Ухвала

від 15.11.2023 по справі 183/11992/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/11992/23

№ 2-з/183/125/23

У Х В А Л А

15 листопада 2023 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Сороки О.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву прокурора Новомосковської окружної прокуратури Данилова Дмитра Сергійовича про забезпечення позову,

в с т а н о в и л а:

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом Новомосковської окружної прокуратури до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2023 року по справі було відкрито провадження.

13 листопада 2023 року прокурор Данилов Д.С., з метою забезпечення позову, звернувся до суду із заявою, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

-нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами 1223285500:01:032:2651, площею 1,985 га, 1223285500:03:008:0138, площею 0,0526 га та заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії;

-заборонити відповідачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно земельні ділянки з кадастровими номерами 1223285500:01:032:2651, площею 1,985 га, 1223285500:03:008:0138, площею 0,0526 га.

Свою заяву прокурор обґрунтовує тим, що предметом спору у вказаній справі є припинення громадянці російської федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1223285500:01:032:2651, площею 1,985 га, розташовану на території: на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, а також припинення права власності на частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1223285500:03:008:0138, площею 0.0526 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.09.2015 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 736850312232), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39835428).

Встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №2-2528 від 10.06.2008 ОСОБА_1 успадкувала земельну ділянку, кадастровий номер 1223285500:01:032:2651, площею 1,985 га, яка розташована на території Піщанської сільської ради Новомосковського району.

Право власності на вказану земельну ділянку набуто ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯЖ №799849, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією 03.04.2009 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 01:09:126:00808, а отже вказана земельна ділянка перебуває в її власності більше 14 років.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру успадкована земельна ділянка, кадастровий номер 1223285500:01:032:2651, площею 1,985 га, за категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на момент звернення з даним позовом до суду, право власності за громадянкою російської федерації ОСОБА_1 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1223285500:01:032:2651, площею 1,985 га, не зареєстровано.

Разом з тим, 30.09.2015 до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про оренду вказаної земельної ділянки строком на 10 років, відповідно до договору оренди, земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 06.08.2009, видавник: ОСОБА_1 ; ФГ «МІШИН І МІШИН», додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 10.11.2014, видавник: ОСОБА_1 ; ФГ «МІШИН І МІШИН».

Орендодавець: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина російської федерації, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 03.12.2003, видавник: Таїцьким відділом міліції Гатчинського району Ленінградської області, країна громадянства: російська федерація (номер запису про інше речове право: 11485960).

Крім того, встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №2-2524 від 10.06.2008 ОСОБА_1 успадкувала ? частину земельної ділянки, кадастровий номер 1223285500:03:008:0138, площею 0.0526 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а отже вказана земельна ділянка перебуває в її власності більше 14 років.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 10-4-0.10-3907/2-23 від 07.07.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 1223285500:03:008:0138 площею 0,0526 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства, була перенесена з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру та належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ЯА №839519, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на земельну ділянку за № 010512602020 від 21.09.2005.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру успадкована земельна ділянка, кадастровий номер 1223285500:03:008:0138, площею 0.0526 га, за категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на момент звернення з даним позовом до суду громадянка російської федерації ОСОБА_1 є власником частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1223285500:03:008:0138, площею 0.0526 га, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 736850312232).

Згідно з даними Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та Державної міграційної служби України ОСОБА_1 , посвідкою на тимчасове та постійне проживання в України не документувалася, інформація щодо оформлення ОСОБА_1 документів, які надають право на законне перебування на території України, відсутня (№6.1-9099/6- 23 від 04.07.2023 відповідно).

Наведені обставини свідчать, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 , набувши в 2009 році спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення у власність в порядку спадкування, вимоги закону щодо її відчуження протягом одного року не виконала, що є підставою для припинення її права власності на вказану земельну ділянку шляхом її конфіскації за рішенням суду. Крім того встановлено, що в провадженні Новомосковського міськрайонного суду перебуває справа №183/10664/23 подана 18.09.2023 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Головне управління Держгеокадстру у Дніпропетровській області, Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на нерухоме майно, серед якого є і земельні ділянки з кадастровими номерами 1223285500:01:032:2651, площею 1,985 га, 1223285500:03:008:0138, площею 0.0526 га. Вказані дії створюють передумови для неможливості виконання рішення суду за позовом окружної прокуратури у зв`язку з можливим переходом права власності на спірні земельні ділянки іншим особам.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом: накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 153 ЦПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як роз`яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Зміст заяви про забезпечення позову не суперечить вимогамст.151 ЦПК України. Захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно входить до переліку видів забезпечення позову, передбаченихст.150 ЦПК Україниі відповідає предмету позову у даній справі та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір який регулюється нормами цивільного законодавства та за наявних у справі документів та документів доданих до заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Враховуючи характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, та вважає можливим вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Згідно з ч. 1ст. 157 ЦПК Україниухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 149,ст. 150, 151, ч. 1 ст. 157, 260 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Заяву прокурора Новомосковської окружної прокуратури Данилова Дмитра Сергійовича про забезпечення позову, - задовольнити.

Вжити заходи щодо забезпечення позову Новомосковської окружноїпрокуратури до ОСОБА_1 проприпинення прававласності наземельну ділянкушляхом їїконфіскації та накласти арешт на:

-нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами 1223285500:01:032:2651, площею 1,985 га, 1223285500:03:008:0138, площею 0,0526 га та заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії;

-заборонити відповідачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно земельні ділянки з кадастровими номерами 1223285500:01:032:2651, площею 1,985 га, 1223285500:03:008:0138, площею 0,0526 га.

Виконання ухвали про забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень, а згідно до ч.10ст. 153 ЦПК України, оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала можебути оскарженадо Дніпровськогоапеляційного судупротягом 15днів змоменту їїпроголошення.

Суддя Сорока О.В.