Рішення

від 28.11.2023 по справі 909/753/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.11.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/753/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., за участі секретаря судового засідання Феденько Н.М., учасників справи: представника позивача - адвоката Петренка С.В., представника відповідача - адвоката Грицака А.З., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 909/753/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрозбут-Сервіс" до Приватного акціонерного товариства "Серін-Ліс" про стягнення 2602526,68 грн.

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрозбут-Сервіс" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Серін-Ліс" про стягнення: 1 856 265,68 грн основної заборгованості за фактично спожиту електричну енергію за договором № 66/ПрОЕ про постачання електричної енергії споживачу від 19 вересня 2022 року, 593 925,92 грн пені на суму заборгованості по оплаті електроенергії, 81 558,00 грн інфляційних втрат на суму заборгованості по оплаті електроенергії, 35 727,09 грн 3 % річних на суму заборгованості по оплаті електроенергії, 30 904,42 грн пені за несвоєчасну оплату послуг з розподілу електроенергії, 2 321,60 грн інфляційних втрат за несвоєчасну оплату послуг з розподілу електроенергії, 1 824,26 грн 3 % річних за несвоєчасну оплату послуг з розподілу електроенергії.

На стадії підготовчого провадження позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою він просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Серін-Ліс" 2 602 526,68 грн, що включає в себе: 1 856 265,39 грн основної заборгованості за фактично спожиту електричну енергію за договором № 66/ПрОЕ про постачання електричної енергії споживачу від 19 вересня 2022 року, 593 925,92 грн пені на суму заборгованості по оплаті електроенергії, 81 558,00 грн інфляційних втрат на суму заборгованості по оплаті електроенергії, 35 727,09 грн 3 % річних на суму заборгованості по оплаті електроенергії, 30 904,42 грн пені за несвоєчасну оплату послуг з розподілу електроенергії, 2 321,60 грн інфляційних втрат за несвоєчасну оплату послуг з розподілу електроенергії, 1 824,26 грн 3 % річних за несвоєчасну оплату послуг з розподілу електроенергії.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 66/ПрОЕ про постачання електричної енергії споживачу від 19 вересня 2022 року в частині оплати фактично спожитої електричної енергії, а також неналежним виконання ПРАТ "Серін-Ліс" своїх обов`язків по оплаті з компенсації вартості послуги з розподілу електричної енергії.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач визнає суму основної заборгованості за договором - 1 856 265,39 грн, однак просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних з підстав відсутності вини у порушенні господарського зобов`язання, так як таке порушення стало наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) - військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Внаслідок таких обставин ПрАТ "Серін-Ліс" було змушене призупинити господарську діяльність, віддало частину техніки для потреб Збройних Сил України, частина працівників відповідача була мобілізована та не могли продовжувати роботу, відповідач не міг відвантажувати лісопродукцію морськими портами, оскільки такі були заблоковані ворожими діями російських військ, що потребувало пошуку нових логістичних ланцюгів для експорту. Внаслідок знищення ворогом об`єктів електроенергетики та запровадження графіків аварійних відключень електричної енергії, відповідач не міг проводити звичну господарську діяльність, що призвело до дефіциту обігових коштів та накопичення боргів.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2023 для розгляду справи № 909/753/23 визначено суддю Горпинюка І.Є.

18.08.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 07.09.2023; встановив сторонам строки на подання суду відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

Ухвалою суду від 31.08.2023 задоволено заяву позивача від 30.08.2023 (вх. № 12611/23 від 31.08.2023) про участь його представника в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

04.09.2023 до суду надійшла заява представника позивача адвоката Петренка С.В. про зменшення розміру позовних вимог від 30.08.2023 (вх. № 10325/23 від 04.09.2023). У вказаній заяві представник позивача зазначає, що при складанні позовної заяви у вступній та прохальній частині позову внаслідок описок та арифметичних помилок невірно була визначена сума основної заборгованості за фактично спожиту електроенергію - 1 856 265,68 грн замість 1 856 265,39 грн та загальна ціна позову - 2 602 596,68 грн замість 2 602 526,68 грн. У зв`язку з цим представник позивача просить прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Серін-Ліс" в свою користь 2 602 526,68 грн, що включає в себе: 1 856 265,39 грн основної заборгованості за фактично спожиту електричну енергію за договором № 66/ПрОЕ про постачання електричної енергії споживачу від 19 вересня 2022 року, 593 925,92 грн пені на суму заборгованості по оплаті електроенергії, 81 558,00 грн інфляційних втрат на суму заборгованості по оплаті електроенергії, 35 727,09 грн 3 % річних на суму заборгованості по оплаті електроенергії, 30 904,42 грн пені за несвоєчасну оплату послуг з розподілу електроенергії, 2 321,60 грн інфляційних втрат за несвоєчасну оплату послуг з розподілу електроенергії, 1 824,26 грн 3 % річних за несвоєчасну оплату послуг з розподілу електроенергії.

07.09.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача адвоката Грицака А.З. від 06.09.2023 (вх. № 12904/23 від 07.09.2023), подане засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", у якому адвокат Грицак А.З. просить суд відкласти розгляд справи та поновити строк на подання відзиву на позовну заяву. Клопотання мотивоване тим, що договір про надання адвокатських послуг між ним та ПрАТ "Серін Ліс" укладено лише 06 вересня 2023 року, і лише в цей день йому стало відомо про призначення підготовчого засідання на 07 вересня 2023 року. Також покликається на неотримання ПрАТ "Серін-Ліс" позовної заяви та додатків до неї.

