Постанова

від 22.05.2024 по справі 904/3801/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2024 року м. Дніпро Справа № 904/3801/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Бердишева О.П. - адвокат, посвідчення № ЗП001657 від 30.05.2018 р.

від відповідача: Михайлова В.О. - адвокат, посвідчення № 2172 від 20.12.2017 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2023 р.

( суддя Бєлік В.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 04.12.2023 р.)

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕЛЬБА",

м. Дніпро

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА",

м. Харків

про стягнення заборгованості

за договором поставки № 0401/3 від 04.01.2022 р.,

у загальному розмірі 1 115 083,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕЛЬБА" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА" заборгованість за договором поставки № 0401/3 від 04.01.2022 р. у загальному розмірі 1 115 083,39 грн., що складається з: основний борг у розмірі 850 000,00 грн., 3% річних у розмірі 12 924,66 грн., інфляційні втрати у розмірі 252 158,73 грн., а також просить стягнути судові витрати, які складаються з 16 726,25 грн. судового збору та 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2023 р. позов задоволено частково. Провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 600 000 грн - закрито. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбудмонтаж-Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Ельба суму основного боргу в розмірі 250 000,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 234 801,89 грн, 3% річних з розмірі 12 924,66 грн, а також витрати зі сплати судового збору 7 465,90 та витрати на професійну правову допомогу в сумі 19 688,69 грн. В решті позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА" , в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2023 р. по справі № 904/3801/23 в частині стягнення з Відповідача інфляційних витрат у розмірі 234 801,89 грн. та 3 % річних у розмірі 12 924,66 грн. та ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача інфляційні витрати у розмірі 7 128,57 грн. та 3 % річних у розмірі 3 902,55 грн., в іншій частині заявлених Позивачем інфляційних витрат та 3 % річних відмовити.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2023 р. по справі № 904/3801/23 в частині стягнення з Відповідача інфляційних витрат у розмірі 234 801,89 грн. та 3 % річних у розмірі 12 924,66 гри. є незаконним, винесеним із неправильним застосуванням норм матеріального права України, що згідно із п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, є підставою для його скасування в цій частині та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

Водночас, на думку Скаржника, при винесенні рішенні по цій справі в частині стягнення з Відповідача інфляційних витрат у розмірі 234 801,89 грн. та 3 % річних у розмірі 12 924,66 грн. господарський суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню у цій справі, а саме: положення ч. 1 ст. 530 ЦК України щодо виконання зобов`язання у встановлений строк, положення ст. 525 ЦК України щодо заборони односторонньої зміни умов зобов`язання, положення ч. 1 ст. 651 ЦК України щодо зміни договору лише за згодою сторін, положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо нарахування інфляційних витрат та 3 % річних лише боржнику, який прострочив, і лише на прострочену заборгованість, положення ч. 1 ст. 612 ЦК України, в якій встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором, внаслідок чого господарський суд зробив безпідставні висновки та прийняв незаконне рішення у цій справі в наведеній частині.

При цьому, Скаржник зазначає, що умовами укладеного Договору строк оплати Товару був встановлений як 100% передплата. Однак, усупереч зазначеній умові, за укладеним Договором Товар у лютому 2022 року постачався Позивачем Відповідачу без його 100 % передплати. Отже, своїми діями за Договором, Сторони змінили умови оплати Товару, у зв`язку із чим строк оплати Товару за Договором залишився не визначеним. У зв`язку із чим, у період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року у Відповідача існувала заборгованість перед Позивачем за поставлений по Договору Товар, однак ця заборгованість була з невизначеним строком щодо її оплати.

Скаржник наголошує на тому, що 19.10.2022 р. між Сторонами була укладена та підписана Угода про порядок погашення боргових зобов`язань, в якій Сторони визначили розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем за поставлений за Договором Товар та встановили чіткі строки її оплати, а саме: сума заборгованості у розмірі 1 052 296 грн., строк оплати по 100 000 грн., до 30.11.2022 р., до 31.12.2022 р., до 31.01.2023 р., до 28.02.2023 р., до 31.03.2023 р., до 30.04.2023 р., до 31.05.2023 р., до 30.06.2023 р., до 31.07.2023 р., до 31.08.2023 р., 52 296 грн. до 30.09.2023 р. У пункті 4 вказаної Угоди Сторони зазначили, що ця Угода є невід`ємною частиною Договору. Таким чином, лише після підписання Сторонами вказаної Угоди у Договорі були визначені строки оплати за поставлений Товар.

Скаржник зазначає, що у поданому відзиві на позовну заяву Відповідач звертав увагу суду, що Позивач зробив розрахунок інфляційних нарахувань та 3 % річних невірно, що дата 23.02.2022 р. визначена Позивачем як перший день прострочення повністю безпідставно, так як строки оплати Товару були встановлені Сторонами лише в Угоді і саме за порушення цих строків Відповідачем можна нараховувати Відповідачу інфляційні витрати та 3 % річних, адже до цього прострочення Відповідачем строків оплати не відбувалось. Відповідач зробив свій розрахунок інфляційних нарахувань та 3 % річних, виходячи із строків оплати, визначених Угодою. Відповідно до зазначеного розрахунку Відповідача, розмір інфляційних нарахувань за порушення Відповідачем встановлених строків оплати Товару складає 7 128,57 грн., а 3 % річних - 3 902,55 грн.

Відповідачем по цій справі була подана до суду першої інстанції заява про часткове визнання позову та про часткову оплату суми основного боргу, в якій Відповідач в тому числі повідомив суд, що він визнає позовні вимоги Позивача в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 7 128,57 грн. та в частині стягнення 3 % річних у розмірі 3 902,55 грн. Однак, у винесеному рішенні по цій справі господарський суд всі наведені доводи Відповідача відхилив та стягнув з Відповідача на користь Позивача суму інфляційних витрат у розмірі 234 801,89 грн. та 3 % річних у розмірі 12 924,66 грн., нараховані за період з 23.02.2022 р.

Відтак, на думку Скаржника, у пункті 1 укладеної Угоди Сторони підтвердили наявність заборгованості за поставлений за Договором Товар станом на 24.02.2022 р. у розмірі 1 052 296 грн. та у пункті 2 цієї Угоди Сторони встановили строки її оплати ( у другому стовпчику таблиці, яка має назву «строки оплати» ). Однак, у пункті 1 укладеної Угоди Сторони не визначали, що строк оплати є таким що настав 24.02.2022 р. По суті у винесеному рішенні господарський суд самостійно безпідставно ( на користь Позивача ) змінив умови укладеного Договору та встановив строк оплати заборгованості за поставлений Товар за Договором і вирішив, що це буде 24.02.2022 р.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕЛЬБА" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що відповідно до п. 5.1 Договору, терміни оплати товару узгоджуються Сторонами у відповідних специфікаціях. Відповідно до п. 2 Специфікації 1 від 04.01.2022 р. та Специфікації 2 від 31.01.2022 р., умови оплати товару: 100% передоплата добового обсягу поставки товару. Таким чином, на момент поставки товару за Договором, Відповідач був зобов`язаний сплатити 100% його вартості. Поставки здійснювались у дати, зазначені у видаткових накладних, зазначені вище за текстом. Остання поставка товару була здійснена 23.02.2023 р., у зв`язку з чим, вказана дата є днем, коли заборгованість виникла у повному обсязі. Позивач мав право здійснити розрахунок 3% та інфляційних збитків за кожною видатковою накладною окремо, починаючи з 09.02.2022 р. ( дата складення видаткової накладної № 2022020915 від 09.02.2022 р. ), однак, скориставшись своїм правом, здійснив розрахунок відповідних сум від суми загальної заборгованості.

Товариство також вказує на те, що угода про порядок погашення боргових зобов`язань від 19.10.2022 р. підтверджує вказаний факт і лише встановлює можливість погашення заборгованості поетапно частинами. Таким чином, як Договором, так і Угодою про порядок погашення боргових зобов`язань від 19.10.2022 р., не встановлюється особливий порядок нарахування інфляційних збитків та 3% річних в разі прострочення стороною грошового зобов`язання. У зв`язку з цим, нарахування інфляційних збитків та 3% річних за відсутності погодженого сторонами окремого порядку нарахування, має нараховуватись відповідно до положень ст. 625 ЦК України, тобто за весь час прострочення грошового зобов`язання.

Крім того, Товариство зазначає про те, що розмір 3% річних та інфляційних збитків визначено Позивачем вірно, вказані суми підлягають стягненню на підставі ст. 625 ЦК України, про що зазначалось у позовній заяві, так як заборгованість за Договором виникла саме 24.02.2022 р., а наведена Угода підтверджує вказаний факт та передбачає лише графік її погашення. При цьому, зазначена Угода не містить положень про відсутність у Позивача до Відповідача претензій щодо сплати суми інфляційних збитків та 3% річних, а тому оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/3801/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2023 р. у справі № 904/3801/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 904/3801/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 03.04.2024 р..

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА" - адвоката Михайлової Вікторії Олександрівни до суду надійшла заява про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Забезпечити участь в судовому засіданні в режимі відеокоференції просить доручити Фрунзенському районному суду м. Харкова за допомогою технічних засобів суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2024 р. судове засідання у справі № 904/3801/23 вирішено провести в режимі відеоконференції 03.04.2024 р., зал засідань № 511. Засідання відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65. Забезпечити проведення відеоконференції за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА" з Центральним апеляційним господарським судом 03.04.2024 р. доручено Фрунзенському районному суду м. Харкова.

В судовому засіданні 03.04.2024 р. по справі оголошено перерву до 16.04.2024 р.

16.04.2024 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з урахуванням п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, у зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії - судді Дарміна М.О. розгляд справи № 904/3801/23 в судовому засіданні не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2024 р. (з урахуванням ухвали суду від 18.04.2024 р., про виправлення описки ) розгляд апеляційної скарги по справі № 904/3801/23 призначено на 22.05.2024 р..

У судовому засіданні 22.05.2024 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

04.01.2022 р. між ТОВ Торговий дім Ельба ( Постачальник ) та ТОВ Спецбудмонтаж-Україна ( Покупець ) укладено договір поставки № 0401/3, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у встановлений строк, а Покупець прийняти та оплатити поставлену продукцію - товарний бетон, піщано-щебневу суміш, цементний розчин, виготовлені Постачальником (далі - Товар). Кількість, ціна, асортимент Товару, а також умови його постачання узгоджуються сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1 Договору додатково зазначено, що ціна на Товар, який поставляється на умовах Договору, узгоджується Постачальником та Покупцем у відповідній Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.5.1 Договору, терміни оплати Товару узгоджуються Сторонами у відповідних Специфікаціях.

Строк дії Договору, відповідно до п. 8.1 Договору, встановлено до 31.12.2023 р..

04.01.2022 р. між Постачальником та Покупцем підписано Специфікацію № 1 до Договору, відповідно до якої визначено кількість та вартість Товару, а також строк оплати Товару.

Загальна вартість Товару відповідно до вказаної Специфікації становить 4 898 000 грн.

Відповідно до п. 2 Специфікації умовами оплати визначено 100% передоплати добового обсягу поставки Товару.

Відповідно до п. 7 Специфікації № 1 встановлено період поставки Товару з 04.01.2021 р. по 31.01.2022 р..

31.01.2021 р. Постачальником та Покупцем підписано Специфікацію № 2 до Договору, відповідно до якої визначено кількість та вартість Товару, а також строк оплати Товару.

Загальна вартість Товару відповідно до вказаної Специфікації становить 4 898 000 грн.

Відповідно до п. 2 Специфікації умовами оплати визначено 100% передоплати добового обсягу поставки Товару.

Згідно п. 7 Специфікації № 2 встановлено період поставки Товару з 01.02.2022 р. по 28.02.2022 р..

На виконання Договору Постачальник поставив, а Покупець прийняв у межах специфікацій товар, який залишився не оплаченим на загальну суму 1 052 296 грн., що підтверджується видатковими накладними №№: 2022020915 від 09.02.2022 на суму 26 789,00 грн; 2022021011 від 10.02.2022 на суму 324 716,50 грн.; 2022021111 від 11.02.2022 на суму 19 028,00 грн; 2022140201 від 14.02.2022 на суму 93 918,00 грн.; 2022021411 від 14.02.2022 на суму 15 703,50 грн.; 2022021616 від 16.02.2022 на суму 41 528,00 грн.; 2022021714 від 17.02.2022 на суму 194 728,00 грн.; 2022022107 від 21.02.2022 на суму 53 096,00 грн.; 2022022101 від 21.02.2022 на суму 232 320,00 грн.; 2022022217 від 22.02.2022 на суму 9 340,00 грн.; 2022022313 від 23.02.2022 на суму 41 130,00 грн.

Отже, Покупцем не сплачено за Товар, поставлений відповідно до вищевказаних видаткових накладних, заборгованість складає 1 052 296 грн., що підтверджується Покупцем у акті звірки взаємних розрахунків з 01.01.2022 р. по 15.06.2022 р..

19.12.2022 р. між ТОВ Торговий дім Ельба ( Постачальник ) та ТОВ Спецбудмонтаж-Україна ( Покупець ) укладено угоду про порядок погашення боргових зобов`язань, відповідно до якої встановлено сума заборгованості та графік погашення сума заборгованості у розмірі 1 052 296 грн.: оплата по 100 000 грн., до 30.11.2022 р., до 31.12.2022 р., до 31.01.2023 р., до 28.02.2023 р., до 31.03.2023 р., до 30.04.2023 р., до 31.05.2023 р., до 30.06.2023 р., до 31.07.2023 р., до 31.08.2023 р., 52 296 грн. до 30.09.2023 р.

