Рішення

від 24.11.2023 по справі 355/475/23

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/475/23

Провадження № 2/355/377/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2023 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чальцевої Т.В.,

секретаря судового засідання Ющенко Л.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Хутір», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2023р. позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом до відповідачів Приватного підприємства «Хутір», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову зазначила, що 13 жовтня 2020 року о 12 годині 06 хвилин на 66 км. автодороги Київ-Харків в Баришівському районі Київської області ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «SCANIA R420L» р/н НОМЕР_1 з напівпричепом «KRONE AZW18» p/н НОМЕР_2 при повороті ліворуч не надав перевагу в русі транспортному засобу «HYUNDAI GETZ p/н НОМЕР_3 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 та знаходився під її керуванням, який рухався в зустрічному напрямку та скоїв зіткнення з останнім. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, відтак позивачу було завдано матеріальної школи.

Постановою Баришівського районного суду Київської області від 11.11.2020 року у справі №355/1295/20 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого трапилась зазначена дорожньо-транспортна подія, визнано ОСОБА_2 .

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №200478892 виданого ПрАТ «СК «ВУСО» та дійсного на дату ДТП.

Керуючись нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звернулася до ПрАТ «СК «ВУСО» та надала усі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у тому числі - заяву про страхове відшкодування.

За результатами розгляду вказаної заяви страховиком було здійснено розрахунок та виплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 79 179,99 грн.

Разом з тим, 15.07.2020 року між позивачем та ПрАТ «СК «Брокбізнес» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №006-0027147/01НТ від 15.07.2020 року, відповідно до якого були застраховані майнові ризики Страхувальника, зокрема, що пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням транспортним засобом «HYUNDAI GETZ p/н НОМЕР_4 . У зв`язку з настанням страхового випадку, ПрАТ «СК «Брокбізнес» було здійснено розрахунок та сплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 31 500,00 грн. Відповідно, загальний розмір страхового відшкодування, що був сплачений позивачу у зв`язку з настанням страхового випадку склав 110 679,99 грн.

З метою використання пошкодженого транспортного засобу «HYUNDAI GETZ» p/н НОМЕР_3 , позивачем було проведено відновлювальний ремонт останнього, загальна вартість зазначених робіт згідно Акту виконаних робіт до наряду-замовлення №0000000266 від 10.06.2021 року та Акту виконаних робіт до наряду-замовлення №0000000267 від 10.06.2021 року склала 130 160,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить стягнути із відповідачів на її користь різницю між фактично завданою шкодою, а саме розміром відновлювального ремонту - та розміром страхового відшкодування, а саме - 130 160,00 грн. (фактично завдана шкода) - 110 679,99 грн. (сплачене страхове відшкодування) = 19 480,01 грн.

Крім того, позивач зазначає, що належний їй автомобіль «HYUNDAI GETZ» р/н НОМЕР_3 , був її основним засобом пересування. Пошкодження автомобіля в ДТП завдало позивачеві душевних страждань та негативно вплинуло на її моральний стан. У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить стягнути з відповідачів у відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями винної особи, внаслідок яких було пошкоджено транспортний засіб «HYUNDAI GETZ» p/н НОМЕР_5 , 10000,00 гривень.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом, який просив задовільнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 09.05.2023р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Конюшко Д.Б. не з`явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позову наполягали, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі представник Приватного Підприємства «Хутір» та ОСОБА_2 - в судове засідання не з`явились, про день і час розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, про причину неявки суд не інформували, відзив на позовну заяву не подавали, тому суд визнає причину неявки відповідачів неповажною і вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності сторін, з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.263 ч.5 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно постанови Баришівського районного суду Київської області від 11 листопада 2020 року, «13 жовтня 2020 року о 12 годині 06 хвилин на 66 км. автодороги Київ-Харків в Баришівському районі Київської області ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «SCANIA R420L» р/н НОМЕР_1 з напівпричепом «KRONE AZW18» p/н НОМЕР_2 при повороті ліворуч не надав перевагу в русі транспортному засобу «HYUNDAI GETZ p/н НОМЕР_3 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 та знаходився під її керуванням, який рухався в зустрічному напрямку та скоїв зіткнення з останнім. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками» (а.с. 9).