В підготовчому засіданні 07.09.2023 в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача адвокат Петренко С.В. Відповідач своєї участі в підготовчому засідання не забезпечив.

Ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання в режимі конференції № 1855521 від 07.09.2023, суд задоволив клопотання представника відповідача адвоката Грицака А.З. від 06.09.2023 (вх. № 12904/23 від 07.09.2023) та відклав підготовче засідання на 09.10.2023, ухвалив проводити таке засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з участю представника позивача адвоката Петренка С.В.

03.10.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву від 02.10.2023 (вх. №14372/23 від 03.10.2023). До відзиву долучено копію листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2023 № 2024/02.0-7.1, докази направлення відзиву з додатками позивачу, копію ордера АТ № 1049502 від 06.09.2023.

В підготовче засідання 09.10.2023 з`явились представник позивача адвокат Петренко С.В. та представник відповідача адвокат Грицак А.З. У зв`язку з неотриманням представником позивача відзиву на позовну заяву та його бажанням скористатись правом на подання відповіді на відзив суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання № 1879608 від 09.10.2023, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 02.11.2023.

26.10.2023 до суду від представника позивача адвоката Петренка С.В. надійшла відповідь на відзив від 23.10.2023 (вх. № 15556/23 від 26.10.2023).

В підготовче засідання 02.11.2023 з`явились представник позивача адвокат Петренко С.В. та представник відповідача адвокат Грицак А.З. У зв`язку з тим, що сторона відповідача не отримала відповідь на відзив, для надання можливості ознайомитись з відповіддю на відзив та подати заперечення, суд відклав підготовче засідання на 14.11.2023.

В підготовче засідання 14.11.2023 з`явились представник позивача адвокат Петренко С.В. та представник відповідача адвокат Грицак А.З.

В підготовчому засіданні суд прийняв та долучив до матеріалів справи всі заяви по суті спору, та після вирішення всіх питань підготовчого провадження протокольною ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання № 2137555 від 14.11.2023, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.11.2023.

28.11.2023 в судовому засіданні з розгляду справи по суті взяли участь представник позивача адвокат Петренко С.В. та представник відповідача адвокат Грицак А.З. У вказаний день суд розглянув справу по суті, а саме: заслухав вступне слово представників сторін, їх відповіді на питання один одного та суду, дослідив письмові та електронні докази, заслухав виступи представників сторін у судових дебатах, після чого в нарадчій кімнаті ухвалив рішення. 28.11.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Предмет доказування у даній справи становлять обставини існування між сторонами договірних відносин щодо постачання електричної енергії; дотримання відповідачем строків платежів, встановлених договором, за спожиту електричну енергію та компенсацію вартості послуг розподілу електричної енергії; правомірності нарахування відповідачу інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за порушення строків виконання грошових зобов`язань; існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють відповідача від передбаченої договором відповідальності.

За змістом ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які становлять предмет доказування, позивач доводить такими доказами (копіями документів): договір № 66/ПрОЕ про постачання електричної енергії споживачу від 19.09.2022 з додатками № 1 - 3 до даного договору, постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17.12.2021 № 2605 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Прикарпаттяобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання", лист вих. № 0912/09/2064 від 09.12.2022 про дострокове розірвання договору, рахунки на оплату послуг, акти-прийому-передачі електричної енергії, акти надання послуг, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, електронне листування про направлення рахунків та актів за період вересень - грудень 2022 року, лист ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" № 50011265/627 від 29.06.2023 щодо фактичних обсягів розподіленої електричної енергії споживачем ТОВ "Серін-Ліс" за період вересень-грудень 2022 року з додатком, довідка АТ "Ощадбанк" № 118.33-13/44187/2023 від 09.08.2023 про рух коштів по рахунку зі спеціальним режимом використання, довідка АТ "РВС Банк" від 08.08.2023 № 722/23-БТ про перераховані кошти від ПрАТ "Серін-Ліс", вимога про сплату заборгованості вих. № 0105/09/2442 від 01.05.2023, відповідь на вимогу вих. № 230516/1 від 16.05.2023, розрахунки суми пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Також позивачем подано суду на оптичному диску електронні докази: рахунки, акти приймання-передачі електричної енергії, акти наданих послуг за період вересень-грудень 2022 року, складені в електронній формі та підписані електронним підписом позивача.

Відповідач на спростування доводів позову, в частині позовних вимог, які заперечуються відповідачем, надав копію листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2023 № 2024/02.0-7.1.

Сторони не спростовували належність, допустимість, вірогідність та достовірність доказів, поданих іншою стороною.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд визнає встановленими такі обставини, які становлять предмет доказування.

19.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрозбут-Сервіс" (позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Серін - Ліс" - (відповідач, споживач) укладено договір № 66/ПрОЕ про постачання електричної енергії споживачу (далі також - договір або договір постачання електричної енергії).

Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі - постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що початком постачання електричної енергії є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Відповідно до п. 5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.3 договору, інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.5 договору).

Відповідно до абзацу 4 п. 5.6 договору, оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Згідно з п. 5.7 договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачу) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору (абз. 1 п. 5.10 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору, споживач зобов`язується в тому числі забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Згідно з п. 9.2 договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі.

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника (п. 13.1 договору).

Згідно д п. 13.2 договору, постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

У реквізитах сторін договору вказано серед іншого вказано електронну адресу відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з додатком № 1 до договору (заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу), початок постачання електричної енергії сторони визначили з 23 вересня 2022 року.

Додатком №2 до договору про постачання електричної енергії споживачу №66/ПрОЕ від 19.09.2022 є комерційна пропозиція від 19.09.2022. У комерційній пропозиції сторони визначили в т.ч. таке:

- Ціна на електричну енергію: ціна за 1 кВт*год електричної енергії визначається як ділення фактичної вартості електричної енергії у розрахунковому періоді (грн) на обсяг фактично спожитої у розрахунковому періоді електричної енергії (кВт*год).

Фактична вартість електричної енергії розраховується по завершенню розрахункового періоду за формулою: Рдог = ? (Niфакт ? Wфакт* + Niфакт ? М + Niфакт ? Тпер) ? 1,2 (грн з ПДВ), де: Niфакт - фактичний обсяг споживання електричної енергії по відповідному об`єкту споживача, кВт*год; Wфакт* - фактична вартість електричної енергії, що закуплена постачальником для споживача за результатами розрахункового періоду на організованих сегментах ринку електричної енергії (ОСРЕЕ) з врахуванням обов`язкових податків, зборів та платежів, що передбачені правилами ринку, законодавством та іншими нормативними документами, грн/кВт*год без ПДВ; Тпер - тариф на послуги з передачі електричної енергії, затверджений регулятором для оператора системи передачі у встановленому порядку, грн/кВт*год без ПДВ; М - націнка (вартість послуг) постачальника, що становить 0,01 грн/кВт*год без ПДВ; 1,2 - математичне вираження нарахування податку на додану вартість.

Ціна за 1 кВт*год електричної енергії та загальна вартість електричної енергії зазначаються в Акті прийому-передачі електричної енергії, який надається споживачу по закінченню розрахункового періоду.

- Спосіб оплати: оплата здійснюється у національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, вказаний у рахунку-фактурі. Оплата вартості фактично спожитого у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії здійснюється до 11 числа місця, наступного за місяцем постачання, на підставі рахунку виставленого постачальником. Фактично спожитий обсяг електроенергії у кожному розрахунковому періоді визначається по даним приладів обліку та фіксується у акті прийому-передачі електроенергії. Орієнтовна вартість прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період, для здійснення попередньої оплати, розраховується як добуток прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період і фактичної ціни електричної енергії у попередньому розрахунковому періоді. Сума переплати/недоплати споживача, яка виникла внаслідок різниці між прогнозованим (замовленим) обсягом та фактично спожитим обсягом електричної енергії, визначається після завершення розрахункового періоду. Сума переплати споживача зараховується в якості оплати наступного розрахункового періоду, або, за письмовою вимогою споживача, повертається на його поточний рахунок. Сума недоплати споживача підлягає безумовній оплаті споживачем не пізніше 5 банківських днів з дня отримання відповідного рахунку. У разі, якщо день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню місяця;

- Термін (строк) виставлення рахунку за електроенергію: не пізніше, ніж за 5 (п`ять) робочих днів до дати платежу. Рахунки за електроенергію направляються на електронну адресу споживача, вказану у заяві-приєднанні;

- Термін (строк) оплати рахунку за електроенергію: не більше 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання, але не пізніше строків, виставлених у графіку планових платежів;

- Розмір пені за порушення строку оплати або штраф: при порушенні споживачем термінів оплати за електричну енергію згідно даної комерційної пропозиції, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення;

- Строк дії договору та умови пролонгації: договір набирає чинності з дати, вказаної в заяві-приєднанні та діє до "31" грудня 2023 року. Договір вважається автоматично пролонгованим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не пізніше, ніж за 45 календарних днів до закінчення терміну дії договору не заявить про свій намір розірвати цей договір;

- Оформлення первинних документів: Вартість та обсяг спожитої у розрахунковому періоді електричної енергії відображається в акті прийому-передачі електричної енергії, який постачальник надає споживачу в електронному вигляді у порядку встановленому у додатку № 3 до договору, протягом 8 (восьми) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Споживач підписує та повертає постачальнику акт прийому-передачі електричної енергії протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня його отримання. Відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом. У разі, якщо операції, визначені цим пунктом, мають безперервний або ритмічний характер постачання, платники податку покупцям - платникам податку можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усієї суми отриманих коштів протягом такого місяця. При обміні документами у паперові формі датою отримання таких документів буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацію вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом).

Додатком № 3 до договору сторони врегулювали порядок використання електронного документообігу, зокрема визначили, що будь-які правочини (додаткові угоди до договору, додатки тощо) у межах господарських операцій між сторонами та первинні документи на виконання визначених правочинів (акти приймання-передачі електричної енергії, акти звіряння, інші акти, що складені на підставі даних комерційного обліку споживача, узгоджених з Оператором системи розподілу (передачі), інші первинні документи) будуть фіксуватися (вчинятися) у вигляді електронних даних (надалі е-документи) з обов`язковими реквізитами аналогічних паперових документів, у тому числі засобами кваліфікованого електронного цифрового підпису уповноважених осіб сторін та електронної печатки (у разі наявності) сторін (надалі - ЕЦП/КЕП) в рамках електронного документообігу, із дотриманням законодавства про електронні документи, електронний документообіг та законодавства у сфері електронних підписів (п. 3 додатку № 3).

Е-документи які надані та підписані з використанням ЕЦП/КЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів, будь-яким державним установам для захисту чи відновлення порушених інтересів та/або майнових прав (п. 5 додатку № 3).

Постановою № 2605 від 17.12.2021 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Приватному акціонерному товариству "Прикарпаттяобленерго" установлено тариф на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання на рівні: для 1 класу напруги - 208,20 грн/МВт-год. (без урахування податку на додану вартість); для 2 класу напруги - 1372/37 грн/МВт-год (без урахування податку на додану вартість).

Наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі електричної енергії, актами надання послуг з компенсації вартості розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника, рахунками фактурами, доказами направлення таких документів на електронну пошту відповідача, зазначену в договорі (а.с. 36-66), які надані позивачем у вигляді письмових копій електронних доказів та у вигляді електронних документів, підтверджується, що:

- у вересні 2022 року позивач поставив відповідачу 42 762 кВт*год. електричної енергії загальною вартістю 194 979,32 грн з ПДВ та надав послуги з компенсації вартості послуги з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника вартістю 70 422,35 грн з ПДВ (а.с. 37-40);

- у жовтні 2022 року позивач поставив відповідачу 164 598 кВт*год. електричної енергії загальною вартістю 771 128,46 грн з ПДВ та надав послуги з компенсації вартості послуги з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника вартістю 271 067,23 грн з ПДВ (а.с. 42-48);

- у листопаді 2022 року позивач поставив відповідачу 142 218 кВт*год. електричної енергії загальною вартістю 676 297,79 грн з ПДВ та надав послуги з компенсації вартості послуги з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника вартістю 234 210,86 грн з ПДВ (а.с. 51-58);

- у грудні 2022 року позивач поставив відповідачу 108 644 кВт*год. електричної енергії загальною вартістю 516 641,33 грн з ПДВ та надав послуги з компенсації вартості послуги з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника вартістю 178 919,72 грн з ПДВ (а.с. 60-65).

Отже, загалом протягом вересня-грудня 2022 року позивач поставив відповідачу 458 222 кВт*год. електричної енергії загальною вартістю 2 159 046,90 грн з ПДВ та надав послуги з компенсації вартості послуги з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника вартістю 754 620,16 грн.

Зазначений обсяг споживання відповідачем електричної енергії підтверджується також інформацією щодо фактичних обсягів споживача ПрАТ "Серін-Ліс" за вересень-грудень 2022 року, яка надана ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" на запит позивача (а.с. 67-68).

Судом встановлено, що для проведення оплати за надані послуги позивач виставляв відповідачу рахунки - фактури, які разом з актами прийому - передачі електричної енергії та актами надання послуг з компенсації вартості послуги з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника направлялися відповідачу на обумовлену в договорі електронну адресу відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_1), про що свідчать письмові копії електронних листів позивача на вказану електронну пошту відповідача (а.с. 36, 41, 44, 49, 50, 52, 54, 59), які є письмовими копіями електронних доказів.

Згідно з довідкою АТ "Ощадбанк" № 118.33-13/44187/2023 від 09.08.2023 (а.с. 69), в рахунок оплати за електричну енергію, спожиту за період вересня-грудня 2022 року, відповідач перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 302 781,51 грн, з яких:

- 21.10.2022 сплачено повністю 194 979,32 грн за електричну енергію, спожиту у вересні 2022 року (оплата по рахунку-фактурі № 280/ЕЕ-09-22 від 01.10.2022);

- 21.02.2023 сплачено частково 57 802,19 грн за електричну енергію, спожиту у грудні 2022 року (оплата по рахунку-фактурі № 979/ЕЕ-12-22 від 01.01.2023);

- сплачено частково 50 000,00 грн за електричну енергію, спожиту у грудні 2022 року (оплата по рахунку-фактурі № 979/ЕЕ-12-22 від 01.01.2023).

Довідкою АТ "РВС Банк" № 422/23-БТ від 08.08.2023 (а.с. 70) підтверджується повна оплата відповідачем компенсації вартості послуги з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника з наступним переведенням цієї оплати постачальником оператору системи розподілу згідно з тарифом на розподіл електричної енергії (відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312), наданої позивачем у вересні-грудні 2022 року загальною вартістю 754 620,16 грн. Такі послуги відповідач оплатив частинами, зокрема: 21.10.2022 - 70 422,35 грн; 01.12.2022 - 100 000,00 грн; 03.01.2023 - 82 000,00 грн; 09.01.2023 - 40 000,00 грн; 11.01.2023 - 30 000,00 грн; 20.01.2023 - 40 000,00 грн; 25.01.2023 - 50 000,00 грн; 01.02.2023 - 20 0000,00 грн; 03.02.2023 - 50 000,00 грн; 09.02.2023 - 50 000,00 грн; 17.02.2023 - 100 000,00 грн, з яких помилково перерахована переплата в сумі 57 802,19 грн повернута відповідачу 20.02.2023.

Листом вих. № 0912/09/2064 від 09 грудня 2022 року позивач повідомив відповідача про дострокове розірвання з 24:00 год. 31 грудня 2022 року договору № 66/ПрОЕ про постачання електричної енергії споживачу від 19 вересня 2022 року.

Підставами для дострокового розірвання договору позивач зазначив наявність у відповідача заборгованості за договором в загальному розмірі 1 852 704,34 грн та підпункт 1 п. 13.4 договору, за яким постачальник має право розірвати цей договір достроково, повідомивши про це споживача за 20 днів до очікуваної дати розірвання, у випадках якщо споживач прострочив оплату за постачання електричної енергії згідно з договором у розмірі більшому ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців, за умови, що постачальник здійснив попередження споживачу про можливе розірвання цього договору.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою від 01.05.2023 вих. № 0105/09/2442 про сплату заборгованості в загальному розмірі 1856265,39 грн за період жовтень-грудень 2022 року (а. с. 73).

У своїй відповіді на цю вимогу відповідач зазначив, що у зв`язку з певними фінансовими труднощами ПрАТ "Серін-Ліс" не має можливості одномоментно оплатити борг перед ТОВ "Електрозбут-Сервіс" за електроенергію. Виходячи з фінансових можливостей зобов`язується до 15.06.2023 оплатити суму 200 тис. грн та починаючи з липня 2023 щомісячно оплачувати не менше 300 тис. грн (а. с. 74).

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки електричної енергії, на підставі укладеного між сторонами договору.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Відповідно до частини другої ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в договорі погодили, що оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем (п. 5.7. договору).

У комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до договору № 66/ПрОЕ про постачання електричної енергії споживачу від 19.09.2022 погоджено термін (строк) оплати рахунку за електроенергію - не більше 5 робочих днів з моменту отримання, але не пізніше строків, встановлених у графіку планових платежів.

Рахунки-фактури на оплату спожитої електричної енергії та рахунки на оплату послуг з розподілу (передачі) замовленої кількості електричної енергії через постачальника були отримані відповідачем на електронну пошту, вказану у договорі (ІНФОРМАЦІЯ_1) у наступні дні: за вересень 2022 року - 12.10.2022 (а.с. 36), за жовтень 2022 року - 08.11.2022 (а. с. 41), за листопад 2022 року - 08.12.2022 (а.с. 50), за грудень 2022 року - 10.01.2023.

При цьому згадані рахунки містили відомості про терміни оплати: за вересень 2022 - до 17.10.2022, за жовтень 2022 - до 11.11.2022, за листопад 2022 - до 11.12.2022, за грудень 2022 - до 11.01.2023.

Незважаючи на вказані в рахунках терміни оплати, виходячи з положень п. 5.7 договору № 66/ПрОЕ про постачання електричної енергії споживачу від 19.09.2022 та комерційної пропозиції (додаток № 2 до договору) останнім днем строку оплати спожитої електричної енергії та оплати компенсації послуг з розподілу (передачі) замовленої кількості електричної енергії через постачальника були: за вересень 2022 - 19.10.2022, за жовтень 2022 - 15.11.2022, за листопад 2022 - 15.12.2022, за грудень 2022 - 17.01.2023.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 02.10.2023 (вх. № 14372/23 від 03.10.2023) визнав позовні вимоги в частині основної заборгованості за фактично спожиту електричну енергію на загальну суму 1856265,39 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з п. 3 частини 3 статті 165 ГПК України, відзив повинен містити, зокрема, у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем.

За змістом ч. 4 статті 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За встановлених судом обставин, на виконання умов договору за період вересня-грудня 2022 року позивач поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 159 046,90 грн з ПДВ, за яку відповідач розрахувався частково в розмірі 302 781,51 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену на підставі договору № 66/ПрОЕ про постачання електричної енергії споживачу від 19.09.2022 електроенергію за період вересня-грудня 2022 року становить 1 856 265,39 грн.

Що ж до оплати компенсації послуг з розподілу (передачі) замовленої кількості електричної енергії через постачальника, то на час розгляду спору заборгованість у відповідача відсутня, однак зобов`язання з оплати відповідач виконував не у встановлений договором строк, у зв`язку з чим позивач заявив вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, нараховані за періоди прострочення оплати зазначених послуг.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, а також визнання відповідачем позову в частині основної суми заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 856 265,39 грн за спожиту електричну енергію є обґрунтованими та належать до задоволення.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми відсотків річних, інфляційних втрат, пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Позивач нарахував три проценти річних та інфляційні втрати як на заборгованість відповідача з оплати електричної енергії, так і на періоди заборгованості відповідача з оплати компенсації вартості послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, в періоди, коли така заборгованість була наявна.

Нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат проведено за період з 16.11.2022 по 01.08.2023.

У відповідності до розрахунків позивача (а.с.79-82), до стягнення з відповідача, за порушення строків виконання зобов`язань з оплати спожитої у вересні-грудні 2022 року електричної енергії, належить три проценти річних в сумі 35 727,09 грн та інфляційні втрати в сумі 81 558,00 грн.

Суд за допомогою ІПС "Законодавство" перевірив правильність нарахування позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат за порушення строків виконання зобов`язань з оплати спожитої у вересні-грудні 2022 року і зазначає, що такі виконано правильно, позивачем у відповідності до умов договору враховано дати виникнення простроченої заборгованості з оплати вартості спожитої електричної енергії: за жовтень 2022 року - 16.11.2022, за листопад 2022 року - 16.12.2022, за грудень 2022 року - 18.01.2023, нараховано три проценти річних та інфляційні втрати виходячи з суми простроченої заборгованості, що існувала у відповідний період нарахування, враховано часткове погашення суми заборгованості 20 та 21 лютого 2023 року, інфляційні втрати нараховано лише на заборгованість, яка виникла (існувала) з 1 по 15 день відповідного місяця і тривала більш ніж половину місяця.

У відповідності до розрахунків позивача (а.с.90-94), до стягнення з відповідача, за порушення строків виконання зобов`язань з оплати послуги з компенсації вартості послуги з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника з наступним переведенням цієї оплати постачальником оператору системи розподілу у вересні-грудні 2022 року, належить три проценти річних в сумі 1824,26 грн та інфляційні втрати в сумі 2321,60 грн.

Суд за допомогою ІПС "Законодавство" перевірив правильність нарахування позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат за порушення строків виконання зобов`язань з оплати послуги з компенсації вартості послуги з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника з наступним переведенням цієї оплати постачальником оператору системи розподілу у вересні-грудні 2022 року і зазначає, що такі виконано правильно, позивачем правильно враховано дати виникнення простроченої заборгованості з оплати послуги з компенсації вартості послуги з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника з наступним переведенням цієї оплати постачальником оператору системи розподілу: за жовтень 2022 року - 16.11.2022, за листопад 2022 року - 16.12.2022, за грудень 2022 року - 18.01.2023, нараховано три проценти річних та інфляційні втрати виходячи з суми простроченої заборгованості, що існувала у відповідний період нарахування, враховано періоди оплати суми заборгованості: в періоді з 01.12.2022 по 20.02.2023, інфляційні втрати нараховано лише на заборгованість, яка виникла (існувала) з 1 по 15 день відповідного місяця і тривала більш ніж половину місяця.

Відповідач в заперечення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені посилається на загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 та Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану», які, на думку відповідача є доказами існування форс-мажорних обставин, які звільняють його від відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить з того, що п. 12.1 - 12.5 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору. Строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від оплати постачальнику послуг, які були надані до їх виникнення.

Масштабні військові дії, які вчиняються російською федерацією з 24.02.2022, спрямовані на знищення державності України, спричинили загибель людей, пошкодження та знищення житла, іншого майна, інфраструктури населених пунктів, зумовили проведення загальної мобілізації, а отже і величезні зміни в економіці, правовому регулюванні, зайнятості населення, житті громадянського суспільства України, а тому безумовно відносяться до переліку обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), а отже за умови доведення безпосереднього впливу цих обставин на можливість виконання стороною договору своїх зобов`язань, звільняють таку сторону від господарсько-правової відповідальності.

Про те, що військова агресія російської федерації проти України, з 24.02.2022 і до її закінчення відноситься до обставин непереборної сили, зазначено і в листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Однак, за змістом листа, це стосується тих випадків, коли виконання зобов`язання для сторони договору стало неможливим у встановлений термін саме внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У п. 12.4 договору передбачено, що сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства.

Відповідач не надав суду доказів того, що він на виконання п. 12.4 договору повідомив позивача про настання обставин непереборної сили, які перешкоджають виконанню його договірних зобов`язань.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор) (п. 50 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 по справі № 910/15264/21.

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі N 904/5328/21).

Положення укладеного сторонами договору прямо не передбачають юридичні наслідки того, що споживач не повідомив постачальника в строки, визначені договором, про факт настання таких обставин. Тому неповідомлення постачальника про виникнення форс-мажорних обставин само по собі не позбавляє споживача права покликатись на форс-мажорні обставини, але враховується судом поряд з іншими обставинами справи.

Поряд з цим, невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі N 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі N 915/531/17, від 26.05.2020 у справі N 918/289/19, від 17.12.2020 у справі N 913/785/17, наведено висновок що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В обґрунтування виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які перешкодили належному виконанню споживачем умов договору в частині оплати, відповідач покликається на призупинення власної господарської діяльності, передачу частини техніки для потреб Збройних Сил України, мобілізацію частини працівників, неможливість відвантаження лісопродукції морськими портами, оскільки такі були заблоковані ворожими діями російських військ, що потребувало пошуку нових логістичних ланцюгів для експорту, знищення ворогом об`єктів електроенергетики та запровадження графіків аварійних відключень електричної енергії, внаслідок чого відповідач не міг проводити звичну господарську діяльність, що призвело до дефіциту обігових коштів та накопичення боргів.

Однак відповідач не надав жодних доказів існування таких обставин.

Сама лише копія листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 без доведення належними і допустимими доказами конкретних фактів впливу воєнних дій агресора на господарську діяльність відповідача не доводить існування форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання відповідачем договірних умов у встановлений строк.

Зокрема, відповідач не надав жодних доказів того, що до 24.02.2022 він експортував продукцію через морські порти України, і як змінились його логістичні ланцюги після 24.02.2022, не надав доказів передачі техніки для потреб Збройних Сил України, мобілізацій працівників, вимкнення електричної енергії тощо.

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 містить посилання на те, що військова агресія російської федерації проти України, з 24.02.2022 і до її закінчення відноситься до обставин непереборної сили. Однак даний лист не звільняє сторін від доведення того, що виконання зобов`язання за договором стало неможливим у встановлений термін саме внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не доведено наявність прямих причинно-наслідкових зв`язків між військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання ним своїх зобов`язань за договором постачання електричної енергії, не надано передбаченого сертифікату Торгово-промислової палати України, що засвідчує вказані обставини непереборної сили у взаємозв`язку з можливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, не надано доказів повідомлення позивача про виникнення форс-мажорних обставин, як це передбачено п. 12.4 договору, а тому суд його доводи в цій частині відхиляє.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 593 925,92 грн, нарахованої за прострочення оплати фактично спожитої у вересні-грудні 2022 року електричної енергії та пені в сумі 30 904,42 грн, нарахованої за прострочення оплати послуг з розподілу електричної енергії у цьому ж періоді, то суд відмовляє в задоволенні таких вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до договору, визначено, що при порушенні споживачем термінів оплати за електричну енергію згідно даної комерційної пропозиції, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Однак, відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 26.03.2022 на 30 діб. Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25.04.2022 на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25.05.2022 на 90 діб. Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 23.08.2022 на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 21.11.2022 на 90 діб. Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 19.02.2023 на 90 діб. Указом Президента України від 01.05.2023№254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 20.05.2023 на 90 діб.

Згідно зі статтею1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Пунктом 1 частини 2 ст.17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", визначено, що Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП №333 від 27.02.2022 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП, (пункт 5), встановлено рекомендації учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з пунктом 16 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 у редакції постанови НКРЕКП № 413 від 26.04.2022, надано настанову на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії".

Тобто, до 26.04.2022 постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 року передбачала рекомендацію щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, а вже після 26.04.2022 постановою встановлено чітку заборону нарахування та стягнення штрафних санкцій.

Спірні господарські правовідносини між сторонами склалися відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", у зв`язку з чим вказана постанова НКРЕКП (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) підлягає застосуванню до спірних правовідносин у частині нарахування пені та штрафу за період, який входить до періоду дії воєнного стану.

Як вбачається з доданих до позовної заяви розрахунків пені, вона нарахована за період з 16.11.2022 по 01.08.2023, тобто після 26.04.2022 року, що суперечить постанові НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 року (з врахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413).

Як зазначено у п. 4.21-4.23 постанови Верховного Суду від 26 липня 2023 року у cправі № 922/1948/22, регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Отже, НКРЕКП (Регулятор) прийняв постанову № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) в межах своїх повноважень. Тому має застосовуватись, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Таким чином, за висновками Верховного Суду, викладеними в зазначеній постанові, підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) щодо зупинення нарахування штрафних санкцій в період воєнного стану та 30 днів після його припинення, у правовідносинах між учасниками ринку електричної енергії, підлягає обов`язковому застосуванню.

Суд не погоджується з доводами представника позивача, що дія постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 року не поширюється на відносини між позивачем та відповідачем, оскільки відповідач не є стороною діючого договору про врегулювання небалансів електричної енергії, не має ідентифікаційного номера учасника ринку, не включений до реєстру учасників ринку, як це передбачено Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку).

Такі доводи представника позивача спростовуються тим, що відповідно до п. 96 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор малої системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії в порядку, передбаченому цим Законом.

З наведеного визначення терміну слідує, що учасниками ринку електричної енергії є, в тому числі, електропостачальник та споживач.

Електропостачальник - суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу (п. 30 статті 1 Закону).

Споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання (п. 84 статті 1 Закону).

У спірних правовідносинах позивач виступає електропостачальником, а відповідач - споживачем, в розумінні п. 30, 84 статті 1 Закону.

Обоє є учасниками ринку електричної енергії за замістом п. 96 статті 1 цього закону.

Про те, що умови договору, з виконання якого між сторонами виник спір, розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, зазначено у п. 1.2 самого договору.

З тлумачення пункту 16 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 у редакції постанови НКРЕКП № 413 від 26.04.2022 слідує, що його дія поширюється на всіх учасників ринку електричної енергії, тобто всіх суб`єктів, перелічених у п. 90 статті 1 Закону.

Тому, та обставина, що відповідач не відповідає всім критеріям учасника ринку електричної енергії, визначеним саме Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307, не виключає застосування у відносинах між сторонами пункту 16 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 у редакції постанови НКРЕКП № 413 від 26.04.2022.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії", основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема: 1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг; 2) правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку; 3) кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; 4) кодексом комерційного обліку; 5) правилами роздрібного ринку; 6) іншими нормативно-правовими актами.

Отже, відносини між учасниками ринку електричної енергії визначаються не лише правилами ринку, а можуть визначатись також і правилами роздрібного ринку.

Правила роздрібного ринку електричної енергії затверджені постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (далі - Правила роздрібного ринку).

Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби (абзац другий п. 1.1.1 Правил роздрібного ринку).

За наведеного, виходячи з системного тлумачення п. 30, 84, 96 статті 1, частини 2 статті 2 Закону України Про ринок електричної енергії", вжитий у п. 96 статті 1 Закону термін "Учасники ринку електричної енергії" є загальним і включає в себе як учасників ринку, що діють відповідно до Правил ринку, так і учасників роздрібного ринку, що діють відповідно до Правил роздрібного ринку.

При цьому, пункт 16 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 у редакції постанови НКРЕКП № 413 від 26.04.2022, поширює свою дію на всіх учасників ринку електричної енергії, і не містить жодних виключень зі сфери свого застосування щодо окремих категорій учасників ринку електричної енергії, зокрема споживачів, які діють відповідно до Правил роздрібного ринку.

Хоча відповідач і не покликався у своїх запереченнях проти позову на положення пункту 16 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 у редакції постанови НКРЕКП № 413 від 26.04.2022, суд зобов`язаний застосувати положення даного правового акта виходячи з принципу "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus) (п. 5.30 постанови Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 909/276/21).

Тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 593925,92 грн, нарахованої за прострочення оплати фактично спожитої у вересні-грудні 2022 року електричної енергії та пені в сумі 30904,42 грн, нарахованої за прострочення оплати послуг з розподілу електричної енергії у цьому ж періоді, нарахованої за період з 16.11.2022 по 01.08.2023 суд відмовляє, оскільки вона нарахована після 26.04.2022 року, що суперечить постанові НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 року (з врахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП № 413 від 26.04.2022).

Підсумовуючи вищенаведене, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням відмови у задоволенні заявленої до стягнення пені.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом, відповідач оплатив 39038,96 грн судового збору (платіжна інструкція № 1128 від 07.08.2023).

З урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача в його користь загалом 2 602 526,68 грн, а отже позовні вимоги мали бути оплачені судовим збором в сумі 39037,90 грн.

Отже, судовий збір в сумі 1,06 грн сплачений зайво, і позивач може звернутись до суду з клопотанням про повернення йому цієї частини судового збору на підставі п. 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

До розподілу між сторонами підлягають 39037,90 грн судового збору.

Відповідно до ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За змістом п. 1 частини другої статті 46 ГПК України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 1 статті 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У відзиві на позовну заяву від 02.10.2023 (вх. № 14372/23 від 03.10.2023), який є заявою по суті справи, відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості за фактично спожиту електричну енергію в сумі 1 856 265,39 грн, тобто до початку розгляду справи по суті частково визнав позовні вимоги.

Враховуючи наведене, суд ухвалою, постановленою в нарадчій кімнаті, вирішить питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову за позовні вимоги, які відповідач визнав до початку розгляду справи по суті.

За позовну вимогу про стягнення 1856265,39 грн основної заборгованості за фактично спожиту електричну енергію позивачем сплачено 27843,98 грн судового збору, з яких 50% - 13921,99 грн підлягають поверненню позивачу у зв`язку з визнанням відповідачем цієї частини позову до початку розгляду справи по суті, а решта - 13921,99 грн суд стягує з відповідача в користь позивача.

Також з відповідача в користь позивача суд стягує 1821,46 грн судового збору, сплаченого за позовні вимоги про стягнення 81 558,00 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості по оплаті електричної енергії, 35727,09 грн трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості по оплаті електричної енергії, 2321,60 грн інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасну оплату послуг з розподілу електричної енергії, 1824,26 грн трьох процентів річних, нарахованих за несвоєчасну оплату послуг з розподілу електричної енергії, які судом задоволено.

До стягнення з відповідача в користь позивача разом належить 15743,45 грн судового збору.

Судовий збір в сумі 9372,46 грн, сплачений за позовні вимоги про стягнення 593925,92 грн пені, нарахованої на суму основної заборгованості по оплаті електричної енергії та 30904,42 грн пені, нарахованої за несвоєчасну оплату послуг з розподілу електричної енергії, в задоволенні яких відмовлено, суд покладає на позивача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрозбут-Сервіс" до Приватного акціонерного товариства "Серін-Ліс" про стягнення 2602526,68 грн задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Серін-Ліс" (вул. 16 липня, буд. 11, смт. Делятин, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл., 78442, ідентифікаційний код юридичної особи: 36480308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрозбут-Сервіс" (вул. Харківських дивізій, буд. 10, кв. 40, м. Харків, Харківська обл., 61082, ідентифікаційний код юридичної особи: 43175626) 1856265 (один мільйон вісімсот п`ятдесят шість тисяч двісті шістдесят п`ять) грн 39 коп. основної заборгованості за фактично спожиту електричну енергію за договором № 66/ПрОЕ про постачання електричної енергії споживачу від 19 вересня 2022 року, 81558 (вісімдесят одну тисячу п`ятсот п`ятдесят вісім) грн 00 коп. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості по оплаті електричної енергії, 35727 (тридцять п`ять тисяч сімсот двадцять сім) грн 09 коп. трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості по оплаті електричної енергії, 2321 (дві тисячі триста двадцять одну) грн 60 коп. інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасну оплату послуг з розподілу електричної енергії, 1824 (одну тисячу вісімсот двадцять чотири) грн 26 коп. трьох процентів річних, нарахованих за несвоєчасну оплату послуг з розподілу електричної енергії та 15743 (п`ятнадцять тисяч сімсот сорок три) грн 45 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 593925,92 грн пені, нарахованої на суму основної заборгованості по оплаті електричної енергії та 30904,42 грн пені, нарахованої за несвоєчасну оплату послуг з розподілу електричної енергії, - відмовити.

Судовий збір в сумі 9372 (дев`ять тисяч триста сімдесят дві) грн 46 коп. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Дата складення повного судового рішення: 05.12.2023.

Суддя І.Є. Горпинюк