Позивач стверджує, що всупереч умовам Договору та угоди від 19.10.2022 р., станом на 04.07.2023 р., у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за Договором у сумі 850 000,00 грн., що і стало причиною виникнення спору. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання Позивач нарахував Відповідачеві інфляційні втрати за період лютий 2022 по травень 2023 року в розмірі 252 158,73 грн, 3% річних за період з 23.02.2022 р. по 04.07.2023 р. в розмірі 12 924,66 грн.

Під час розгляу справи в суді першої інстанції, Відповідач надав суду заяву про часткове визнання позову та часткову оплату суми. Так, Відповідачем було надано платіжну інструкцію № 540 від 19.10.2023 р., відповідно до якої останнім, після відкриття провадження у справі, перераховано на рахунок Позивача 600 000,00 грн.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Спірним є питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача 3 % річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2023 р. по 19.10.2022 р. за неналежне виконання Відповідачем умов Договору поставки № 0401/3 від 04.01.2022 р. щодо здійснення своєчасної оплати поставленого товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом ( ст. 598 ЦК України ).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов`язання буде вважатися виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

У справі, яка переглядається, встановлено, що Відповідачем ( Покупцем ) не сплачено за Товар, поставлений відповідно до вищевказаних видаткових накладних, заборгованість складає 1 052 296 грн., що підтверджується у акті звірки взаємних розрахунків з 01.01.2022 р. по 15.06.2022 р..

19.12.2022 р. між ТОВ Торговий дім Ельба ( Постачальник ) та ТОВ Спецбудмонтаж-Україна ( Покупець ) укладено угоду про порядок погашення боргових зобов`язань, відповідно до якої встановлено сума заборгованості та графік погашення сума заборгованості у розмірі 1 052 296 грн.: оплата по 100 000 грн., до 30.11.2022 р., до 31.12.2022 р., до 31.01.2023 р., до 28.02.2023 р., до 31.03.2023 р., до 30.04.2023 р., до 31.05.2023 р., до 30.06.2023 р., до 31.07.2023 р., до 31.08.2023 р., 52 296 грн. до 30.09.2023 р.

Позивач стверджує, що всупереч умовам Договору та угоди від 19.10.2022 р., станом на 04.07.2023 р., у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за Договором у сумі 850 000,00 грн., що і стало причиною виникнення спору. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання Позивач нарахував Відповідачеві інфляційні втрати за період лютий 2022 по травень 2023 року в розмірі 252 158,73 грн, 3% річних за період з 23.02.2022 р. по 04.07.2023 р. в розмірі 12 924,66 грн.

Суд першої інстанції, відхиляючи заперечення Відповідача, що прострочення оплати за отриманий товар почалось з порушення встановленого Угодою від 19.10.2022 р. графіку оплати, зазначив, що у п. 1 Угоди, сторони встановили суму боргу станом на 24.02.2022 р., а отже строк оплати є таким, що настав 24.02.2022 р. Домовленість сторін щодо графіку сплати наявного боргу, на час узгодження такого графіку, не змінює права Кредитора ( Позивача ) вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних встановленого ст. 625 ЦК України.

Проте суд апеляційної інстанції, не погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду, оскільки дійшов висновку про припинення зобов`язання за Договором поставки № 0401/3 від 04.01.2022 р. у зв`язку із укладанням між ТОВ Торговий дім Ельба та ТОВ Спецбудмонтаж-Україна 19.12.2022 р. угоди про порядок погашення боргових зобов`язань, відповідно до якої встановлено сума заборгованості у розмірі 1 052 296 грн. та графік погашення суми заборгованості: оплата по 100 000 грн., до 30.11.2022 р., до 31.12.2022 р., до 31.01.2023 р., до 28.02.2023 р., до 31.03.2023 р., до 30.04.2023 р., до 31.05.2023 р., до 30.06.2023 р., до 31.07.2023 р., до 31.08.2023 р., 52 296 грн. до 30.09.2023 р.

Тобто укладанням угоди про порядок погашення боргових зобов`язань від 19.12.2022 р. сторонами фактично було змінено строки та порядок розрахунків, який був передбачений умовами Договору поставки № 0401/3 від 04.01.2022 р.

Отже, укладання сторонами угоди від 19.12.2022 р., в якій обумовлено про припинення зобов`язання, яке раніше діяло, і заміна його новим зобов`язанням, свідчить про наявність правових підстав вважати, що відбулася новація.

У постанові Верховного Суду від 25.11.2020 р. у справі № 921/301/17-г/11, зазначено, що застосування новації як способу припинення зобов`язань допускається виключно за наявності таких ознак: взаємна згода сторін про припинення дії попереднього зобов`язання та щодо умов нового зобов`язання; наявності умов про припинення попереднього зобов`язання; припинення всіх додаткових зобов`язань; виникнення між тими ж особами нового зобов`язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання. Характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов`язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов`язання (наведена правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13).

Крім того, Верховним Судом України у постанові від 09.09.2014 р. по справі №5011-1/1043-2012-42/528-2012 (3-105гс14) було висловлено правову позицію про те, що характерним для новації є саме укладення нового зобов`язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов`язання, при цьому, нове зобов`язання укладається між тими ж сторонами.

Подібні висновки щодо застосування статті 604 ЦК України ( новації ) як способу припинення зобов`язань, викладені і в інших постановах Верховного Суду, наведених позивачем у касаційній скарзі, зокрема, від 29.04.2021 р. у справі № 910/8003/19, від 15.05.2018 р. у справі № 921/412/17-г/7, 20.06.2018 р. у справі № 755/9283/15-ц, від 29.01.2021 р. у справі № 569/1037/18.

Відповідно до частин другої і четвертої ст. 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту ст. 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов`язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання); є двостороннім правочином (договором); нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на зміну цього зобов`язання. Деякі з вищезазначених ознак новації одночасно є умовами її вчинення.

До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні: нове зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим, а «домовленість про новацію», про яку йдеться у частині другій статті 604 ЦК України, - це договір про заміну зобов`язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов`язання (недійсність первинного зобов`язання веде до недійсності і нового зобов`язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов`язаними первинним зобов`язанням, і новація не відбувається); зміна змісту зобов`язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов`язання новим. Умови новації є необхідними і достатніми для вчинення новації.

Таким чином, новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання. Юридичною підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов`язання. Угода про заміну первинного зобов`язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.

Така позиція щодо застосування норми права викладена Верховним Судом у постанові від 13.03.2019 р. у справі № 609/67/18.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто платежі, встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер.

У поданій позовній заяві по цій справі Позивач помилково зробив нарахування Відповідачу інфляційних витрат та 3 % річних за порушення строків оплати Товару, починаючи з 23.02.2022 р.

У відзиві на позовну заяву Відповідач слушно звертав увагу суду, що Позивач зробив розрахунок інфляційних нарахувань та 3 % річних невірно, що дата 23.02.2022 р. визначена Позивачем як перший день прострочення повністю безпідставно, так як строки оплати Товару були встановлені Сторонами лише в Угоді і саме за порушення цих строків Відповідачем можна нараховувати Відповідачу інфляційні витрати та 3 % річних, адже до цього прострочення Відповідачем строків оплати не відбувалось.

У зв`язку із викладеним, суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком Відповідача щодо інфляційних нарахувань та 3 % річних, виходячи із строків оплати, визначених Угодою. Відповідно до зазначеного розрахунку, розмір інфляційних нарахувань за порушення Відповідачем встановлених графіком строків перерахування коштів складає 7 128,57 грн., а 3 % річних - 3 902,55 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи знайшли своє підтвердження, що є підставами для скасування рішення суду в частині стягнення інфляційних витрат, у розмірі 234 801,89 грн. та 3 % річних, у розмірі 12 924,66 грн.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу знайшли підтвердження.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Дніпропетровської області в частині стягнення інфляційних витрат, у розмірі 234 801,89 грн. та 3 % річних, у розмірі 12 924,66 грн. підлягає скасуванню. Стягненню підлягають інфляційні втрати, у розмірі 7 128,57 грн. та 3 % річних, у розмірі 3 902,55 грн.

10. Судові витрати.

Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв`язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Відповідача, судові витрати ( також витрати на професійну правову допомогу ), покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2023 р. у справі № 904/3801/23 скасувати в частині стягнення інфляційних витрат, у розмірі 234 801,89 грн. та 3 % річних, у розмірі 12 924,66 грн., виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 600 000 грн - закрити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбудмонтаж-Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Ельба суму основного боргу, в розмірі 250 000,00 грн, інфляційні втрати, у розмірі 7 128,57 грн., 3 % річних, у розмірі 3 902,55 грн., витрати зі сплати судового збору 3 915,47 грн. та витрати на професійну правову допомогу, в сумі 15 443,00 грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Ельба на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбудмонтаж-Україна 5 964,38 грн. судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.05.2024 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус