Рішення

від 24.11.2023 по справі 448/937/22

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/937/22

Провадження № 2/448/40/23

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

24.11.2023 м. Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гіряк С.І.,

за участі секретаря судового засідання Семен І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 доМостиської міськоїради Львівськоїобласті, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання протиправними та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки

учасники справи:

представник позивача адвокат Кубара М.М. (в режимі відеоконференцзв`язку),

представник відповідача Мостиської міської ради Львівської області Джала С.Ю.,

відповідач ОСОБА_2 ,

представник відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвокат Тиндик Р.В.,

треті особи не з`явилися

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Зміст позовних вимог позивача та заперечень відповідачів

1. Позивач ОСОБА_1 10.08.2022звернувся доМостиського районногосуду Львівськоїобласті ізпозовною заявоюпро визнання протиправними та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

2. Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області Ю.Білоуса від 10.08.2022 задоволено заяву судді Юрія Білоуса від 10.08.2022 про самовідвід у даній цивільній справі.

3. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2022 дана справа передана для розгляду головуючій судді Гіряк С.І.

4. Позивач у позовній заяві (в подальшому зміненій) просить:

- Визнати протиправним та скасувати рішення ХХХV сесії VII скликання Мостиської міської Ради №65 від 07 лютого 2019 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для іншої житлової забудови в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 »;

- Визнати протиправнимта скасуватирішення XLIVсесії VIIскликання Мостиськоїміської Ради№174від 17.12.2019року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для іншої житлової забудови в м. Мостиська гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_4 »;

- Визнати недійсним договір оренди землі від 22.01.2020 про передачу земельної ділянки в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням 02.07. для іншої житлової забудови з кадастровим номером 4622410100:01:003:0363 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ;

- Скасувати рішеннядержавного реєстратора Ковалик Зіновії Іванівни, Мостиська міська Рада про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50960001 від 04.02.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з цільовим призначенням 02.07. для іншої житлової забудови в АДРЕСА_1 площею 0,0170 га з кадастровим номером: 4622410100:01:003:0363, за номером запису про інше речове право 35328400; дата реєстрації: 30.01.2020 року; підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 22.01.2020 року Мостиською міською радою Львівської області/ ОСОБА_2 / ОСОБА_3 / ОСОБА_5 / ОСОБА_4 ; Додаткова угода до договору оренди землі, серія та номер: 6/н, виданий 22.01.2020 р. Мостиською міською радою Львівської області/ ОСОБА_2 / ОСОБА_3 / ОСОБА_5 / ОСОБА_4 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо даної земельної ділянки.

5. В обґрунтуванняпозовних вимог,посилається на те,щорішенням сесії Мостиської міської ради №65 від 07.02.2019 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для іншої житлової забудови в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 » наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 02.07 для іншої житлової забудови в АДРЕСА_1 , площею 0,05 га та зобов`язано відповідачів у справі підготовлену документацію подати на затвердження сесії міської ради.

В подальшому, рішенням сесії Мостиської міської Ради №174 від 17.12.2019 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,0170 га та передано відповідачем в оренду згідно договору оренди землі від 22.01.2020. Підставою для надання відповідачем Мостиською міською радою відповідачам в оренду земельної ділянки була заява ОСОБА_2 від 21 січня 2019, в якій він вказував, що володіє квартирою в багатоквартирному будинку в АДРЕСА_2 , розміром 31.8 кв.м та здійснив реконструкцію гаражу та добудову другого поверху квартири, в результаті чого збільшив її площу до 191,5 кв.м., однак, вказує, що рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 19.12.2015 року у справі № 448/1476/14 було визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Мостиської Ради та свідоцтво на право власності на реконструйовану квартиру, тому просив Мостиську міську раду узаконити реконструкцію квартири та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для експлуатації та обслуговування реконструйованої ним квартири за адресою АДРЕСА_2 .

Зазначає, що вищевказані рішення відповідача та договір оренди земельної ділянки від 22.01.2020 року, прийняті Мостиською міською радою з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, при їх винесенні відповідачем порушенаст.42 Земельного Кодексущодо особливого правового статусу прибудинкової територіїземельних ділянок на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки та Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженоїнаказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, яка визначає механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Посилається на те, що, належна заявнику (відповідачу 2) ОСОБА_2 квартира на АДРЕСА_1 також належить на праві власності і членам його сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (відповідачам 3,4,5) в рівних частках, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 19.04.2002 та технічним паспортом. В цьому ж будинку розташовані квартира АДРЕСА_3 , в якій проживає позивач із своєю сімєю, які є співвласником цієї квартири, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 25.08.1994, а в квартирі АДРЕСА_4 - ОСОБА_10 із своєю сім`єю. Тому даний житловий будинок є багатоквартирним житловим будинком, в якому заявник - ОСОБА_11 має право власності тільки на ідеальну частку в розмірі 1/4 в квартирі за адресою АДРЕСА_2 . Крім цього, як вказує заявник ОСОБА_2 у своїй заяві, ним було проведено реконструкцію його ж квартири, яка визнана незаконною рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 19.12.2015.

Зазначає, що йому належить квартира на праві спільної часткової власності за адресою АДРЕСА_5 , тобто сусідня квартира з квартирою, яка належить відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 . Однак, незважаючи на дані обставини, які викладені в заяві ОСОБА_2 , відповідач у справі виносить спочатку рішення за № 65 від 07.02.2019, яким не розглядає заяву ОСОБА_2 щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га для експлуатації та обслуговування незаконно реконструйованої квартири, яка в заяві названа «даним об`єктом», а надає дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, що самі по собі є різними поняттями. В подальшому на підставі такого рішення була виготовлена проектно-технічна документація із землеустрою та затверджена відповідачем у справі рішенням Мостиської міської Ради №174 від 17.12.2019. Таким чином, відповідач 1 у справі довільно протрактував заяву ОСОБА_2 та замість розгляду його заяви по питанню щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації і обслуговування реконструйованої квартири, надав дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для іншої житлової забудови в АДРЕСА_1 , ще й площею 0,05 га. Також відповідачем 1 одночасно надано дозвіл, а в подальшому і надано в строкове платне користування на підставі договору оренди від 22.02.2020, земельну ділянку з цільовим призначенням 02.07. для іншої житлової забудови з кадастровим номером 4622410100:01:003:0363 ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (відповідачам 3,4,5), хоча ними заяви про це подавалися. Відтак, задовольняючи заяву ОСОБА_2 , відповідач 1 вийшов за межі предмету поданої заявником заяви, виніс рішення щодо осіб, які не подавали будь - яких заяв, тобто відповідачів 3,4,5. Вищевказані рішення і договір оренди земельної ділянки винесені із грубим порушення норм ст. 42 ЗК України. Тому, в порушення вимог ч. 2.3ст. 42 ЗК Українивідповідач 1 у справі при здійсненні владних повноважень не врахував, що земельна ділянка належить до прибудинкової території, а передача таких земельних ділянок чи встановлення в середині ділянки меж земельної ділянки проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. На момент винесення оскаржуваного рішення порядку не встановлено, а відтак і надання дозволу на встановлення меж земельної ділянки, яка належить до прибудинкової території багатоквартирного будинку в АДРЕСА_1 є незаконним та безпідставним. Відповідачем 1 в порушення вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376, зареєстрованої в МЮ України 16.06.2010 за №391/17686, надано дозвіл на виготовлення технічної документації з встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, затверджено таку документацію та передано земельну ділянку в оренду. Вищевказана Інструкція передбачає встановлення чи відновлення тільки меж земельної ділянки, однак для цього необхідно щоб земельна ділянка належала власнику або землекористувачу (п.2.8 Інструкції). До визначення Кабміном порядку передачі землі співвласникам багатоквартирного будинку не надаються земельні ділянки ні у власність, ні у постійне користування для співвласників багатоквартирних будинків. На момент винесення оскаржуваного рішення була єдина законодавча можливість надавати земельні ділянки для об?єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), але не у власність, а в постійне користування. У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Крім цього, що рішення відповідача №65 від 07.02.2019 та №174 від 17.12.2019, технічна документація та оспорюваний договір оренди від 22.01.2020 не відображає реального стану речей щодо цільового призначення земельної ділянки та не відповідає класифікації земельної ділянки, виходячи з її призначення. У всіх названих вище документах зазначається, що земельна ділянка з цільовим призначенням 02.07. для іншої житлової забудови з кадастровим номером 4622410100:01:003:0363 надається відповідачам 2,3,4,5. Однак, як випливає із заяви відповіача 2 - ОСОБА_2 , останній просив надати йому земельну ділянку «для експлуатації та обслуговування незаконно реконструйованої квартири», а не для іншої житлової забудови. Як вбачається з вказаної класифікації, реконструйована квартира не може бути віднесена до іншої житлової забудови, оскільки така розташована в багатоквартирному житловому будинку, для таких квартир передбачено, що цільове призначення земельної ділянки повинно класифікуватися за кодом 02.03., оскільки за адресою АДРЕСА_1 за відповідачами 2,3,4,5 зареєстрована квартира (про що зазначає і сам ОСОБА_2 у своїй заяві) і незареєстрована у встановленому порядку, як житловий будинок.

Зазначає, що про рішення відповідача 1 №174 від 17 грудня 2019 та договір оренди від 22.01.2020, довідався в квітні 2020 року. Як наслідок неправомірно прийнятих відповідачем 1 вищевказаних рішень щодо надання в оренду земельних ділянок, то і оскаржуваний договір оренди від 22.01.2020, слід визнати недійсним, так як він суперечить вимогам ст. 42,120 3К України, ст. 377 ЦК України, ст. 55 ЗУ від 22.05.2003 «Про землеустрій», класифікації видів цільового призначення земель, Інструкції про встановлення (відновлення меж) земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Також зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, п.2.8. Згідно ч. 1 ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Крім того, вказує, що у справах щодо захисту прав на земельну ділянку, суд, при ухваленні рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов?язаний одночасно вирішити питання щодо припинення усіх речових прав, їхніх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки. У випадку ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, суд зобов?язаний визнати нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їхньої наявності).

Тому такожпросить узаяві прозміну позовнихвимог -скасувати рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер 50960001 від 04.02.2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з цільовим призначенням 02.07. для іншої житлової забудови в АДРЕСА_1 , підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, виданий 22.01.2020 року Мостиською міською радою Львівської області відповідачам 2,3,4,5 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо даної земельної ділянки.

6. Представник відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвокат Тиндик Р.С. 30.01.2023 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування відзиву щодо скасувань рішень органу місцевого самоврядування,вказує нате,що відповідачі вважають,що позовнівимоги суперечатьвимогам закону.Оскільки,відповідно дост.140Конституції України,місцеве самоврядуванняє правомтериторіальної громади-жителів селачи добровільногооб?єднання усільську громадужителів кількохсіл,селища таміста -самостійно вирішуватипитання місцевогозначення вмежах Конституціїі законівУкраїни.Статтею 143Конституції Українивстановлено,що територіальнігромади села,селища,міста безпосередньоабо черезутворені нимиоргани місцевогосамоврядування управляютьмайном,що єв комунальнійвласності;затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 10 ЗК України до повноважень районних рад у галузі земельних відносин належить зокрема розпорядження землями на праві спільної власності територіальних громад сіл, селиш, міст району; організація землеустрою та затвердження землевпорядних проектів (п. «г»); вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (п. «є»). Відповідні повноваження визначені у відповідача Мостиської міської ради Львівської області, як органу місцевого самоврядування вказані в ст. 6 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

Зазначає, що позивачем не наведено жодного факту порушення вищевказаними рішеннями Мостиської міської ради Львівської області прав та інтересів територіальної громади м. Мостиська.

Також, позивачем не зазначено в який конкретний спосіб реально /фактично/ порушені законні права та інтереси Позивача, зокрема на право власності на належну йому квартиру у житловому будинку, не вказано, якими доказами це підтверджується, що свідчить про необгрунтованість позовних вимог.

Зазначає, що відповідно до ч. 1. ст. 42 ЗК України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам. Установам організаціям які здійснюють управління цими будинками. В контексті положень ч. 1 ст. 42 ЗК України, суб?єктом користування прибудинковою територією є підприємстства, установи і організації, які здійснюють управління цими будинками, чого в даному випадку немає. Вказує, що в ч 2 ст. 42 3К України встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ч. 3 ст. 42 ЗК України встановлено, що порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації (ч. 4 ст. 42 ЗК України). Позивач, зазначив, що нібито порушені його право на користування прибутковою територією, з чим погодився і суд першої інстанції, незважаючи на відсутність будь яких доказів, а саме: конкретного порушення прав Позивача; наявності прибудинкової території в натурі на місцевості в розумінні ч. 4 ст. 42 ЗК України.

Вказує, що з Витягу з Державного земельного кадастру встановлено, категорія земельної ділянки з кадастровим номером 4622410100:003:0363 землі житлової та громадської забудови. Таким чином правовий режим вищевказаної земельної ділянки регулюється 38, 39, 40 ЗК України, а не ст. 42 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів наявності прибудинкової території, виділення такої ділянки в натурі, саме як прибудинкової території в розумінні ч. 4 ст. 42 ЗК України, не надано відповідної землевпорядної документації. Відповідно до ст. 38 К України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об?єктів загального користування ст. 40 ЗК України встановлено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Таким чином, Мостиська міська рада Львівської області, як орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями приймати рішення, які оскаржуються Позивачем.

Крім того,в частинівизнання недійснимдоговору орендиземлі від 22 січня 2020 про передачу земельної ділянки в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням 02.07 «Для іншої житлової забудови з кадастровим номером 4622410100:003:0363», такий укладений між Мостиською міською радою Львівської області та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . А відповідно до ст. 4 ЗК України, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальний власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Тому, відповідно до вищевказаного положення закону, в кореспонденції із ч. 1 ст. 140, 143 Конституції України, Мостиська міська рада Львівської області є належним суб?єктом розпоряджатися вищевказаною земельною ділянкою. Відповідно до ст. 5 ЗК України, орендарями земельної ділянки можуть бути громадяни і юридичні особи, іноземці та особи без громадянства, міжнародні об?єднання та організації, а також іноземні держави. Тому, громадяни Підцерковні є належними суб?єктами оренди земельної ділянки.

Зазначає, що ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» визначені істотні умови до договору оренди землі. В цій частині також зазначає, що укладений договір оренди землі відповідає всім вимогам встановлених законодавством. Крім того, судом першої інстанції не встановлено жодних порушень в частині порядку укладення договору оренди землі, а також вимог встановлених ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Вказує, що згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Звертає увагу суду, що порушення які є підставою недійсності правочину, повинні бути наявні саме в момент вчинення правочину. Тому, згідно із статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред?явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб?єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Позивачем не встановлено будь яких реальних порушень законних прав та інтересів Позивача, доказів такого порушення надано не було.

Також, звертає увагу суду на ту обставину, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру позивачу належить лише частини квартири (будинку) по АДРЕСА_5 , а тому він не має повноважень на пред?явлення позовних вимог в повному обсязі, які наведені у позовній заяві.

ІІ. Позиція учасників процесу

7.Представник позивача адвокатКубара М.М. всудовому засіданніпозовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Доповнив, що земельна ділянка перебуває у спільному користуванні, зокрема позивач із відповідачами 2,3,4,5 пов`язані спільною стіною. Враховуючи, що частина земельна ділянки, на якій розташована спільна стіна, передана в оренду відповідачам, у позивача порушене право користування нею. Крім того, зазначив, що наявний договір оренди землі є перешкодою для створення ОСББ. Просив позов задовольнити повністю.

8. Представник відповідача Мостиськоїміської радиЛьвівської області ДжалаС.Ю. в судовому засіданні заперечив позовні вимоги повністю, просив відмовити у його задоволенні. Подав письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи (а.с.78, 187). У вказаних поясненнях зазначено, що територія навколо будинку по АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності Мостиської міської ради і відноситься до категорії земель ненаданих у власність чи користування Мостиської міської ради. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку мешканцями даного будинку, в тому числі сторонами по справі не створювалося. Дані обставини встановлені рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 19.05.2015 у справі №448/1476/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13.02.2017 та ухвалою Верховного Суду від 23.10.2017, тому відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Вказано, що Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, визначено, що прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Позивач не навів вищевказаних доказів приналежності земельної ділянки до прибудинкової території (актів на право власності чи користування земельною ділянкою, проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації), а самовільно визначив статус земельної ділянки як прибудинкова територія.

Таким чином, твердження позивача про приналежність спірної земельної ділянки до прибудинкової території не відповідають фактичним обставинам справи, а тому міська рада мала право на власний розсуд розпоряджатися земельною ділянкою без згоди сім?ї Грицалик.

9. Представник відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвокат ТиндикР.В. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов.

Доповнив, що позивач має доступ до спільної із відповідачами стіни, незалежно від того чи укладений договір оренди землі, чи такий відсутній. Право користування позивача стіною не порушене, позивач не вказав чи звертався до відповідачів щодо наявності у нього перешкод в користуванні спільною стіною, не долучив висновку експерта для підтвердження наявності таких перешкод. Крім того, позивач не вказав, чи вживав він дій для створення ОСББ та не підтвердив наявність у нього перешкод для цього через наявний договір оренди землі. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Подав письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи (Т.2 а.с.14,15). В яких вказано, що відносно письмових доказів наданих ним суду, згідно клопотання від 01 липня 2023, звертає увагу на те, що:

1. Щодо копії інвентаризаційної справи № 345 від 20.03.1951 на будинок АДРЕСА_1 , яка містить поверхневий план вищевказаного будинку станом на 1951 рік. Вказаний доказ підтверджує, що кожна із сторін, здійснюючи в подальшому добудови, змінила первинну конфігурацію вищевказаного будинку.

2. Щодо рішення Виконавчого комітету Мостиської міської ради Мостиського району Львівської області № 35 від 24.02.1995, яким дозволено прибудову веранди до житлового будинку АДРЕСА_5 , розміром 3 на 7 м. за власні кошти, не встановлено, за рахунок якої земельної ділянки.

3. Щодо копії технічного паспорту на кв. АДРЕСА_5 , якої належить Позивачу. До позовної заяви позивачем додано план вищевказаної квартири станом на 09.09.1994. Однак, як вбачається з технічного паспорту на вищевказану квартиру, така має зовсім іншу конфігурацію, не встановлено, за рахунок якої земельної ділянки збільшилася вказана квартира.

АДРЕСА_6 . Щодо витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку /кадастровий № 4622410100:07:005:0573 стосовно будівництва та обслуговування гаража, не встановлено, за рахунок якої земельної ділянки.

5. Щодо Витягу з Публічної земельної карти України, з якої видно, що ділянки 4622410100:01:003:0363; 4622410100:07:005:0573; 4622410100:07:005:0611 (публічна інформація), не встановлено, за рахунок якої земельної ділянки.

6. Щодо Плану земельних ділянок 4622410100:07:005:0573; 4622410100:01:003:0363; 4622410100:07:005:0611 в масштабі, з якого вбачається кому були виділені земельні ділянки, в тому числі і спірна.

7. Щодо листа №18/223 від 25.10.1999 року з якого вбачається, що Львівська обласна станція захисту рослин не заперечує на місці старої господарської споруди колишнього Мостиського молокозаводу для гр. ОСОБА_2 , який проживає по сусідству. Вказаним доказом підтверджується, що добудова гаражів була здійснена на території, яка не мала і не має жодного відношення до Позивача, і зокрема будинку АДРЕСА_1 . 2.

8. Щодо відповіді на адвокатський запит від 27.09.2022 №2.15-2273, в якій міститься інформація, щодо виділення земельної ділянки гр. ОСОБА_7 для будівництва гаража площею 0,0034 га в дворовій території будинку АДРЕСА_1 , на даний час належить Позивачу, не встановлено за рахунок якої земельної ділянки.

9. Щодо технічної документації на будівництво індивідуального гаража по АДРЕСА_1 , з якої вбачається що такий був побудований в дворовій території будинку АДРЕСА_1 , не встановлено, за рахунок якої земельної ділянки.

10. Треті особи, які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 всудове засідання не з`явилися.

11. Третя особа державний реєстратор Ковалик З.І. подала до суду письмову заяву від 24.04.2023, в якій вказала, що просить проводити розгляд справи без її участі (а.с.163).

12. Третя особа ОСОБА_7 30.06.2023, на електронну адресу суду подав заяву, в якій просить розгляд справи проводити без його участі, зазначив, що просить позов задовольнити (а.с.184).

13. Третя особа ОСОБА_8 на електронну адресу суду 30.06.2023, 09.08.2023 подала заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі, вказала, що просить позов задовольнити (Т.1 а.с.180, Т.2 а.с. 16).

14. Третя особа ОСОБА_9 на електронну адресу суду 18.09.2023 подала заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі, вказала, що просить позов задовольнити (Т.2 а.с. 19 ).

Суд звертає увагу, що участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

15. Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області Ю.Білоуса від 10.08.2022 задоволено заяву судді Юрія Білоуса від 10.08.2022 про самовідвід у даній цивільній справі.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2022 дана справа передана для розгляду головуючій судді Гіряк С.І.

16. Згідно ухвали суду від 05.09.2022 позовна заява залишена без руху для усунення, вказаних у ній недоліків.

17. Ухвалою від 20.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

18. Ухвалою від 22.02.2023 суд постановив поновити процесуальний строк для подання відзиву відповідачам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та прийняти відзив на позовну заяву, поданий ними.

19. Ухвалою від 01.03.2023 суд постановив прийняти заяву позивача про зміну позовних вимог, в подальшому розглядати справу з врахуванням даної заяви та залучити державного реєстратора Ковалик Зіновію Іванівну в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів до участі в справі.

20. Ухвалоюсуду від24.04.2023суд постановивзалучити доучасті всправі: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 в якості третіхосіб,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмету споруна стороніпозивача.

21. Ухвалою суду від 12.07.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

ІV. Фактичні обставини справи,встановлені Судом

Суд, в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі, встановив наступні факти та правовідносини.

22. Сторони у справі: позивач ОСОБА_1 та відповідачі 2,3,4,5 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) проживають у житловому будинку, який розташований на АДРЕСА_1 . Даний будинок складається із трьох житлових квартир, які належать сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , тобто є багатоквартирним.

23. В будинку на АДРЕСА_5 , яка належить позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , які є співвласниками цієї квартири, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 25.08.1994 року, загальна площа квартири становить 42,3 кв.м (а.с.18).

24. Відповідачу2- ОСОБА_2 направі власностіі членамйого сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (відповідачам3,4,5)в рівнихчастках,належить квартира АДРЕСА_7 ,загальною площею 31,8кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 19.04.2002 року (а.с. 66) та технічним паспортом (а.с.65).

25. Сторони в судовому засіданні підтвердили, що мають спільну спіну у вказаному будинку.

АДРЕСА_8 . Територія навколо вказаного будинку перебуває у комунальній власності Мостиської міської ради Львівської області і відноситься до категорії земель, ненаданих у власність чи користування Мостиської міської ради. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку мешканцями даного будинку, в тому числі сторонами, не створювалося.

Дані обставини встановлені рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 19.05.2015 у справі №448/1476/14-ц (а.с.25-29), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13.02.2017 та ухвалою Верховного Суду від 23.10.2017 (а.с.22,23), тому відповідно до вимог ч.4ст.82 ЦПК Українидоказуванню не підлягають. Сторони підтвердили вказану обставину.

27. Відповідач 2 ОСОБА_2 звернувся до Мостиської міської ради із заявою від 21.01.2019 року, посилаючись на те, що він є співвласником квартири АДРЕСА_9 , загальною площею 31,8 кв.м та власником будівлі, гаражу зі сторони своєї квартири. Зазначив, що він здійснив реконструкцію гаражу і добудову другого поверху квартири, таким чином збільшивши її площу до 191,5 кв.м., отримав відповідні документи, які рішенням суду від 19.12.2015 були скасовані. Вказує, що його сім`я надіється на підтримку Мостиської міської ради Львівської області, яка вправі вирішити дану ситуацію.

Тому просив надати дозвіл на збереження реконструйованої квартири та гаражу з надбудовою другого поверху на АДРЕСА_1 , загальною площею 191,5 кв.м та просив видати рішення про оформлення права власності на них.

Крім того, просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га для експлуатації, обслуговування даного об`єкту будівництва (а.с.24).

28. Рішенням ХХХVсесії VIIскликання Мостиськоїміської Ради№65від 07лютого 2019року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для іншої житлової забудови в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 » надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 02.07 для іншої житлової забудови в АДРЕСА_1 та зобов`язано їх підготовлену документацію подати на затвердження сесії міської ради (а.с.57).

29. Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.01.2020 року та Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.01.2020 року, кадастровий номер земельної ділянки4622410100:01:003:0363, місце розташування земельної ділянки в АДРЕСА_1 , категорія земельземлі житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки02.07 Для іншої житлової забудови, форма власностікомунальна, площа земельної ділянки0,0170 га.

30. В подальшому, Рішенням XLIV сесії VII скликання Мостиської міської Ради №174 від 17.12.2019 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для іншої житлової забудови в м. Мостиська гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_4 », відповідачам 2,3,4,5, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для іншої житлової забудови, площею 0,0170 га (кадастровий номер 4622410100:01:003:0363) в АДРЕСА_1 ; передано земельну ділянку для іншої житлової забудови, площею 0,0170 га (кадастровий номер 4622410100:01:003:0363); встановлено ставку орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 12% від нормативно-грошової оцінки землі; зобов`язано укласти договір оренди землі та зареєструвати його у встановленому законом порядку (а.с.4).

31. Згідно Договору оренди землі від 22.01.2020 року, укладеним між відповідачем1 -Мостиською міською радою (орендодавцем) та відповідачами 2,3,4,5 у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 - (орендарями), передано у строкове платне користування (оренду) вищевказану земельну ділянку з цільовим призначенням 02.07 Для іншої житлової забудови з кадастровим номером 4622410100:01:003:0363, яка розташована на території Мостиської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 10 років з правом пролонгації, із сплатою орендної плати орендарем у грошовій формі у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки та у терміни, визначеніПодатковим кодексом України, визначені інші істотні умови договору (а.с.58-64).

32. Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 09.01.2023 встановлено, що земельна ділянка площею 0,017, з кадастровим номером: 4622410100:01:003:0363, яка перебуває у комунальній власності та належить Мостиській міській раді Львівської області, підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, виданий 22.01.2020 року Мостиською міською радою Львівської області (орендодавець) / ОСОБА_2 / ОСОБА_3 / ОСОБА_5 / ОСОБА_4 (орендарі); Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для іншої житлової забудови, строк дії: 10 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду) (а.с.113,114).

33. В судовому засіданні були досліджені копії вказаних доказів та оглянуті їх оригінали, які надані для огляду суду представником відповідача 1 Мостиської міської ради Львівської області.

34. План земельних ділянок кадастровий номер 4622410100:07:005:0573, 4622410100:07:005:0611 (а.с.194) та викопіювання (а.с.197).

35. Із відповіді міського голови Мостиської міської ради Львівської області №215-2273 від 27.09.2022 на адвокатський запит адвоката Тиндика Р.В. від 20.09.2022, встановлено:

- земельна ділянка, на якій розташований будинок за адресою АДРЕСА_1 відноситься до категорії земель - землі житлової та громадської забудови;

- земельна ділянка гр. ОСОБА_7 площею 0,0034 га для будівництва індивідуального гаражу відводилась із земель не наданих у власність та постійне користування Мостиської міської ради на підставі рішення №44 від 25.09.2012 «Про надання дозволу на виготовлення містобудівної документації під будівництво індивідуального гаража в АДРЕСА_1 , в дворовій території будинку АДРЕСА_1 »;

???- інформація по виділенню земельних ділянок для здійснення добудови до квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_10 раді відсутня;

??- земельна ділянка гр. ОСОБА_10 для будівництва індивідуального гаражу відводилась із земель не наданих у власність та постійне користування Мостиської міської ради на підставі рішення №32 від 24.07.2012 «Про надання дозволу на виготовлення містобудівної документації під будівництво індивідуального гаража в АДРЕСА_1 , в дворовій території будинку АДРЕСА_1 » (а.с.196).

36. Із копії листа №18/223 від 25.10.1999 вбачається, що Львівська обласна станція захисту рослин не заперечує на місці старої господарської споруди колишнього Мостиського молокозаводу для гр. ОСОБА_2 , який проживає по сусідству (а.с.195).

37. Встановлено, що Копія Інвентаризаційної справи № 345 від 20.03.1951 року на будинок АДРЕСА_1 (а.с.198-206), викладена недержавною мовою. При дослідженні вказаного доказу, слід зазначити, що ст. 9 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинствов судахпровадиться державноюмовою.Відповідно до статті 10 Конституції Українидержавною мовою в Україні є українська мова, яка згідно статті 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" є єдиною державною (офіційною) мовою в Україні.

Враховуючи наведені норми, вказаний доказ, який викладений неукраїнською мовою - Суд до уваги не приймає.

38. Копія технічної документації на будівництво індивідуального гаража на АДРЕСА_1 , замовник ОСОБА_7 та технічний паспорт на гараж № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , замовник ОСОБА_7 (а.с.207-212), свідоцтво про право власності на земельну ділянку для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,0032 га, кадастровий номер 4622410100:07:005:0573/, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_13 (а.с.213).

39. Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.07.2013 на земельну ділянку, АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622410100:07:005:0573, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 (а.с.214).

40. Копія технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , станом на 21.07.2017, загальною площею 64,9 кв.м (а.с.221-227).

41. Рішення Мостиської міської ради Мостиського району Львівської області № 83 від 02.10.2013 року «Про надання дозволу на виготовлення будівельного паспорта під будівництво індивідуального гаража з мансардним приміщенням в АДРЕСА_1 , на власній земельній ділянці,гр. ОСОБА_7 » (а.с.228) витяг з державного реєстру на земельну ділянку, кадастровий номер 4622410100:07:005:0573, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 (а.с.229), свідоцтво про право власності (а.с.231).

42. План земельних ділянок 4622410100:01:003:0363; 4622410100:07:005:0573; 4622410100:07:005:0611 в масштабі (а.с. 229,230, 233).

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

V. Застосоване Судом законодавство та висновки суду

А. Загальні засади судочинства

43. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

44. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

45. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

46. Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У відповідності дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Конституції України.

Б. Щодо визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування

47. В даній справі, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного цивільного права чи інтересу, посилаючись на те, що рішення органу місцевого самоврядування, прийняті всупереч вимогам закону. Зокрема, рішення ХХХV сесії VII скликання Мостиської міської Ради №65 від 07.02.2019, яким відповідачам наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 02.07 для іншої житлової забудови в АДРЕСА_1 , площею 0,05 га та зобов`язано відповідачів у справі підготовлену документацію подати на затвердження сесії міської ради для іншої житлової забудови та рішення XLIV сесії VII скликання Мостиської міської Ради №174 від 17.12.2019, яким затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,0170 га та передано відповідачам в користування згідно договору оренди від 22.01.2020.

48. Згідно зст. 13 Конституції Україниземля є об`єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією України.

Статтею 144 Конституції Українипередбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначеноЗаконом України «Про місцеве самоврядування в Україні»

Відповідно до ч. 1ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування»сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеніКонституцією України, цим та іншими законами.

Положеннямист. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесеніКонституцією України, цим та іншими законами до їх відання.Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради. Відповідно до п. 34 ч. 1ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 1ст. 122 ЗК Українисільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 1ст. 12 ЗК Українидо повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад. У п. 34ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»зазначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, виходячи з наведених норм земельного законодавства, відповідна рада приймає рішення про передачу у власність чи користування заявнику земельної ділянки на підставі його заяви, таке рішення не повинно суперечити нормам закону та не порушувати права інших осіб.

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконними і скасовує правові акти індивідуальної дії, видані органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 1 статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Недійсним у судовому порядку може бути визнаний акт (рішення) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, якщо він не відповідає вимогам законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав акт (рішення), але при цьому обов`язковою умовою для визнання акту недійсним є порушення в зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ст.158 ЗК Українивиключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.

Відповідно до положень частини 3статті 152 ЗК Українизахист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбаченихзаконом, способів.

Виходячи з положеньст.152 ЗК Українита роз`яснень, які містяться у п.7постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК України).

49. За вимогами ст.161 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із ч.1ст. 10 Закону України від 21.05.1997 «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеніКонституцією України, цим та іншими законами. Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської рад здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських,селищних,міських радта їхвиконавчих органіву галузіземельних відносин належитьзокрема: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад (п.а); передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (п.б); надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (п.в).

50.Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється ст.ст.123,124 ЗК України. Такий порядок полягає в наступному:

50.1 Зацікавлена особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У клопотанні зазначаються, зокрема, орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення і додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

50.2 Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування надає дозвіл (або мотивовану відмову у його наданні).

50.3 За замовленням заінтересованої особи виконавець розробляє проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Він погоджується в порядку, встановленомустаттею 186-1 ЗК України.

50.4 Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у користування, яким затверджує проєкт землеустрою щодо відведення ділянки.

50.5 Передача в оренду земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеного рішення шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

51. Отже, правовідносини оренди виникають лише в момент укладення договору оренди.

До цього, починаючи змоменту зверненняособи довідповідного органувиконавчої владиабо органумісцевого самоврядуванняз клопотаннямпро наданнядозволу нарозробку проєктуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки,тривають переддоговірнівідносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, щодо можливості укладення договору оренди в майбутньому та визначення конкретної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку. Етапи цих переговорів такі:

- Звертаючись до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зацікавлена особа звертається до власника земельної ділянки - держави або територіальної громади (в особі відповідного органу) з пропозицією про укладення в майбутньому договору оренди (предмет якого на цей час точно не визначений) та про проведення переговорів з цього приводу.

- У дозволі на виготовлення проєкту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

- Конкретизується ж земельна ділянка у проєкті землеустрою. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).

Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням проєкту землеустрою є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою. Затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою.

Таким чином, внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди. Після цього сторони укладають договір оренди, в якому сторонами погоджується вже не тільки конкретна земельна ділянка, а і всі інші умови договору. З цього моменту виникають договірні правовідносини.

До моменту укладення договірних відносин сторони перебувають на переддоговірній стадії.

52. Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у Постанові Справа № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28 цс 20 від 29.09.2020.

Згідно з ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

53. Крім того, у постанові від 29.09.2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) за позовом про визнання наказу про надання у користування земельної ділянки на умовах оренди протиправним та його скасування, визнання договору оренди землі недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме щодо можливості укладення договору оренди в майбутньому та визначення певної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема, перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (ст. 50 Закону України «Про землеустрій»). Видача дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає надання згоди власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Відповідно цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. Затвердження проекту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою. Отже, внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди.

Якщо земельна ділянка сформована, то розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу.

Висновок Суду

54. Судом встановлено, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного цивільного права чи інтересу із позовом, в якому просить про визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, які стали підставою укладення договору оренди земельної ділянки, також просить визнати недійсним договір оренди землі та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

55. В обґрунтування позову зазначає, що рішення органу місцевого самоврядування, прийняті всупереч вимогам закону. Зокрема, рішення ХХХV сесії VII скликання Мостиської міської Ради №65 від 07.02.2019, яким відповідачам наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 02.07 для іншої житлової забудови в АДРЕСА_1 , площею 0,05 га та зобов`язано відповідачів у справі підготовлену документацію подати на затвердження сесії міської ради для іншої житлової забудови та рішення XLIV сесії VII скликання Мостиської міської Ради №174 від 17.12.2019, яким затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,0170 га та передано відповідачам в користування згідно договору оренди від 22.01.2020.

Обгрунтовуючи позов, також зазначає, що йому на праві спільної власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , яка є сусідньою квартирою від квартири відповідачів. Вказує, що відповідач ОСОБА_11 має право власності тільки на ідеальну частку в розмірі 1/4 в сусідній квартирі за адресою АДРЕСА_2 , яка також належить на праві власності і членам його сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (відповідачам 3,4,5) в рівних частках.

Стверджує, що ОСОБА_2 звернувся до міської ради із заявою, в якій вказав, що він провів реконструкцію його ж квартири, яка визнана незаконною рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 19.12.2015. Однак, незважаючи на дані обставини, які викладені в заяві ОСОБА_2 , відповідач у справі Мостиська міська рада, винесла спочатку рішення № 65 від 07.02.2019, яким не розглядає заяву ОСОБА_2 щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га для експлуатації та обслуговування незаконно реконструйованої квартири, названої в заяві «даним об`єктом», а надала дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі.

Вказує, що в подальшому на підставі такого рішення була виготовлена проектно-технічна документація із землеустрою та затверджена відповідачем у справі рішенням Мостиської міської Ради №174 від 17.12.2019. Посилається на те, що відповідач 1 у справі довільно протрактував заяву ОСОБА_2 та замість розгляду його заяви по питанню щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації і обслуговування реконструйованої квартири, надав дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для іншої житлової забудови в АДРЕСА_1 , ще й площею 0,05 га. Також відповідачем 1 одночасно надано дозвіл, а в подальшому і надано в строкове платне користування на підставі договору оренди від 22.02.2020, земельну ділянку з цільовим призначенням 02.07. для іншої житлової забудови ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (відповідачам 3,4,5), хоча ними заяви про це подавалися. Тому, задовольняючи заяву ОСОБА_2 , відповідач 1 вийшов за межі предмету поданої заяви, виніс рішення щодо осіб, які не подавали будь - яких заяв, тобто відповідачів 3,4,5.

Стверджує, що вказані ним обставини, свідчать про незаконність рішень міської ради, які підлягають скасування.

Позивач одноособово звернувся до суду із позовом, йому належить квартира на праві спільної власності, яка є сусідньою квартирою від квартири відповідачів, крім нього співвласниками квартири також є: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 .

56. Позиція сторони позивача по своїй суті зводиться до того, що на підставі рішень відповідача1 Мостиської міської ради Львівської області - відповідачі 2,3,4,5 набули права користування земельною ділянкою згідно договору оренди. При цьому, сторона позивача стверджує, що таким чином були порушені його права.

57. В судовому засіданні представник позивача адвокат Кубара М.М., на запитання суду чим порушені права позивача, прийнятими рішеннями міської ради та укладенням договору оренди землі, зазначив, що земельна ділянка перебуває у спільному користуванні, зокрема позивач із відповідачами 2,3,4,5 пов`язані спільною стіною. Враховуючи, що частина земельної ділянки, на якій розташована спільна стіна, передана в оренду відповідачам, у позивача порушене право користування нею. Крім того, зазначив, що наявний договір оренди землі є перешкодою для створення ОСББ.

58. Разом з тим, зазначена позиція позивача, не заслуговує на увагу, оскільки судом встановлено, що відповідач 2 ОСОБА_2 звернувся до Мостиської міської ради із заявою від 21.01.2019, посилаючись на те, що він є співвласником квартири АДРЕСА_9 , загальною площею 31,8 кв.м та власником будівлі, гаражу зі сторони своєї квартири. Зазначив, що він здійснив реконструкцію гаражу і добудову другого поверху квартири, таким чином збільшивши її площу до 191,5 кв.м., отримав відповідні документи, які рішенням суду від 19.12.2015 були скасовані. Вказує, що його сім`я надіється на підтримку Мостиської міської ради Львівської області, яка вправі вирішити дану ситуацію. Тому просив надати дозвіл на збереження реконструйованої квартири та гаражу з надбудовою другого поверху на АДРЕСА_1 , загальною площею 191,5 кв.м та просив видати рішення про оформлення права власності на них. Крім того, просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га для експлуатації, обслуговування даного об`єкту будівництва (а.с.24).

59. Суд звертає увагу, що починаючи змоменту зверненняособи довідповідного органувиконавчої владиабо органумісцевого самоврядуванняз клопотаннямпро наданнядозволу нарозробку проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки,тривають переддоговірнівідносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме щодо можливості укладення договору оренди в майбутньому та визначення певної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку. Звертаючись до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зацікавлена особа звертається до власника земельної ділянки - держави або територіальної громади (в особі відповідного органу) з пропозицією про укладення в майбутньому договору оренди (предмет якого на цей час точно не визначений) та про проведення переговорів з цього приводу. У дозволі на виготовлення проєкту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому.

60. Судом встановлено, що територія навколо будинку по АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності Мостиської міської ради і відноситься до категорії земель ненаданих у власність чи користування Мостиської міської ради. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку мешканцями даного будинку, в тому числі сторонами по справі не створювалося. Дані обставини встановлені рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 19.05.2015 у справі №448/1476/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13.02.2017 та ухвалою Верховного Суду від 23.10.2017, тому відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, визначено, що прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Позивач не навів доказів приналежності земельної ділянки до прибудинкової території (зокрема, актів на право власності чи користування земельною ділянкою, проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації).

Те, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю Мостиської міської ради, дану обставину сторони не заперечили.

61. Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських,селищних,міських радта їхвиконавчих органіву галузіземельних відносин належитьзокрема: розпорядженняземлями комунальноївласності,територіальних громад(п.а);передача земельнихділянок комунальноївласності увласність громадянта юридичнихосіб відповіднодо цьогоКодексу (п.б);надання земельнихділянок укористування ізземель комунальноївласності відповіднодо цьогоКодексу (п.в). Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється статтями123,124 ЗК України.

Згідно із ч.1ст. 10 ЗУ від 21.05.1997 «Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеніКонституцією України, цим та іншими законами. Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської рад здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

62. Відповідач ОСОБА_2 звернувся із заявою до власника земельної ділянки, в якій просив, зокрема, надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га для експлуатації, тобто з пропозицією проведення переговорів з цього приводу. На підставі вказаної заяви, органом місцевого самоврядування рішенням сесії скликання Мостиської міської Ради №65 від 07.02.2019, відповідачам був наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою та зобов`язано підготовлену документацію подати на затвердження сесії міської ради. В подальшому рішенням сесії скликання Мостиської міської Ради №174 від 17.12.2019, затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,0170 га та передано відповідачам в користування згідно договору оренди від 22.01.2020.

63. Про наявність інших заяв щодо спірної земельної ділянки на розгляді у Мостиській міській раді не встановлено.

64. Суд також звертає увагу, що прийняття відповідачем Мостиською міською радою оскаржуваних позивачем рішень та укладення договору оренди земельної ділянки не свідчить, що земельна ділянка вибула із комунальної власності, власником якої є міська рада як представник органу місцевого самоврядування.

Судом не встановлено наявності перешкод позивача в користуванні спільною стіною, зумовлених прийнятими рішеннями міської ради та укладенням договору оренди землі. Крім того, не встановлено наявності через них перешкод для створення ОСББ, на що посилався представник позивача.

65. Отже, не встановлено, що внаслідок прийняття вказаних рішень міською радою, порушені права та охоронювані законом інтереси позивача, що є обов`язковою умовою, яка має бути встановлена судом в даному спорі.

66. Решта доводів та заперечень учасників справи не мають правового значення для вирішення цього спору.

67. Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнаєнезаконними іскасовує правовіакти індивідуальної дії, видані органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Крім того, відповідно до ч. 1ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта,яким порушуютьсяправа особищодо володіння,користування чирозпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Порушення або оспорювання прав та інтересів, є обов`язковою передумовою звернення особи до суду за захистом своїх прав; при цьому обов`язком позивача, відповідно до ст.81ЦПК Україниє доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Так, гарантованест.55 Конституції Україний конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

68.Велика ПалатаВерховного Судувже зауважувала,що укожній справіза змістомобґрунтувань позовнихвимог,наданих позивачемпояснень тощо судмає встановити,якого самерезультату позивачхоче досягнутиунаслідок вирішенняспору. Судрозглядає справиу межахзаявлених вимог(частинаперша статті13ЦПК України),але,зберігаючи об`єктивністьі неупередженість,сприяє учасникамсудового процесув реалізаціїними прав,передбачених цимкодексом (пункт4частини п`ятоїстатті 12ЦПК України).Виконання такогообов`язкупов`язане,зокрема,з тим,щосуд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально(постанови Великої Палати Верховного Суду від1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

69. Звертаючись до суду із даним позовом, позивач був зобов`язаний довести, яким чином оскаржувані ним рішення Мостиської міської ради порушують його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача та встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача на запитання суду чим порушені права позивача, прийнятими рішеннями міської ради та укладенням договору оренди землі, зазначив, що земельна ділянка перебуває у спільному користуванні, зокрема позивач із відповідачами 2,3,4,5 пов`язані спільною стіною. Враховуючи, що частина земельної ділянки, на якій розташована спільна стіна, передана в оренду відповідачам, у позивача порушене право користування нею. Крім того, зазначив, що наявний договір оренди землі є перешкодою для створення ОСББ.

70. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно.

За змістом частини 3 ст.152Земельного кодексуУкраїни захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав, застосування інших, передбачених законом, способів. Наведені в ст.152Земельного кодексуУкраїни не є вичерпними. Суд може захистити право на землю іншими способом, встановленим законом.

71. Так, способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року у справі № 903/1030/19.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначив, що порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

72. В даному спорі Позивачем не наведено жодного факту порушення вищевказаними рішеннями Мостиської міської ради Львівської області прав та інтересів територіальної громади м. Мостиська, не зазначено в який конкретний спосіб реально порушені його законні права та інтереси як співвласника квартири. Позивач не долучив доказів на вказане та не зазначив якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору чи як відновиться його становище у випадку задоволення його позовних вимог.

Розпорядившись своїми цивільними та процесуальними правами на власний розсуд, стороною позивача не виконано вимог закону щодо належного обґрунтування та доказування позову, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

73. Суд, ухвалюючи рішення, також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

В. Щодо визнання недійсним договору оренди землі

74. Відповідно дост. 124 ЗК Українипередача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За частиною першоюстатті 14 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі укладається в письмовій формі, а застаттею 18 цього Законудоговір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до частини 1статті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей4-6,11,17,19цьогоЗаконує підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ч.1ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу, якими є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1ст.203 ЦК України), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3ст.203 ЦК України), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5ст.203 ЦК України).

У п.п. 2, 4Постанови пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 2009 року, «Про судову практику розгляду»цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справ и. Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями4,10та203 ЦКзміст правочину не може суперечитиЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно доКонституції Українита ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановленихКонституцією Українита законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших,крімактівцивільного законодавства,нормативно-правових актів,прийнятих відповідно доКонституції України(статті1,8 Конституції України).Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Судам відповідно достатті 215 ЦКнеобхідно розмежовувативидинедійсності правочинів:нікчемні правочини -якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219,частинапершастатті220,частинаперша статті 224 тощо),таоспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, алеодна ізсторінабоіншазаінтересованаособазаперечуєїхдійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті222, частина друга статті 223, частина першастатті 225 ЦКтощо).Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Висновок Суду

75. Звертаючись до суду із позовною вимогою, зокрема про визнання недійснимдоговору орендиземлівід 22.01.2020 про передачу земельної ділянки в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , позивач посилається на порушення його прав. Зазначає, що про рішення відповідача та договір оренди від 22.01.2020, довідався в квітні 2020. Вказує, що наслідком неправомірно прийнятих відповідачем-1 спірних рішень, стало надання відповідачам-2,3,4,5 в оренду землі, тому договір оренди від 22.01.2020, слід визнати недійсним, так як він суперечить вимогам закону.

В судовому засіданні представник позивача, також зазначив, що земельна ділянка перебуває у спільному користуванні, зокрема позивач із відповідачами 2,3,4,5 пов`язані спільною стіною. Враховуючи, що частина земельної ділянки, на якій розташована спільна стіна, передана в оренду відповідачам, у позивача порушене право користування нею. Крім того, зазначив, що наявний договір оренди землі є перешкодою для створення ОСББ.

76. Вирішуючидану вимогупозивача,встановлено,що згіднодоговору оренди від 22.01.2020, укладеним між відповідачем1 - Мостиською міською радою (орендодавцем) та відповідачами 2,3,4,5 у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 - (орендарями), передано у строкове платне користування (оренду) вищевказану земельну ділянку з цільовим призначенням 02.07 Для іншої житлової забудови з кадастровим номером 4622410100:01:003:0363, яка розташована на території Мостиської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 10 років з правом пролонгації, із сплатою орендної плати орендарем у грошовій формі у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки та у терміни, визначеніПодатковим кодексом України, визначені інші істотні умови договору (а.с.58-64).

77. При вирішенніданої вимоги,Суд враховуєПравову позицію Великої Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19), яка зазначила, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним та настання відповідних наслідків: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину, правоздатність сторін правочину, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

78. Судом не встановлено правових підстав для визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, які стали підставою укладення спірного договору оренди земельної ділянки.

Також не встановлено наявності обставин, визначених ст. 215 ЦК України, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним та настання відповідних наслідків.

Встановлено, що Мостиська міська рада Львівської області, як власник комунального майна, є належним суб?єктом, який вправі розпоряджатися спірною земельною ділянкою, зокрема бути орендодавцем. А відповідачі-2,3,4,5 вправі буди орендарями відповідно до ст. 5 ЗК України, де вказано, що орендарями земельної ділянки можуть бути громадяни і юридичні особи, іноземці та особи без громадянства, міжнародні об?єднання та організації, а також іноземні держави.

За таких обставин суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 22.01.2020.

Г. Щодо скасування рішення державного реєстратора

79. Позивачем також заявлена вимога про скасування рішення державного реєстратора Ковалик З.І., індексний номер від 04.02.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - земельну ділянку в АДРЕСА_1 , підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 22.01.2020.

Дана позовна вимога має похідний характер, оскільки підставою для такої реєстрації стали оскаржувані позивачем рішення органу місцевого самоврядування, які відповідно стали підставою укладення договору оренди земельної ділянки. Оскільки задоволенню не підлягають вимоги позивача про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та договору оренди землі, то суд також приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову і в цій частині.

VІ. Висновок Суду

80. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Встановлено, що позивачем не долучені докази, які б дали право визнати доведеними позовні вимоги, відсутня ступінь достовірності наданих стороною позивача доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину доведеною.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в заявлених межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

Суд наголошує, що дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства, де позивач звернувся за захистом своїх прав, керуючись нормами матеріального права та ЦПК України. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду даних справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи, Суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспектістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

VІІ. Розподіл судових витрат

81. Відповідно дост.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

82. Враховуючи вимогиЦПК Україниі те, що у задоволенні позову позивачу було відмовлено у повному обсязі, понесені стороною судові витрати слід залишити за ними.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263- 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, 160,161 СК України, Суд,

У Х В А Л И В :

1. В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 доМостиської міськоїради Львівськоїобласті, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнанняпротиправними таскасування рішень,визнання недійснимдоговору орендиземлі,скасування державноїреєстрації земельноїділянки - відмовити.

2. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

3. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_11 );

Відповідач1: Мостиська міська рада Львівської області (місцезнаходження: вул.Грушевського, 6, м.Мостиська, Яворівського району, Львівської області, індекс:81300);

Відповідач 2: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_12 );

Відповідач 3: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_12 );

Відповідач 4: ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_12 );

Відповідач 5: ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_12 );

треті особи, які не заявляє самостійних вимог:

ОСОБА_6 (місцезнаходження АДРЕСА_13 , (адреса: АДРЕСА_11 );

ОСОБА_7 (адреса: АДРЕСА_11 );

ОСОБА_8 (адреса: АДРЕСА_11 );

ОСОБА_9 (адреса: АДРЕСА_11 ).

Повний текст судового рішення складений 04.12.2023.

Суддя Світлана ГІРЯК