Постанова

від 27.11.2023 по справі 916/2872/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2872/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

Арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. особисто;

від Державного агентства з питань кіно - Кондратенко А.О. в порядку самопредставництва;

від ОСОБА_1 адвокат Охріменко О.О. та Томенко Т.М. особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Студія Тир Фільм в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 (повний текст складено та підписано 07.07.2023, суддя Найфлейша В.Д.)

у справі №916/2872/22

за позовом ОСОБА_2

до Приватного підприємства „Студія Тир Фільм

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного агентства з питань кіно

про визнання результатів електронних аукціонів недійсними

ВСТАНОВИВ

У жовтні 2022 ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного підприємства „Студія Тир Фільм в якому просив:

1) Визнати недійсними результати електронного аукціону з продажу у процедурі банкрутства майна Приватного підприємства «Студія Тир Фільм», оформленого протоколом електронного аукціону UA-PS-2021-01-15-000065-3 від 04.02.2021 року.

2) Визнати недійсними результати першого повторного електронного аукціону з продажу у процедурі банкрутства майна Приватного підприємства «Студія Тир Фільм», оформленого протоколом електронного аукціону UA-PS-2021-02-08-000022-1 від 05.03.2021 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що оспорювані аукціони проведені з численними порушеннями визначеного законодавством регламенту та вимог Кодексу України з процедур банкрутства щодо їх організації та проведення, що порушило майнові права позивача, як учасника та переможця аукціону.

В травні 2023 ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із клопотання про витребування доказів в якому просив витребувати у ліквідатора ПП Студія Тир Фільм арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. та ФОП Мартинова Павла Вікторовича оригінал повного тексту висновку оцінювача про вартість майна (непроявлених кіноплівок частково відзнятого кінофільму Зона кінорежисера ОСОБА_1 , що розміщені у 36 коробках), здійсненого СОД ФОП Мартиновим П.В., а також оригінал Договору №15/10/20 про надання послуг від 15.10.2020.

В обґрунтування названого клопотання ОСОБА_1 зазначив, що такі докази мають бути витребувані з метою встановлення всіх обставин справи та факту здійснення/нездійснення незалежної оцінки майна ПП Студія Тир Фільм, яке пропонувалось ліквідатором до продажу.

У червні 2023 Томенко Т.М. звернувся до суду першої інстанції із клопотання про призначення по справі судової технічної експертизи документів, оскільки вважає, що договір №15/10/20 про надання послуг від 15.10.2020 року, укладений з ПП Мартиновим Павлом Вікторовичем, містить ознаки підробки, оскільки укладений заднім числом, що підтверджується Довідкою АТ КБ «Приватбанк». Відтак, з метою встановлення всіх обставин справи та факту здійснення/нездійснення незалежної оцінки майна банкрута, яке пропонувалось ліквідатором до продажу, існує необхідність провести судову технічну експертизу договору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 по справі №916/2872/22 задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, витребувано в ліквідатора ПП Студія Тир Фільм арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. оригінал повного тексту висновку оцінювача про вартість майна (непроявлених кіноплівок частково відзнятого кінофільму Зона кінорежисера Томенка Т.М., що розміщені у 36 коробках), здійсненого СОД ФОП Мартиновим П.В.; оригінал Договору №15/10/20 про надання послуг від 15.10.2020 року, витребувано у ФОП Мартинова Павла Вікторовича оригінал повного тексту висновку оцінювача про вартість майна (непроявлених кіноплівок частково відзнятого кінофільму Зона кінорежисера Томенка Т.М., що розміщені у 36 коробках); оригінал повного тексту Договору №15/10/20 про надання послуг від 15.10.2020 року, призначено судову технічну експертизу документів у справі №916/2872/22, проведення експертизи доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження по справі №916/2872/22 зупинено, тощо.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції послався на те, що для повного та всебічного з`ясування обставин справи необхідні спеціальні знання.

