Рішення

від 22.11.2023 по справі 904/3801/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2023м. ДніпроСправа № 904/3801/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕЛЬБА", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА", м. Харків

про стягнення заборгованості за договором поставки № 0401/3 від 04.01.2022 у загальному розмірі 1 115 083,39 грн.

Представники:

від позивача: Бердишева О.П., адвокат;

від відповідача: Михайлова В.О., адвокат.

ПРОЦЕДУРА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕЛЬБА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 0401/3 від 04.01.2022 у загальному розмірі 1 115 083,39 грн., що складається з: основний борг у розмірі 850 000,00 грн., 3% річних у розмірі 12 924,66 грн., інфляційні втрати у розмірі 252 158,73 грн., а також просить стягнути судові витрати, які складаються з 16 726,25 грн. судового збору та 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 26.07.2023 о 15:00 год.

21.07.2023 на офіційну електронну поштову адресу Господарського суду Дніпропетровської області від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити, а саме Фрунзенському районному суду м. Харкова.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2023 заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, підготовче засідання, яке відбудеться 26.07.2023 о 15:00 год. проводити у режимі відеоконференції за участю представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА" та доручити Фрунзенському районному суду м. Харкова забезпечити проведення відеоконференції в залі ВКЗ за участю представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА" з Господарським судом Дніпропетровської області 26.07.2023 о 15:00 год.

26.07.2023 на офіційну електронну поштову адресу Господарського суду Дніпропетровської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У призначене підготовче засіданні в режимі відеоконференцзв`язку 26.07.2023 представник відповідача приєднався, представник позивача приймав участь в підготовчому засіданні безпосередньо в приміщення Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 06.09.2023 о 11:30 год. та підготовче засідання, яке відбудеться 06.09.2023 о 11:30 год. проводити у режимі відеоконференції за участю представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА" та доручено Фрунзенському районному суду м. Харкова забезпечити проведення відеоконференції в залі ВКЗ за участю представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА" з Господарським судом Дніпропетровської області 06.09.2023 о 11:30 год.

28.07.2023 від відповідача до суду надійшов відзив, який аналогічного змісту, що надійшов 26.07.2023 на офіційну електронну поштову адресу Господарського суду Дніпропетровської області.

10.08.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

06.09.2023 на офіційну електронну поштову адресу Господарського суду Дніпропетровської області від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У призначене підготовче засіданні в режимі відеоконференцзв`язку 06.09.2023 представник відповідача приєднався, представник позивача приймав участь в підготовчому засіданні безпосередньо в приміщення Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2023 продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 15.10.2023 включно, оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 04.10.2023 о 14:30 год. в режимі відеоконференції за участю представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА" та доручено Фрунзенському районному суду м. Харкова забезпечити проведення відеоконференції в залі ВКЗ за участю представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА" з Господарським судом Дніпропетровської області 04.10.2023 о 14:30 год.

У призначене підготовче засіданні в режимі відеоконференцзв`язку 04.10.2023 представник відповідача приєднався, представник позивача приймав участь в підготовчому засіданні безпосередньо в приміщення Господарського суду Дніпропетровської області.

Представниками сторін зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2023 о 12:00 год. в режимі відеоконференції за участю представника відповідача в приміщенні Фрунзенського районного суду м. Харкова.

У призначене засіданні в режимі відеоконференцзв`язку 16.10.2023 представник відповідача приєднався, представник позивача приймав участь в підготовчому засіданні безпосередньо в приміщення Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2023 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 15.11.2023 о 12:30 год. в режимі відеоконференції за участю представника відповідача в приміщенні Фрунзенського районного суду м. Харкова.

20.10.2023 від позивача до канцелярії суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів.

14.11.2023 від відповідача на офіційну електронну адресу суду надійшла заява про часткове визнання позову та часткову оплату суми.

15.11.2023 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява про часткове визнання позову та про часткову оплату суми основного боргу.

Судове засідання з розгляду даної справи, яке було призначено на 15.11.2023 об 12:30, не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, зокрема, у період з 12:06 по 14:17 по всій Україні тривала повітряна тривога.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 22.11.2023 о 12:00 год. та вирішено наступне судове засідання проводити в режимі відеоконференції за участю представника відповідача в приміщенні Фрунзенського районного суду м. Харкова.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 22.11.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 850 000,00 грн. перед Позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором поставки № 0401/3 від 04.01.2022 щодо повної та своєчасної оплати прийнятої від останнього продукції.

Позиція відповідача

Відповідач позовні вимоги визнає частково.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

04.01.2022 між ТОВ Торговий дім Ельба (далі - Постачальник/Позивач) та ТОВ Спецбудмонтаж-Україна (далі - Покупець/Відповідач) укладено договір поставки № 0401/3 (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується передати у встановлений строк, а Покупець прийняти та оплатити поставлену продукцію - товарний бетон, піщано-щебневу суміш, цементний розчин, виготовлені Постачальником (далі - Товар). Кількість, ціна, асортимент Товару, а також умови його постачання узгоджуються сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1 Договору додатково зазначено, що ціна на Товар, який поставляється на умовах Договору, узгоджується Постачальником та Покупцем у відповідній Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.5.1 Договору, терміни оплати Товару узгоджуються Сторонами у відповідних Специфікаціях.

Строк дії Договору, відповідно до п. 8.1 Договору, встановлено до 31.12.2023.

04.01.2022 Постачальником та Покупцем підписано Специфікацію № 1 до Договору, відповідно до якої визначено кількість та вартість Товару, а також строк оплати Товару.

Загальна вартість Товару відповідно до вказаної Специфікації становить 4 898 000 грн.

Відповідно до п. 2 Специфікації умовами оплати визначено 100% передоплати добового обсягу поставки Товару.

Відповідно до п. 7 Специфікації № 1 встановлено період поставки Товару з 04.01.2021 по 31.01.2022.

31.01.2021 Постачальником та Покупцем підписано Специфікацію № 2 до Договору, відповідно до якої визначено кількість та вартість Товару, а також строк оплати Товару.

Загальна вартість Товару відповідно до вказаної Специфікації становить 4 898 000 грн.

Відповідно до п. 2 Специфікації умовами оплати визначено 100% передоплати добового обсягу поставки Товару.

Згідно п. 7 Специфікації № 2 встановлено період поставки Товару з 01.02.2022 по 28.02.2022.

На виконання Договору Постачальник поставив, а Покупець прийняв у межах специфікацій товар на загальну суму 3 565 756,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №№:

- 2022020915 від 09.02.2022 на суму 26 789,00 грн;

- 2022021011 від 10.02.2022 на суму 324 716,50 грн.;

- 2022021111 від 11.02.2022 на суму 19 028,00 грн;

- 2022140201 від 14.02.2022 на суму 93 918,00 грн.;

- 2022021411 від 14.02.2022 на суму 15 703,50 грн.;

- 2022021616 від 16.02.2022 на суму 41 528,00 грн.;

- 2022021714 від 17.02.2022 на суму 194 728,00 грн.;

- 2022022107 від 21.02.2022 на суму 53 096,00 грн.;

- 2022022101 від 21.02.2022 на суму 232 320,00 грн.;

- 2022022217 від 22.02.2022 на суму 9 340,00 грн.;

- 2022022313 від 23.02.2022 на суму 41 130,00 грн.

Покупцем не сплачено за Товар, поставлений відповідно до вищевказаних видаткових накладних, заборгованість складає 1 052 296 грн., що підтверджується Покупцем у акті звірки взаємних розрахунків з 01.01.2022 по 15.06.2022.

19.12.2022 Позивач та Відповідач уклали угоду про порядок погашення боргових зобов`язань, відповідно до якої встановлено графік погашення.

Позивач стверджує, що всупереч умовам Договору та угоди від 19.10.2022, станом на 04.07.2023, у Відповідача перед позивачем наявна заборгованість за Договором у сумі 850 000,00 грн. (вісімсот п`ятдесят тисяч) грн, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, що і стало причиною виникнення спору.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Правовідносини сторін є господарськими, що випливають з договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні положення закріплені в ст. 509 ЦК України (далі за текстом ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством (ч. 2 ст. 267 ГК України).

У підписаних сторонами Специфікаціях визначена загальна кількість, перелік та ціна товарів, що підлягає поставці, а також строки поставки щодо кожної партії товару.

Також, подібне унормовано ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

На виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв у межах підписаних специфікацій № 1 та № 2 товар на загальну суму 1 052 296 грн, що підтверджується видатковими накладними.

Накладні з боку відповідача підписані без зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до умов, визначених п. 2 Специфікаціями, оплата проводиться у вигляді 100% передоплати добового обсягу поставки Товару.

Отже, виходячи з умов договору поставки, суд робить висновок, що позивачем належним чином виконані свої зобов`язання щодо поставки Товару.

У свою чергу відповідачем не було виконано обов`язок щодо оплати товару в повному обсязі, у результаті чого в нього утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар в розмірі 850 000,00 грн.

Судом встановлено, що матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження належного виконання позивачем зобов`язань з поставки Товару, відповідні докази, зазначені вище, приєднано до матеріалів справи.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У справі, що розглядається, спір виник з приводу не оплати відповідачем вартості поставленого Товару на суму 850 000,00 грн.

Відповідачем надано платіжну інструкцію № 540 від 19.10.2023, відповідно до якої останнім, після відкриття провадження у справі, перераховано на рахунок Позивача 600 000,00 грн.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору відбувається, зокрема, у випадку сплати суми боргу боржником.

За таких обставин, оскільки відповідачем сплачено позивачеві суму заборгованості у розмірі 600 000,00 грн, то провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Доказів сплати залишку основної заборгованості за вказаним договором суду не надано.

Отже, відповідачем не виконано зобов`язання з оплати вартості поставленого товару, а тому, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 250 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати за період лютий 2022 по травень 2023 року в розмірі 252 158,73 грн, 3% річних за період з 23.02.2022 по 04.07.2023 в розмірі 12 924,66 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд встановив, що позивачем правильно здійснено розрахунок, а заявлена сума 3% річних у розмірі 12 924,66 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є невірним, оскільки позивачем не вірно зазначено сукупний індекс інфляції..

На підставі чого, за розрахунком суду, інфляційні втрати складають за вказаним періодом позивача мав становити 234 801,89 гривень.

Таким чином, з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства позовні вимоги в цій частині підлягають лише частковому задоволенню на суму 234 801,89 грн.

У задоволенні позовних вимог у стягненні інфляційних втрат в розмірі 17 356,84 грн слід відмовити.

Суд відхиляє заперечення відповідача, що прострочення оплати за отриманий товар почалось з порушення встановленого Угодою від 19.10.20220 графіку оплати.

Так, у п. 1 зазначеної Угоди, сторони встановили суму боргу станом на 24.02.2022, а саме, 1 052 296,00 грн.

Отже, строк оплати є таким що настав 24.02.2022. Домовленість сторін щодо графіку сплати наявного боргу, на час узгодження такого графіку, не змінює права кредитора (позивача) вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних встановленого ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частина третя статті 2 ГПК України визначає основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема змагальність сторін та диспозитивність, які конкретизовані у статтях 13, 14 ГПК України відповідно.

Відповідно до вищевикладеного, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд же розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Пунктом 5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 7 465,90 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Позивач просить покласти на Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

З метою отримання кваліфікованої правової допомоги для підготовки та подання позовної заяви, представництва інтересів в ході судового розгляду, виконання інших пов`язаних дій, між Позивачем та адвокатом Бердишевою О.П. (далі - Представник Позивача) укладено договір про надання правової допомоги від 30.06.2023 (арк.с. 40, 41).

Відповідно до п. 1 вказаного договору від 30.06.2023, Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується від імені та за рахунок Клієнта здійснювати незалежну професійну діяльність щодо захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнту у господарських справах, пов`язаних з відшкодуванням заборгованості за Договором № 0401/3 від 04.01.2022.

Відповідно до п. 8 договору від 30.06.2023, гонорар за надання правової допомоги Адвоката здійснюється Клієнтом у фіксованому розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень за представництво інтересів Клієнта у справі про стягнення заборгованості за Договором № 0401/3 від 04.01.2022.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

З урахуванням наданих документів, суд вважає обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн, тому у зв`язку з частковим позову судові витрати з професійної правничої допомоги покладаються на відповідача у сумі 19 688,69 грн.

Щодо повернення судового збору

Крім того, господарський суд вважає за доцільне надати роз`яснення щодо повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви.

Провадження у справі в частині переплати у сумі 600 000,00 грн закрито, у зв`язку відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем було сплачено після відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.

Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема в разі закриття провадження.

Відтак, у позивача наявна можливість повернути судовий збір у загальному розмірі 9 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 600 000 грн - закрити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж-Україна» (61020, м. Харків, пр. Любові Малої, буд. 93; код ЄДРПОУ 36457169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ельба» (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1; код ЄДРПОУ 34656151)суму основного боргу в розмірі 250 000,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 234 801,89 грн, 3% річних з розмірі 12 924,66 грн, а також витрати зі сплати судового збору 7 465,90 та витрати на професійну правову допомогу в сумі 19 688,69 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 04.12.2023.

Суддя В.Г. Бєлік