Рішення

від 27.11.2023 по справі 160/20984/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 рокуСправа №160/20984/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове підприємство «Гідроспецсервіс» до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу №1185/ПС від 12.07.2023р., -

УСТАНОВИВ:

15.08.2023р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислове підприємство «Гідроспецсервіс» звернулося з адміністративним позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №1185/ПС від 12.07.2023р. про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки №ДЗ-1224/ПС/1-23 від 29.03.2023 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вищенаведений оспорюваний наказ відповідачем був прийнятий з порушенням діючого законодавства та з перевищенням повноважень, оскільки ч.7 ст.41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено виключний перелік підстав для анулювання документу дозвільного характеру саме дозвільним органом, а саме: звернення суб`єкта господарювання із відповідною заявою; наявність у ЄДРПОУ відомостей про припинення юридичної особи. В той же час, дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходів реагування у виді анулювання дозволу, з підстав, зокрема, встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації. Проте, у ЄДРПОУ відомості щодо припинення позивача відсутні та позивач із заявою про анулювання дозволу до відповідача не звертався, а відповідно, позивач вважає, що у разі виявлення відповідачем підстав для анулювання такого дозволу відповідач мав можливість звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходів реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру, однак, така інформація (звернення відповідача до суду з позовом) у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня. За викладеного, позивач вважає, що анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється, зазначає, що будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим, прийнятим в межах повноважень, а також повинно містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено, тому державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. У відповіді на відзив від 23.10.2023р. позивач додатково вказує на те, що перевагу у застосуванні у даних правовідносинах підлягають норми Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у редакції Законів №1193-УІІ від 09.04.2014р. та №835-УІІІ від 26.11.2015р., які є спеціальними та прийняті пізніше, ніж приписи ст.21 Закону України «Про охорону праці», які прийняті 19.05.2011р. з урахуванням роз`яснень наведених Міністерством юстиції України у листі від 26.12.2008р. №758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії». Стосовно виявлених відповідачем недостовірних відомостей щодо виконання робіт підвищеної небезпеки у висновку експертизи №23369086-12.1-04-ВЕ-0081.23 від 14.03.2023р., позивач зазначає, що під час проведення експертизи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були та є штатними працівниками позивача згідно наказів про прийом на роботу, а також по них подані до податкової інспекції податкові розрахунки сум доходу, нарахованих на користь вказаних працівників із утриманням з них податку та сум ЄСВ, які подаються щоквартально. У зв`язку із наведеним, позивач вважає, що зазначені виявлені відповідачем порушення відсутні, тому оспорюваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню (а.с.1-3, 65-66).

Ухвалою суду від 27.09.2023р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 26.10.2023р. відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та, зокрема, запропоновано відповідачеві протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати копію протоколу засідання Комісії Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо наявності підстав для анулювання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки №1 від 11.07.2023р., завірену належним чином у справу та всі докази, які були підставами для прийняття спірного наказу з дотриманням вимог ч.9 ст.79 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України(а.с.47).

Відповідач вищезазначену ухвалу суду та копію позову з додатками отримав засобами електронного зв`язку 27.09.2023р. об 11:24 год., у електронному кабінеті 27.09.2023р. о 13:35 год., що підтверджується відповідними повідомленням та довідкою про доставку електронного листа, які наявні у справі (а.с.49-50).

На виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, 10.10.2023р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання/заява, фактично є письмовим відзивом на позов, у якому останній просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що згідно до п.п.15 пункту 4 Положення про Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом від 23.09.2022р. №167 міжрегіональне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за додержанням законодавства з охорони праці, зокрема, в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення. Міжрегіональне управління не зверталося до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру позивача відповідно до абз.5 ч.7 ст.41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», оскільки в ст.21 Закону України «Про охорону праці» визначено вичерпний перелік підстав для анулювання дозволу, зокрема, виявлення у поданих роботодавцем документах недостовірних відомостей щодо виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл. Позивачу надано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки від 29.03.2023р. за умови додержання вимог законодавства про охорону праці та промислової безпеки під час виконання таких робіт, зазначених у дозволі. Позивачем надано копію висновку експертизи №23369086-12.-1-ВЕ-0081.23 від 14.03.2023р. щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час виконання робіт підвищеної небезпеки у п.3.7, п.3.8.2 якого зазначено про проходження навчання та перевірки знань з питань охорони праці начальником відділу охорони праці Анатолієм Добродумським, в п.3.8.3 зазначено інформацію щодо проходження навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівниками, зокрема, серед яких ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 щодо яких відповідно до Відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 04.04.2023р. інформація, як про працівників позивача, відсутня; також у Висновку експертизи зазначено, що вказані особи відповідно до протоколу №4 від 26.10.2022 року проходили перевірку знань з питань охорони праці комісії підприємства, але не перебували в трудових відносинах з позивачем. У зв`язку з виявленими порушеннями законодавства про працю та з охорони праці, у відповідності до ч.12 ст.21 Закону України «Про охорону праці» було порушено питання про анулювання дозволу №ДЗ-1224/ПС/1-23 від 29.03.2023р., а саме: у поданому вищезазначеному Висновку експертизи були виявлені наведені вище недостовірні відомості, комісією було прийнято рішення №1 від 11.07.2023р. про анулювання зазначеного дозволу, що і стало підставою для прийняття оспорюваного наказу. Отже, на думку представника відповідача, Міжрегіональне управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому вважає, що відсутні підстави для визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу. У запереченнях на відповідь на відзив від 27.10.2023р. відповідач посилається на ті ж самі підстави, що і у відзиві на позов (а.с.51-55, 81-82).

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, дана адміністративна справи вирішується 27.11.2023р., тобто, у межах строку, визначеного ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислове підприємство «Гідроспецсервіс» 13.05.2017р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, місто Верхньодніпровськ, вулиця Яблунева, будинок 55, видами діяльності якого є електромонтажні роботи (основний); неспеціалізована оптова торгівля; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; відновлення відсортованих відходів; будівництво житлових і нежитлових будівель, що підтверджується відомостями, наведеними у копії Витягу з ЄДРПОУ від 14.08.2023 року (а.с.23-26).

Позивач здійснює діяльність на підставі дозволу від 29.03.2023 року №ДЗ-1224/ПС/1-23 на виконання робіт підвищеної небезпеки, який виданий Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, що підтверджується його копією (а.с.7).

Зазначений дозвіл був виданий позивачеві відповідачем на підставі його заяви від 17.03.2023р. №ДЗ-327/ПС-23, висновку експертизи ДП «Придніпровський ЕТЦ» від 14.03.2023р. №23369086-12.1-04-ВЕ-0081,23 про що свідчать копії наведених документів, наявні у матеріалах справи (а.с.8-20).

Надалі, наказом Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №1185/ПС від 12.07.2023р. «Про анулювання дозволу» відповідно до ст.41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», ст.21 Закону України «Про охорону праці», пункту 17 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ №1107 від 26.10.2011р., протоколу засідання комісії №1 від 11.07.2023р., анульовано дозвіл від 29.03.2023 року №ДЗ-1224/ПС/1-23 з терміном дії до 29.03.2028, виданий Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці ТОВ «Промислове підприємство «Гідроспецсервіс» виконувати роботи підвищеної небезпеки, що підтверджується змістом копії наведеного наказу (а.с.46).

Про прийняття вказаного наказу відповідачем було повідомлено позивача шляхом надіслання листа за №ДЗ-89/ПС/1-23 від 14.07.2023р. «Про анулювання дозволу», що підтверджується змістом копії наведеного листа (а.с.5-6).

Не погоджуючись із правомірністю прийняття вищенаведеного наказу №1185/ПС від 12.07.2023р. «Про анулювання дозволу» позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 року №2806-ІУ(далі Закон №2806-ІУ), Законом України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року №2694-ХІІ (далі Закон №2694-ХІІ), Порядком видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1107 (далі Порядок №1107).

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі Положення) установлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 7 згаданого Положення, Державна служба з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру та державних адміністраторів визначено Законом №2806-ІУ.

Частиною 7 статті 4-1 згаданого Закону №2806-ІУ передбачено, що дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав:

-звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру;

-наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом;

-наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;

2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.

Спеціальним законом, що регулює відносини, пов`язані з одержанням дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки є Закон України «Про охорону праці» №2694-ХІІ.

Згідно з частиною 3 статті 21 Закону №2694-ХІІ встановлено, що роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов`язань на постачання.

Частиною 12 статті 21 Закону №2694-ХІІ визначено, що підставою для анулювання дозволу є:

-заява роботодавця або уповноваженої ним особи про анулювання дозволу;

- припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація) або підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем;

- виявлення у поданих роботодавцем документах недостовірних відомостей щодо виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;

- повторне порушення вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;

- виникнення аварії, вибуху, пожежі, нещасного випадку, якщо в акті розслідування встановлено, що причиною такої події стало недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;

- створення перешкод під час проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або його територіального органу перевірки додержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл.

Відповідно до ч.4 ст.21 Закону №2694-ХІІ передбачено, що порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1107 затверджено «Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки».

Пунктом 17 згаданого Порядку №1107 встановлено, що дозвіл може бути анульований у випадках, передбачених статтею 21 наведеного Закону №2694-ХІІ.

Рішення про анулювання дозволу приймається органом, що його видав.

Аналіз вищенаведених положень Закону №2806-ІУ дає підстави для висновку, що лише у разі встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації, анулювання документа дозвільного характеру може здійснюватися у судовому порядку за позовом дозвільного органу, що видав документ дозвільного характеру.

Тобто, слово «може», яке міститься у частині 7 ст.4-1 Закону №2806-ІУ, не покладає обов`язку на дозвільний орган звертатися саме з таким позовом про застосування заходів у вигляді анулювання дозволу до адміністративного суду за Законом №2806-ІУ.

При цьому, вказаним Законом №2806-ІУ також передбачено, що іншими законами можуть бути встановлені інші підстави для анулювання документів дозвільного характеру.

Таким іншим законом є Закон №2694-ХІІ, який визначає підстави для анулювання дозволу, серед яких є такі підстави як, зокрема, виявлення у поданих роботодавцем документах недостовірних відомостей щодо виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл.

Також і приписами згаданого Закону №2694-ХІІ не передбачено обов`язку дозвільного органу у разі виявлення підстав для анулювання дозволу звертатись до адміністративного суду з позовом про анулювання дозволу.

Таким чином, встановивши наявність обставин, визначених частиною 12 статті 21 Закону №2694-ХІІ, для анулювання дозволу, дозвільний орган скасовує дозвіл за самостійним рішенням.

Аналогічного змісту правову позицію викладено і у постанові Верховного Суду від 10.02.2022р. у справі №420/4154/19, яка є обов`язковою для застосування адміністративним судом у відповідності до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, із наведеного аналізу приписів та згаданої правової позиції слідує, що ні норми Закону №2806-ІУ, ні Закону №2694-ХІІ не містять колізій в частині обов`язку дозвільного органу, у разі виявлення фактів надання у заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації, звертатися до адміністративного суду з позовом про застосування заходів реагування у вигляді анулювання дозволу, а навпаки, надають право (повноваження) такому дозвільному органу анулювати дозвіл за самостійним рішенням.

Оскільки, як встановлено судом вище із копій наявних в матеріалах справи документів, відповідачем 12.07.2023р. було прийнято оспорюваний наказ №1185/ПС про анулювання дозволу без звернення відповідача до адміністративного суду з позовом про анулювання дозволу, а за самостійним рішенням відповідача суб`єкта владних повноважень, що підтверджується змістом копії наведеного оспорюваного наказу та змістом відзиву на позов (а.с.46,52), суд приходить до висновку, що відповідачем оспорюваний наказ прийнято з дотриманням процедури прийняття рішення, встановленої вищенаведеними законодавчими актами, тому у цій частині позовних вимог аргументи позивача щодо порушення процедури прийняття рішення спростовані вище проаналізованими приписами чинного законодавства, тому не заслуговують на увагу, а відповідно, не можуть бути обрані судом підставами для визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу.

Що стосується тих обставин, що будь-які рішення суб`єкта владних повноважень мають бути обґрунтованими, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено, суд зазначає про таке.

У відповідності до вимог частини 14 статті 21 Закону №2694-ХІІ визначено, що про анулювання дозволу роботодавець повідомляється у письмовій формі із зазначенням підстав щодо анулювання цього дозволу протягом п`яти днів з дня прийняття рішення органом, який видав дозвіл.

Тобто, із наведеного слідує, що суб`єкт владних повноважень у своєму рішенні, а також і у наведеному вище повідомленні за приписами згаданої норми має обов`язок зазначити підстави щодо анулювання цього дозволу.

Разом з тим, як свідчить зміст оспорюваного наказу №1185/ПС від 12.07.2023р. у ньому зазначені лише загальні статті (без зазначення у них конкретних підпунктів та пунктів або абзаців) Законів №2806-ІУ, №2694-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, Положення про Міжрегіональне управління та протокол засідання комісії №1 від 11.07.2023р., тобто, конкретні підстави щодо анулювання дозволу у ньому не зазначені, що підтверджується його копією (а.с.46).

Також і у письмовому повідомленні №ДЗ-89/ПС/1-23 від 14.07.2023р. складеному відповідачем на виконання вимог ч.14 ст.21 Закону №2694-ХІІ на адресу позивача, конкретні підстави, які були обрані для прийняття рішення про анулювання дозволу, виданого позивачеві, не зазначені (а.с.5).

Таким чином, з урахуванням того, що аналізом вищенаведених оспорюваного наказу та письмового повідомлення судом встановлено обставини (факти) не зазначення у них підстав щодо анулювання дозволу відповідачем на порушення вимог ч.14 ст.21 Закону №2694-ХІІ, суд приходить до висновку, що оспорюваний наказ, як акт індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості.

При цьому, зазначення суб`єктом владних повноважень відповідачем у оспорюваному наказі та у наведеному вище письмовому повідомленні лише загальних статей (без зазначення у них конкретних підпунктів, пунктів або абзаців) Закону №2806-ІУ та Закону №2694-ХІІ, проте, не зазначення у ньому обставин, що вплинули на прийняття спірного наказу, є порушенням принципу правової визначеності, оскільки позивач фактично позбавлений можливості ефективно захищати свої права та законні інтереси, які він уважає порушеними, так як у ньому не наведено жодних конкретних обставин та підстав для його прийняття.

А враховуючи те, що акт індивідуальної дії, у даному випадку, оспорюваний наказ про анулювання дозволу, впливає на права та інтереси позивача, прийняття такого рішення суб`єкта владних повноважень (акту індивідуальної дії) повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Верховний Суд уже неодноразово роз`яснював, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І, навпаки, не наведення мотивів прийняття рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019р. у справі №826/6528/18, від 10.04.2020р. у справі №819/330/18, від 10.01.2020р. у справі №2040/6763/18, від 02.12.2021р. у справі №280/5176/20).

Також і Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень, згідно з якою національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі факти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівська», пункти 156-157,159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд.проти Кіпру», пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії».

З огляду на те, що судом встановлено вищенаведені порушення суб`єктом владних повноважень відповідачем, а саме: не зазначення у оспорюваному наказі та у письмовому повідомленні про анулювання дозволу конкретних підстав щодо анулювання дозволу на порушення вимог ч.14 ст.21 Закону №2694-ХІІ, суд приходить до висновку, що спірний наказ №1185/ПС від 12.07.2023р. порушує принцип правової визначеності та не відповідає критеріям обґрунтованості, вмотивованості, наведеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ці обставини є підставами для визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку виявленим відповідачем недостовірних відомостей, зазначених у висновку експертизи №23369086-12.1-04-ВЕ-0081.23 від 14.03.2023р., які нібито були підставами для прийняття оспорюваного наказу від 12.07.2023р. №1185/ПС про анулювання дозволу та відповідачем були зазначені лише у відзиві на позов (в оспорюваному наказі та у зазначеному вище письмовому повідомленні такі підстави відсутні), суд виходить з такого.

Як зазначено відповідачем у відзиві на позов, позивачем було надано копію висновку експертизи №23369086-12.1-04-ВЕ-0081.23 від 14.03.2023р. щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час виконання робіт підвищеної небезпеки у пункті 3.7 якого міститься інформація щодо служби охорони праці (призначених посадових осіб, що виконують функції служби охорони праці) начальник відділу охорони праці Анатолій Добродумський; у пункті 3.8.2 висновку міститься інформація щодо проходження навчання та перевірки знань з питань охорони праці керівника та фахівців служби охорони праці або призначених посадових осіб, що виконують функції служби охорони праці ОСОБА_2 ; в пункті 3.8.3 висновку зазначена інформація щодо проходження навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників, які безпосередньо виконують та/або пов`язані з організацією ведення робіт підвищеної небезпеки, зазначені у пункті 1 цього висновку експертизи, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 .

Відповідно до Відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 04.04.2023р., відсутня інформація стосовно ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , як працівників ТОВ «ПП «Гідроспецсервіс».

У висновку експертизи зазначено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відповідно до протоколу №4 від 26.10.2022 року проходили перевірку знань з питань охорони праці комісії підприємства, але не перебували в трудових відносинах з ТОВ «ПП «Гідроспецсервіс».

У зв`язку з виявленими порушеннями законодавства про працю та з охорони праці у відповідності до ч.12 ст.21 Закону України «Про охорону праці» було порушено питання про анулювання дозволу №ДЗ-1224/ПС/1-23 від 29.03.2023 року (а.с.53-54).

Наведені обставини, зазначені у висновку експертизи відповідач вважає недостовірними відомостями (інформацією) у поданих позивачем документах, що було підставою для прийняття оспорюваного наказу №1185/ПС від 12.07.2023р. про анулювання вказаного дозволу відповідно до ст.4-1 Закону №2806-ІУ, ст.21 Закону №2694-ХІІ, що підтверджується змістом наведеного оспорюваного наказу (а.с.46).

Разом з тим, вказані встановлені обставини відповідачем не відповідають дійсності та спростовуються наступним.

Так, зі змісту дослідженого судом висновку експертизи №23369086-12.1-04-ВЕ-0081.23 від 14.03.2023р. вбачається, що у ньому (у п.3.7, п.3.8.2, п.3.8.3) посилання на те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які проходили перевірку знань з питань охорони праці комісії підприємства, але не перебували у трудових відносинах з ТОВ «ПП «Гідроспецсервіс» - відсутні (а.с.13-18).

При цьому, наведені висновки про те, що згадані вище особи не перебували у трудових відносинах з позивачем спростовуються не тільки змістом висновку експертизи, а й наданими позивачем копіями наказів про прийом вказаних осіб на роботу, а саме: копією наказу №18-к від 27.12.2017р. про прийом на роботу ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , копією наказу № 148-к від 14.11.2019р. про прийом на роботу ОСОБА_20 , копією наказу №135-к від 24.09.2021р. про прийом на роботу ОСОБА_21 (а.с.67-75).

Також і зміст копії Відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за І квартал 2023р., поданого позивачем до органу ДПС 10.05.2023р. згідно квитанції, свідчить про те, що вказані наведені особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 перебувають у штаті позивача, яким нараховувалася та виплачувалася заробітна плата, деякі з них перебували у відпустках (а.с.76-79).

Зазначені наведені копії доказів спростовують аргументи відповідача про те, що вказані наведені особи не перебували у трудових відносинах з позивачем.

Отже, враховуючи наведені копії документів в якості належних доказів щодо наведення достовірної та повної інформації у висновку експертизи про працівників підприємства, які пройшли навчання з охорони праці та перебувають у трудових відносинах з позивачем (призначені на відповідні посади, які передбачають виконання робіт з підвищеної небезпеки), судом відхиляються доводи відповідача про те, що згідно Відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 04.04.2023р. за 4 квартал 2022 року, за 1 квартал 2023р. така інформація відсутня, оскільки, по-перше, наведеного відповідачем копії доказу суду не надано в порушення вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України; по-друге, таке твердження спростовується наявною в матеріалах копією Відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам, за І квартал 2023р., серед яких зазначені всі вищенаведені працівники позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.76-79).

А, відповідно, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що підстави для анулювання дозволу відображені відповідачем як суб`єктом владних повноважень у його відзиві на позов щодо зазначення позивачем у висновку експертизи недостовірної інформації (відомостей) щодо працівників позивача, які ні би то не перебувають у трудових відносинах з позивачем не підтверджені жодними доказами (таких доказів суду не надано), не відповідають дійсності та спростовані вищенаведеними доказами, при цьому, такі припущення посадових осіб відповідача безпідставно не були перевірені у спосіб, у порядку та з використанням повноважень, наданих відповідачеві згідно чинного законодавства, тому наведення висновків без надання та наведення доказів їх обґрунтування у рішеннях суб`єктів владних повноважень, можуть бути наслідком притягнення посадових осіб, які їх зробили, до відповідальності, встановленої законом.

При цьому, судом враховується і те, що визначення поняття, що відноситься у даному випадку саме до недостовірної інформації, яка повинна відображатися у висновку експертизи приписи ні Закону №2806-ІУ, ні Закону №2694-ХІІ не містять.

В той же час, за загальним поняттям недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або вкладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповно або перекручені).

Разом з тим, за змістом дослідженого судом вищенаведеного висновку експертизи, що був підставою для надання позивачеві відповідного дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, будь-якої вищенаведеної недостовірної інформації (відомостей), у тому числі, і що стосується факту не перебування вищенаведених осіб у трудових відносинах з позивачем, судом не встановлено, а відповідачем жодними доказами не підтверджено, навпаки, висновки відповідача наведені у відзиві на позов, спростовані, як змістом вищенаведеного висновку експертизи, так і копіями наказів про перебування згаданих вище осіб у трудових відносинах з позивачем станом на 14.03.2023р. (дата складання висновку).

За таких обставин, враховуючи, що виявлені відповідачем вищенаведені порушення позивачем вимог ч.7 ст.4-1 Закону №2806-ІУ та абз.3 ч.12 ст.21 Закону №2694-ХІІ відсутні, тому суд приходить до висновку, що оспорювний наказ №1185/ПС від 12.07.2023р. слід визнати протиправним та скасувати.

У відповідності до ч.1 та ч.4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем у відзиві на позов та доданими до нього копіями документів не доведено належними, достатніми і допустимими доказами правомірність і законність прийняття оспорюваного наказу з урахуванням встановлених судом обставин, аналізу вищенаведених чинних норм законодавства, які не спростовані відповідачем будь-якими іншими доказами.

Є безпідставними та необґрунтованими аргументи відповідача, тому відхиляються судом, з приводу того, що інформація в реєстрі застрахованих осіб стосовно ОСОБА_22 , ОСОБА_16 та ОСОБА_23 за 4 квартал 2022 року, а по ОСОБА_24 за 4 квартал 2022р. та за 1 квартал 2023 року - відсутня, оскільки таких доказів ні до відзиві на позов, ні до заперечень на відповідь на позов, відповідачем суду не надано, що не відповідає вимогам ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваного наказу, суд приходить до висновку, що відповідачем вказаний оскаржуваний наказ №1185/ПС від 12.07.2023р. про анулювання дозволу прийнятий не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з порушенням вимог вищенаведеного законодавства, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тобто, без дотримання критеріїв, визначених ч.2 ст.2 наведеного Кодексу.

Отже, відповідачем при прийнятті оскаржуваного вищенаведеного наказу про анулювання дозволу були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування такого спірного наказу.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що у разі задоволення позову судом, всі судові витрати понесені позивачем відшкодовуються позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суб`єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп. понесені позивачем згідно платіжної інструкції №6461 від 11.08.2023р. (а.с.4).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове підприємство «Гідроспецсервіс» до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу №1185/ПС від 12.07.2023р. задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №1185/ПС від 12.07.2023р. про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки №ДЗ-1224/ПС/1-23 від 29.03.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (49107, м. Дніпро, вул. Армстронга Ніла, 1-Д, код ЄДРПОУ 44729283) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове підприємство «Гідроспецсервіс» (51600, Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Яблунева, 55, код ЄДРПОУ 41332647) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва