Рішення

від 03.11.2023 по справі 468/1867/22-ц

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 468/1867/22-ц

2/468/163/23

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2023 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчука С.В., при секретарі судового засідання - Онофрійчук М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Комунальне підприємство "Баштанське районне бюро технічної інвентаризації", про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Баштанського районного суду Миколаївської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Комунальне підприємство "Баштанське районне бюро технічної інвентаризації", про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив відповідно до ордеру на житлове приміщення № 556 серії 006421 від 27.07.2013 року має площу житлову 16.04 кв.м., яка складається з однієї кімнати в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 . Впродовж останніх п`яти років позивач з відповідачем намагається мирно вирішити спір щодо території загального спільного користування, право на яке має не тільки відповідач, а і позивач, а саме: санвузол (ванна кімната та туалет, коридор, балкон). Ця площа загального, спільного користування позивача та відповідача відповідно до поетажного плану виданого Комунальним підприємством «Баштанське районне бюро технічної інвентаризації» розташована за адресою АДРЕСА_1 (кімната позивача) та кімната АДРЕСА_2 , тобто (відповідача). Загальна площа тієї площі, яка знаходиться у загальному спільному користуванні позивача та відповідача складає 9,12 м.кв.Наразі, відповідач площею загального, спільного користування користується виключно сама, а позивача туди не впускає. Позивач не має доступу до цієї території, бо відповідач встановила туди вхідні двері та замкнула на замок, на прохання позивача надати ключ від цих дверей остання відмовилась. На сьогоднішній день позивач не може задовольнити свої потреби, бо від дверей до санвузла відповідач не дає ключа. ОСОБА_1 за реєстрацією місця проживання жити не може, оскільки свої життєві потреби йому задовольняти не має де, тому вимушений жити в іншому місці. Позивач просить визнати протиправними та незаконними дії відповідача стосовно самовільно захваленої площі загального суспільного використання ( а саме: санвузла, ванної кімнати, коридору та балкону) та зобов`язати відповідача надати необмежений, постійний, цілодобовий доступ до площі загального, суспільного користування позивачу, а саме, санвузла, коридору, ванної кімнати та балкону.

Процесуальні дії по справі:

21.12.2022 року матеріали судової справи №468/1867/22-ц надійшли до суду.

28.12.2022 судом було відкрито провадження по справі, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного провадження на 27.02.2023 року.

01.02.2023 року до суду надійшов відзив від відповідача, в якому ОСОБА_2 зазначила, що з позовом не погоджується, просить відмовити в його задоволенні. Відповідач зазначила, що з липня 2022 не може мирно врегулювати питання використання території загального спільного користування з позивачем, вказала що саме в липні 2022 року самостійно здійснила ремонт спільного санвузла, та здійснює витрати на оплату за комунальні послуги в спільному приміщенні самостійно.

27.02.2023 року до суду надійшла заява від представника Комунального підприємства "Баштанське районне бюро технічної інвентаризації" про розгляд справи без участі останнього.

27.02.2023 року від представника позивача надійшла заява про доручення до матеріалів справи письмових свідчень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . З письмових свідчень ОСОБА_3 слідує, що остання, будучи подружкою співмешканки сина позивача, взимку 2016 року приходила до сина позивача додому разом з ОСОБА_4 та бачила, що площа загального спільного користування, що є предметом позову була не огороджена і всі могли без перешкод користуватися нею. Коли ОСОБА_4 та син позивача вирішили проживати разом, виявилось що це неможливо так як відповідач встановила двері із замком до санузла, коридору, ванної кімнати, балкону. ОСОБА_4 в письмових свідченнях зазначила, що у 2016 році приходила до сина позивача додому та бачила, що площа загального спільного користування, що є предметом позову була не огороджена і всі могли без перешкод користуватися нею. Коли ОСОБА_4 та син позивача вирішили проживати разом, виявилось що це неможливо так як відповідач встановила двері із замком до санузла, коридора, ванної кімнати, балкону, ключі відповідач надати позивачеві відмовлялася, а тому подальше життя у вказаному житловому приміщенні було неможливим.

27.02.2023 року представник позивача надала до суду заяву про відкладення розгляду справи. У зв`язку з заявою представника позивача, судове засідання відкладено, справу призначено до розгляду на 03.05.2023 року.

03.03.2023 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив.

27.04.2023 року від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

03.05.2023 року від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи. У зв`язку з заявою відповідача, судове засідання відкладено, справу призначено до розгляду на 28.09.2023 року.

09.05.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за наявними матеріалами.

04.07.2023 року до суду від представника позивача надійшов адвокатський запит.

28.09.2023 року від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи. У зв`язку з заявою відповідача, судове засідання відкладено, справу призначено до розгляду на 03.11.2023 року.

28.09.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за наявними матеріалами без участі позивача та його представника.

02.11.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за наявними матеріалами без участі позивача та його представника.

03.11.2023 року від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі останньої, проти задоволення позову заперечує, просить відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання позивач не з`явився, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (до суду повернулось поштове відправлення з відміткою про те, що відповідач за зареєстрованим у встановленому порядку місцем свого проживання відсутній, тому він відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим).

Представник позивача до суду не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за наявними матеріалами без участі позивача та його представника.

Відповідач до суду не з`явилася, про час слухання справи повідомлялася рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням. Від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.

