Постанова

від 30.11.2023 по справі 552/2133/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/2133/22 Номер провадження 22-ц/814/4188/23Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж.В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.

секретар: Буйнова О.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 06 липня 2023 року, ухвалену суддею Кузіною Ж.В.

по справі за заявою Приватного підприємства "ЛІР" про розстрочку виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "ЛІР" про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У травні2023року Приватнепідприємство «ЛІР»звернулося всуд ззаявою пророзстрочення рішенняКиївського районногосуду м.Полтави від16.11.2022року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «ЛІР» про відшкодування завданої моральної шкоди.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16.11.2022 року позов ОСОБА_1 до ПП «ЛІР» про відшкодування завданої моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПП «ЛІР» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 120000 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року збільшено розмір моральної шкоди до 500000 грн.

Вказано, що відповідач не має фінансової можливості виконати рішення суду одним платежем. За результатами фінансової діяльності підприємства за 2022 рік прибуток склав 426 тис. 4 грн. На підприємстві працює 32 працівника, увесь трудовий колектив висловився за врахування їх інтересів в частині виплати заробітної плати.

Враховуючи фінансові можливості підприємства, приймаючи до уваги зобов`язання по виплаті заробітних плат та інших обов`язкових платежів до бюджету, просить розстрочити виконання рішення суду.

06 липня 2023 року представником ПП «ЛІР» подано уточнену заяву відповідно до якої, 22 червня 2023 року підприємство сплатило позивачу 41666 грн. 66 коп. З врахуванням раніше викладених обставин, просив розстрочити виконання рішення суду на 10 місяців, встановивши графік сплати коштів, а саме по 45 833 грн. 33 коп. щомісячно до 01 числа наступного місяця до повної виплати суми 458333 грн. 34 коп.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 06 липня 2023 року заяву приватного підприємства «ЛІР» задоволено.

Розстрочено виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2022 року по цивільній справі № 552/2133/22 за позовом ОСОБА_1 до ПП «ЛІР» про відшкодування завданої моральної шкоди на 10 місяців, встановивши графік сплати коштів, а саме по 45 833 грн. 33 коп. щомісячно до 01 числа наступного місяця до повної виплати суми 458333 грн. 34 коп.

Ухвала суду мотивована тим, що річний прибуток підприємства за 2022 рік склав 426400 грн., що є меншою за присуджену суму до сплати, що в свою чергу унеможливлює сплату моральної шкоди одноразовим платежем.

Окрім того, підприємство має зобов`язання перед 32 працівниками щодо виплати заробітної плати, а також виплати податків та зборів до бюджету, невиплата яких понесене невідворотні наслідки.

Не погодившись із вказаною ухвалою місцевого суду її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просив її змінити розстрочивши виконання рішення суду на 6 місяців.

Від ПП «ЛІР» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просило ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського районного суду м. Полтави по цивільній справі № 552/2133/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЛІР» про відшкодування завданої моральної шкодипозовні вимоги задоволено частково. Стягнути з Приватного підприємства «ЛІР» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 120000 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2022 року змінено в частині розміру моральної шкоди та судового збору. Стягнуто з ПП «ЛІР» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500000 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

В силуст. 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішеннявизначеному законом порядку. Контроль за виконанням рішення здійснює суд.

Згідно ч. 1ст. 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно дост. 435 ЦПК Україниза заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції. («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997, § 40).

У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини вказав, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з частиною 3 статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Окрім того, частиною 4 статті 435 ЦПК України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому згідно з частиною 5 статті 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, розстрочка, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як на підстави для розстрочення рішення суду представник ПП «ЛІР» посилається на фінансовий стан підприємства, а саме річний прибуток підприємства за 2022 рік склав 426400 грн., що є меншою за присуджену суму до сплати, що в свою чергу унеможливлює сплату моральної шкоди одноразовим платежем.

Підприємство має зобов`язання перед 32 працівниками щодо виплати заробітної плати, а також виплати податків та зборів до бюджету, невиплата яких понесене невідворотні наслідки.

22 червня 2023 року відповідачем на користь позивача в рахунок виконання судового рішення перераховано 41666 грн. 66 коп.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані обставини є поважними, а сам факт звернення до суду з заявою свідчить про бажання виконати рішення суду, проте судом першої інстанції не вказано період з якого має відраховуватися розстрочення виконання рішення суду.

З огляду на те, що рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2022 року набрало законної сили 27.04.2023, враховуючи визначений ч. 5 ст. 435 ЦПК України граничний строк відстрочення виконання рішення суду, колегія суддів приходить до висновку про зміну мотивувальної частини ухвали суду, шляхом її доповнення початком графіку його розстрочення, а саме з 27.04.2023.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 3, 4 ч. 1 ст.376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 376 ч. 4 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч.1п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 06 липня 2023 року змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

«Рострочити виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2022 року по цивільній справі № 552/2133/22 за позовом ОСОБА_1 до ПП «ЛІР» про відшкодування завданої моральної шкоди на 10 місяців, встановивши графік сплати коштів, а саме по 45833, грн. 33 коп. щомісячно до 01 числа наступного місяця до повної виплати суми 458333 грн. 34 коп., починаючи з 27.04.2023 року».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді: С. А. Гальонкін

Г. Л. Карпушин