Постановою Баришівського районного суду Київської області від 11.11.2020 року у справі №355/1295/20 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого трапилась зазначена дорожньо-транспортна подія, визнано ОСОБА_2 .

На момент ДТП, на виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №200478892 виданого ПрАТ «СК «ВУСО» та дійсного на дату ДТП (а.с. 10).

Керуючись нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звернулася до ПрАТ «СК «ВУСО» та надала усі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у тому числі - заяву про страхове відшкодування.

За результатами розгляду вказаної заяви страховиком було здійснено розрахунок та виплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 79 179,99 грн. (а.с. 12).

Разом з тим, 15.07.2020 року між позивачем та ПрАТ «СК «Брокбізнес» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №006-0027147/01НТ від 15.07.2020 року, відповідно до якого були застраховані майнові ризики Страхувальника, зокрема, що пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням транспортним засобом «HYUNDAI GETZ p/н НОМЕР_4 (а.с. 13-15).

У зв`язку з настанням страхового випадку, ПрАТ «СК «Брокбізнес» було здійснено розрахунок та сплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 31 500,00 грн. (а.с. 16-17).

Відповідно, загальний розмір страхового відшкодування, що був сплачений позивачу у зв`язку з настанням страхового випадку склав 110 679,99 грн.

З метою використання пошкодженого транспортного засобу «HYUNDAI GETZ» p/н НОМЕР_3 , позивачем було проведено відновлювальний ремонт останнього, загальна вартість зазначених робіт згідно Акту виконаних робіт до наряду-замовлення №0000000266 від 10.06.2021 року та Акту виконаних робіт до наряду-замовлення №0000000267 від 10.06.2021 року склала 130 160,00 грн.( а.с.18-19)

Враховуючи вищезазначене, позивач просить стягнути із відповідачів на її користь різницю між фактично завданою шкодою, а саме розміром відновлювального ремонту - та розміром страхового відшкодування, а саме - 130 160,00 грн. (фактично завдана шкода) - 110 679,99 грн. (сплачене страхове відшкодування) = 19 480,01 грн.

З метою визначення розміру збитку, завданого пошкодженому транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, було проведено автотоварознавчу експертизу, згідно висновків якої від 10.12.2020р. № 371, « матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «HYUNDAI GETZ» p/н НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження в ДТП, що сталося 13.10.2020р., станом на дату ДТП складає 154092,84 грн.

Ринкова Вартість в пошкодженому стані автомобіля «HYUNDAI GETZ» p/н НОМЕР_3 , що сталося 13.10.2020р., станом на дату ДТП складає 44014,96 грн.» (а.с. 20-32).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 та 2 ст. 1187 Цивільного Кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У відповідності до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із ст. ст. 79-80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Обов`язковість договору для виконання сторонами передбачена ст. 629 ЦК України.

Страхування є одним із засобів, покликаних мінімізувати ризики, пов`язані з можливим знищенням або пошкодженням такого майна. Економічне призначення майнового страхування полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних внаслідок пошкодження чи знищення майна при настанні страхових випадків, визначених законодавством або обумовлених договором. Отже, мета такого страхування - компенсування шкоди.

Як передбачено ст. 979 ЦК України та ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 988 ЦК України та п.3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Статтею 9 вказаного закону також передбачено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як врегульовано ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної, зокрема, майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Необхідною умовою виникнення обов`язку страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором) (п. 17 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки").

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).

Статтею 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування

Згідно зі ст. 6 та п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092).

Згідно із пунктом 2.4 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власнику разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Сторони визнають автомобіль фізично знищеним.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування і регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Згідно до п. 36.2 ст. 36 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зроблено висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону №1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 в справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом №1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17 та від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц.

Позивач вправі заявити позов до винуватця ДТП про стягнення різниці між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням.

Як встановлено судом, вина ОСОБА_3 доведена постановою Баришівського районного суду Київської області від 11.11.2020р. ( а.с.9).

Згідно висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 10.12.2020р. №371, «матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «HYUNDAI GETZ» p/н НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження в ДТП, що сталося 13.10.2020р., станом на дату ДТП складає 154092,84 грн.

Ринкова Вартість в пошкодженому стані автомобіля «HYUNDAI GETZ» p/н НОМЕР_3 , що сталося 13.10.2020р., станом на дату ДТП складає 44014,96 грн.» (а.с. 20-32).

Зі змісту вищевказаної експертизи вбачається, шо ринкова вартість автомобіля «HYUNDAI GETZ» p/н НОМЕР_3 , на момент пошкодження складає 154092, 84 грн. (а.с. 21).

Відповідно до вимог діючого законодавства, у випадку фізичного знищення транспортного засобу потерпілому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.04.2022р. № 205/7747/18.

Отже відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди повинно розраховуватись наступним чином:

154092, 84 грн. (ринкова вартість автомобіля «HYUNDAI GETZ» p/н НОМЕР_3 , на момент пошкодження) 44014, 96 грн. ( ринкова вартість автомобіля «HYUNDAI GETZ» p/н НОМЕР_3 , після пошкодження) = 110077, 88 грн.

З матеріалів справи вбачається, і даний факт не оспорюється сторонами, шо загальний розмір страхового відшкодування, який було сплачено позивачу ОСОБА_1 склав 110679,99 грн.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення відшкодування матеріальної шкоди у сумі 19480,01 грн., заподіяної внаслідок ДТП, не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 23 Цивільного Кодексу України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина с підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її заливала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до абз. 1 п.3 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування маральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування маральної (немайнової) шкоди» за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

З позовної заяви вбачається, що належний позивачеві автомобіль «HYUNDAI GETZ» р/н НОМЕР_3 , був її основним засобом пересування. Пошкодження автомобіля в ДТП завдало позивачеві душевних страждань та негативно вплинуло на її моральний стан. Отже, моральна шкода, завдана протиправними діями винної особи, внаслідок яких було пошкоджено транспортний засіб «HYUNDAI GETZ» p/н НОМЕР_5 , за внутрішнім переконанням позивача, з урахуванням принципів розумності і справедливості, має бути відшкодована у розмірі 10 000,00 грн.

Згідно зі ст.59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23- рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, зали, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає и отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У зв`язку із необхідністю стягнення відшкодування заподіяної шкоди, для отримання належної правової допомоги, позивач звернувся до адвоката Конюшка Дениса Борисовича ( а.с. 34-36).

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.п. 1, 3 ч. 3 цієї ж статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з витребуванням доказів.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, та відповідно до ч.2 цієї статті підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

На основі Договору №07/12/21-ЮП/ІІ від 09.12.2021 р., укладеного між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , останній надав позивачу такі послуги (вчинення процесуальних дій поза судовим засіданням) з розрахунку 1.000,00 грн. за 1 годину роботи:

-юридична консультація - 1,0 год.;

-вивчення документів - 2,0 год.;

-збирання доказів - 2,0 год.;

-підготовка та подання позовної заяви -5,0 год.

Загальна вартість робіт склала 10 000,00 грн. Вказані витрати є витратами позивача на правову допомогу, у зв`язку з розглядом даної судової справи, а отже є такими що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 22, 1166, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 106, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 доПриватного підприємства«Хутір», ОСОБА_2 провідшкодування шкоди,завданої внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 , у відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч ) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 , витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 , сплачений за вимогу немайнового характеру судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три ) грн. 60 коп.

В решті частині позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. В. Чальцева