Рішення

від 05.04.2024 по справі 927/1469/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1469/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О.

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЛАЙТ

код ЄДРПОУ 31352431

Майдан Незалежності, Підземний торговий простір (ПТП) №1, Сектор В, м. Київ, 01001

до відповідача за первісним позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛДСІТІ-2

код ЄДРПОУ 44569736

вул. Шевченка, 81/1, м. Чернігів, 14000

предмет спору: про стягнення 1680000,00 грн

за зустрічним позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛДСІТІ-2

код ЄДРПОУ 44569736

вул. Шевченка, 81/1, м. Чернігів, 14000

до відповідача за зустрічним позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЛАЙТ

код ЄДРПОУ 31352431

Майдан Незалежності, Підземний торговий простір (ПТП) №1, Сектор В, м. Київ, 01001

предмет спору: про визнання договору недійсним

За участю:

від позивача за первісним позовом: Матвійчук А.С., адвокат.

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю ДІЛАЙТ подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛДСІТІ-2 про стягнення 1680000,00 грн заборгованості за договором поставки.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №DP-2023-01-05 від 10 січня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30 жовтня 2023 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 27 листопада 2023 року.

27 листопада 2023 року повноважні представники сторін не з`явились, суд відклав підготовче судове засідання на 21 грудня 2023 року.

28 листопада 2023 року від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

28 листопада 2023 року на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛДСІТІ-2 надійшов зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЛАЙТ про визнання недійсним договору поставки №DP-2023-01-05 від 10 січня 2023 року.

04 грудня 2023 року позивачем за первісним позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛДСІТІ-2 (код ЄДРПОУ 44569736; вул. Шевченка, 81/1, м. Чернігів, 14000) розміщені на його банківських рахунках, у межах ціни позову 1680000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05 грудня 2023 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЛАЙТ про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19 грудня 2023 року прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛДСІТІ-2 (код ЄДРПОУ 44569736; вул. Шевченка, 81/1, м. Чернігів, 14000) до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЛАЙТ (код ЄДРПОУ 31352431; Майдан Незалежності, Підземний торговий простір (ПТП) №1, Сектор В, м. Київ, 01001) про визнання недійсним договору поставки №DP-2023-01-05 від 10 січня 2023 року до спільного розгляду з первісним позовом; зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛДСІТІ-2 об`єднано в одне провадження з первісним позовом; справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21 грудня 2023 року; встановлено учасникам справи процесуальні строки.

У судове засідання 21 грудня 2023 року повноважні представники сторін не з`явились, суд відклав підготовче судове засідання на 17 січня 2024 року.

02 січня 2024 року від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, у якому просив відмовити ТОВ ВЕЛДСІТІ-2 у задоволенні зустрічного позову.

09 січня 2024 року від позивача за зустрічним позовом ТОВ ВЕЛДСІТІ-2 надійшла відповідь на відзив.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги по м. Чернігову та Чернігівській області судове засідання 17 січня 2024 року не відбулося, суд прийняв ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 13 лютого 2024 року.

06 лютого 2024 року від позивача за первісним позовом надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач за первісним позовом просив суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛДСІТІ-2 (код ЄДРПОУ 44569736; вул. Шевченка, 81/1, м. Чернігів, 14000) розміщені на його банківських рахунках у межах ціни позову 1680000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06 лютого 2024 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЛАЙТ про забезпечення позову відмовлено.

13 лютого 2024 року до початку судового засідання від представника позивача за первісним позовом надійшла заява про відшкодування судових втрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20700,00 грн.

У судовому засіданні 13.02.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів. Суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 11.03.2024.

У судовому засіданні 11.03.2024 суд перейшов до розгляду справи по суті. Представник позивача за первісним позовом підтримала позовні вимоги. Суд відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 05.04.2024.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:

10 січня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІЛАЙТ" (Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛДСІТІ-2" (Постачальник) уклали Договір поставки №DP-2023-01-05.

Згідно п.1.1. Договору поставки Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупцю Товар, а саме: дизельний генератор ZENESIS ESE 660 TBI, а Покупець зобов`язався прийняти товар та здійснити його оплату.

Загальна сума договору становить 2 673 200,00 грн без ПДВ (70% вартості у вигляді передплати; 30% вартості після доставки генератора в Україну на склад Постачальника, але у будь-якому випадку після підписання Сторонами видаткової накладної) (п.2.1., 2.2.1, 2.2.2. Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору термін поставки Товару - протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника згідно п.2.2.1 Договору.

Згідно п.7.5. Договору в разі затримки постачання Товару на термін більше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, Покупець має право відмовитись від Договору в односторонньому порядку, і отримати не пізніше трьох (3) банківських днів сплачену суму за Договором, а також вимагати від Постачальника сплатити штрафні санкції.

11 січня 2023 року Покупець сплатив Постачальнику згідно п. 2.2.1 Договору передоплату у розмірі 70% від загальної суми Договору, а саме 1871240,00 грн без ПДВ, що підтверджується копією платіжної інструкції №1052 від 11 січня 2023 року на суму 1871240,00 грн. Факт слати Покупцем Постачальнику 1871240,00 грн підтверджує сам відповідач за первісним позовом у зустрічній позовній заяві.

02 березня 2023 року Постачальник та Покупець уклали Додаткову угоду №0203-1 до Договору поставки №DP-2023-01-05 від 10 січня 2023 року, якою погодили змінити та доповнити наступні пункти Договору:

1.1.Пункт 1.1 Договору викласти в такій редакції:

« 1.1.Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю Товар, а саме: генератор дизельний Diesel Generator AGWB-700TI-AUT, в кількості 1 шт., відповідної якості, згідно Специфікації (Додаток №1 до Додаткової угоди №0203-1), а Покупець зобов`язується прийняти Товар згідно видаткової накладної та здійснити його оплату на умовах цього Договору.».

1.2.Пункт 3.1. Договору викласти в такій редакції:

« 3.1. Термін поставки Товару до 07.04.2023 року включно Постачальник має право на дострокову поставку Товару, за умови попереднього погодження з Покупцем.».

В порушення умов Договору, Постачальник не виконав свої зобов`язання щодо поставки генератора дизельного Diesel Generator AGWB-700TI-AUT у термін, передбачений Договором (до 07.04.2023 включно).

У зв`язку з порушенням зобов`язань Постачальника щодо поставки генератора дизельного Diesel Generator AGWB-700TI-AUT у термін до 07 квітня 2023 року та затримкою поставки більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів, Покупець скористався своїм правом, передбаченим Договором, та відповідно до п. 7.5 надіслав 25 травня 2023 року Постачальнику через АТ «Укрпошта» лист №18/05/23-1 від 18 травня 2023 року з вимогою повернути сплачені за Договором кошти у розмірі 1871240,00 грн без ПДВ (копія листа з доказами направлення міститься у матеріалах справи (а.с. 8)).

Позивач у позовній заяві зазначає, що 18 травня 2023 року Покупець також направив скан-копію вказаного листа на електронну пошту Постачальника, зазначену у Договорі, у доказ чого до первісної позовної заяви додано скрін екрану щодо направлення електронного листа відповідачу за первісним позовом.

У відповідь на лист Покупця, Постачальник здійснив наступні платежі щодо повернення передплати за генератор на загальну суму 191240,00 грн:

02 червня 2023 року Постачальник повернув на рахунок Покупця 51240,00 грн без ПДВ;

20 червня 2023 року Постачальник повернув на рахунок Покупця 50000,00 грн без ПДВ;

04 липня 2023 року Постачальник повернув на рахунок Покупця 10000,00 грн без ПДВ;

13 липня 2023 року Постачальник повернув на рахунок Покупця 40000,00 грн без ПДВ;

18 липня 2023 року Постачальник повернув на рахунок Покупця 10000,00 грн без ПДВ;

26 липня 2023 року Постачальник повернув на рахунок Покупця 20000,00 грн без ПДВ;

07 серпня 2023 року Постачальник повернув на рахунок Покупця 10000,00 грн без ПДВ.

Про повернення передплати на загальну суму 191240,00 грн свідчать виписки з особового рахунку у матеріалах справи /а.с. 11-17/.

Враховуючи викладене вище, за Постачальником утворилась заборгованість перед Покупцем за Договором у розмірі 1680000,00 гривень без ПДВ.

У відзиві на первісну позовну заяву відповідач за первісним позовом зазначає, що позивачем за первісним позовом направлено лист №18/05/23-1 від 18 травня 2023 року з вимогою повернути сплачені за Договором кошти у розмірі 1871240,00 грн без ПДВ не на адресу відповідача за первісним позовом, а до відділення. Тоді як, в описі вкладення наявному у матеріалах справи про направлення листа №18/05/23-1 від 18 травня 2023 року, зазначено адресу відповідача за первісним позовом: вул. Шевченка, 81/1, м. Чернігів, 14000, що спростовує твердження відповідача за первісним позовом та не може братись судом до уваги.

Позивач за зустрічним позовом у зустрічній позовній заяві підтверждує факт укладення з відповідачем за зустрічним позовом договору поставки №DP-2023-01-05 від 10 січня 2023 року та Додаткової угоди №0203-1 від 02 березня 2023 року до Договору поставки №DP-2023-01-05 від 10 січня 2023 року, а також підтверджує факт сплати ним авансового платежу у розмірі 1871240,00 грн. Разом з цим позивач за зустрічним позовом обгрунтовуючи свої позовні вимоги за зустрічним позовом зазначає, що під час виконання вказаного Договору виявилося, що сторони при обранні дизельного генератора допустили помилку та користувалися застарілим каталогом виробника - іспанської компанії ALFA Generators SL. У зв`язку з чим визначений у Додатковій угоді №0203-1 від 02 березня 2023 року та Специфікації до неї Дизельний генератор AGWB-700TI-AUT потужністю 600 KVA / 660 KVA з двигуном BAUDOUIN 6M33G600/5 виробником ALFA Generators SL вже не виготовляється та не існує, що виключає можливість його поставки за Договором поставки №DP-2023-01-05 від 10 січня 2023 року. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що при укладенні Додаткової угоди №0203-1 від 02 березня 2023 року Покупець та Постачальник помилились щодо властивостей і якостей майна (предмету Договору) - бажаної потужності дизельного генератора ALFA Generators SL модельного ряду INDUSTRIAL та можливостей двигуна BAUDOUIN, у зв`язку з чим і просить суд визнати правочин недійсним.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Предметом первісного позову є повернення авансового платежу у розмірі 1680000,00 грн за договором поставки №DP-2023-01-05 від 10 січня 2023 року та додаткової угоди №0203-1 від 02 березня 2023 року до договору поставки №DP-2023-01-05 від 10 січня 2023 року, внаслідок невиконання у встановлений строк Постачальником умов договору щодо поставки дизельного генератора.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність факту сплати позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом авансового платежу за укладеним сторонами договором, що також підтверджує сам відповідач за первісним позовом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З наведеного вище вбачається, що відповідач за первісним позовом у порушення ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав, не поставив позивачу за первісним позовом дизельний генератор, авансовий платіж у повному обсязі не повернув.

Судом також враховано факт часткового повернення відповідачем за первісним позовом авансового платежу за генератор на загальну суму 191240,00 грн, що були сплачені відповідачем за первісним позовом у період з 02 червня 2023 року по 07 серпня 2023 року, що свідчить про визнання відповідачем за первісним позовом обов`язку щодо повернення авансового платежу.

На підставі викладеного вище, враховуючи факт сплати позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом авансового платежу за укладеним сторонами договором, враховуючи непоставку відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом дизельного генератора, а також враховуючи факт не повернення відповідачем за первісним позовом авансового платежу позивачу за первісним позовом у розмірі 1680000,00 грн, суд дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом доведено у порядку ст. 74, 76 ГПК України наявність правових підстав для стягнення спірної суми, у зв`язку з чим позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню.

Предметом зустрічного позову є визнання недійсним договору поставки №DP-2023-01-05 від 10 січня 2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЛАЙТ" (Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛДСІТІ-2" (Постачальник).

Як було зазначено вище, мотивуючи зустрічні позовні вимоги позивач за зустрічним позовом посилається на допущення помилки сторонами при укладенні договору поставки №DP-2023-01-05 від 10 січня 2023 року щодо властивостей і якостей майна - бажаної потужності дизельного генератора ALFA Generators SL модельного ряду INDUSTRIAL та можливостей двигуна BAUDOUIN, у зв`язку з чим і просить суд визнати правочин недійсним.

Будь-яких доказів звернення до відповідача за зустрічним позовом щодо узгодження питання стосовно виниклої помилки позивач за зустрічним позовом суду не надав.

Суд не приймає доводи відповідача за зустрічним позовом стосовно допущення помилки при укладенні договору, оскільки це не є підставою для звільнення відповідача за зустрічним позовом від відповідальності щодо повернення авансового платежу.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Інші докази та пояснення сторін судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Позивач за первісним позовом у заяві про відшкодування судових витрат від 13.02.2024 просить суд стягнути витрати, пов`язані з розглядом справи. У відповідності до поданої представником позивача за первісним позовом заяви та договору №01/02/24/2 від 01 лютого 2024 року про надання правової (профечійної правничої) допомоги загальна сума гонорару становить 20700,00 грн.

Згідно вимог ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розглянувши вимогу позивача за первісним позовом про відшкодування витрат за правничу допомогу слід зазначити наступне.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до ст. 13, 14, 15 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність може здійснюватись адвокатом індивідуально, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 123 та статті 126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Крім того, відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Також слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Інтереси позивача у даній справі представляє адвокат Лутай Наталія Миколаївна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №557 від 20 травня 2011 року) та адвокат Матвійчук Анастасія Сергіївна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЧН №001035 від 16 квітня 2021 року) (Адвокатське об`єднання Лігал айк`ю груп).

На підтвердження отримання позивачем за первісним позовом правової допомоги надано: копію договору №01/02/24/2 від 01 лютого 2024 року про надання правової (профечійної правничої) допомоги, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 08 лютого 2024 року, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 05 квітня 2024 року, копію рахунку на оплату №26 від 01 лютого 2024 року на суму 20700,00 грн, копію платіжної інструкції №1553 від 02 лютого 2024 року на суму 20700,00 грн.

Відповідно до договору №01/02/24/2 від 01 лютого 2024 року про надання правової (профечійної правничої) допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ДІЛАЙТ (Замовник) та Адвокатським об`єднанням Лігал айк`ю груп (Адвокатське об`єднання), Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати Замовнику послуги (правову допомогу) по справі №927/1469/23 у Господарському суді Чернігівської області, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 3.1. Договору вартість послуг (гонорару) за даним дооговором складає 20700,00 грн.

У договорі (п.1.1.) наведено перелік послуг: ознайомлення з матеріалами справи №927/1469/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЛАЙТ до Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛДСІТІ-2 про стягнення 1680000,00 грн; участь у судових засіданнях без обмеження по їх кількості та часу.

Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем за первісним позовом надані належні та допустимі докази на підтвердження факту надання адвокатських послуг.

Враховуючи вищевикладене, витрати на оплату професійної правничої допомоги адвокату, що представляв інтереси позивача за первісним позовом, підлягають задоволенню у сумі 20700 грн.

Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити повністю.

2.У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛДСІТІ-2 (код ЄДРПОУ 44569736; вул. Шевченка, 81/1, м. Чернігів, 14000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЛАЙТ (код ЄДРПОУ 31352431; Майдан Незалежності, Підземний торговий простір (ПТП) №1, Сектор В, м. Київ, 01001) 1680000,00 грн заборгованості, 25200,00 грн судового збору та 20700,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 05 квітня 2024 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/