Постанова

від 04.12.2023 по справі 460/11828/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/11828/23 пров. № А/857/16904/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівМатковської З.М., Улицького В.З..

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року (ухвалене головуючим суддею Недашківська К.М. у м. Рівне) у справі № 460/11828/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Авто-Транс» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 023537 від 25.04.2023.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що контролюючим органом протиправно винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 023537 від 25.04.2023, якою застосований штраф у розмірі 34000 грн, оскільки: під час рейдової перевірки інспекторам забезпечено доступ до цифрового тахографа та надано роздруківки на паперових носіях за березень 2023 року, як визначено ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт»; контролюючий орган повідомив позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 02.05.2023, проте оскаржуване рішення прийняте 25.04.2023 без участі уповноваженої особи автомобільного перевізника, який підготував письмові пояснення та подав їх 02.05.2023, прибувши на розгляд справи. Вважає, що вказане у сукупності свідчить про протиправність рішення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.04.2023 № 023537.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки не містить жодних обґрунтувань контролюючого органу про те, що за спірні дати (зазначені в Акті перевірки) водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, тобто здійснював перевезення.

Крім цього суд, констатував факт порушення суб`єктом владних повноважень порядку розгляду справи та прийняття рішення: згідно Повідомлення про розгляд справи справа підлягала розгляду 02.05.2023, натомість оскаржувана постанова № 023537 винесена раніше 25.04.2023.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (Відділ державного нагляду (контролю) у Волинській області) на а/д М-19 - 132 км зупинений транспортний засіб марки DAF XF 105.460 номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Під час перевірки інспекторам надана, зокрема, міжнародна ТТН (CMR) автомобільний перевізник Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Авто-Транс».

Транспортний засіб марки DAF XF 105.460 номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 обладнаний цифровим тахографом (дана обставина підтверджена сторонами та не заперечується).

Посадовими особами контролюючого органу складений Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 31.03.2023 № 354553 (далі - Акт перевірки), яким установлено порушення, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (абзац 6 ч. 1): виконання резидентами України міжнародних перевезень вантажів без документів, перелік яких визначений статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність роздруківки на паперовому носії інформації про час роботи та відпочинку водія за період з 00:00 год 03.03.2023 до 07:50 год 03.03.2023, з 19:03 год 07.03.2023 по 13:34 год 17.03.2023, з 15:59 год 17.03.2023 по 14:53 год 21.03.2023, з 13:21 год 21.03.2023 по 01:27 год 23.03.2023.

У графі «Пояснення водія про причини порушень» Акта перевірки зазначено: при кожному вставленні карти в тахограф, тахограф на польській мові, можливо помилково щось вів, так як не розумію польської мови, більше порушень не маю».

Водій транспортного засобу ознайомлений з Актом перевірки, про що свідчить його підпис із зазначенням ПІБ.

Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, керівником Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.04.2023 № 023537 (далі - Постанова № 023537), якою постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн, за допущення порушення ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач вважаючи спірну постанову протиправною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Так, підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» є зафіксований факт надання водієм ОСОБА_1 послуг при виконанні міжнародного перевезення вантажів за відсутності роздруківок на паперовому носії інформації за час роботи та відпочинку у певний період.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої тахографи (ч. 7 ст. 53 цього Закону).

Згідно з ч. 8 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відтак, автомобільні перевізники мають обов`язок забезпечити, а водії пред`явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються міжнародні перевезення. Крім цього, на водіїв покладається обов`язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб Укртрансбезпеки, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затв. наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Пунктом 3.3 розділу ІІІ цієї Інструкції передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п. 3.5 розділу ІІІ зазначеної Інструкції перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Окрім цього, 11.10.2005 набув чинності Закон України № 2819-IV від 07.09.2005 «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)».

20.12.2010 набрала чинності Поправка № 6 до ЄУТР у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланка підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, норми ЄУТР розмежовують такі документи як «реєстраційний листок» та «роздруківка».

Зокрема, частиною 8 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія - це тахокарти, які використовуються в аналоговому тахографі. У свою чергу, для цифрових тахографів не використовуються щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія; для цього приладу необхідно використовувати карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

Згідно фактичних обставин справи на автомобілі позивача облаштовано цифровий тахометр, який не використовує щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія, а використовує карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

Як слідує з Акту перевірки встановлено порушення: виконання резидентами України міжнародних перевезень вантажів без документів, перелік яких визначений ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність роздруківки на паперовому носії інформації про час роботи та відпочинку водія за період з 00:00 год 03.03.2023 до 07:50 год 03.03.2023, з 19:03 год 07.03.2023 по 13:34 год 17.03.2023, з 15:59 год 17.03.2023 по 14:53 год 21.03.2023, з 13:21 год 21.03.2023 по 01:27 год 23.03.2023.

Разом з цим, як зазначалось вище, у графі «Пояснення водія про причини порушень» акта перевірки зазначено: «при кожному вставленні карти в тахограф, тахограф на польській мові, можливо помилково щось вів, так як не розумію польської мови, більше порушень не маю».

Відтак, водій не заперечував про порушення вимог ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Водночас, суд звертає увагу, що під час виконання перевезень водій за допомогою персональної картки водія має можливість за допомогою ручного вводу особисто та без використання спеціальних засобів ввести інформацію про певні періоди та відпочинку.

Крім цього, суд першої інстанції лише зазначив, що роздруківка інформації про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 свідчить про те, що він здійснював перевезення за березень 2023 року: 09.03.2023, 17.03.2023, 21.03.2023, 23.03.2023, 24.03.2023, 31.03.2023.

Проте, спірні дати, що зазначені у акті перевірки співпадають з спірними датами, роздруківки та інформації тахографу, зокрема, 17.03.2023, 23.03.2023, 21.03.2023, дані дати, режиму праці та відпочинку не були досліджені судом першої інстанції.

Щодо порушення процедури прийняття спірної постанови то колегія суддів зазначає таке.

Суд враховує, що у постанові від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16 Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не повязуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact).

Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18 та від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16, порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

На переконання колегії суддів, порушення процедури прийняття рішення відповідачеп в даному випадку не може бути підставою для визнання його протиправним та скасування, оскільки таке порушення безпосередньо не вплинуло на зміст прийнятого рішення.

Таким чином, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», через що є відсутніми правові підстави для скасування спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Наведені обставини в своїй сукупності мають визначальне значення для вирішення питання щодо правомірності притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, при цьому решта доводів сторін не носить принципового характеру.

Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити і рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі № 460/11828/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький