Ухвала

від 04.12.2023 по справі 947/16008/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/16008/22

Провадження № 2/947/476/23

УХВАЛА

04.12.2023 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про поновлення строку на вчинення процесуальної дії з подання доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2022 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, в якій позивачка просить суд припинити право ОСОБА_3 на частки земельної ділянки, площею 0,071 га, з кадастровим номером 5110136900:38:012:0042, за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває в спільній частковій власності, та визнати на неї право власності за ОСОБА_1 .

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 15.08.2022 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

06.02.2023 року до суду надійшло клопотання представника позивача за вх. №6287 про приєднання до матеріалів справи в якості доказів: висновок судового експерта №220/22 від 05.08.2022 року та висновок експерта №СЕ-19/115-22/11493-ОЗ від 23.01.2023 року.

08.02.2023 року до суду надійшло клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку на вчинення процесуальної дії з подання вищевказаних доказів до суду, з посиланням на те що заявлені до приєднання докази за необхідні для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а не подання їх разом з позовом обумовлено тим, що замовлення судової експертизи за заявою учасника справи в рамках цивільної справи можливо лише після вирішення судом питання про відкриття провадження у відповідній справі, за наслідком чого стороною позивача після вирішення судом відкриття провадження у даній справі, одразу булим вчинені дії з замовлення проведення відповідних судових експертиз та за наслідком їх проведення отримані відповідні висновки, які заявлені до приєднання до матеріалів справи, що свідчить про поважність причини з пропуску вчинення відповідної процесуальної дії.

У підготовче судове засідання призначене на 04.12.2023 року сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом враховується, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»(даліКонвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (даліЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно дост. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Згідно зіст. 12-2 вказаного Законув умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначеніКонституцією Українита законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Згідно зіст. 26 вказаного Законуправосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно доКонституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Приймаючи неявку сторін по справі без поважних причин, які про дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання сповіщені належним чином, враховуючи строки розгляду справи, судом було ухвалено провести підготовче судове засідання 04.12.2023 року за відсутності сторін по справі.

Дослідивши подані до суду клопотання та оглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 83 ЦПК України встановлено порядок подання до суду доказів.

Відповідно до вказаної статті, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Статтею 177 ЦПК України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 83 ЦПК України, докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 120 ЦПК України встановлено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

У відповідності до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 127ЦПК Українивстановлено,що судза заявоюучасника справипоновлює пропущенийпроцесуальний строк,встановлений законом,якщо визнаєпричини йогопропуску поважними,крім випадків,коли цимКодексом встановленонеможливість такогопоновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновленняабо продовженняпроцесуального строкусуд постановляєухвалу. Провідмову упоновленні абопродовженні процесуальногостроку судпостановляє ухвалу,яка непізніше наступногодня здня їїпостановлення надсилаєтьсяособі,яка звернуласяіз відповідноюзаявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом враховується, що встановленнястроків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними, передбаченихЦПК України, певних процесуальних дій.

Як вбачається, позивачем подано до суду позов 27.07.2022 року, а відтак подані до суду докази до клопотання від 06.02.2023 року подані з пропуском встановленого законом строку.

Однак суд зазначає, що у відповідності до ч.3 ст. 106 ЦПК України, висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Як вбачається, позивачем заявлено до приєднання до матеріалів справи висновків судової експертизи, а саме: висновок експерта №220/22 судової земельно-технічної експертизи та будівельно-технічної експертизи, складеного 05.08.2022 року судовим експертом Сікорською О.А. та висновок експерта №СЕ-19/115-22/11493-ОЗ судової оціночно-земельної експертизи від 23.01.2023 року, складеного судовим експертом Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Є.В.Грищенко.

Оглянувши вказані висновки судом встановлено, що останні виконані за замовленням ОСОБА_1 , як учасника справи, в рамках розгляду цивільної справи №947/16008/22.

За наслідком чого, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що останній був позбавлений можливості замовити проведення відповідних судових експертиз до звернення до суду з даним позовом та надати відповідні висновки разом з позовом, оскільки останні проведення як судова експертиза в межах провадження по цивільній справі, яке вважається відкритим після постановлення судом відповідної ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Приймаючи викладене, суд визнає причини пропуску строку на вчинення процесуальної дії з подання доказів доданих стороною позивача до клопотання від 06.02.2023 року за вх. №6287 поважною.

Разом з тим судом враховується, що статтею 129 Конституції Українизакріплені основні засади судочинства, в перелік яких включено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини , змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Із практики Європейського суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина першастатті 5 ЦПК України).

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченогост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Принцип змагальності є гарантом законності, об`єктивності, неупередженості та повноти судового розгляду справи.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

При вищевикладених обставинах, беручи до уваги предмет спору, враховуючи значення справи для сторін, для забезпечення права на доступ до правосуддя, реалізації права сторін на змагальність, з урахуванням основних засад національного судочинства та практики Європейського суду з прав людини, а також з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, суд вважає клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку на вчинення процесуальної дії підлягаючим задоволенню, а докази додані до клопотання від 06.02.2023 року за вх. №6287 підлягаючими приєднанню до матеріалів справи.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст.81-83, 127, 258-261 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про поновлення строку на вчинення процесуальної дії - задовольнити.

Поновити представнику позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 процесуальний строк на подання доказів по цивільній справі №947/16008/22.

Приєднати до матеріалів справи №947/16008/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, додані представником позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до клопотання від 06.02.2023 року за вх. №6287 наступні докази: висновок експерта №220/22 судової земельно-технічної експертизи та будівельно-технічної експертизи, складеного 05.08.2022 року судовим експертом Сікорською О.А. та висновок експерта №СЕ-19/115-22/11493-ОЗ судової оціночно-земельної експертизи від 23.01.2023 року, складеного судовим експертом Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Є.В.Грищенко, які приймати під час розгляду справи №947/16008/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в частині поновлення процесуального строку шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи(вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.

Учасник справи,якому ухваласуду небула врученау деньїї проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий Калініченко Л. В.