Постанова

від 23.11.2023 по справі 161/10247/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/10247/22 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В. Провадження № 22-ц/802/902/23 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В.,

з участю:

секретаря судового засідання - Губарик К. А.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 , поданою його представником ОСОБА_5 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 травня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін ОСОБА_6 . Іншими спадкоємцями першої черги за законом були відповідач (син спадкодавця), а також ОСОБА_7 (дружина спадкодавця та мати сторін), яка відмовилася від прийняття спадщини.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 (мати сторін), після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді частки у квартирі за адресою АДРЕСА_1 .

Як зазначає позивачка, до складу спадщини входять: частка у квартирі за адресою АДРЕСА_1 ; земельної ділянки з кадастровим номером 0721882700:03:001:1856; земельної ділянки з кадастровим номером 0722881000:03:001:3112; житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 ; автомобіля Ford Focus, НОМЕР_1 .

Позивач вказує, що і на час смерті батька, і на час смерті матері вона прийняла спадщину після обох батьків, оскільки проживала та була зареєстрована в одному помешканні з ними, однак не може оформити своїх спадкових прав, оскільки оригінали всіх правовстановлюючих документів знаходяться у відповідача і він їх не надає нотаріусу.

Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06 вересня 2022 року, просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування на:

1) 2/10 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 ;

2) 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0721882700:03:001:1856;

3) 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0722881000:03:001:3112;

4) 1/2 частку житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , державна реєстрація якого не здійснена;

5) стягнути з відповідача на свою користь компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля Ford Focus, НОМЕР_1 , у розмірі 106000,00 грн .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на: 2/10 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 17710317; 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0721882700:03:001:1856, площею 0,1012 га, яка знаходиться на території с. Кульчин Луцького району Волинської області, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0722881000:03:001:3112, площею 0,12 га, яка знаходиться на території с. Тарасове Луцького району Волинської області, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 1/2 частку житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 ;

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля Ford Focus, НОМЕР_1 , у розмірі 106000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 12405,00 грн.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції у зв`язку з неповним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував на те, що судом не враховано суттєву обставину, а саме те, що рішенням суду від 02 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Боголюбської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно спадкодавець був визнаний власником незакінченого будівництвом житлового будинку після смерті своєї матері ОСОБА_8 . Вважає, що при з`ясуванні обставин справи судом не було встановлено, хто добудовував житловий будинок та до якого стану. Вважає, що фактично не було встановлено, яке майно належало спадкодавцеві на час його смерті, а тому зазначена обставина свідчить не на користь позивача та вказує на неможливість задоволення позову в частині визнання за нею права власності на частину житлового будинку.

Відзив до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення в частині вимог щодо поділу автомобіля шляхом стягнення з відповідача грошової компенсації за частину його вартості, виходячи з наступного.

У додаткових поясненнях представника відповідача ОСОБА_2 , які вона подала до суду апеляційної інстанції, зазначено, що позивачкою ОСОБА_3 у позові не вказано про той факт, що спірний автомобіль був наданий її батьку як особі з інвалідністю Департаментом соціального захисту населення Волинської ОДА, отже щодо вирішення позовних вимог про поділ автомобіля необхідно керуватися постановою КМУ від 19 липня 2006 року №999 «Про деякі питання соціального захисту осіб з інвалідністю», чинною на момент смерті ОСОБА_6 . Вказувала, що в даному випадку для того, щоб претендувати на даний автомобіль, позивачка ОСОБА_3 повинна була би звернутися до Департаменту соцзахисту населення ВОДА та надати відповідно довідку про середньомісячний сукупний дохід сім`ї за 6 місяців, що передують дню смерті особи з інвалідністю, що і було зроблено її довірителем відповідачем ОСОБА_4 та їх матір`ю при житті. Таким чином, вважає,що рішення суду в цій частині є передчасним, оскільки не досліджено питання права позивачки на автомобіль, який є предметом позову.

Задовольняючи повністю позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги (дочка) прийняла спадщину, але у неї відсутні оригінали правовстановлюючих документів на майно, що належало спадкодавцям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , то суд дійшов висновку, що з метою захисту її спадкових прав слід задовольнити позовні вимоги та визнати право власності на спірне нерухоме майно, у відповідних частках. Щодо позовних вимог про поділ автомобіля, суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що оскільки поділ автомобіля в натурі є неможливим без втрати його цільового призначення, то з відповідача на користь позивача слід стягнути грошову компенсацію за частку, належну позивачці, у ньому.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись у повному обсязі.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає даним вимогам закону.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як встановлено судом та стверджується зібраними в справі доказами, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін ОСОБА_6 .

Спадкоємцями першої черги за законом були позивачка ОСОБА_3 (дочка), відповідач ОСОБА_4 як син спадкодавця, а також дружина спадкодавця ОСОБА_7 , яка відмовилася від прийняття спадщини, що підтверджується витребуваною апеляційним судом копією спадкової справи № 15/2019.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_6 відкрилася спадщина у вигляді:

1) 1/5 частки квартири в АДРЕСА_1 ;

2) земельної ділянки з кадастровим номером 0721882700:03:001:1856;

3) земельної ділянки з кадастровим номером 0722881000:03:001:3112;

4) житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , право власності на який визнано за позивачем рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 жовтня 2007 року №2-2042/2007;

5) автомобіля Ford Focus, НОМЕР_1 .

Як видно з матеріалів справи, за місцем проживання спадкодавця на день його смерті разом з ним у квартирі були також зареєстровані позивач та відповідач у даній справі та його дружина ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді 1/5 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Як встановлено судом, сторони також проживали за однією адресою зі спадкодавцем на час її смерті, а також із матеріалів спадкової справи № 35/2021, яку витребував та дослідив апеляційний суд, видно, що позивачка звернулася до нотаріуса 16 серпня 2021 року, а відповідач 17 серпня 2021 року із відповідними заявами.

Позивачка вказувала, що оригінали усіх правовстановлюючих документів на зазначене спадкове майно знаходяться у відповідача, про що не заперечила в суді його представник.

Постановою приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області від 20 липня 2021 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину у зв`язку з відсутністю у неї оригіналів правовстановлюючих документів (а.с.17).

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

За змістом ст.ст. 328, 392 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідачем в апеляційній скарзі було зазначено, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що за спадкодавцем ОСОБА_6 судовим рішенням у 2007 році було визнано в порядку спадкування після смерті його матері право власності на недобудований будинок, про що подано до суду відповідну копію рішення суду.

Однак, із витребуваних апеляційним судом і досліджених в судовому засіданні матеріалів справи №2-2042/07 вбачається, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 жовтня 2007 року за ОСОБА_6 визнано право власності на спірний житловий будинок в порядку спадкування в цілому, а не як незакінчений будівництвом об`єкт (а.с.113, 240).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, такого ж змісту судове рішення внесене судом в Єдиний реєстр судових рішень, а тому підстав вважати, що позивачем надано копію рішення, яке не відповідає змісту ухваленого судом 02 жовтня 2007 року рішення, немає. Разом з тим, у матеріалах справи є також ухвала цього ж суду від 21 квітня 2023 року за заявою представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 про виправлення описки в рішенні у вказаній справі, оскільки судом у рішенні від 02 жовтня 2007 року помилково було вказано адресу спадкового майна будинок по АДРЕСА_2 .

Отже, суд апеляційної інстанції не бере до уваги надану стороною відповідача копію рішення суду від 02 жовтня 2007 року, в якому вказано, що за ОСОБА_6 визнано право власності на незавершений будівництвом будинок по АДРЕСА_2 , оскільки його зміст не відповідає оригіналу, що наявне в матеріалах справи №2-2042/07 та внесене в .

Разом з тим, суд також дослідив наявний у справі № 2-2042/07 висновок № 0313 будівельно-технічної експертизи, з якого слідує, що станом на 2007 рік експлуатація досліджуваного житлового будинку можлива після завершення всіх внутрішніх опоряджувальних робіт, благоустрою, влаштування систем електрозабезпечення, водопостачання, опалення, каналізації та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту.

Однак, виходячи з наявних у справі доказів, судом у вказаній справі визнано за ОСОБА_6 право власності на будинок в цілому. Дане рішення ніким не оскаржене і набрало законної сили.

Суду першої інстанції позивачем надано технічний паспорт на даний житловий будинок, який виготовлено на замовлення ОСОБА_3 13 березня 2023 року. З його матеріалів видно, що спірний будинок та господарські споруди повністю закінчені будівництвом за життя спадкодавця у 2009 році, однак не був відповідно зареєстрований відповідачем ОСОБА_4 , який ним користується.

Факт реєстрації місця проживання сторін за адресою спадкодавця ОСОБА_6 не заперечується учасниками справи та підтверджується матеріалами справи.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявними у справі письмовими доказами в повній мірі підтверджується належність спадкодавцю ОСОБА_6 на праві власності на час його смерті вказане майно, а саме: частина квартири за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 17710317; земельна ділянка з кадастровим номером 0721882700:03:001:1856, площею 0,1012 га, яка знаходиться на території с. Кульчин Луцького району Волинської області, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельна ділянка з кадастровим номером 0722881000:03:001:3112, площею 0,12 га, яка знаходиться на території с. Тарасове Луцького району Волинської області, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); та житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , а також автомобіль, наданий йому як інваліду. А також вказане у позові майно спадкодавцю ОСОБА_7 , щодо якого спору у сторін не виникло.

Враховуючи принцип захисту спадкових прав, відсутність у позивача оригіналів правовстановлюючих документів на майно, що належало спадкодавцям ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , обраний позивачкоюналежний спосібзахисту своїхправ,суд першоїінстанції в даній частині позовних вимог дійшов правильних та обґрунтованих висновків про задоволення позову, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Що ж до вимог в частині, що стосуються спірного автомобіля, колегія суддів зазначає таке.

В додаткових поясненнях представник апелянта вказує на те, що позивач не зазначила про той факт, що автомобіль Ford Focus, НОМЕР_1 , за який в уточненій позовній заяві просила грошову компенсації вартості частки вартості транспортного засобу, був виданий її батьку, як особі з інвалідністю, Департаментом соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації.

На підтвердження зазначеного апелянтом надано копію заяви ОСОБА_6 про забезпечення його автомобілем з ручним управлінням на підставі Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, копію наказу Головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 87 від 18 вересня 2012 року (а.с.231, 232).

Як видно з наданих доказів, 18 вересня 2012 року наказом № 87 Головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи видано вперше позачергово безкоштовно ОСОБА_6 інваліду від загального захворювання 1 групи, автомобіль Ford Focus, 2005 року випуску, прийнятий в дар як гуманітарна допомога з Німеччини з цільовим призначенням для ОСОБА_6 .

Після смерті ОСОБА_6 даний автомобіль знаходиться у користуванні відповідача. Дана обставина ОСОБА_4 не заперечується. Також представник відповідача в суді пояснила, що для отримання дозволу на передачу цього автомобіля членам сім`ї померлого інваліда вони з матір`ю після смерті батька звернулися до Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації, надали необхідні документи, зокрема про свій дохід, отримали відповідні рішення цього органу, та враховуючи, що мати відмовилась в його користь від права на автомобіль, то цей транспортний засіб передали в користування йому.

На момент смерті спадкодавця строк експлуатації ним автомобіля становив менше ніж 10 років.

Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України (частина четверта статті 4 ЦК України).

Умови спадкування транспортних засобів, які були надані особам з інвалідністю, передбачені п. 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006р.за №999 «Про забезпечення інвалідів автомобілями».

Порядком №999 визначено механізм забезпечення легковими автомобілями, зазначеними в абзаці шостому статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах.

Відповідно до п.16 Порядку передбачено, що автомобіль, строк експлуатації якого від 5 до 10 років, залишається безоплатно члену сім`ї, який на час смерті особи з інвалідністю був зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю і середньомісячний сукупний дохід сім`ї якого за шість місяців, що передують дню смерті особи з інвалідністю, не перевищує прожиткового мінімуму для сім`ї. Середньомісячний сукупний дохід визначається відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої Мінсоцполітики.

В іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, повертається (вилучається) головному, районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті.

Згідно з нормами ст.11-1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» від 22.10.1999 року № 1192-ХІV (в редакції станом на час смерті спадкодавця) після смерті особи з інвалідністю автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким особа з інвалідністю була забезпечена через органи соціального захисту населення, за бажанням членів її сім`ї, спадкоємців такої особи передається їм у власність безоплатно за рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

При розглядісправи №6-10цс12(постановавід 16травня 2012року ) Верховним Судом України зроблено висновок, відповідно до якого питання щодо вилучення після смерті інваліда у членів його сім`ї автомобіля, отриманого інвалідом як гуманітарна допомога, повинно вирішуватися на підставі нормативно-правових актів, чинних на час смерті інваліда, а не на час надання такого автомобіля інваліду.

Отже, певні особливості має спадкування майна, яке спадкодавець отримав від держави безоплатно або на пільгових умовах у порядку соціального захисту, зокрема, такої категорії громадян, які потребують особливого соціального захисту особи з інвалідністю.

За таких обставин з урахуванням наведених вище положень закону та обставин справи, колегія суддів вважає, що позивач не виконала умови, за наявності яких вона би отримала право на переоформлення автомобіля після смерті батька інваліда, яким отримано автомобіль безкоштовно.

З урахуваннямнаведеного,суд апеляційноїінстанції,вважає,що судпершої інстанціїдійшов хибноговисновку прозадоволення вимогпро стягненнягрошової компенсаціївартості частки автомобіля та не застосував до правовідносин, що виникли між сторонами, положення Закону, який регулює дані правовідносини.

Таким чином, вимога в частині поділу спадкового автомобіля шляхом сплати грошової компенсації за вартість частки автомобіля не підлягає задоволенню, оскільки є визначений законом інший порядок спадкування такого майна.

Разом з тим, колегія суддів не бере до уваги покликання представника відповідача в суді апеляційної інстанції на те, що ОСОБА_3 не прийняла спадщину після смерті батька належним чином, а тому в позові слід в цій частині відмовити, оскільки такі доводи стороною відповідача не були висловлені ні в суді першої інстанції, ні в поданій ним апеляційній скарзі, а також судом враховано, що дані твердження спростовані судовими рішеннями Луцького міськрайонного суду від 20 листопада 2020 року та Волинського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту неприйняття спадщини, якими було відмовлено у його позові.

Крім того, сам відповідач фактично визнав той факт, що ОСОБА_3 дійсно прийняла спадщину після смерті батька, проживаючи за однією адресою реєстрації зі спадкодавцем на час його смерті, як і відповідач.

Колегія суддів також не може взяти до уваги як доказ непроживання зі спадкодавцем позивачки на час відкриття спадщини надану представником відповідача суду апеляційної інстанції довідку Луцького МВ УМВС у Волинській області, видану спадкодавцю ОСОБА_6 , про те, що за адресою: АДРЕСА_1 не проживають його дочка ОСОБА_3 з сім`єю та його син ОСОБА_4 у період з 2013 року по час видачі довідки 12 червня 2015 року. В довідці також вказано, що на той час дочка ОСОБА_3 проживала в Чехії, а син ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 .

Отже, зазначена довідка не підтверджує наведені представником відповідача доводи, оскільки свідчить про період, який не пов`язаний із часом відкриття спадщини.

Відповідно доп.2,ч.1.ст374ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалю нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог позову та апеляційної скарги у сумі 651, 25 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 , подану його представником ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 травня 2023 року у даній справі в частині стягнення грошової компенсації вартості частки автомобіля скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення .

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості частки автомобіля в розмірі 106000 (сто шість тисяч) гривень відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 понесені витрати за сплату судового збору в сумі 651 (шістсот п`ятдесят одна) гривня 25 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді