Ухвала

від 29.11.2023 по справі 916/27/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 916/27/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Кібенко О.Р.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексте"

на рішення Господарського суду Одеської області

(головуючий - Волков Р.В., судді - Д`яченко Т.Г., Смелянець Г.Є.

від 13.03.2023

та постанову Південно-західний апеляційний господарський суд

(головуючий - Поліщук Л.В., судді - Богатир К.В., Таран С.В.)

від 03.10.2023

у справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Прушинські"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексте"

про стягнення 125 528,22 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексте"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прушинські"

про зобов`язання заміни товару на товар належної якості,

ВСТАНОВИВ:

1. У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прушинські" (надалі - Постачальник) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексте" (надалі - Покупець, скаржник) про стягнення 125 528,22 грн, з яких: 49 999,99 грн основного боргу, 40 336,26 грн пені, 23 452,42 грн відсотків річних, 11 739,81 грн курсової різниці.

2. Позов обґрунтований неналежним виконанням Покупцем зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки № ПШ-194/ПО від 28.05.2019 в частині повної та своєчасної оплати поставлених останньому будівельних матеріалів та комплектуючих до них.

3. 13.05.2021 до Господарського суду Одеської області надійшов зустрічний позов Покупця, в якому він просив зобов`язати Постачальника замінити поставлений товар неналежної якості на аналогічний товар належної якості.

4. Зустрічний позов мотивований тим, що поставлені Постачальником 8 сендвіч-панелей загальною вартістю 40 867,70 грн є неналежної якості, щодо яких Покупець направив рекламацію від 25.09.2019, однак Постачальник не дотримався встановленого у договорі порядку щодо заміни неякісного товару та/або надання знижки.

5. Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.03.2023, залишеним без змін постановою Південно-західний апеляційний господарський суд від 03.10.2023, первісний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 49 999,99 грн основного боргу, 13 013,70 грн 20% річних, 12 638,72 грн пені, 11 739,81 грн курсової різниці, 1 463,40 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

6. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з обґрунтованості та доведеності первісного позову в задоволеній частині та зазначив, що будь-які підстави для звільнення Покупця від оплати поставленого і прийнятого товару відсутні. В частині позовних вимог про стягнення пені та відсотків річних суд, перевіривши наведені позивачем розрахунки, встановив наявність підстав для їх часткового задоволення.

7. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд, виходив з того, що доводи Покупця щодо неналежної якості поставлених товарів не підтверджуються належними доказами, оскільки сертифікат відповідності № UA. 10190.00901-18 не стосується поставленого товару, тому не відповідає критерію належності доказів, з огляду на що не підтверджує поставку позивачем неякісного товару; у висновку експерта не зазначено, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, та, крім того, такий висновок розроблений на основі сертифікату відповідності № UА. 10190.00901-18, який не відповідає критерію належності доказів, не стосується предмета доказування у справі, а тому використання його як джерела інформації під час проведення експертного дослідження фактично нівелює доказове значення висновку експерта. Натомість суд при прийнятті рішення взяв до уваги надану Постачальником копію сертифікату відповідності № UA.GS.1.033-18, яким підтверджується належна якість поставленого товару.

8. 06.11.2023 Покупець звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю та задовольнити зустрічний позов.

9. Також скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. В обґрунтування зазначає, що постанову суду апеляційної інстанції представник отримав лише 16.10.2023 у приміщенні суду за заявою про її видачу, тому на підставі частини другої статті 288 ГПК України просить поновити строк.

10. Верховний Суд вивчив доводи, викладені у зазначеному клопотанні, перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з таких мотивів.

11. Відповідно до частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

12. Строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 03.10.2023 (повний текст якої складено 09.10.2023), встановлений у частині першій статті 288 ГПК України, закінчився 30.10.2023.

13. Відповідно до частини другої статті 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

14. За інформацією, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС", постанову суду апеляційної інстанції Покупцю (скаржнику) надіслано в електронний кабінет та доставлено 09.10.2023 о 18:31, що підтверджується Довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду, сформованою Верховним Судом 23.11.2023.

15. Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

16. Абзацом 2 частини шостої цієї статті передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

17. Таким чином, у цьому випадку датою вручення оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду є 10.10.2023, тому передбачений положенням частини другої статті 288 ГПК України двадцятиденний строк закінчився 30.10.2023, у той час як касаційну скаргу було подано 06.11.2023, тобто з пропуском цього строку.

18. Згідно із пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

19. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

20. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

21. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

22. Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

23. Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

24. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

25. Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

26. Верховний Суд зазначає, що обставини, які б об`єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, враховуючи отримання скаржником повного тексту постанови через систему "Електронний суд" 09.10.2023, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, не можуть вважатися поважними причинами пропуску строків на їх оскарження, тому що зумовлені суб`єктивною поведінкою сторони.

27. Отже, розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, Суд дійшов висновку, що причини, викладені у ньому, не є поважними та об`єктивно непереборними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.

28. З огляду на те, що скаржник пропустив 20-денний строк, протягом якого має право на поновлення строку, а наведені у клопотанні підстави визнані Верховним Судом неповажними, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для наведення, за наявності, інших поважних підстав пропуску встановленого процесуального строку на касаційне оскарження.

29. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

31. Таким чином, правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

32. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

33. Верховний Суд зауважує, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

34. У касаційній скарзі скаржник визначив, що підставою касаційного оскарження судових рішень є наявність випадків, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

35. В обґрунтування посилається на те, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних у справі доказів (рекламації Покупця від 25.09.2019 року, на яку постачальником не було надано відповіді; висновку експерта в частині невідповідності змонтованих сендвіч-панелей вимогам у галузі будівництва, а також істинним причинам виникнення пошкоджень на вказаних сендвіч-панелях) суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення даної справи (не приділено увагу), що є грубим порушенням норм пунктів 1-3 статті 86, пункт 1 статті 210, статей 7, 13, 79, 236 ГПК України, пункту 6 статті 3 ЦК України. Скаржник зазначає, що суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2023 у справі № 567/1471/21, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (щодо добросовісної поведінки); від 04.10.2023 у справі № 567/1471/21 та від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 (щодо застосування стандартів доказування); від 15.10.2019 у справі № 903/879/18 (щодо обґрунтованості рішення).

36. Верховний Суд звертає увагу, що у разі оскарження судового рішення з підстав порушення норм процесуального права щодо дослідження доказів, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України. Проте відповідно до цього пункту не всі процесуальні порушення є підставою для касаційного оскарження.

37. У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

38. Крім того, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через не дослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

39. Аргументи щодо не дослідження судами доказів у справі мають узгоджуватися з межами розгляду справи судом касаційної інстанції, що визначені у статті 300 ГПК України.

40. Таким чином, скаржнику слід уточнити підставу касаційного оскарження щодо порушення норм процесуального права чи це є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України із зазначенням, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення, чи все таки скаржник наполягає на зазначеній підставі касаційного оскарження щодо порушення норм статей 7, 13, 79, 86, 210, 236 ГПК України, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

41. При цьому, у касаційній скарзі скаржник посилається на статтю 193 ГК України, статі 525, 526, 610, 629, 673, 712 ЦК України, однак підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень, передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 ГПК України щодо застосування цих норм права не визначає.

42. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

43. Крім того, Верховний Суд залишає без розгляду додаткові пояснення скаржника від 23.11.2023, подані на офіційну електронну адресу Суду його представником адвокатом Є. В. Якових, які підписані електронним цифровим підписом останнього, з огляду на таке.

44. Відповідно до статті 6 ГПК України (у редакції Законів України від 29.06.2023 № 3200-IX та від 19.10.2023 № 3424-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи") адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Якщо реєстрація електронного кабінету в ЄСІТС, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

45. Враховуючи положення статті 6 ГПК України реєстрація в ЄСІТС не позбавляє особу права на подання документів до суду в паперовій формі, проте саме в електронній формі особа, яка зареєструвала електронний кабінет, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії виключно за допомогою ЄСІТС, з використанням власного електронного підпису, якщо інше не передбачено ГПК України.

46. Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему "Електронний кабінет".

47. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.09.2023 у справі №204/2321/22 підтвердила необхідність дотримання вищевикладених положень адвокатами, нотаріусами, приватними виконавцями, судовими експертами, державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

48. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

49. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексте" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.03.2023 та постанову Південно-західний апеляційний господарський суд від 03.10.2023 у справі № 916/27/21 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- навести за наявності інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 13.03.2023 та постанову Південно-західний апеляційний господарський суд від 03.10.2023 у справі № 916/27/21;

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у цій ухвалі;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати іншому учаснику справи, надавши суду докази з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині наведення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження Суд відмовить у відкритті касаційного провадження у справі; у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кібенко