Ухвала

від 21.11.2023 по справі 646/7035/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №: 646/7035/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №: 11-сс/818/ 1483/1500/23 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: обрання запобіжного заходу

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме підозрюваної та її захисників, належним чином повідомлених про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисників підозрюваної ОСОБА_6 адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 11 2023 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Вказаною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Гусинка Куп`янського району Харківської області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, непрацюючої, пенсіонера, інваліда третьої групи, заміжньої, не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України.

До ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор" до 29 12 2023 року, включно, без визначення застави.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

На зазначену ухвалу слідчого судді захисники підозрюваної адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , подали апеляційні скарги.

Захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу, відмовити прокурору у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу та звільнити ОСОБА_6 з-під варти.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на необґрунтованість ухвали та недоведеність вказаних в клопотанні ризиків. Просить врахувати, що підозрювана раніше не судима, багато разів працювала в Гусинській сільській раді Куп`янського району Харківської\ області до реорганізації місцевих органів влади, а після старостою с. Гусинка, під керівництвом Кіндрашівського сільського голову. Вона має постійне місце проживання, в м. Харкові, є тимчасово переміщеною особою, має хвороби, які описані в довідці про обстеження, основне захворювання відслоєння сітчатки ока, за яким має інвалідність 3 групи по зору. Також вона має сім`ю чоловіка та матір похилого віку, 86 років.

Як зазначає захисник, заявлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які були заявлені прокурором, відсутні. Після деокупації з 09.09.2022 року вона довгий час знаходилась в с. Гусинка, а з 01.23 - переїхала в м. Харків, де зареєструвалась та має статус ВПО. А тому, як зазначає захисник, не здійснювала будь-яких дій щодо переховування від суду, не спотворювала докази, не впливала на свідків, не вчиняла інше кримінальне правопорушення. Доказів існування ризиків, на думку захисника, немає, що є підставою для відмови прокурору в застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, чого суд не зробив. Вважає, що судом необґрунтовано не застосовано відносно ОСОБА_6 застави, без належних обґрунтувань, оскільки заборони відносно неї немає, а тому, необхідно було застосовувати конституційне право особи на заставу. Відомості, які характеризують ОСОБА_6 , на думку захисника, вказують на можливість застосування застави у визначеному в законі розміру.

А тому, враховуючи вищевикладене, захисник вважає, що ухвала не відповідає кримінальному процесуальному закону, у зв`язку з чим, просить її скасувати.

Захисник ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а в разі обрання тримання під вартою, - встановити мінімальний розмір застави.

В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на необґрунтованість пред`явленої ОСОБА_6 підозри, зазначаючи при цьому, що підозрювана не мала наміру співпрацювати з окупаційною владою, а робила це під примусом злочинців, які захопили адміністрацію с. Гусинка та примушували мешканців села до співпраці, погрожуючи позбавити їх життя, в разі відмови співпрацювати, в тому числі і її підзахисну, яка є інвалідом 3 групи по зору, пенсіонером і не працювала до вторгнення ворожих військ на територію України та доглядала за чоловіком, який, також, є інвалідом і вимушена була виживати під час окупації і намагалася допомагати мешканцям села, як колишня керівник сільської ради. Виїхати вона не змогла, у зв`язку з неможливістю цього зробити внаслідок заборони та погроз з боку окупаційної влади.

Крім того, захисник вважає недоведеними стороною обвинувачення настання реальних ризиків, внаслідок їх зменшення зі спливом часу та недоведеністю фактичними даними, та вважає їх припущеннями щодо можливості вчинення підозрюваною дій, спрямованих на настання ризиків. Ризик впливати на свідків, експерта або спеціаліста у цьому провадженні вважає недоведеним, оскільки її підзахисна не буде мати можливості розшукувати осіб, на яких можна впливати та у будь-який спосіб спілкуватись з ними, оскільки актуальне місцезнаходження їх невідомо на час оголошення військового стану в України. На місці, де раніше проживали свідки, наразі проходять активні бойові дії, а її підзахисна має на меті перебувати в небезпечному місці.

Про можливість перешкодити встановленню істини по справі, можуть свідчити погрозу, підкуп свідків і потерпілих, схиляння їх до показань, а тому, припущення, щодо того, що підозрювана, перебуваючи на волі буде заважати у встановленні істини по справі, вважає надуманими.

Захисник вважає, що судом не наведено взагалі жодного доказу щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів, що вважає проявом формалізму та істотним порушенням кримінального процесуального закону. А тому, вважає, що тримання під вартою не переслідує легітимну мету запобігти ризикам, з огляду на відсутність обставин, що підтверджуються жоден з ризиків, оскільки єдиною підставою є тяжкість злочину, у скоєнні якого вона підозрюється, а тому, тримання ОСОБА_6 під вартою буде порушувати розумні строки дії найбільш суворого запобіжного заходу, вимоги Конституції та КПК України.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Прокурор, підозрювана та її захисники в судове засідання не з`явились, були, відповідно до вимог, зазначених в ч.1 ст.135 КПК України, належним чином повідомленими про дату та час та місце розгляду справ.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого суддіза відсутністюсторін, оскількице відповідає вимогам ст.401 КПК України, так як апеляційна скарга захисників підозрюваної не стосується погіршення становища підозрюваної

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги захисників не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022220000003192 від 19.10.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України.

Згідно відомостей досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється в тому, що після незаконного вторгнення на територію України збройних сил рф, тобто після 24.02.2022 року, не пізніше 20.05.2022 року, у неї виник кримінальний протиправний умисел, направлений на колабораційну діяльність з державою-агресором - рф, а саме на добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно - розпорядчих, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території. З цією метою, ОСОБА_6 з 20.06.2022 року по вересень 2022 року, більш точний час встановити не виявилось можливим, перебуваючи на території Куп`янського району Харківської області, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, добровільно надала згоду представникам збройних сил рф та представникам т. зв. «ВГА Харьковской области» на призначення на посаду, пов`язану з виконанням організаційно - розпорядчих, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області, а саме на посаду «исполняющей обязанности помощника начальника отдела (сельський) Кондрашовского территориального отдела Временной Гражданской Администрации Купянского района Харьковской области» при окупаційній адміністрації держави-агресора, створеної на тимчасово окупованій території.

Перебуваючи на вищевказаній посаді в період часу з 20.06.2022 року по вересень 2022 року, ОСОБА_6 використовуючи свої знання та досвід у сфері місцевого самоврядування, з метою забезпечення становлення і функціонування Кіндрашівського територіального відділу на території тимчасово окупованого Куп`янського району Харківської області та наближених до нього населених пунктів, здійснювала організаційно-розпорядчі функції, за що отримувала в подальшому заробітну платню, а саме:

- організовувала збір даних для формування відомостей для подальшої виплати місцевим жителям с. Гусинка Куп`янського району Харківської області матеріальної допомоги від окупаційної влади рф у російських рублях;

- проводила господарську діяльність у вигляді ремонту опалювальної системи у шкільному закладі с. Гусинка Харківської області з метою подальшого розселення військовослужбовців рф;

- формувала акти прийому - передачі грошових коштів;

- сприяла функціонування Кіндрашівського територіального відділу на території тимчасово окупованого Куп`янського району Харківської області, а саме формувала інформацію про назви вулиць на території с. Гусинка до перейменування та після перейменування.

Так, 20.06.2022 року, ОСОБА_6 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , добровільно зайняла посаду пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території Харківської області. Наказом так званого «и.о. главы временной гражданской администрации Купянского района Харьковской области» ОСОБА_10 , ОСОБА_6 була призначена на вищевказану посаду, та в якості активного учасника працювала на посаді, яка пов`язана з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій у окупаційній адміністрації держави-агресора, створеній на тимчасово окупованій території.

01.11.2023 року ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні вказаного злочину було затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111- 1 КК України.

02.11.2023 року до суду надійшло клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 ..

В обґрунтування клопотання слідчий посилався на обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_6 підозри, яка підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами: даними з витягу з ЄРДР від 19.10.2022 року, заявою ОСОБА_6 від 27.06.2022 року, даними трудового договору № 63 від 27.06.2022 року, наказу № 199/лс від 27.06.2022 року, особової картки на ім`я ОСОБА_6 , протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 23.08.2023 року та протоколу огляду предмету від 02.09.2023 року, даними протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 25.08.2023 року та протоколу огляду предмету від 02.09.2023 року, протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 25.08.2023 року та протоколу огляду предмету від 02.09.2023 року, даними протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 25.08.2023 року та протоколу огляду предмету від 02.09.2023 року, даними протоколу допиту свідка ОСОБА_15 від 25.08.2023 року та протоколу огляду предмету від 02.09.2023 року, даними платіжної відомості на отримання матеріальної допомоги за червень 2022 року, табелю робочого часу по Кондрашівській сільській раді, даними штатного розпису по Кондрашівській сільській раді станом на 01.06.2022 року, даними відомостей заробітної плати, актів прийому-передачі грошових коштів, даними інформації про назву вулиць на території с. Гусинка.

Крім того,слідчий посилавсяна наявністьризиків,передбачених п.п.1,2,3,5ч.1ст.177КПК України.

Слідчий вважав, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого умисного злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, усвідомлюючи можливу міру покарання, у разі винесення судом обвинувального вироку, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Так як підозрювана має безпосередній доступ до документації, яка знаходиться в будівлі Кіндрашівської сільської ради, тому, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_6 відомі адреси проживання свідків, у зв`язку з чим, вона може здійснити незаконний вплив на вказаних осіб, у т.ч. спонукати їх до відмови від показань або їх зміни по даному кримінальному провадженню, оскільки свідки ще не допитані судом. Стаж роботи в закладах освіти, наявність зв`язків, в тому числі з місцевою адміністрацією, може бути використано підозрюваною для перешкоджання кримінальному провадженню. Крім того, враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_6 добровільно зайняла посаду в незаконно створеному органі, толерантно відноситься до захоплення частини території України, слідчий вбачав ризик того, що вона може вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, тим самим зашкодити державі, адже дана категорія злочинів є найбільш небезпечним посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад.