Від представника третьої особи Комунального підприємства "Баштанське районне бюро технічної інвентаризації" надійшла заява про розгляд справи без участі представника підприємства.

Зважаючи на те, що справа перебуває в провадженні суду тривалий час, а сторони надали заяви по суті справи і усі наявні у них докази та на обґрунтування своїх позицій у спірних правовідносинах, суд не встановив підстав для відкладення розгляду справи та визнав за можливе завершити її розгляд за відсутності сторони позивача.

Дослідивши матеріали справи (копію паспорта позивача, копію ордеру на житлове приміщення, копію поетажний план БТІ, відзив від 27.01.2023 року, клопотання про доручення до матеріалів справи свідчень свідків, від 22.02.2023, клопотання про доручення до матеріалів справи відповіді на відзив, заяву представника відповідача від 03.11.2023), суд приходить до наступного висновку.

В ході судового засідання встановлено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до ордеру на житлове приміщення № 556 серії 006421 від 27.07.2013 року позивач має площу житлову 16.04 кв.м., яка складається з однієї кімнати в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 . У позивача з відповідачем впродовж тривалого часу існує спір щодо використання території загального спільного користування. Ця площа загального, спільного користування позивача та відповідача відповідно до поетажного плану виданим Комунальним підприємством «Баштанське районне бюро технічної інвентаризації» за адресою АДРЕСА_1 (кімната позивача) та кімната АДРЕСА_2 , тобто (відповідача). Загальна площа тієї площі, яка знаходиться у загальному спільному користуванні позивача та відповідача складає 9,12 м.кв. (ванна кімната та туалет, коридор, балкон). Наразі, відповідач площею загального спільного користування користується виключно сама, а позивача туди не впускає, встановила туди вхідні двері та замкнула на замок, на прохання позивача надати ключ від цих дверей відмовилась. На сьогоднішній день позивач не може задовольнити свої потреби, бо від дверей до санвузла немає ключа.

Відповідач надала до суду відзив на позовну заяву, в якому підтвердила , що дійсно вона з позивачем має площу загального спільного користування, вказала, що позивач більше 5 років в кімнаті не проживає. В липні 2022 року відповідач самостійно здійснила ремонт спільного санузла, та здійснює витрати на оплату за комунальні послуги в спільному приміщенні одноособово, просила відмовити в задоволенні позову.

З письмових свідчень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слідує, в 2017 році коли свідок ОСОБА_4 та син позивача вирішили проживати разом, адресою АДРЕСА_1 (кімната позивача) виявилось що це неможливо так як відповідач встановила двері із замком до санузла, коридора, ванної кімнати, балкону, ключі відповідач надати позивачеві відмовлялася, а тому подальше життя у вказаному житловому приміщенні було неможливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», житлові приміщення у гуртожитку - приміщення гуртожитку (житлові кімнати, житлові блоки (секції), призначені та придатні для постійного проживання у них.

Житлова кімната у гуртожитку - окреме житлове приміщення у гуртожитку, призначене та придатне для постійного проживання у ньому.

Допоміжні приміщення у гуртожитку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців (кухні, санвузли, сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні (позакімнатні) коридори, колясочні, кладові, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», допоміжні приміщення у гуртожитках передаються у спільну сумісну власність власникам житлових приміщень у таких гуртожитках безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» власники житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у гуртожитку і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні гуртожитку. Допоміжні приміщення у гуртожитку передаються у спільну сумісну власність безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Співвласники допоміжних приміщень у гуртожитку зобов`язані не перешкоджати іншим особам у правомірному користуванні такими приміщеннями. Утримання допоміжних приміщень у гуртожитках та прибудинкових територій здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду`треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду`необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кухні, санвузли, тощо) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Частиною 2 статті 382 ЦК України також встановлено, що власникам квартир у дво- або багатоповерховому житловому будинку приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або в середині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку, належать на праві спільної сумісної власності.

Окрім того, право одного із співвласників вчиняти будь-які дії із спільним майном виключно за згоди інших співвласників передбачене й положеннями ст. 358 ЦК України. Тобто будь-які дії пов`язані з допоміжними приміщеннями будинку, можуть вважатися законними лише за умови отримання на це дозволу усіх без винятку співвласників гуртожитку. В той же час вказане правило в даному випадку дотримане не було, оскільки позивач такої згоди відповідачу на самостійне використання допоміжних приміщень, що є місцями загального користування, не надавав.

Згідно приписів ст. 11 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» допоміжні приміщення гуртожитку призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку як житлового комплексу та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців ( кухні, санвузли, поза квартирні (поза кімнатні) коридори, кладові, вестибюлі тощо).

За ч. 2 ст. 6 Закону співвласники допоміжних приміщень у гуртожитку зобов`язані не перешкоджати іншим особам у правомірному користуванні такими приміщеннями.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивач по справі має рівні права з відповідачем на приміщення загального спільного користування гуртожитку, якими є ванна кімната, туалет, балкон, коридор за адресою: АДРЕСА_3 .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Комунальне підприємство "Баштанське районне бюро технічної інвентаризації", про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні приміщеннями загального спільного користування гуртожитку, якими є ванна кімната, туалет, балкон, коридор за адресою: АДРЕСА_3

Стягнути з ОСОБА_2 , (РНОКПП невідомий, зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві ) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Баштанський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

СУДДЯ :