Постанова

від 22.11.2023 по справі 642/5608/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/5608/21 Номер провадження 22-ц/814/4639/23Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

розглянувши в м.Полтаві цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів

за апеляційною скаргою адвоката Халабурдіна Святослава Володимировича в інтересах ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м.Полтави від 18 серпня 2023 року, прийнятої під головуванням судді Самсонової О.А. в м.Полтаві, зі складанням повного тексту 21 серпня 2023 року,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2021 року Харківська міська рада звернулася до районного суду з даним позовом.

Зазначали, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю загальною площею 2014,6 кв.м. по АДРЕСА_1 з 22.12.2016 року зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2016 року №6596.

Вказане нерухоме майно розташовано на земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,2633 га з кадастровим номером 6310137200:02:033:0050 за вищевказаною адресою .

У період з 01 грудня 2019 року по 31 липня 2021 року вказана земельна ділянка використовувалась відповідачем без проведення державної реєстрації речових прав на неї та за відсутності правовстановлюючих документів.

У зв`язку з цим відповідачем безпідставно збережено кошти у розмірі орендної плати, що мала нею сплачуватися на користь Харківської міської ради у розмірі 240036,55 грн.

Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 240036,55 грн. за використання вказаної земельної ділянки за період з 01 грудня 2019 року по 31 липня 2021 року.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 18 серпня 2023 року задоволено позов Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 240036,55 грн. за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,2633 га з кадастровим номером 6310137200:02:033:0050 за період з 01 грудня 2019 року по 31 липня 2021 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради 3600,55 грн. на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог.

Рішення оскаржив адвокат Халабурдін С.В. в інтересах ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову Харківської міської ради відмовити в повному обсязі.

Вважає, в матеріалах справи відсутні докази фактичного використання відповідачем земельної ділянки саме площею 0,2633 га. Зокрема, зазначає, що відсутній акт обстеження земельної ділянки, у якому повинно фіксуватися дійсний розмір земельної ділянки, яку фактично використовує ОСОБА_1 .

Стверджує, що справа не містить ані акту перевірки, ні акту обстеження, з яких би вбачалося, що відповідачем використовується вищенаведена земельна ділянка без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України).

Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першоїінстанціївірновстановлено тавбачаєтьсязматеріалів справи,що відповідач ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 2014,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №268996989 від 04 серпня 2021 року .

Нежитлова будівля на час придбання відповідачем розташовувалася на земельній ділянці площею 0,5262 га, з кадастровим номером 6310137200:02:033:0028, яка надана для експлуатації та обслуговування складського приміщення.

Вказана обставина встановлена Постановою Харківського апеляційного суду від 29 січня 2020 року у цивільній справі №642/5298/20.

На підставі рішення Харківської міської ради від 19 липня 2017 року №607/17 було надано дозвіл на поділ земельної ділянки площею 0,5262 га з кадастровим номером 6310137200:02:033:0028 по АДРЕСА_1 .

Внаслідок поділу утворилося дві земельні ділянки:

-земельна ділянка № НОМЕР_1 з кадастровим номером 6310137200:02:033:0050 площею 0,2633 га, цільове призначення якої: для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (склад);

-земельна ділянка № НОМЕР_2 з кадастровим номером 6310137200:02:033:0051 площею 0,2969 га, цільове призначення якої: для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (склад).

Дана обставина підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.03.2021 року.

Також, згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:02:033:0050 площею 0,2633 га відбулася 27 листопада 2019 року.

Таким чином судом встановлено, що з 27 листопада 2019 року в користуванні відповідача перебуває земельна ділянка площею 0,2633 га з кадастровим номером 6310137200:02:033:0050, на якій розташовано належне відповідачу нерухоме майно.

Згідно проведеного позивачем розрахунку, сума завданих позивачу збитків у зв`язку з використанням вказаної земельної ділянки відповідачем без проведення державної реєстрації речових прав на неї та за відсутності правовстановлюючих документів за період з 01 грудня 2019 року по 31 липня 2021 року становить 240036,55 грн.

Районний суд, задовольняючи позовні вимоги, рішення мотивував тим, що оскільки належна ОСОБА_1 нежитлова будівля у період 01.12.2019 року по 31.07.2021 року розташована на сформованій земельній ділянці площею 0,2633 га з кадастровим номером 6310137200:02:033:0050, то є доведеним те, що зазначена земельна ділянка перебувала у фактичному користуванні відповідача і тому на користь Харківської міської ради підлягають стягненню безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою на підставі ст. 1212 ЦК України.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

У частині першій статті 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Судом установлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 22 грудня 2016 року ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова будівля, яка розташована на спірній земельній ділянці.

У статті 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Отже, нотаріус, посвідчуючи вказаний договір купівлі-продажу, здійснив державну реєстрацію прав власності відповідача.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення зазначених договорів) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з частиною шостою статті 120 ЗК України укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Таким чином, після укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель і державної реєстрації нотаріусом прав власності на них у відповідача, як покупця, могло б виникнути право користування земельною ділянкою, на якій розташовані відповідні будівлі.

Незважаючи на те, що нежитлова будівля не можуть бути відокремлені від земельної ділянки, на якій вона розташована, вказаними положеннями закону було врегульовано правовий режим нерухомого майна і правовий режим земельних ділянок, на яких воно розташовано, а отже, користувач земельної ділянки зобов`язаний сплачувати за користування нею певну плату, що відповідає положенням статті 206 ЗК України, та оформити право користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Положення глави 83 ЦК України застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини третьої статті 1212 ЦК України).

За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі № 9051680/20, провадження № 12-48 гс 21.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, як покупець нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, не уклавши відповідних договорів оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Отже, предметом позову є стягнення з відповідача, як власника нерухомого майна, коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій воно розташовано.

Згідно з пунктом в) частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Отже, єдиною формою здійснення плати за користування спірною земельною ділянкою для ОСОБА_1 , як землекористувача, могла бути орендна плата. Таким чином, розмір безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою має визначатися як розмір неодержаної орендної плати за землю.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с.34).

Доводи апеляційноїскарги стосовно відсутності акту обстеження земельної ділянки, у якому повинно фіксуватися дійсний розмір земельної ділянки, яку фактично використовує ОСОБА_1 , спростовується матеріалами справи, в якій міститься відповідний акт від 04.08.2021 року, виконаний головним спеціалістом відділу інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради (а.с. 39-42).

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради.

Разом з тим, відповідно до пп.52-4 підрозділу 10 розділу XX прикінцевих та перехідних положень ПК України, згідно якого не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

У зв`язку з цим, сума стягнення підлягає зменшенню за березень 2020 року на 1661,50 грн., а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині.

В частині першій статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, приймаючи до уваги часткове задоволення апеляційної скарги та зміну оскаржуваного рішення, підлягає зміні і розподіл судових витрат, а саме: з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради слід стягнути за подачу позовної заяви судовий збір в розмірі 3575,34 грн., а з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 37,80 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката адвоката Халабурдіна Святослава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 18 серпня 2023 року змінити, зменшивши розмір суми стягнення безпідставно збережених коштів з 240036,55 грн. до 238375,05 грн.

Змінити Київського районногосуду м.Полтавивід 18серпня 2023року в частині розподілу судових витрат, стягнувши :

- з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради судовий збір в розмірі 3575,34 грн..

- з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 37,80 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.11.2023 року.

Головуюча суддя О.В. Прядкіна

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна