивач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, паспорт споживчого кредитування (а.с.79-84).

Крім того, анкета-заява клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг була підписана позивачем 08 листопада 2021 року (а.с.85-119).

Як вбачається із виписки із карткового рахунку позивача (а.с.7-9), у період із 15 липня 2022 року по 18 липня 2022 року із нього були зняті грошові кошти на загальну суму 39422 грн 47 коп.

Як вбачається із довідки за результатами фінансових операцій по картковому рахунку клієнта ОСОБА_4 (а.с.150-152), по процедурі оскарження платежів ShargeBank було виграно спір по 8 інтернет-транзакціям. У відшкодуванні коштів по інших оспорюваних нею фінансових операціях за період із 15 липня по 18 липня 2022 року відмовлено.

Крім того, представником відповідача на заперечення проти позовних вимог подано виписку із особового рахунку ОСОБА_1 (а.с.153-162).

20 липня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 було внесено відомості про те, що у період із 10 липня 2022 року по 18 липня 2022 року невідома особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами в розмірі 39000 грн 00 коп. (а.с.10). За даним фактом було відкрито кримінальне провадження № 12022116240000131.

Позивач була визнана потерпілою в даному кримінальному провадженні та їй вручено пам`ятку про її права та обов`язки (а.с.11).

Суд приймає до уваги подані сторонами докази, на підставі яких встановлені обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Враховуючи вищевикладене, позивач ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів 1,6,9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України №705 від 05 листопада 2014 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до пунктів 7, 8 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не можливо дійти висновку про вину користувача як підставу цивільно-правової відповідальності.

Позивач ОСОБА_1 , дізнавшись про зникнення коштів з її рахунку, звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою проведення її працівниками перевірки, що свідчить про відсутність її вини у вчиненні будь-яких неправомірних дій з належною їй карткою та відсутність порушення нею обов`язків по зберіганню і використанню ПІН кодів та інших відомостей цієї картки. Доказів протилежного представником відповідача надано не було.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Дані твердження узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам Цивільно-процесуального кодексу України, які викладені вище.

Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 виснував, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Сам факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Таким чином, провівши аналіз норм матеріального права в системному зв`язку із встановленими по справі фактичними обставинами, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк, причому, матеріали справи не містять доказів, що відповідач ознайомлював позивача із вимогою про необхідність негайно це зробити, та звернулася до правоохоронних органів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині відновлення залишку на картковому рахунку, належному позивачеві, до стану, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій в період із 15 липня 2022 року по 18 липня 2022 року.

Що стосується позовної вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача безпідставно списані кошти з карткового рахунку в розмірі 11379 грн 11 коп., слід зазначити наступне.

В позовнійзаяві вказано,що іззарплатної карткипозивача булибезпідставносписані кошти в розмірі 11379 грн 11 коп. на погашення заборгованості, яка виникла внаслідок незаконного зняття коштів із кредитної картки.

Разом з тим, взагалі будь-яких доказів існування зарплатної картки у позивача суду не надано. Як не надано і доказів стягнення суми 11379 грн. 11 коп. з належних позивачеві сум.

Ніяких клопотань з цього приводу суду не заявлялося.

Тому, з рахуванням норм ст. 12, 76, 81 ЦПК України, позовна вимога про стягнення із відповідача на користь позивача безпідставно списані кошти з карткового рахунку в розмірі 11379 грн 11 коп. задоволенню не підлягає.

Що стосується вимоги позивача про стягнення із відповідача моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з положеннями пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Правовідносини сторін випливають з договірних відносин щодо надання банківських послуг.

Згідно зі статтею 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Правила статті 1167 ЦК України регулюють позадоговірні (деліктні) відносини.

Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 641/5430/15-ц та від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14.

З наявних в матеріалах справи складових частин договору про надання банківських послуг (заяви позичальника) не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення договірних зобов`язань. Відсутні також підстави для відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, враховуючи договірний характер правовідносин, що існують між сторонами по справі, судом не встановлено обставин, з якими закон пов`язує право позивача на відшкодування моральної шкоди, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

В судовому засіданні представником позивача Романенком Г.П. було заявлене клопотання про надання часу для подання доказів щодо розміру понесених позивачем судових витрат та призначення судового засідання для розгляду цього питання.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів задовольнити частково.

Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 до стану 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. (кредитні кошти), у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій в період із 15 липня 2022 року по 18 липня 2022 року.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Призначити на 10 год. 30 хв. 07 грудня 2023 року судове засідання для вирішення питання про судові витрати у справі.

Встановити строк для подання позивачем та його представником доказів щодо розміру понесених судових витрат до 01 грудня 2023 року включно.

Роз`яснити позивачеві та його представнику, що у разі не подання відповідних доказів у встановлений строк заява про стягнення судових витрат залишається без розгляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 143605770.

Складення рішення в повному обсязі вчинено 01 грудня 2023 року.

Суддя: Я. І. Керекеза