За наявності обґрунтованості підозри, враховуючи особу підозрюваного та для запобігання ризикам передбаченим п. 1, 2,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий просив застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Задовольняючи клопотання слідчого про обрання виду запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 , слідчий суддя суду першої інстанції вважав обґрунтованою підозру, повідомлену їй у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України та вважав, що обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 року, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У зв`язку з чим, слідчий суддя дійшов висновку, що надані стороною кримінального провадження докази, свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

При цьому слідчий суддя зазначив, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Оцінюючи наявні ризики, слідчий суддя виходив з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати розгляду кримінального провадження або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

При оцінці впливу на свідків, суд виходив із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому вказав, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Враховуючи, що підозрювана була ознайомлена з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків та була обізнана як про їх персональні данні, так і про зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування, слідчий суддя вважав, що вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони підозрюваної на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Виходячи з вищевикладеного, слідчий суддя вважав встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні і не доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки слідчим належно не обґрунтовано, що ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що остання раніше притягалась до кримінальної відповідальності.

Слідчий суддя вважав, що всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Враховуючи особу підозрюваної, яка раніше не судима, має професійно-технічну освіту, місце проживання як у м. Харкові, так і у Куп`янському районі Харківської області, чоловіка інваліда 2 групи та мати похилого віку, є інвалідом 3 групи, працювала у територіальній громаді, за місцем проживання у Куп`янському районі Харківської області характеризується позитивно, слідчий суддя вважав, що ці доводи не переважають існування ризиків, існування яких встановлено під час розгляду клопотання. При цьому зазначив, що належних та допустимих доказів про неможливість перебування ОСОБА_6 в умовах СІЗО за станом здоров`я, станом на час розгляду клопотання, слідчому судді не надано., звернувши увагу на те, що як зазначила ОСОБА_6 під час розгляду клопотання, її чоловік та мати отримують пенсійні виплати, мати проживає окремо від неї у іншому населеному пункті. Вона має двох синів працездатного віку.

З урахуванням доведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин: вагомість наявних доказів щодо обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_6 умисного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує їй в разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, слідчий суддя вважав, що застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, у зв`язку з чим, обрав підозрюваній запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 29.12.2023 року включно.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав особи, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав особи, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав особи зазначив "що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред`явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами та вказує на те, що для запобігання ризикам, зазначеним слідчим у клопотанні, передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст. 177 КПК України, доведена необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відомості щодо особи підозрюваної дають достатні підстави вважати, що вона може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

Враховуючи тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання винуватою, ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, враховуючи характер та обставини інкримінованого їй злочину.

Також вона може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки вони ще не допитані судом або іншим чином за кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, тим самим зашкодити державі, адже дана категорія злочинів є найбільш небезпечним посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, або іншим чином зашкодити кримінальному провадженню, враховуючи інкримінований їй злочин та її манулі зв`язки, що свідчить про наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав особи та практиці Європейського суду з прав особи, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка відповідає вимогам ст.196 КПК України.

З висновками слідчого судді суду першої інстанції щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.п. 1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_6 такого запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою без визначення застави, погоджується і апеляційний суд.

За таких обставин, висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, оскільки застосування до нього іншого, більш м`якого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від суду або незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, може вдатися до відповідних дій.

Характер висунутої ОСОБА_6 підозри, дає достатні підстави вважати, що вона може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, зокрема, є можливість підозрюваним вчинити дії, передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України, беручи до уваги, що він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення відносно малолітньої особи, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі до десяти років, а тому може, з метою уникнення покарання, переховуватись від органів досудового розслідування, враховуючи, що він офіційно не працевлаштований, малолітніх дітей на утриманні не має.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Також колегія суддів бере до уваги, що на даний час досудове розслідування триває, а тому не виключена можливість підозрюваної впливати на свідків, які на даний час не допитані, що свідчить про існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

З огляду на повідомлену підозру у вчиненні інкримінованого ОСОБА_6 злочину, характеру, щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, само по собі свідчить про його соціальну небезпеку та унеможливлює перебування підозрюваного в даний час у суспільстві, оскільки він може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.

За таких обставин доводи захисника підозрюваного про недоведеність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.

Апеляційні доводи захисників з приводу необґрунтованості підозри ОСОБА_6 , ніякими об`єктивними відомостями не підтверджені. Питання щодо винуватості або невинуватості на цьому етапі провадження судом не вирішуються, оскільки такі питання підлягають оцінці судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювання доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. На теперішній стадії процесу суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Питання щодо остаточної кваліфікації вирішується органом досудового розслідування до складання обвинувального акту. Вказані обставини у своїй сукупності обґрунтовують висновок слідчого судді щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні.

Відомості апеляційної скарги сторони захисту з приводу врахування особистих якостей підозрюваної та її стан здоров`я, були враховані судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення та не свідчать про незаконність рішення слідчого судді.

З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутності на цей час підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційних скарг захисників.

Керуючись ст.ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 11 2023 року про застосування до підозрюваної за ч.5 ст.111-1 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», до 29 12 2023 року, включно, без визначення застави, залишити без змін.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника, ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскарження ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4