Постанова

від 05.12.2023 по справі 904/2530/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2530/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БІГ СІТІ ГРУП на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2023 (суддя Золотарьова Я.С.) у справі №904/2530/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ", м. Кривий Ріг,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 37 837, 44 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП" і просить суд стягнути заборгованість у розмірі 37 837,44 грн, з яких: 24 483,60 грн - сума основного боргу, 937,76 грн - відсотки за користування коштами, 7 452,08 грн - інфляційні втрати та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №136/22062021 від 22.06.2021 в частині своєчасності оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2023 закрито провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП" основного боргу у розмірі 24 483, 60 грн. Позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП" (вул. Любарського, буд. 143, офіс 304, Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 37451739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЙТ (вул. 129-ї бригади тер. оборони, буд. 128, Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50019; ідентифікаційний код 37215550) інфляційні витрати у розмірі - 7 452, 08 грн, 3% річних у розмірі - 937, 76 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн та судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн. Судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 300 грн залишено за позивачем.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БІГ СІТІ ГРУП", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ ВАЙТ щодо стягнення з ТОВ "БІГ СІТІ ГРУП" втрат від інфляції в сумі 715,12 грн., 3% річних в сумі 84,52 грн, в іншій частині рішення залишити без змін.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято без урахування виключних обставин справи, зокрема щодо наявності форс-мажорних обставин, спричинених введенням воєнного стану на території України та у зв`язку з цим виникненням сталої неплатоспроможності Відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, Відповідач посилається на лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким ТПП засвідчила форс-мажорні обставини, практику визнання форс-мажорних обставин, зокрема постанову КГС ВС від 17.08.2022 у справі №922/854/21 та наполягає на зменшенні суми нарахованих штрафних санкцій з урахуванням того, що виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що єдиним підтвердженням періоду форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і належним доказом, який підтверджує неможливість належного виконання Відповідачем своїх зобов`язань внаслідок форс-мажорних обставин є сертифікат, виданий ТПП України.

Скаржник зазначає, що за відсутності механізму видачі сертифікату з підстав відсутності у боржника необхідних коштів для Відповідача отримання сертифікату ТПП було неможливим (у таких випадках сертифікат не видається), а підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій унаслідок настання форс-мажорних обставин за договором є лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Також апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не були розглянуті доводи Відповідача щодо неможливості виконання зобов`язань в силу настання негативних наслідків для Відповідача через дію непереборних обставин, спричинених введенням воєнного стану на території України: 24.02.2022 на підприємстві виник простій, що підтверджується наказом №12 та актом про простій; 25.08.2022 ТОВ БІГ СІТІ ГРУП внесено до переліку ризикових платників ПДВ, що фактично унеможливило здійснення розрахунків та виконання податкових зобов`язань у зв`язку з автоматичним блокуванням реєстрації всіх податкових накладних в ЄРПН; у Відповідача сформувалася значна заборгованість зі сплати заробітної плати на суму 894800,00 грн., що також поклало значний тягар на підприємство та виконання ним поточних зобов`язань перед контрагентами.

Окрім цього, Відповідач не ухилявся від виконання своїх зобов`язань за договором, адже ТОВ БІГ СІТІ ГРУП проведено оплати за договором на суму 724 051,20 грн. в період з 08.12.2021 по 29.12.2021 року та за першої ж фінансової можливості повністю погашено наявну основну фінансову заборгованість в сумі 24483,60 грн. з ПДВ відповідно до платіжної інструкції №7089 від 19.06.2023 року.

Апелянт не згоден з тим, що судом першої інстанції не враховано судову практику ВС, зокрема постанову від 23.03.2021 р. у справі № 921/580/19, де Верховний Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен:

1)з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків;

2)об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з:

-інтересів сторін, які заслуговують на увагу;

-ступеня виконання зобов`язань;

-причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

-незначності прострочення у виконанні зобов`язання;

-невідповідності розміру пені наслідкам порушення;

-поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки);

-майнового стану сторін.

Таким чином, на думку Відповідача, наявні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій з їх розрахунком станом на 24.02.2022 (час настання форс-мажорних обставин) у таких розмірах: інфляційні втрати 715,12 грн., 3% річних 84,52 грн.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, яким вважає, що доводи скаржника суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної справи, і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Щодо форс-мажорних обставин, на які посилається Відповідач як на підставу зменшення розміру штрафних санкцій, Позивач зазначає, що апелянтом не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з оплати отриманого товару внаслідок настання форс-мажорних обставин, як і не наведено обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання апелянтом своїх зобов`язань за вказаним договором.

Позивач також зазначає, що 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо. А лист ТПП України від 28.02.2022 N 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, на який посилається Відповідач, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Більше того, Позивач свої зобов`язання щодо поставки товару Відповідачу по Договору виконав до 24.02.2022 року і строк оплати за товар настав ще до введення воєнного стану в Україні.

Стосовно зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних Позивач зауважує, що відповідні нарахування на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Також, Позивач зазначає, що апелянтом не доведено належними та допустимими доказами існування підстав для застосування положень ст. 233 ГК України.

Відповідно до протоколу автоматизованогорозподілу судової справи між суддямивід 27.09.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий (доповідач) суддя Чус О.В., судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/2530/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/2530/23.

04.10.2023 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю БІГ СІТІ ГРУП на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2023 у справі № 904/2530/23; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ВАЙТ та Товариством з обмеженою відповідальністю БІГ СІТІ ГРУП укладений договір поставки № 136/22062021 від 22 червня 2021 року (далі - Договір).

Пункт 1.1 договору - Постачальник, на підставі замовлення Покупця, зобов`язується передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Пункт 1.2 договору - назва, асортимент, кількість, ціна Товарів, строки, місце та порядок поставки, порядок оплати, документи на Товар та інше визначається в рахунках-фактурах та/або Специфікаціях, що надані Постачальником.

Замовлення Покупця можуть надаватись Постачальнику в письмовій формі, - по електронній пошті, по телефону, на номер Viber або у інший спосіб, прийнятний для Покупця, та Постачальника. У замовленні має бути зазначена назва сторін по Договору, кількість, асортиментний перелік Товару та, в разі необхідності, місце та термін поставки Товару (п. 2.1 договору).

В підтвердження прийняття замовлення Постачальник в день замовлення надає Покупцю відповідні; рахунок-фактуру та / або розгорнуту специфікацію з: інформацією зазначеною в п, 1.2 даного Договору, а також паспорт-або сертифікати якості, Рахунок-фактура, специфікація та паспорт або сертифікати якості можуть бути направлені по електронній пошті на адресу вказану Покупцем, факсу чи іншим прийнятним, способом для сторін з обов`язковою передачею оригіналу протягом 10 (десяти) календарних днів (п. 2.2 договору).

Датою поставки Товару вважається дата, зазначена в видатковій накладній Постачальника, що підписана обома сторонами та скріплена печатками (п. 2.4 договору).

Товар поставляється окремими партіями на основі замовлення Покупця. До кожної партії Товару Постачальник надає Покупцю належним чином оформлені товаросупровідні документи (специфікація, видаткова накладна, акти - приймання передачі у разі необхідності, товарно-транспортні накладні, рахунок, сертифікат якості або паспорт, інші документи на Товар та інше). Поставка Товару відбувається в межах території України, на наступних умовах: а) адреса постачання: проспект Металургів, 5, м. Кривий Ріг (п. 2.5 договору).

Загальна сума Договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань на підставі товаросупровідних документів передбачених п. 2.5 договору за період дії даного Договору (п. 3.1 договору).

Покупець після прийняття Товару і необхідних, документів зобов`язаний здійснити оплату за Товар в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня підписання видаткової накладної; Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає до сплати списується з банківського рахунку Покупця на рахунок Постачальника. У разі, коли останній день строку оплати випадає на вихідний, святковий, або інший неробочий день банківської установи, день виконання зобов`язань є - перший за ним робочий день. Покупець має право здійснити передоплату згідно наданого рахунку на оплату Постачальником та підписаної специфікації, що є остаточним підтвердженням Покупця на поставку даної партії Товару (номенклатура, кількість, ціна тощо) (п. 3.3 договору).

При здійсненні платежу, Покупець, у графі призначення платежу платіжного документа повинен посилатися на повний номер та дату Договору і рахунку - фактури, на підставі якої здійснюється платіж (п.3.8 договору).

Між Позивачем та Відповідачем були укладені: специфікація № 1 від 22 листопада 2021 року; специфікація № 2 від 01 грудня 2021 року та специфікація №3 від 09 грудня 2021 року до Договору.

Умова щодо строку поставки за специфікаціями є ідентичними: за замовленням Покупця в усній формі (по телефону).

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу Товар на загальну суму 748 534, 80 гривень з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами Договору без зауважень, а саме:

- видаткова накладна №1728 від 23.11.2021 на суму 17 808,00 гривень з ПДВ;

- видаткова накладна №1729 від 24.11.2021 на суму 18 228,00 гривень з ПДВ;

- видаткова накладна № 1730 від 26.11.2021 на суму 10 362,00 гривень з ПДВ;

- видаткова накладна № 1776 від 03.12.2021 на суму 89 621,00 гривень з ПДВ;

- видаткова накладна № 1777 від 06.12.2021 на суму 356 714,00 гривень з ПДВ;

- видаткова накладна № 1797 від 10.12.2021 на суму 15 746,40 гривень з ПДВ;

- видаткова накладна № 1870 від 10.12.2021 на суму 207 326,00 гривень з ПДВ;

- видаткова накладна № 1869 від 11.12.2021 на суму 8 245,80 гривень з ПДВ;

- видаткова накладна№ 1825 від 14.12.2021 на суму 24 483,60 гривень з ПДВ.

Відповідач здійснив часткову оплату за Товар у розмірі 724 051, 20 гривень, що підтверджується:

- платіжна інструкція № 4990 від 08.12.2021 на суму 46 398,00 грн;

- платіжна інструкція № 5115 від 16.12.2021 на суму 15 746,40 грн;

- платіжна інструкція № 5192 від 23.12.2021 на суму 8 245,80 грн;

- платіжна інструкція № 5355 від 29.12.2021 на суму 653 661,00 грн;

Також в матеріалах справи містяться податкові накладні щодо здійснення господарських операцій з отримання товару.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 24483, 60 грн.

Водночас, разом з відзивом на позовну заяву Відповідач надав платіжну інструкцію № 7089 від 19 червня 2023 року на суму 24 483, 60 грн з призначенням платежу: за пісок річковий згідно дог. № 136/22062021 від 22.06.2021.

Доказів сплати штрафних санкцій Відповідачем не надано.

Місцевий господарський суд при закритті провадження у справі в частині стягнення з Відповідача суми заборгованості в розмірі 24 483,60 грн. керувався п.2 ч.1. ст.231 ГПК України, з огляду на відсутність предмету спору. Щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд першої інстанції виходив із того, що порушення Відповідачем умов договору є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє Відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним коштами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій через дію форс-мажорних обставин з посиланням на лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, з огляду на наступне.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Вказаний лист ТПП України, на який посилається апелянт як на підставу зменшення розміру штрафних санкцій, адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Тож лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Таким чином, той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Матеріали справи містять лист Запорізької ТПП від 28.08.2023 вих.№032/876, яким на звернення Відповідача роз`яснює, що відповідно до ч.2 ст.218 ГК України не вважаються обставинами непереборної сили, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. При чому, законодавчо не врегульовано які саме причини призвели до відсутності у боржника коштів. Таким чином, відсутність/нестача коштів в період дії воєнного стану в Україні не є підставою для оформлення сертифікату, а попри те, що військова агресія російської федерації проти України офіційно визнаний форс-мажор, для отримання саме сертифікату заявник має довести, що порушення зобов`язання сталося внаслідок непереборної сили, тобто доказуванню підлягає причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорною обставиною та неможливістю виконати певне зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи, що Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, не надав суду апеляційної інстанції доказів неможливості подання листа Запорізької ТПП від 28.08.2023 вих.№032/876 до суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для прийняття додаткових доказів по справі.

Водночас, наявний сформований Верховним Судом висновок про те, що сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором. Таким чином, навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором (постанова Верховного Суду від 13.09.2023 у cправі №910/7679/22).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем не заперечується факт та момент виникнення прострочення (14.01.2022) виконання зобов`язання щодо оплати вартості за поставлений товар відповідно до видаткової накладної №1825 від 14.12.2021, а також і правомірність стягнення інфляційних втрат, 3% річних до настання форс-мажорних обставин 24.02.2022.

Щодо нарахування і стягнення штрафних санкцій з Відповідача після 24.02.2022, колегія суддів не вбачає інших доказів (за відсутності сертифіката ТПП), які є підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, а посилання апелянта на зниження платоспроможності Відповідача через простій на підприємстві з 24.02.2022, заборгованість зі сплати заробітної плати у розмірі 894800,00 грн., податкових зобов`язань, віднесення Відповідача до переліку ризикових платників ПДВ, у т.ч. блокування реєстрації всіх податкових накладних в ЄРПН у серпні 2022, не доводить причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 воєнного стану в Україні та неможливістю здійснити оплату за конкретним зобов`язанням.

У постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №913/869/14 вказано: "Разом із тим ст. 617 ЦК встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст. 625 ЦК, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (ч.1 ст.625 ЦК). Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення відповідачем умов Договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за Договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами".

Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі №910/8741/22 зробив висновок про те, що нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 ЦК та ст.217 ГК. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості клопотання Відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, а інфляційні втрати у розмірі 7452,08 грн., 3% річних у розмірі 937,76 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині рішення суду першої інстанції апелянтом не оскаржується.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2023 у справі №904/2530/23 відсутні.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БІГ СІТІ ГРУП на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2023 у справі №904/2530/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2023 у справі №904/2530/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко