Ухвала

від 05.12.2023 по справі 927/1469/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05 грудня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1469/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову №б/н від 04 грудня 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЛАЙТ у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЛАЙТ

код ЄДРПОУ 31352431

Майдан Незалежності, Підземний торговий простір (ПТП) №1, Сектор В, м. Київ, 01001

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛДСІТІ-2

код ЄДРПОУ 44569736

вул. Шевченка, 81/1, м. Чернігів, 14000

предмет спору: про стягнення 1680000,00 грн

Учасники справи не викликались

Товариством з обмеженою відповідальністю ДІЛАЙТ подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛДСІТІ-2 про стягнення 1680000,00 грн заборгованості за договором поставки.

04 грудня 2023 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛДСІТІ-2 (код ЄДРПОУ 44569736; вул. Шевченка, 81/1, м. Чернігів, 14000) розміщені на його банківських рахунках, у межах ціни позову 1680000,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1680000,00 грн та на те, що директор ТОВ ВЕЛДСІТІ-2 Корж Євген Петрович є або виступав в якості боржника стороною 46 виконавчих проваджень про виконання рішень судів та інших органів, що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, а також на те, що позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог), тобто ускладнить ефективний захист і поновлення порушених майнових прав та інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Розглянувши подану заяву суд встановив:

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до приписів ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 14 червня 2018 року у справі №910/361/18.

Позивач, всупереч положень статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, не надав суду доказів, що невжиття заходів, про які просить позивач, можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЛАЙТ про забезпечення позову відмовити.

Ухвала складена та підписана 05 грудня 2023 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/