Враховуючи те, що сторони не дійшли згоди щодо доручення проведення експертизи, суд першої інстанції дійшов висновку щодо визначення експертної установи самостійно, а саме доручив проведення експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось ПП „Студія Тир Фільм в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 по справі №916/2872/22 скасувати та передати матеріали справи №916/2872/22 у справу №923/719/17 про банкрутство ПП „Студія Тир Фільм.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції під час постановления оскаржуваної ухвали неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Так, апелянт зазначає, що у відповідності до приписів Кодексу України з процедур банкрутства розгляд заяв, зокрема щодо оскарження результатів аукціону, повинен відбуватись в межах справи про банкрутство ПП „Студія Тир Фільм, а тому розгляд судом першої інстанції даної справи в окремому позовному провадження є порушенням приписів ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства та може призвести до негативних наслідків для банкрута та інших учасників справи про банкрутство.

Скаржник також зазначає, що питання, які ОСОБА_1 просив поставити на вирішення експерта вже були предметом розгляду та оцінки при постановлені ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 в межах справи про банкрутство ПП „Студія Тир Фільм, а тому до таких обставин мають бути застосовані приписи ч.4 ст. 75 ГПК України.

Щодо Договору про надання послуг з приводу якого призначено судову експертизу, скаржник зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції наголошував на тому, що такий договір було укладено 15.10.2020 з метою проведення експертної оцінки майна боржника та на момент його укладення у боржника банківський рахунок відкритий ще не був, тому перша редакція цього договору була укладена без банківських реквізитів банкрута. Однак, після повідомлення оцінювачем ОСОБА_3 у січні 2021, що оцінка майна боржника фактично готова, було прийнято рішення про відкриття рахунку боржника про що внесено додаткову інформацію (банківські реквізити) у договір.

Як стверджує апелянт, внесення до договору реквізитів банківського рахунку після його відкриття було здійснено за домовленістю сторін та є звичайним технічним моментом корегування договору, а не його підробкою. До того ж, як відзначає скаржник, після отримання звіту про оцінку майна між сторонами договору було складено та підписано Акт виконаних робіт, який підтверджує виконання сторонами умов договору.

З огляду на таке, апелянт вважає, що призначення по справі судової експертизи із запропонованих питань взагалі не впливає на виготовлений ФОП Мартиновим П.В. звіт про незалежну оцінку майна боржника, а зазначені в клопотанні та ухвалі суду питання порушуються ОСОБА_1 лише з метою перегляду попередніх судових рішень, які набрали законної сили.

Відтак, апелянт вважає, що місцевий господарський суд безпідставно та необґрунтовано задовольнив клопотання ОСОБА_1 та призначив по справі судову експертизу, при цьому не дослідивши аргументи на які посилався скаржник у суді першої інстанції.

З приводу витребування судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі у скаржника оригіналів документів, арбітражний керуючий зазначає, що оригінал повного тексту висновку оцінювача про вартість майна було надано до суду в межах справи про банкрутство. В той же час, оригінал договору про надання послуг арбітражний керуючий не може надати з об`єктивних причин, зокрема через виїзд з тимчасово окупованої території закордон, а ФОП Мартинов П.В. через перебування на тимчасово окупованій території.

Наголошує апелянт й на тому, що відкриваючи провадження у даній справі за позовом Глухенького В.Ю. суд першої інстанції мав би з`ясувати, що станом на час подання такого позову в провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа про банкрутство ПП „Студія Тир Фільм та керуючись положеннями ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства передати матеріали справи до господарського суду у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 відкрито апеляційне провадження по справі №916/2872/22 за апеляційною скаргою Приватного підприємства „Студія Тир Фільм в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 та призначено справу до розгляду на 15.11.2023.

Однак, участь судді члена-колегії Богатиря К.В. у підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ з 13.11.2023 по 17.11.2023 унеможливила проведення 15.11.2023 судового засідання у справі №916/2872/22.

А тому, ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.11.2023 повідомлено учасників справи про те, що наступне судове засідання відбудеться 27.11.2023.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_1 зазначає, що не заперечує проти розгляду даної справи в межах справи про банкрутство ПП „Студія Тир Фільм та звертався з цього приводу до суду першої інстанції із відповідним клопотанням.

Разом з цим, з огляду на те, що Верховний Суд змінив територіальну підсудність справ Господарського суду Херсонської області, зокрема й справи про банкрутство ПП „Студія Тир Фільм, на Господарський суд Одеської області, а також з огляду на відсутність у Господарському суду Одеської області матеріалів справи про банкрутство ПП „Студія Тир Фільм, здійснити автоматизований розподіл позовної заяви та присвоїти їй унікальний номер в межах справи про банкрутство, суд першої інстанції не має можливості, а тому дана справа розглядається окремо, а не в межах справи про банкрутство.

Щодо призначення по справі судової експертизи, ОСОБА_1 зазначає, що оскільки позиція третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ґрунтується на порушенні порядку організації та проведення торгів, у тому числі порушенні порядку визначення початкової ціни, а підтвердження таких порушень потребує спеціальних знань, оскаржувана ухвала є цілком законною та обґрунтованою.

З приводу обставин встановлених в ухвалі суду апеляційної інстанції в межах справи про банкрутство, які апелянт вважає преюдиційними під час вирішення даного спору, ОСОБА_1 вважає, що правова оцінка надана іншими судами при розгляді інших заяв та відмова судів у досліджені певних доказів, з огляду на межі перегляду відповідних рішень, не створюють преюдиційності під час розгляду даної справи.

ОСОБА_1 також вважає, що отримання відповідей на поставлені на вирішення експерта питання матиме важливе значення для вирішення справи по суті, у той час як апеляційна скарга спрямована виключно на затягування розгляду справи та ухилення від виконання обов`язкових вимог суду щодо надання витребуваних оригіналів документів.

До суду апеляційної інстанції також надійшов відзив на апеляційну скаргу від Державного агентства України з питань кіно в якому останнє просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та передати справи за встановленою підсудністю, оскільки вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі є обґрунтованими та такими, що свідчать про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Судом апеляційної інстанції також отримано клопотання арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: 1) Лист ДП «Національний центр Олександра Довженко» від 09.06.2020 року; 2) Позовну заяву ПП «Студія Тир Фільм» до ДП «Національний центр Олександра Довженко» від 17.08.2023 №01-21/05.3; 3) Рішення Господарського суду Херсонської області від 17.08.2021 року у справі №923/719/17(910/618/21); 4) Ухвали Господарського суду Одеської області від 22.08.2023 у справі №916/3591/23.

В обґрунтування необхідності залучення таких доказів до матеріалів справи арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. зазначає, що підставою для подання ОСОБА_2 позовної заяви до ПП «Студія Тир Фільм» про визнання недійсним результатів електронного аукціону, зокрема, стала відповідь ДП «Національний центр Олександра Довженко» позивачу в якій підприємство відмовило в передачі непроявленої кіноплівки частково відзнятого кінофільму «Зона» кінорежисера ОСОБА_4 , оскільки згідно Закону України «Про кінематографію» вони є частиною державного фонду фільмів - національною спадщиною, яка захищається державою».

Арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. зазначає, що вважаючи таку інформацію недостовірною звернувся із позовом до Господарського суду Одеської області про спростування недостовірної інформації викладеної в листах ОСОБА_2 та ухвалою суду такі матеріали передано за належністю для розгляду в межах справи про банкрутство.

На переконання апелянта, такі докази прямо пов`язані із справою №916/2872/22 за позовною заявою ОСОБА_2 до ПП «Студія Тир Фільм», в межах якої оскаржується ухвала Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 про призначення експертизи, а тому є за доцільне долучити такі докази до матеріалів справи та врахували під час розгляду апеляційної скарги.

Також, 24.11.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про залучення додаткових доказів в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи: 1) скарги ОСОБА_5 №1 від 12.06.2023, №2 від 12.06.2023, №3 від 12.06.2023 та б/н від 06.07.2023 на дії арбітражного керуючого Белоусова І.В. при виконанні повноважень ліквідатора у справі №923/719/17 про банкрутство ППІ «Студія Тир Фільм»; 2) Акт позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. від 01.09.2023 за №27.

В обґрунтування такого клопотання апелянт зазначає, що в червні 2023 до Міністерства юстиції України третьою особою у справі ОСОБА_1 було подано скарги на дії арбітражного керуючого Белоусова І.В. при виконанні повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ППІ «Студія Тир Фільм». При цьому, в одній із скарг ОСОБА_1 зазначав про ті самі обставини, які ним викладені в обґрунтування клопотання про призначення комплексної судової технічної експертизи документів по справі №916/2872/22.

За твердженням арбітражного керуючого Белоусова І.В. згідно з висновками позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого, комісією з перевірки порушень діючого законодавства не виявлено.

При цьому, як стверджує апелянт, Акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Белоусова І.В. не міг бути поданий до суду першої інстанції, оскільки був направлений Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції арбітражному керуючому Белоусову І.В. після подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 у справі №916/2872/22.

У судовому засіданні, яке відбулось 27.11.2023 арбітражний керуючий Белоусов І.В. просив задовольнити вищевказані клопотання, залучити додаткові докази до матеріалів справи та врахувати їх під час прийняття постанови.

Представник Державного агентства з питань кіно підтримала заявлені клопотання апелянта.

Представник ОСОБА_1 та Томенко Т.М. особисто заперечували проти задоволення клопотань арбітражного керуючого Белоусова І.В. та просили відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши під час судового засідання названі клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, колегія суддів дійшла висновку про відмову у їх задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 ГПК України.

Наведені положення ГПК України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». При цьому, тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів

Така правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 08.09.2022 у справі № 910/5011/18, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14 та від 01.07.2021 у справі № 46/603.

Водночас, у даному випадку арбітражним керуючим Бєлоусовим І.В. взагалі необґрунтовано неможливість подання відповідних доказів, зокрема листа ДП «Національний центр Олександра Довженко» від 09.06.2020 року; рішення Господарського суду Херсонської області від 17.08.2021 року у справі №923/719/17(910/618/21) та скарг Томенка T.M. №1 від 12.06.2023, №2 від 12.06.2023, №3 від 12.06.2023 на дії арбітражного керуючого Белоусова І.В. до суду першої інстанції.

При цьому, як про то свідчать наявні матеріали справи, при розгляді справи в суді першої інстанції, арбітражним керуючим Бєлоусовим І.В. жодного разу не заявлялось про існування у нього цих доказів, а також причин, з яких вони не можуть бути подані у законодавчо визначений строк.

Колегія суддів також враховує пояснення надані самим арбітражним керуючим Бєлоусовим І.В. під час судового засідання суду апеляційної інстанції від 27.11.2023, який не заперечував наявність у нього відповідних доказів станом на час розгляду справи у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що неподання відповідних доказів в суд першої інстанції залежало виключно від суб`єктивної поведінки самого арбітражного керуючого, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії.

За таких підстав, колегія суддів не приймає надані арбітражним керуючим докази, а саме лист ДП «Національний центр Олександра Довженко» від 09.06.2020 року; рішення Господарського суду Херсонської області від 17.08.2021 року у справі №923/719/17(910/618/21) та скарг Томенка T.M. №1 від 12.06.2023, №2 від 12.06.2023, №3 від 12.06.2023 на дії арбітражного керуючого Белоусова І.В.

Щодо іншої частини доказів, які апелянт просить долучити до матеріалів справи, а саме скарги ОСОБА_1 б/н від 06.07.2023, Акту позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. від 01.09.2023 за №27, позовної заява ПП «Студія Тир Фільм» до ДП «Національний центр Олександра Довженко» від 17.08.2023 №01-21/05.3 та ухвал Господарського суду Одеської області від 22.08.2023 у справі №916/3591/23, колегія суддів зазначає таке.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази повинні існувати на момент розгляду спору судом першої інстанції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.

Разом з цим, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Наведений висновок послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19, від 03.11.2021 у справі № 915/951/20, від 10.08.2022 у справі № 922/739/21.

Так, у даному випадку скарга ОСОБА_1 б/н від 06.07.2023, Акт позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. від 01.09.2023 за №27, позовна заява ПП «Студія Тир Фільм» до ДП «Національний центр Олександра Довженко» від 17.08.2023 №01-21/05.3 та ухвали Господарського суду Одеської області від 22.08.2023 у справі №916/3591/23 датовані після ухвалення рішення суду першої інстанції, яке оскаржується.

Таким чином, відсутність існування вищевказаних доказів станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття їх апеляційним судом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не приймає такі докази до уваги та не враховує під час апеляційного перегляду справи.

Під час судового засідання від 27.11.2023 апелянт та представник Державного агентства з питань кіно підтримали вимоги за апеляційною скаргою та наполягали на її задоволенні.

ОСОБА_1 та його представник надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Статтею 99 ГПК України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Тобто, експертиза призначається, за сукупності декількох умов, а саме для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Згідно з ст. 100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв`язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Означена правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17.

При цьому, неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20).

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Колегія суддів зазначає, що необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи. Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 922/2716/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що суду слід виходити з того, що призначення судової експертизи, як процесуальної дії суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованою. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога позивача до відповідача про визнання недійсними результатів електронного аукціону та першого повторного електронного аукціону з продажу у процедурі банкрутства майна боржника.

Підставою позову Глухеньким Ю.В. визначено те, що оскаржувані ним аукціони проведені з численними порушеннями визначеного законодавством регламенту та вимог Кодексу України з процедур банкрутства щодо їх організації та проведення, що порушило майнові права позивача, як учасника та переможця аукціону.

Разом з цим, звертаючись до суду першої інстанції із клопотання про призначення по справі судової технічної експертизи документів, ОСОБА_1 просив поставити на вирішення експерта наступні питання:

- Чи нанесений відтиск печатки Приватного підприємця Мартинова Павла Вікторовича в розділі реквізити сторін в договорі №15/10/20 про надання послуг від 15.10.2020 року у той час, яким датований документ?

- Чи виготовлений рукописний текст в Договорі №15/10/20 про надання послуг від 15.10.2020 року, у той час, яким датований документ?

- У який період часу був виконаний рукописний текст в Договорі №15/10/20 про надання послуг від 15.10.2020 року?

На переконання заявника, договір №15/10/20 про надання послуг від 15.10.2020 містить ознаки підробки, оскільки укладений заднім числом, що підтверджується Довідкою АТ КБ «Приватбанк». Зокрема, як зазначив заявник, у названому договорі в розділі «реквізити сторін» було зазначено банківський рахунок ПП „Студія Тир Фільм, який було відкрито 14.01.2021, тобто через три місяці після укладення договору про надання послуг.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Так, наявними матеріалами справи підтверджується, що під час розгляду справи у суді першої інстанції арбітражний керуючий Бєлоусов І.В., як підписант договору про надання послуг від імені ПП „Студія Тир Фільм, надавав відповідні пояснення в яких зазначив, що дійсно договір №15/10/20 про надання послуг був укладений 15.10.2020, тобто до відкриття відповідного рахунку ПП „Студія Тир Фільм у АТ КБ «Приватбанк».

Тобто арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. не заперечував тієї обставини, що станом на час укладення договору про надання послуг, рахунку ПП „Студія Тир Фільм відкритого у АТ КБ «Приватбанк», реквізити якого вказано у договорі, не існувало, тому договір було укладеного без зазначення відповідних реквізитів сторони.

При цьому, за поясненнями арбітражного керуючого Бєлоусова І.В., після отримання повідомлення оцінювача Мартинова П.В. у січні 2021 про готовність оцінки майна банкрута, а також підписання сторонами Акту виконаних робіт 25.01.2021, ним було прийнято рішення про відкриття банківського рахунку ПП „Студія Тир Фільм про що сторонами було внесено додаткову інформацію (банківські реквізити) до договору.

Відтак, на переконання арбітражного керуючого, внесення до договору про надання послуг відповідних банківських реквізитів, після відкриття рахунку є звичайними технічними моментами корегування договору в його другій редакції за домовленістю сторін цього договору.

Наведене, на переконання колегії суддів свідчить про те, що місцевий господарський суд не позбавлений можливості самостійно надати оцінку тим обставинам на які посилаються сторони по справі, та які визнаються останніми та для цього не потребуються спеціальні знання у сфері іншій ніж право.

Слід також наголосити на тому, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд обмежився лише посиланням на те, що для повного та всебічного з`ясування обставин справи необхідні спеціальні знання, однак жодним чином не обґрунтував доцільності проведення експертизи, не встановив чи входять зазначені обставини до предмету доказування по справі, не надав обґрунтування необхідності вирішення поставлених експерту питань з урахуванням характеру предмета спору, а також не врахував вищенаведених пояснень арбітражного керуючого, який не заперечував відповідних доводів, які були покладені заявником в обґрунтування необхідності призначення судової експертизи.

Колегія суддів також враховує, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв`язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відтак, на переконання колегії суддів, у даному випадку необґрунтоване призначення судом першої інстанції судової експертизи безумовно призведе до безпідставного збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи.

З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для призначення експертизи та зупинення провадження по справі, оскільки відсутня необхідність у спеціальних знаннях для встановлення обставин справи, що стосуються предмету доказування, а даний спір може бути розглянуто за наявними в матеріалах справи доказами.\

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувана ухвала не відповідає таким критеріям. Суд першої інстанції дійшов висновку про призначення експертизи у справі без ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін, при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення у вирішенні питання про призначення експертизи.

Щодо оскаржуваної ухвали в частині задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, зокрема оригіналів повного тексту висновку оцінювача про вартість майна (непроявлених кіноплівок частково відзнятого кінофільму Зона кінорежисера Томенка Т.М., що розміщені у 36 коробках), здійсненого СОД ФОП Мартиновим П.В. та Договору №15/10/20 про надання послуг від 15.10.2020 року, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Пунктами 1 - 35 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Оскарження ухвали, зокрема, про витребування доказів не передбачено переліком, наведеним у статті 255 ГПК України, а тому вона не може бути оскаржена окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Відтак, у даному випадку, оскаржувана ухвала в частині витребування доказів (п.п. 1-4 оскаржуваної ухвали) не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції, що свідчить про помилкове відкриття апеляційного провадження в цій частині.

Статтею 264 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для закриття апеляційного провадження.

При цьому стаття 264 Господарського процесуального кодексу України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите.

Разом з тим, в цьому випадку процесуально правильними є дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у цій справі відкрите з перегляду ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, яка не підлягає оскарженню, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, а розгляд справи та подальше прийняття рішення у цьому випадку суперечитимуть принципу юридичної визначеності та порушуватимуть права інших учасників справи, які розраховують на остаточність судового рішення (такі правові висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 08.01.2019 у справі № 922/1906/18, від 10.07.2019 у справі № 761/29385/17, від 13.08.2019 у справі № 5002-17/2743-2009, 20.08.2019 у справі № 910/1702/15-г, від 29.04.2020 у справі № 917/1185/18, від 26.02.2021 у справі №29/5005/6381/2011, від 02.04.2019 у справі № 922/765/15, від 17.09.2019 у справі №20/5007/101/11, від 05.02.2021 у справі № 42/254 та висновків суду касаційної інстанції у цій справі).

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить до висновку про закриття апеляційного провадження з перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 по справі №916/2872/22 в частині задоволення клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів (п.п. 1-4 оскаржуваної ухвали).

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, апеляційне провадження з перегляду оскаржуваної ухвали в частині задоволення клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів підлягає закриттю, а в інших частинах оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Апеляційне провадження з перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 по справі №916/2872/22 в частині задоволення клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів (п.п. 1-4 оскаржуваної ухвали) закрити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 по справі №916/2872/22 в іншій частині (п.п. 5-12 оскаржуваної ухвали) - скасувати.

Справу №916/2872/22 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.12.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.