Постанова

від 21.11.2023 по справі 909/453/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2023 р. Справа №909/453/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіБонк Т.Б.,

суддівБойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кострик К.,

за участю представників сторін:

від позивача Ларіонов Р.О.

від відповідача Олександров О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Торент» від 19.09.2023 (вх. суду від 19.09.2023 № 01-05/2949/23)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.08.2023 (повний текст рішення складено 08.09.2023, суддя О.Ф. Ремецькі, м. Ужгород)

у справі № 909/453/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Адамант», с. Зимна Вода Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Торент», м. Ужгород

про стягнення 666511,00 грн заборгованості за договором оренди залізничного рухомого складу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

У червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Адамант» (далі ТОВ ВКП «Адамант») звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Торент» (далі ТОВ «М-Торент») про стягнення 666511,00 грн заборгованості за договором оренди залізничного рухомого складу, з яких: 604380,00 грн основна заборгованість за надані послуги згідно договору оренди та 62131,00 грн пеня за порушення умов договору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати за надані послуги з оренди, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 604380,00 грн, на яку позивачем нараховано пеню в сумі 62131,00 грн згідно п. 6.4 договору.

Відповідачем заперечено доводи позивача з тих підстав, що ним згідно банківської виписки по рахунку на виконання договору оренди залізничного рухомого складу, сплачено на користь позивача 2162600,00 грн, чим повністю виконано взяті на себе зобов`язання по договору. Також зазначає, що позивач не надавав рахунки для здійснення передоплати як це передбачалось договором, а тому несплата відповідачем передоплати до 10 числа поточного місяця була наслідком бездіяльності (прострочення зобов`язання) позивача.

Крім того, звертає увагу на те, що починаючи з 24.02.2022 відповідач, якщо й допустив прострочення платежів, то саме в зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (війни), а тому в силу закону звільняється від штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.

З підстав зазначених в ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.2022 року справу передано за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області, яким і було розглянуто справу по суті.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16.08.2023 у справі № 909/453/22 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 551700,00 грн, а також 8275,49 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено, та не спростовано зі сторони відповідача, факт передачі в оренду та прийняття останнім рухомого складу (далі РС), за який відповідач не розрахувався. Судом першої інстанції встановлено, що доказів повернення позивачу об`єкту оренди матеріали справи не містять, як і не містять належних доказів проведення оплати за користування об`єктом оренди в спірний період, а з виписки по рахунку НОМЕР_1 з 01.11.2019 до 09.09.2022 долученої позивачем до матеріалів справи неможливо достеменно встановити за який саме період використання об`єкту оренди здійснено оплату.

При розрахунку суми боргу, суд виходив з умов договору та додаткової угоди №8 від 29.10.2021 року (підписана та скріплена печатками сторін), якою встановлено суму оренди за один вагон (РС) на добу 1350,00 грн з урахуванням ПДВ 20% - 225,00 грн, а тому до задоволення підлягає сума 551700,00 грн замість заявленої суми 592500,00 грн. Судом не взято до уваги додаткову угоду № 9, оскільки така не скріплена підписами та печатками сторін у справі.

Відмовляючи у задоволенні 11880,00 грн суд виходив з того, що умовами договору визначено, що орендар забезпечує поточний ремонт вагонів виключно під час їх оренди, а акти виконаних робіт не містять зазначення робіт щодо усунення виявлених недоліків, то відповідно вимога про відшкодування вартості поточного ремонту у розмірі 11880,00 грн є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.

Також не підлягає до задоволення пеня в сумі 62131,00 грн з тих підстав, що п. 6.4 спірного договору сторонами не визначено конкретний розмір пені, то нарахування позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України не є правомірним.

Судом критично оцінено доводи відповідача про наявність форс-мажорних обставин, які в силу закону звільняють останнього від господарсько-штрафних санкцій (пені), виходячи з того, що відповідачем не доведено що існування таких форс-мажорних обставин вплинули саме на виконання господарського зобов`язання, що виникло на підставі спірного договору оренди.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Відповідач (ТОВ «М-Торент») не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми процесуального права та зроблено висновок на підставі недопустимих доказів, а саме:

1)порушено норму ч.ч. 3, 4 ст. 166 ГПК України, щодо подання заперечення на відзив у строк зазначений ухвалою суду першої інстанції до 28.02.2023, оскільки, на думку апелянта заперечення на відзив є по суті відповіддю на відзив, який поданий 20.03.2023 з пропуском строку;

2)із запереченнями на відзив подано нові докази по справі, зокрема, акти наданих послуг за 2020 по 2021 роки, які не були подані до суду разом з із позовною заявою, однак прийняті судом першої інстанції, що є порушенням ч. 2 ст. 164 ГПК України;

3)порушено ч. 9 ст. 80 ГПК України, оскільки, при поданні вищенаведених документів (заперечень на відзив та акти наданих послуг) не подано доказів надсилання іншим учасникам справи;

У тексті апеляційної скарги апелянт зазначає, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

20.11.2023 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує доводи апелянта з тих підстав, що відповідач жодним чином не заперечує розміру встановленої судом заборгованість перед позивачем та не подає відповідних доказів які її спростовують, відтак, повністю її визнає.

Крім того, твердження відповідача про те, що позивачем до позовної заяви не було додано акти про надані послуги по яким існує заборгованість відповідача не відповідає дійсності, оскільки, саме такі акти були долучені до позовної заяви, а до заперечень на відзив було долучено інші оплачені акти про надані послуги та продубльовано акти про надані послуги які не оплачені, з метою спростувати твердження апелянта які викладені у відзиві на позовну заяву в частині тверджень про повне виконання взятих на себе зобов`язань по договору.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі № 909/453/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача.

Ухвалою від 19.10.2023 призначено розгляд справи на 21.11.2023.

У судове засідання 21.11.2023 представник апелянта прибув, доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення в частині задоволення частково позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Представник позивача прибув, проти апеляційної скарги заперечив з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Слід зазначити, що апелянт в апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм процесуального права, в частині прийняття до розгляду заперечення на відзив, який по суті є відповіддю на відзив, та який поданий з пропуском строку зазначеного ухвалою суду та прийняттям судом першої інстанції додаткових доказів, які не були подані разом із позовною заявою на підтвердження своїх доводів в межах позовних вимог.

Отже, апелянт не оскаржує правомірність нарахованої до стягнення заборгованості з оренди РС в сумі 551700,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу в межах доводів зазначених у апеляційній скарзі.

З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що в даному випадку суду апеляційної інстанції при перегляді оскаржуваного рішення у даній справі, слід з`ясувати дотримання судом першої інстанції норм процесуального права.

Судовою колегією встановлено, що при поданні позовної заяви про стягнення орендної плати (в межах доводів апеляційної скарги) позивачем до позовної заяви додано: акт наданих послуг № 48 від 30.11.2021 на суму 364500,00 грн; акт наданих послуг № 52 від 31.12.2021 на суму 376500,00 грн; акт наданих послуг № 1 від 14.01.2022 на суму 31500,00 грн, загальна сума яких становить 772500,00 грн, з яких, як зазначає позивач, частково оплачено відповідачем акт наданих послуг № 48 від 30.11.2021 на суму 180000,00 грн, відтак, неоплачена по даному акту сума лишається 184500,00 грн.

Отже, з урахуванням наведеного вище вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви подано вищенаведені акти, які свідчать про несплату відповідачем коштів на суму 592500,00 грн (184500,00 грн + 376500,00 грн + 31500,00 грн).

До заперечень на відзив, позивач подає окрім зазначених вище актів, ще акти наданих послуг які передують періоду виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості, що на думку судової колегії є такими, які жодним чином не змінюють розмір заявлених до стягнення кошти.

З урахуванням наведеного вище, судова колегія приходить до висновку, що твердження апелянта в частині подання додаткових доказів, які не були подані при поданні позовної заяви, що є порушенням ч. 2 ст. 164 ГПК України є надуманими та такими, що спростовуються матеріалами справи, а саме доданими до позовної заяви додатками.

Щодо порушення судом п. ч.ч. 3, 4 ст. 166 ГПК України, щодо подання з пропуском строку заперечення на відзив, які на думку апелянта є відповіддю на відзив, оскільки ухвалою суду першої інстанції встановлено строк до 28.02.2023, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з ухвали суду першої інстанції від 11.11.2022 судом встановлено строк для подачі додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, заперечень можуть бути подані до суду у строк до 07.12.2022.

Ухвалою суду від 07.12.2022 судом в резолютивній частині ухвали (абзац 2 ухвали) зазначено: «повідомити учасників справи, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 17.01.2023.»

17.01.2023 ухвалою суду (абзац 2 резолютивної частини ухвали) повідомлено учасників справи, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 07.02.2023.

07.02.2023 ухвалою суду (абзац 2 резолютивної частини ухвали) повідомлено учасників справи, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 28.02.2023.

В подальшому, згідно протоколів судових засідань від 28.02.2023, від 21.03.2023, від 05.04.2023 та від 26.04.2023 розгляд справи неодноразово відкладався та розгляд справи проводився в підготовчому провадженні.

У зв`язку із вищенаведеним, судова колегія приходить до висновку, що відповідними ухвалами суду строк для подачі додаткових письмових доказів, клопотань, заяв, пояснень продовжувався у зв`язку із розглядом справи у підготовчому проваджені та в подальшому такий строк було продовжено до прийняття судом першої інстанції ухвали від 26.04.2023 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку, що подання заперечень на відзив до винесення місцевим господарським судом ухвали суду від 26.04.2023 не є порушенням ч. ч. 3, 4 ст. 166 ГПК України.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (п. 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «"Дія 97" проти України»; заява № 19164/04).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. (ч. 1 ст. 9 ГПК України).

У ГПК України законодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції з підстави неналежного повідомлення в суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України).

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності та обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань», стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.08.2023 у справі № 909/453/22 ухвалено з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Торент» від 19.09.2023 (вх. суду від 19.09.2023 № 01-05/2949/23) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.08.2023 у справі № 909/453/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий (суддя-доповідач):Т.Б. Бонк

суддяС.М.Бойко

суддяГ.Г.Якімець