Постанова

від 29.11.2023 по справі 911/62/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2023 р. Справа№ 911/62/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Прокопенко О.В..

учасники справи:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: Канатніков А.С., Іваньков О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

на рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2023 (повний текст рішення складено та підписано 19.06.2023)

у справі №911/62/23 (суддя Колесник Р.М.)

за позовом Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС"

до Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України

про стягнення 1476223,98 гривень

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області звернулось ДП "Чорнобильська АЕС" з позовом про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України заборгованості за договором від 26.01.2022 № 12 у розмірі 1476223,98 гривень.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.04.2023 у справі №911/62/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" 1476223,98 гривень боргу та 22143,36 гривень судового збору.

Рішення мотивоване тим, що надані позивачем докази на підтвердження своїх вимог в їх сукупності, підтверджують викладені позивачем у позовній заяві обставини про те, що ним на виконання умов договору надано, а відповідачем своєю чергою прийнято, обумовлені договором послуги ЛПХ на загальну суму 2187274,30 гривень, які частково відповідачем оплачені (у сумі 711050,32 гривень), з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 1476223,98 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішення, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2023 у справі №911/62/23; відкоригувати за період з 24.02.2022 по 31.03.2022 вартість лікувально-профілактичного харчування на одну особу на добу, відповідно до Договору, згідно наданих розрахунків на - 52,42%, від загальної вартості наданих послуг; суми, що були надані до оплати за період з 14.04 по 06.06.2022 згідно актів наданих послуг ДСП "Чорнобильська АЕС" як заборгованість по даному Договору, не вважати сумами виплат за Договором, так як у даний період процес приготування їжі особовому складу військової частини НОМЕР_1 відбувався з продуктів, які було завезені згідно накладних Національною гвардією України.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Зокрема апелянт стверджує про те, що 24.02.2022 працівників Підприємства та військовослужбовців Військової частини взято у полон; приготування їжі персоналом позивача здійснювалось для військовослужбовців відповідача, який був не у повному складі; у період з 31.03.2022 по 06.04.2022 територія Підприємства не охоронялась особовим складом Військової частини; з 07.04.2022 особовий склад Військової частини у кількості 43 осіб заступив на службу по охороні Підприємства; з 07.04.2022 по 14.04.2022 особовий склад Військової частини харчувався за рахунок Підприємства; з 14.04.2022 по 06.06.2022 Підприємством надавались послуги лише з приготування їжі особовому складу Військової частини, з власних продуктів останньої; з 06.06.2022 особовий склад Військової частини переведений на харчування власними продуктами, що готував особовий склад поварів військової частини.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив суд відмовити у її задоволенні, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2023 у справі №911/62/23 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2023 у справі №911/62/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2023 у справі №911/62/23, розгляд апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2023 у справі №911/62/23 призначено на 22.11.2023.

У судовому засіданні 22.11.2023 була оголошена перерва до 29.11.2023.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що між сторонами у справі 26.01.2022 укладено договір ДК:021:2015-55510000-8 Послуги їдалень (Послуги з лікувально-профілактичного харчування на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС) № 12, за умовами п. 1.1. якого позивач (виконавець) зобов`язується надати відповідачу (замовнику) послуги з організації та забезпечення особового складу замовника лікувально-профілактичним харчуванням (далі - ЛПХ) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно п. 1.2. договору обсяг послуг може бути зменшений за домовленістю сторін.

Умовами п. 3.1. договору (в редакції додаткової угоди від 26.01.2022 № 1 до договору) визначено, що ціна договору становить 2189090,00 грн, в т.ч. ПДВ 364848,33 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору вартість одного комплексного обіду ЛПХ визначена на підставі планової калькуляції вартості лікувально-профілактичного харчування на 1 особу (один комплекс), за нормою № 7, раціону № 1 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426).

Фактична вартість послуг у звітному місяці та за цим договором в цілому визначається виходячи з фактично наданого обсягу послуг та вартості зазначеній в п. 3.3. договору (пункт 3.5. договору).

У відповідно до п. 3.6. договору вартість послуг у конкретному звітному періоді (місяці) визначатиметься виходячи із фактичної кількості замовлених замовником (працівниками замовника) комплексних обідів ЛПХ, установленої відповідно до даних системи IS-CARD щодо списання коштів із пластикових карток. Замовник отримує інформацію в електронному вигляді про данні системи IS-CARD щодо списання коштів із пластикових карток на флеш-накопичувач при зверненні до смарт-центру.

За змістом пункту 4.1. договору, оплата за послуги здійснюється замовником на підставі актів наданих послуг, які складаються виконавцем та передаються замовнику до 10 числа місяця наступного за звітним.

Оплата замовником за надані послуги здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця після затвердження сторонами акту наданих послуг протягом 10 робочих днів (пункт 4.2. договору).

Умовами п. 5.1. договору визначено, що термін надання послуг з 06.01.2022 по 31.12.2022.

Згідно п. 5.11. договору акт наданих послуг за звітний місяць складається виконавцем в 2 примірниках та передається замовнику до 10 числа місяця, наступного за звітним, а замовник, своєю чергою за умовами п. 5.12. договору, протягом 5 робочих днів з дня отримання акту наданих послуг повертає виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову. В разі ненадання в зазначений термін замовнику підписаного акту або мотивованої відмови акт вважається погодженим замовником.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що він набуває чинності з дати його підписання останньою стороною і діє до 31.12.2022, а в частині фінансових зобов`язань - до повного їх виконання. Згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановлюють, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними та які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2022.

Додатковою угодою від 26.01.2022 сторонами погоджено внести зміни в п. 3.1. договору щодо ціни договору.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору, ним у період січень-червень 2022 року надано відповідачу обумовлені договором послуги ЛПХ на загальну суму 2187274,30 гривень, що він підтверджує актами наданих послуг, роздруківками системи IS-CARD щодо списання коштів із пластикових карток та записами касового журналу.

Відповідач обов`язок щодо повної оплати наданих позивачем послуг виконав частково, здійснивши повну оплату послуг за актом від 31.01.2022 № 1 та частково оплативши акт від 28.02.2022 № 2/1 на суму 449990,28 гривень, що підтверджується копіями наявних у матеріалах справи платіжних доручень від 10.02.2022 № 81 на суму 39177,70 гривень, від 11.07.2022 № 1187 на суму 221882,37 гривень, від 11.07.2022 № 1188 на суму 449990,28 гривень. Заборгованість відповідача становить 1476223,98 гривень.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.

Проаналізувавши умови укладеного між позивачем та відповідачем договору, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, доказів його розірвання чи визнання недійсним до матеріалів справи не надано, а отже є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором, правовідносини за яким підпадають під правове регулювання положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, а також глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На підтвердження факту надання відповідачу обумовлених договором послуг на загальну суму 2187274,30 гривень позивачем надано суду такі докази:

- підписаний обома сторонами акт наданих послуг від 31.01.2022 № 1 на суму 261060,07 гривень;

- роздруківки системи IS-CARD щодо списання коштів із пластикових карток (за період з 01.02.2022 по 28.02.2022) та акт наданих послуг від 28.02.2022 № 2/1 (підписаний тільки з боку виконавця) на загальні суми 576351,56 гривень;

- роздруківки системи IS-CARD щодо списання коштів із пластикових карток (за період з 01.03.2022 по 08.03.2022), записи касового журналу (за період з 09.03.2022 по 30.03.2022) та акт наданих послуг від 31.03.2022 № 3 (підписаний тільки з боку виконавця) на загальні суми 1008471,23 гривень;

- записи касового журналу (за період з 07.04.2022 по 30.04.2022) та акт наданих послуг від 30.04.2022 № 4 (підписаний тільки з боку виконавця) на загальні суми 108967,43 гривень;

- записи касового журналу (за період з 01.05.2022 по 31.05.2022) та акт наданих послуг від 31.05.2022 № 5 (підписаний тільки з боку виконавця) на загальні суми 171363,54 гривень;

- записи касового журналу (за період з 01.06.2022 по 05.06.2022) та акт наданих послуг від 30.06.2022 № 6 (підписаний тільки з боку виконавця) на загальні суми 61060,50 гривень.

При цьому, послуги згідно акта від 31.01.2022 № 1 оплачено відповідачем повністю, а послуги згідно акта від 28.02.2022 № 2/1 оплачено відповідачем частково у сумі 449990,28 гривень, решта послуг відображених у актах за березень-червень 2022 року відповідачем не оплачена.

В матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачу актів наданих послуг за березень-червень 2022. За твердженням позивача акти за указаний період були вручені особисто відповідачу, і останнім не підписано та не повернуто позивачу.

Незважаючи на те, що до матеріалів справи не надано доказів надсилання на адресу відповідача актів наданих послуг за період березень-червень 2022 року, проте, Ураховуючи, що у відзиві на позов відповідач визнав обставину отримання ним актів наданих послуг, то суд вважає, що в силу приписів ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вказана обставина не підлягає доказуванню у цій справі.

При цьому судом береться до уваги те, що матеріали справи не містять доказів надання відповідачем мотивованої відмови від підписання актів або заперечень щодо наданих послуг, як це передбачено умовами п. 5.12. договору.

Апелянт стверджує, що Підприємством надавались послуги лише з приготування їжі особовому складу з власних продуктів Військової частини, що останній підтверджує накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів. Однак, указані твердження відповідача суд оцінює критично, оскільки умовами укладеного договору не установлено права або обов`язку замовника здійснювати поставку товарів на користь позивача, які б використовувались позивачем під час надання відповідачу відповідних послуг.

При цьому накладні-вимоги, на які посилається апелянт, не підтверджують факт передачі позивачу товарів, перелік яких наведений у цих накладних, адже такі накладні підписані тільки з боку відповідача.

Також апелянт посилається на те, що факт передачі Військовою частиною продуктів харчування Підприємству підтверджується долученими до матеріалів справи поясненнями свідків, а саме військовослужбовців.

У відповідності до ч. 1 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Згідно ст. 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка (ч. 1). У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень (ч. 2). Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків (ч. 3). Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів (ч. 4).

Частиною 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України установлено, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Ураховуючи те, що надані відповідачем пояснення свідків не відповідають вимогам, що ставляться до оформлення відповідних заяв, та те, що обставини щодо факту надання позивачем передбачених договором послуг відповідачу підлягають доведенню відповідними первинними документами, дані свідчення не є доказами у розумінні норм чинного ГПК України.

За умовами п.п. 6.2.2., 6.3.4. договору замовник має право дозволяти працівникам в рамках цього договору отримувати як цілі комплекси ЛПХ, так і окремі страви за встановленими цінами. Такий дозвіл вважається наданим, якщо замовник не повідомить виконавця про зворотне відповідним листом.

Виконавець зобов`язується на вимогу (бажання) працівника замовника відпускати ЛПХ як цілими комплексами, так і окремі страви, за умови відсутності письмових заперечень замовника.

З наявного у матеріалах справи листа відповідача від 15.02.2022 № 41/7/3-198, вбачається, що останній просив позивача вирішити питання щодо установлення з 15.02.2022 добового ліміту витрачання коштів з використанням системи IS-CARD на пластиковій картці військовослужбовців, що дорівнює вартості двох комплексів лікувально-профілактичного харчування на добу і складає 320,52 гривень, згідно затверджених раціонів та норм, в рамках договору про закупівлю послуг з лікувально-профілактичного харчування на 2022 рік.

Будь-яких інших листів, складених відповідачем на підставі п. 6.2.2. договору та надісланих на адресу позивача, якими б засвідчувалось надання позивачу дозволу обмеженого надання послуг ЛПХ, апелянтом надано не було.

Як вже установлено судом вище, позивачем до матеріалів справи надано акти наданих послуг, які підтверджують факт надання послуг відповідачу за договором на загальну суму 2187274,30 гривень.

Крім того, позивачем на підтвердження своїх вимог на підтвердження факту надання позивачем послуг ЛПХ на зазначену суму до матеріалів справи долучено роздруківки системи IS-CARD щодо списання коштів із пластикових карток та записи касового журналу за заявлений позивачем період.

Ураховуючи отримання відповідачем актів наданих послуг за період березень-червень 2022 року, відповідно до умов п. 5.12. договору у відповідача виник обов`язок протягом 5 робочих днів підписати акти наданих послуг або надати обґрунтовану відмову у їх підписанні.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ураховуючи умови п. 4.2. договору строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг є таким, що настав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В порушення умов договору відповідач свій обов`язок щодо оплати наданих позивачем послуг в повному обсязі не виконав, доказів протилежного сторонами в перебігу розгляду справи не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що надані позивачем докази на підтвердження своїх вимог в їх сукупності підтверджують викладені позивачем у позовній заяві обставини про те, що ним на виконання умов договору надано, а відповідачем своєю чергою прийнято, обумовлені договором послуги ЛПХ на загальну суму 2187274,30 гривень, які частково відповідачем оплачені (у сумі 711050,32 гривень), з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 1476223,98 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2023 у справі №911/62/23, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2023 у справі №911/62/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2023 у справі №911/62/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2023 у справі №911/62/23 залишити без змін.

Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2023 у справі №911/62/23.

Витрати по сплаті судового збору покласти на Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.12.2023.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран